12 листопада 2025 року м. Чернівці
справа № 727/740/22
провадження 822/837/25
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого Кулянди М.І.,
суддів: Литвинюк І.М., Одинака О.О.,
секретар Скулеба А.І.,
розглянувши клопотання ОСОБА_1 про застосування заходів процесуального примусу до у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ; третя особа, що не заявляє самостійних вимог відносно предмету спору приватний нотаріус Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області Хоменко Марина Олександрівна про встановлення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,
встановив :
27 жовтня 2025 року від ОСОБА_1 надійшло клопотання про вжиття заходів процесуального примусу до апелянта Чернівецької міської ради.
Клопотання мотивоване тим, що апелянт та його представник діяли всупереч завданню цивільного судочинства і принципу добросовісності: було свідомо замовчено істотні хронометричні дані про момент довідування, створено хибне уявлення щодо підстав поновлення строку та використано «пізнє отримання копії», як формальний привід для процесуальної переваги. Такі дії мають ознаки зловживання процесуальними правами та введення суду в оману, у розумінні пункту 11 частини третьої статті 2, частин першої-другої статті 44 ЦПК України, що обумовлює необхідність відповідного процесуального реагування суду, у тому числі з урахуванням можливості застосування заходів процесуального примусу.
Заслухавши учасників справи, вивчивши клопотання ОСОБА_1 про вжиття заходів процесуального примусу, колегія суддів вважає, що воно не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов'язані: 1) виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; 2) сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; 3) з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; 4) подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; 5) надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; 6) виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; 7) виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
У своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Обов'язок учасників судового процесу та їх представників добросовісно користуватися процесуальними правами та не допускати зловживання ними передбачений й положеннями ст. 44 ЦПК України.
Відповідно до частини першої статті 143 ЦПКУ країни заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених у суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов'язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.
Частиною першої статті 144 ЦПК України визначено види заходів процесуального примусу, одним із яких є штраф.
Відповідно до частини першої статті 148 ЦПК України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках невиконання процесуальних обов'язків, зокрема, ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового розгляду; зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству; невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів, ненадання копії відзиву на позов, апеляційну чи касаційну скаргу, відповіді на відзив, заперечення іншому учаснику справи у встановлений судом строк.
Отже, підставою для стягнення в дохід державного бюджету штрафу в порядку процесуального примусу є факт недобросовісного виконання процесуальних обов'язків учасником судового процесу, ухилення, тобто уникнення, ігнорування вчинення дій, покладених судом без поважних причин, зловживання процесуальними правами, що має певну мету перешкоджання судочинству, та умисне, без поважних причин, неподання доказів або повідомлення про неможливість їх подання.
Так, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом (ч. 2ст.12ЦПКУкраїни).
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4ст.12ЦПКУкраїни).
Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків (п. 5 ч. 5ст.12ЦПКУкраїни).
Учасники справи зобов'язані з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою (п. 3 ч. 2ст.43ЦПКУкраїни).
Сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника (ч. 1ст.58ЦПКУкраїни).
ЄСПЛ застосовує положення, передбачене ч. 3 ст. 35 Європейської Конвенції з прав людини, де вказано, що суд оголошує неприйнятною будь-яку індивідуальну заяву, якщо він вважає, що ця заява є зловживанням правом на подання заяви.
Питання щодо наявності чи відсутності зловживання правом на подання заяви вирішується судом у кожному конкретному випадку окремо. Проте, за загальним правилом, яке міститься у справі «Миролюбов та інші проти Латвії» (рішення від 15.09.2009), про зловживання правом у розумінні п. 3 ст. 35 Конвенції мова йде у тих випадках, коли поведінка заявника, яка явно не відповідає призначенню гарантованого Конвенцією права на звернення до Суду, порушує встановлений порядок роботи Суду або ускладнює належний перебіг розглядів справ. При цьому Суд наголошує, що визнання заяви неприйнятною з мотивів зловживання правом на подання заяви є винятковим процедурним заходом (пункти 62, 65).
Зловживання правом - це особливий вид правової поведінки, який полягає у використанні особою своїх прав у недозволені способи, що суперечать призначенню права, внаслідок чого завдаються збитки (шкода) суспільству, державі, окремій особі.
Стримування зловживання правом - це боротьба не з самою поведінкою, а з конкретними проявами правової поведінки, що завдають шкоди суспільству й особі.
Так, у ст.17 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» від 04.11.1950 р. № ETS N 005 «Заборона зловживання правами» передбачено, що «Жодне з положень цієї Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції».
У постанові Верховного Суду від 08 травня 2018 року у справі № 910/1873/17 визначено, що принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб'єктів при виконанні своїх юридичних обов'язків і здійсненні своїх суб'єктивних прав. Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб. Зловживання правом - це свого роду спотворення права. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право.
За таких обставин, суд не вбачає підстав, передбачених ст.148 ЦПК України, для застосування процесуального примусу у вигляді штрафу до Чернівецької міської ради, а тому у задоволенні відповідного клопотання слід відмовити за його безпідставністю.
Керуючись ст.143, 381 ЦПК України, апеляційний суд
ухвалив :
У клопотанні ОСОБА_1 про вжиття заходів процесуального примусу до Чернівецької міської ради відмовити.
Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Головуючий М. І. Кулянда
судді : О.О. Одинак
І.М. Литвинюк