13 листопада 2025 року
м. Чернівці
справа № 727/4568/25
провадження № 22-ц/822/985/25
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Одинака О. О.
суддів: Половінкіної Н. Ю., Перепелюк І. Б.
за участю секретаря судового засідання Тодоряка Г. Д.
заявник ОСОБА_1
заінтересована особа: ОСОБА_2
апеляційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_3 , на ухвалу Шевченківського районного суду міста Чернівці від 30 вересня 2025 року
головуючий в суді першої інстанції суддя Гавалешко П. С.
Описова частина
Короткий зміст заявлених вимог
У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення.
Просила суд встановити факт її проживання однією сім'єю з ОСОБА_4 без реєстрації шлюбу як чоловік та жінки з липня 2015 року по день його зникнення безвісти за особливих обставин.
Заява обґрунтована тим, що з липня 2015 року заявниця та ОСОБА_4 спільно проживали за адресами: з 2015 року по 2017 рік - на АДРЕСА_1 та на АДРЕСА_2 , з 2018 до 2022 року до моменту мобілізації - на АДРЕСА_3 .
Зазначає, що за час проживання однією сім'єю між заявницею та ОСОБА_4 склалися усталені відносини, притаманні подружжю: вони спільно проживали, вели спільне господарство, мали спільний сімейний бюджет, права та обов'язки, разом здійснювали витрати для задоволення потреб сім'ї: лікування, утримання майна та оренду житла. Також вони мали спільне дозвілля, одне коло спілкування з близькими та друзями, які були обізнані про те, що вони проживали разом.
ОСОБА_4 був призваний ІНФОРМАЦІЯ_1 на військову службу за мобілізацією та 20 квітня 2022 року направлений для проходження подальшої служби до військової частини НОМЕР_1 , яку проходив до січня 2024 року.
Виконуючи військовий обов'язок, 03 січня 2024 року під час виконання бойових завдань в районі населеного пункту Степове Очеретенської селищної громади Покровського району Донецької області внаслідок безпосередніх зіткнень з ворогом, під час бою зник безвісти.
16 січня 2024 року було направлено «Сповіщення сім'ї» №218 ОСОБА_2 , яким було повідомлено про те, що її син, старший солдат ОСОБА_4 під час виконання бойових завдань в районі населеного пункту Степове Донецької області внаслідок безпосередніх зіткнень з ворогом, під час бою зник безвісти.
13 січня 2024 року Чернівецьким районним управлінням поліції ГУНП в Чернівецькій області на підставі запиту №М-39226 від 2024-10-10 ОСОБА_2 внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань (№12024262020000346) по факту зникнення безвісти ОСОБА_4 в районі населеного пункту в селі Степове Донецької області, за правовою кваліфікацією частини першої статті 115 КК України.
Вказує, що у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 не зареєстрували шлюб, заявниця не може в повному обсязі реалізувати свої права, а саме, належним чином комунікувати з органами військового управління, Червоним хрестом, подавати заяви до уповноважених органів щодо розшуку цивільного чоловіка ОСОБА_4 , реалізовувати інші свої права, що пов'язані з тим, що він зник безвісти та ініціювати питання виплати грошових коштів.
Короткий зміст судового рішення
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Чернівці від 30 вересня 2025 року заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду.
Ухвала суду мотивована тим, що факт, про встановлення якого просить заявниця, не підлягає встановленню у порядку окремого провадження, оскільки із наявних матеріалів справи встановлено, що існує спір про право із матір'ю ОСОБА_4 , який підлягає розгляду у порядку позовного провадження.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу Шевченківського районного суду міста Чернівці від 30 вересня 2025 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
ОСОБА_1 посилається на те, що суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм процесуального та матеріального права.
Вказує, що на момент звернення до суду жодного спору про право щодо грошової допомоги у зв?язку із загибеллю ОСОБА_4 не існувало.
ОСОБА_1 не подавала жодних позовів щодо розподілу майна чи права на допомогу, а звернулася виключно з метою встановлення юридичного факту проживання однією сім?єю без реєстрації шлюбу, що є необхідною передумовою для подальшого оформлення її правового статусу та можливості реалізації законних прав у майбутньому.
Зазначає, що суд першої інстанції помилково витлумачив обставини справи, не оцінив належним чином надані докази, не врахував пояснення заінтересованої особи (матері зниклого безвісти), свідків, а також повністю проігнорував наявні фото- та письмові матеріали, які підтверджують спільне проживання заявниці з покійним у статусі фактичного подружжя.
Також, судом першої інстанції не було розглянуто клопотання про залучення у якості свідків осіб, які можуть підтвердити викладені в заяві факти, яке заявлялися під час подачі заяви.
Мотивувальна частина
Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанцій
З довідки, виданої військовою частиною НОМЕР_1 від 19 квітня 2024 року № 3897 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, вбачається, що старший солдат ОСОБА_4 безпосередню брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України. Довідка була підставою для надання особі статусу учасника бойових дій.
З копії посвідчення, виданого Управлінням персоналу штабу військової частини номер НОМЕР_2 від 20 червня 2023 року №601422, вбачається, що ОСОБА_4 має право на пільги встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.
16 січня 2024 року було направлено «Сповіщення сім'ї» №218 ОСОБА_2 , яким було повідомлено про те, що її син, старший солдат ОСОБА_4 , радіотелефоніст - лінійний наглядач відділення управління командира 2 мінометного взводу 2 мінометної батареї НОМЕР_3 механізованого батальйону військової частини номер НОМЕР_1 , який 03 січня 2024 року, під час виконання бойових завдань в районі населеного пункту Степове Донецької області внаслідок безпосередніх зіткнень з ворогом, під час бою зник безвісти.
13 січня 2024 року року, Чернівецьким районним управлінням поліції ГУНП в Чернівецькій області на підставі запиту ОСОБА_2 внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань (№12024262020000346) по факту зникнення безвісти ОСОБА_4 в районі населеного пункту в селі Степове Донецької області, за правовою кваліфікацією ч. 1 ст. 115 КК України.
З матеріалів справи встановлено, що 16 червня 2025 року через канцелярію суду ОСОБА_2 подано заяву про відкладення розгляду справи у зв'язку із неналежним її повідомленням (а.с. 51).
16 червня 2025 року через канцелярію суду ОСОБА_2 подано заяву про розгляд справи без її участі, у зв'язку із тим, що вона виїжджає за кордон України (а.с. 62).
Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Ухвалу суду першої інстанції не відповідає зазначеним вище вимогам з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною першою статті 15 ЦПК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За змістом частини першої статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Порядок розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, у порядку окремого провадження визначений главами 1 і 6 розділу IV ЦПК України.
Згідно з частиною першою статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету, для якої необхідне його встановлення. Один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та для іншої мети - ні.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зроблено висновок про те, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.
Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:
- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення;
- встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;
- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);
- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, перелік яких визначений частиною першою статті 315 ЦПК України.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.
Як зазначалося вище у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов'язується із наступним вирішенням спору про право.
Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб'єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов'язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб'єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.
Під спором про право також розуміють перешкоди у здійсненні цивільного права, які згідно із законом можуть бути усунені за допомогою суду. Спір про право пов'язаний лише з порушенням, оспоренням або невизнанням, а також недоведенням суб'єктивного права, у спорі існують конкретні особи, які перешкоджають в реалізації права. За відсутності цих елементів немає спору про право.
Законодавство не містить переліку критеріїв для висновку про існування спору про право, який може бути виражений як у процесуальній формі - підтверджуватися судовими актами, так і матеріально-правовій формі - підтверджуватися юридичними фактами.
У постанові Верховного Суду від 19 березня 2021 року у справі №643/14985/18-ц (провадження № 61-14325св19) вказано, що для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, у кожній справі після її порушення суддя зобов'язаний з'ясувати, які фізичні особи і організації можуть бути заінтересовані у вирішенні даної справи і підлягають виклику в судове засідання, в необхідних випадках запропонувати заявникові та заінтересованим особам подати додаткові докази на підтвердження заявлених вимог чи заперечень проти них. Тобто критерієм наявності спору про право у справах окремого провадження є сама можливість виникнення, зміни або припинення прав та обов'язків у третіх осіб внаслідок встановлення певного факту навіть за відсутності заперечень таких осіб. З точки зору закону під спором про право у справах окремого провадження розуміється конфлікт інтересів заявника та хоча б однієї із заінтересованих осіб внаслідок заперечення такої особи проти задоволення заяви про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів або неоспорюваних прав, а також можливість виникнення, зміни або припинення прав та обов'язків у третіх осіб внаслідок задоволення відповідної заяви.
Частиною шостою статті 294 ЦПК України визначено, що якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду (частина четверта статті 315 ЦПК України).
Звертаючись до суду із цією заявою, ОСОБА_1 просила суд встановити факт її проживання однією сім'єю з ОСОБА_4 без реєстрації шлюбу у період з липня 2015 року по день його зникнення безвісти.
Колегія суддів надаючи оцінку спірним правовідносинам виходить із наступного.
Відповідно до частини другої статті 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства (частина четверта статті 3 СК України).
Шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану (частина перша статті 21 СК України).
Згідно з частиною першою статті 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.
Відповідно до статті 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.
За змістом частини першої статті 91 СК України якщо жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі між собою, тривалий час проживали однією сім'єю, той із них, хто став непрацездатним під час спільного проживання, має право на утримання відповідно до статті 76 цього Кодексу.
Отже, проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з урахуванням вищенаведених положень СК України є спеціальною, визначеною законом підставою для виникнення у них прав та обов'язків.
Постановляючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції виходив із того, що із заяви вбачається спір про право, оскільки у зниклого безвісти ОСОБА_4 є мати ОСОБА_2 , отже, встановлення факту про який просить ОСОБА_1 у заяві може вплинути на її права, обов'язки чи інтерес, так як остання також має право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю військовослужбовця, передбаченої Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
У постанові Верховного Суду від 23 грудня 2021 року у справі № 442/1904/20 (провадження № 61-7816св21) зазначено, що під спором про право в справах окремого провадження розуміється конфлікт інтересів заявника та хоча б однієї із заінтересованих осіб внаслідок заперечення такої особи проти задоволення заяви про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів або неоспорюваних прав, а також: можливість виникнення, зміни або припинення прав та обов'язків у третіх осіб внаслідок задоволення відповідної заяви.
Процесуальний закон вимагає встановити наявність спору про право, а не припускати його можливість.
Такий висновок містить у постанові Верховного Суду від 16 січня 2018 року у справі №640/10329/16.
Колегія суддів також враховує, що спір про право - це формально визнана суперечність між суб'єктами цивільного права, що виникла за фактом порушення або оспорювання суб'єктивних прав однією стороною цивільних правовідносин іншою і яка потребує врегулювання самими сторонами або вирішення судом.
Поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.
Тому, вирішуючи питання чи свідчить вимога заявника щодо встановлення певного факту про наявність спору про право слід враховувати, що спір про право виникає з матеріальних правовідносин і характеризується наявністю розбіжностей (суперечностей) між суб'єктами правовідносин з приводу їх прав та обов'язків та неможливістю їх здійснення без усунення перешкод в судовому порядку. Спір про право може мати місце також у випадку, коли на шляху здійснення особою права виникають перешкоди, які можуть бути усунуті за допомогою суду.
Методом встановлення обставин, які свідчать про наявність спору про право, у тому числі, але не виключно, можуть бути дослідження судом заяв по суті справи, заслуховування пояснень заінтересованих осіб. Водночас, відсутність будь-яких заперечень інших учасників справи з приводу вимог заявника може свідчити про визнання відповідної заяви, а відтак, і про відсутність спору між сторонами про право.
16 червня 2025 року через канцелярію суду, ОСОБА_2 подано заяву, про розгляд справи без її участі, у зв'язку із тим, що вона виїжджає за кордон України (а.с. 62).
Тобто ОСОБА_2 була повідомлена про розгляд справи та просила розглянути справу за її відсутності, про наявність спору про право із заявницею не заявляла.
За вказаних обставин, у суду першої інстанції не було підстав вважати, що існує спір про право.
Отже, висновок суду першої інстанції про існування спору про право ґрунтується на припущеннях.
Схожих за змістом висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 07 лютого 2024 року у справі № 545/844/23, від 21 лютого 2024 року у справі №278/304/23, від 29 січня 2025 року у справі №646/5897/24.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про залишення заяви ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу без розгляду, а тому, виходячи з положень статей 374, 379 ЦПК України, наявні підстави для скасування ухвали, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Згідно з частиною першою статті 379 ЦПК України підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Враховуючи наведене вище, суд першої інстанції постановив ухвалу від 30 вересня 2025 року з порушенням норм процесуального права, а тому її слід скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 379, 381, 382 ЦПК України, Чернівецький апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Шевченківського районного суду міста Чернівці від 30 вересня 2025 року скасувати.
Направити справу №727/4568/25 для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення.
На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повна постанова складена 13 листопада 2025 року.
Суддя-доповідач Олександр ОДИНАК
Судді : Наталія ПОЛОВІНКІНА
Ірина ПЕРЕПЕЛЮК