12 листопада 2025 року м. Чернівці
справа № 727/740/22
провадження 822/837/25
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Кулянди М.І.
суддів: Одинака О.О.., Литвинюк І.М.,
за участю секретаря Скулеби А.І.,
розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід суддям Кулянді М.І., Литвинюк І.М., Одинаку О.О. у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ; третя особа, що не заявляє самостійних вимог відносно предмету спору приватний нотаріус Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області Хоменко Марина Олександрівна про встановлення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,
встановив:
У провадженні апеляційного суду знаходиться названа справа.
ОСОБА_1 , заявив клопотання про відвід суддям з тих підстав, що судді постановила ряд ухвал з порушенням норм процесуального права, що вказує на їх упереджене ставлення під час розгляду вказаної справи.
Апеляційний суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого відводу суддям Кулянді М.І., Литвинюк І.М., Одинаку О.О. з наступних підстав.
Так, статтею 36 ЦПК України визначені підстави для відводу (самовідводу) судді.
Статтею 39 ЦПК України передбачено право учасника справи заявити відвід судді.
Згідно з частинами 2, 3 статті 40 ЦПК України питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст.36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є обставини, що викликають сумнів в неупередженості або необ'єктивності судді.
Визначення юридичного змісту оціночної категорії «безсторонній суд» зумовлює необхідність врахування суб'єктивного та об'єктивного критеріїв безсторонності. Перший з них означає, що суддя має бути суб'єктивно вільним від упередженості при розгляді справи; другий - що суддя має забезпечити достатні гарантії для усунення будь-яких обґрунтованих сумнівів щодо його неупередженості.
Аналіз практики рішень ЄСПЛ з цього питання дає можливість прийти до висновку що критерієм порушення суб'єктивної складової даного поняття, можуть бути висловлювання судді по суті правової проблеми, яка порушена у позові, у засобах масової інформації до свого головування у суді при розгляді конкретної справи; не реагування судді на расистські висловлювання; якщо головуючий у справі, у пресі вжив висловлювання, які натякали на негативну оцінку заявника, ще до того, як суд під його головуванням повинен був винести рішення у справі тощо. Конкретизуючи суб'єктивний критерій, Суд підкреслює, що поки не доведено інше, діє презумпція особистої безсторонності судді. Суб'єктивна упередженість полягає, як правило, в умисних чи необережних діях суддів перед початком чи під час судового розгляду справи
Стосовно об'єктивної неупередженості в рішеннях ЄСПЛ зазначено, що вона полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об'єктивну неупередженість слід визначити, чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості. Мова йде про ту довіру, яку суди повинні викликати в учасників цивільного процесу.
Об'єктивними обставинами, що можуть свідчити про упередженість суду, у практиці ЄСПЛ визнавались такі: члени суду, що мали розглядати справу, вже брали участь у ній у іншій процесуальній ролі, наприклад, прокурор, адвокат, суддя у суді нижчої інстанції тощо; суддя, що бере участь у справі про оспорювання законодавчих нормативних актів раніше висловлювався з цього приводу як консультант; наявність дискреційних повноважень у одного з суддів, що розглядають справу у колегіальному складі, участь судді у прийнятті законодавчих або підзаконних нормативних актів, на основі яких потім виноситься судове рішення тощо.
Тобто, особа, яка заявляє відвід судді, повинна довести, на підставі доказів факт зацікавленості судді у розгляді справи, зважаючи на дію презумпції особистої неупередженості судді, яка діє до тих пір поки не доведено інше.
Апеляційний суд враховує те, що необґрунтоване усунення суддів від участі у розгляді певної справи є порушенням права на справедливий суд. У цій справі всі доводи заявника носять характер непідтверджених припущень, які не знайшли свого об'єктивного обґрунтування та розумного пояснення, що могли б бути добросовісно сприйняті та оцінені судом.
Суд оцінює обставини справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні.
Такий висновок апеляційного суду узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду, які викладені в постанові від 30 червня 2021 року у справі № 462/36898/16-ц, в ухвалах від 03 квітня 2020 року у справі № 201/4368/19 та від 13 листопада 2020 року у справі № 450/2286/16-ц.
Отже, посилання ОСОБА_1 про упередженість суддів Кулянді М.І., Литвинюк І.М., Одинака О.О. є безпідставними, оскільки не підтвердженні належними та допустимими доказами.
Зміст заяви ОСОБА_1 свідчить про незгоду з процесуальними діями суддів, які не можуть констатувати наявність обставин, що вказують на сумніви щодо об'єктивності та неупередженості суддів, а є реалізацією суддею своїх процесуальних повноважень, передбачених нормами ЦПК України.
Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу (частина четверта стаття 36 ЦПК України).
Статтею 48 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» встановлено, що суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання у діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і має наслідком відповідальність, установлену законом.
Учасники справи не можуть використовувати інститут відводу судді з метою схиляння суду до ухвалення бажаного для них процесуального рішення.
Такий висновок апеляційного суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка викладена в постанові від 12 липня 2022 року у справі № № 161/19560/18.
Із матеріалів справи вбачається, що суддями, які входили до складу колегії, не допускалося порушення норм ЦПК України.
Інші доводи щодо обставин, які можуть викликати у заявника сумніви в упередженості або об'єктивності зазначених суддів відсутні.
Керуючись ст. ст. 39, 44 ЦПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Відвід, заявлений ОСОБА_1 суддям Кулянді М.І., Литвинюк І.М., Одинаку О.О. визнати необґрунтованим.
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід суддям Кулянді М.І., Литвинюк І.М., Одинаку О.О. відмовити.
Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий М.І. Кулянда
Судді: О.О. Одинак
І.М. Литвинюк