05 листопада 2025 року
м. Харків
справа № 615/408/16
провадження № 22-ц/818/2131/25
Харківський апеляційний суд у складі:
Головуючого: Тичкової О.Ю.,
суддів: Мальованого Ю.М., Яцини В.Б.,
за участю секретаря: Волобуєва О.О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - ОСОБА_2 , ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові апеляційну скаргу Костирі Геннадія Анатолійовича, який діє в інтересах ОСОБА_4 на рішення Валківського районного суду Харківської області від 23 грудня 2019 року у складі судді Товстолужського О.В.,-
У березні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, після зміни предмету якого просила: визнати грошові кошти (доходи), отримані ОСОБА_2 від продажу частки в статутному капіталі ТОВ «СХІДАВТОТРАНС ПЛЮС» вартістю 450 000,00 грн, що була внесена (створена) за рахунок спільних коштів подружжя, об'єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ; поділити грошові кошти (доходи), отримані ОСОБА_2 від продажу частки в статутному капіталі ТОВ «СХІДАВТОТРАНС ПЛЮС» вартістю 450 000,00 грн; в порядку поділу спільного майна подружжя визнати за нею право власності на 1/2 частину доходів (грошових коштів), отриманих ОСОБА_2 від доходу від продажу частки в статутному капіталі ТОВ «СХІДАВТОТРАНС ПЛЮС»; стягнути з ОСОБА_2 на її користь грошові кошти в сумі 225 000,00 грн, тобто 1/2 частину спільно набутого майна (грошових коштів) у вигляді доходів від володіння корпоративними правами, а саме продажу частки в статутному капіталі ТОВ «СХІДАВТОТРАНС ПЛЮС»; визнати грошові кошти (доходи), отримані ОСОБА_2 від здійснення підприємницької діяльності за період жовтень 2000 року - грудень 2015 року об'єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ; поділити грошові кошти (доходи), отримані ОСОБА_2 від здійснення підприємницької діяльності за період жовтень 2000 року - грудень 2015 року;в порядку поділу спільного майна подружжя визнати за нею право власності на 1/2 частину доходів, отриманих ОСОБА_2 від здійснення підприємницької діяльності за період жовтень 2000 року - грудень 2015 року;визнати грошові кошти (доходи), отримані ОСОБА_2 від продажу 15 квітня 2016 року на користь ОСОБА_5 за договором купівлі - продажу автомобілю (автобус-D) SHAOLIN SLG6720CGN (2005 року випуску заводом) білого кольору, № двигуна НОМЕР_1 , № кузова НОМЕР_2 , державний номерний знак НОМЕР_3 , що придбаний в період шлюбу за рахунок спільних коштів подружжя, об'єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ;
в порядку поділу спільного майна подружжя визнати за нею право власності на 1/2 частину доходів, отриманих ОСОБА_2 від продажу 15 квітня 2016 року на користь ОСОБА_5 за договором купівлі - продажу автомобілю (автобус-D) SHAOLIN SLG6720CGN (2005 року випуску); стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 1/2 від суми отриманого доходу від продажу автомобілю (автобус-D) SHAOLIN SLG6720CGN (2005 року випуску) білого кольору, № двигуна НОМЕР_1 , № кузова НОМЕР_2 , державний номерний знак НОМЕР_3 , а саме 26 550 грн; визнати житловий будинок із надвірними будівлями в АДРЕСА_1 , право власності на який зареєстровано державним реєстратором Валківської районної державної адміністрації Шевченко О. В. за ОСОБА_2 , номер запису про право власності 18194172, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1126953963212, об'єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ( надалі Житловий будинок); поділити Житловий будинок; в порядку поділу спільного майна подружжя визнати за нею право власності на 1/2 частину Житлового будинку; в порядку поділу спільного майна подружжя виділити їй та визнати за нею право особистої приватної власності на легковий автомобіль тип «KIA CEED» 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_4 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_5 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_6 видане ВРЕВ № 2 ГУ МВСУ м. Харкова 25 січня 2008 року та легковий автомобіль «LEXUS RX 350», 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_7 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_8 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_9 , видане ВРЕВ №2 ГУМВСУ м. Харкова 16 квітня 2013 року; в порядку поділу спільного майна подружжя виділити ОСОБА_2 та визнати за ним право особистої приватної власності на мікроавтобус - D марки «ГАЗ» моделі ЧАЗ 32213, 2002 року випуску, державний номер НОМЕР_10 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_11 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_12 видане ВРЕР №2 ГУМВСУ м. Харкова 06 вересня 2012 року, автобус - D, марки «БАЗ» моделі А07903, 2006 року випуску, державний номер НОМЕР_13 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_14 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_15 , видане ВРЕВ №2 ГУМВСУ м. Харкова 01 листопада 2012 року, автобус - D, марки «MAN» моделі 16.370 HOCL, 1992 року випуску, державний номер НОМЕР_16 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_17 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_18 видане ВРЕВ №2 ГУМВСУ м. Харкова 06 вересня 2012 року.
У травні 2016 року ОСОБА_2 звернувся з зустрічним позовом до ОСОБА_1 , третя особа: Акціонерне товариство «ПроКредитБанк» (далі - АТ «ПроКредитБанк») про поділ спільного майна подружжя, просив в порядку поділу майна подружжя визнати за ним право власності на автобус марки «БАЗ» 2006 року випуску, державний номер: НОМЕР_13 та автомобіль марки «LEXUS-RX 350» 2007 року випуску, державний номер: НОМЕР_19 , що зареєстровані за ОСОБА_1 .
У січні 2019 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу Житлового будинку. Просила визнати недійсним з моменту укладення договір купівлі - продажу в частини купівлі-продажу 1/2 Житлового будинку 5-Б, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Івановою О. В. 28 грудня 2016 року, зареєстрований в реєстрі № 2852.
У липні 2019 року ОСОБА_3 звернулася з зустрічним позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання права власності на 1/2 частину Житлового будинку. Просила визнати за нею право власності на 1/2 частину житлового будинку літ. А-2, мансарди літ. «а», скважини літ. «К», вигрібної ями «№ 1», що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 .
Рішенням Валківського районного суду Харківської області від 23 грудня 2019 року залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 30 вересня 2020 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу - задоволено.
Визнано недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу в частині купівлі-продажу 1/2 частини житлового будинку АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1126953963212, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Івановою О. В. 28 грудня 2016 року, зареєстрований в реєстрі № 2852.
У порядку поділу спільного майна подружжя визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку із надвірними будівлями в АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1126953963212.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання права власності на 1/2 частину житлового будинку, літ. «А-2» мансарди, літ. «а», свердловини, літ. «К», вигрібної ями «№1», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , відмовлено.
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя задоволено частково.
В порядку поділу спільного майна подружжя стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 : грошові кошти в сумі 225 000,00 грн, а саме: - 1/2 частину спільно набутого майна (грошових коштів) у вигляді доходів від володіння корпоративними правами, а саме продажу належної ОСОБА_2 частки в статутному капіталі ТОВ «СХІДАВТОТРАНС ПЛЮС»; - грошові кошти в сумі 26 550,00 грн, а саме: дохід від продажу 15 квітня 2016 року ОСОБА_5 автобуса-D, SHAOLIN SLG6720CGN (2005 року випуску заводом), державний номер: НОМЕР_3 , № двигуна НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 .
В порядку поділу спільного майна подружжя виділено ОСОБА_1 та визнано за нею право особистої приватної власності на: - легковий автомобіль тип «KIA CEED» 2008 року випуску, державний номер: НОМЕР_4 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_5 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_6 видане ВРЕВ №2 ГУМВСУ м. Харкова 25 січня 2008 року; - легковий автомобіль «LEXUS RX 350», 2007 року випуску, державний номер: НОМЕР_7 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_8 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_9 , видане ВРЕВ №2 ГУМВСУ м. Харкова 16 квітня 2013 року, припинивши право спільної сумісної власності на ці транспортні засоби ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстроване за ОСОБА_1 .
В порядку поділу майна подружжя визнано за ОСОБА_2 право особистої приватної власності на: - мікроавтобус - D марки ГАЗ моделі ЧАЗ 32213, 2002 року випуску, державний номер НОМЕР_10 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_11 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_12 видане ВРЕР №2 ГУМВСУ м. Харкова 06 вересня 2012 року; - автобус - D, марки MAN моделі 16.370 HOCL, 1992 року випуску, державний номер НОМЕР_16 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_17 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_18 видане ВРЕВ №2 ГУМВСУ м. Харкова 06 вересня 2012 року, припинивши право спільної сумісної власності на ці транспортні засоби ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстроване за ОСОБА_1 .
В задоволенні решти вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя задоволено частково.
В порядку поділу майна подружжя визнано за ОСОБА_2 право особистої приватної власності на автобус - D, марки БАЗ моделі А07903, 2006 року випуску, державний номер НОМЕР_13 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_14 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_15 , видане ВРЕВ №2 ГУМВСУ м. Харкова 01 листопада 2012 року, припинивши право спільної сумісної власності на ці транспортні засоби ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстроване за ОСОБА_1 .
В задоволенні решти вимог ОСОБА_2 відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції між іншого мотивовано тим, що Житловий будинок станом на 14 січня 2014 року (дата первинної інвентаризації) був створений як об'єкт цивільного обігу та органом БТІ за ініціативою ОСОБА_2 була проведене інвентаризація. Дата початку будівництва 14 листопада 2016 року та дата готовності будівлі до експлуатації 06 грудня 2016 року зазначені ОСОБА_2 у відповідних повідомленні та декларації не є беззаперечними доказами того, що будинок побудований в період з 14 листопада 2016 року по 06 грудня 2016 року та спростовуються доказами, яким суд першої інстанції надав правильну оцінку. ОСОБА_2 не довів, що спірне майно належить йому особисто, а отже воно є складовою частиною спільного майна подружжя, яке підлягає поділу.
Той факт, що право власності на будинок було зареєстроване ОСОБА_2 після розірвання шлюбу, не може спростувати фактичних даних про набуття спільного сумісного права власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на новостворений об'єкт нерухомості в період шлюбу. Отже таке майно залишається їх спільною сумісною власністю і після розірвання шлюбу. Реєстрація права власності на будинок за ОСОБА_2 є лише офіційним визнанням і підтвердженням факту набуття права власності, однак державна реєстрація сама по собі не є підставою набуття такого права. Отже здійснення ОСОБА_2 державної реєстрації права власності на будинок після розірвання шлюбу не може бути підставою для позбавлення ОСОБА_1 права на свою частку, яка була набута в період шлюбу.
Відсутність згоди одного із співвласників - колишнього подружжя на розпорядження нерухомим майном є підставою визнання правочину, укладеного іншим співвласником щодо розпорядження спільним майном, недійсним.
ОСОБА_2 при укладенні договору купівлі-продажу спірного житлового будинку вимог частини 3 статті 65 СК України дотримано не було, а наявність згоди на відчуження майна від ОСОБА_6 , з якою ОСОБА_2 перебував в зареєстрованому шлюбі, не виключає його обов'язку отримання нотаріально оформленої згоди саме від ОСОБА_1 , тобто особи, під час перебування у шлюбі з якою ОСОБА_2 набув право спільної сумісної власності на об'єкт нерухомості.
Визнання договору недійсним саме в частині 1/2 обумовлюється тією обставиною, що інша 1/2 частина будинку належала ОСОБА_2 і він реалізував своє право на розпорядження належною йому часткою на власний розсуд.
Право ОСОБА_3 не може бути захищено за рахунок порушення прав ОСОБА_1 .
Постановою Верховного суду від 27 жовтня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення Валківського районного суду Харківської області від 23 грудня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 30 вересня 2020 року в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу в частині купівлі-продажу 1/2 житлового будинку скасовано.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу в частині купівлі-продажу 1/2 житлового будинку відмовлено.
Рішення Валківського районного суду Харківської області від 23 грудня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 30 вересня 2020 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання жилого будинку спільною сумісною власністю та його поділ, поділ коштів (доходів), отриманих ОСОБА_2 від здійснення підприємницької діяльності за період жовтень 2000 року - грудень 2015 року та в частині відмови в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання права власності на 1/2 частину житлового будинку залишено без змін.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції особа, яка не приймала участі у справі ОСОБА_4 03 лютого 2025 року звернулась з апеляційною скаргою. Просить рішення суду скасувати в частині яким визнано недійсним договір купівлі продажу частину Житлового будинку від 28 грудня 2016 року та визнання за ОСОБА_1 права власності на частину Житлового будинку в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя та відмовити у задоволенні зазначених позовних вимог.
визнання за нею права власності в порядку поділу майна подружжя частини житлового будинку АДРЕСА_1 (раніше АДРЕСА_1 ( надалі Житловий будинок)
Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Вказує, що при розгляді справи, судом не повно з'ясовано обставини, що мають значення для вирішення справи. Так, рішенням Московського районного суду м. Харкова від 18.12.2015року по справі №643/18584/15-ц, встановлено, що з січня 2015 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_7 припинились шлюбно - сімейні відносини та ведення спільного господарства. Починаючи з 2015року Апелянт з відповідачем ОСОБА_2 почали проживали разом однією сім'єю та мали спільний побут. 17.09.2016року між ОСОБА_8 (Апелянт) та ОСОБА_2 (Відповідачем) Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області зареєстрований шлюб, про що зроблений актовий запис №2478 від 17.09.2016 року. В період спільного проживання, а в подальшому і шлюбу, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 за спільні кошти здійснювалось будівництво Житлового будинку в с. Шарівка Валківського району Харківської області, який є предметом спору у даній справі, що крім іншого підтверджується фіскальними чеками на придбання апелянтом будівельних матеріалів (копії яких додаються). Право власності на збудований за спільні кошти житловий будинок було оформлено на чоловіка апелянта - ОСОБА_2 , на підставі наступних документів. Так, рішенням Шарівської сільської ради Валківського району Харківської області №155-VII від 26.06.2016 року (т.2, а.с.232) ОСОБА_2 наданий дозвіл на виготовлення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки для обслуговування Житлового будинку, а рішенням Шарівської сільської ради Валківського району Харківської №229- VII від 25.10.2016р. (т.2, а.с.233) такий проект затверджений. 30.06.2016року на замовлення ОСОБА_2 КП «Валківське бюро технічної інвентаризації» здійснено технічну інвентаризацію Житлового будинку за наслідками чого виготовлений технічний паспорт в рамках інвентаризаційної справи №331. 14.11.2016 року ОСОБА_2 до Департаменту ДАБІ подано повідомлення про початок виконання будівельних робіт, яке зареєстровано за вх. №1020-5645 (т.2, а.с.210-212), а 06.12.2016 року декларацію про готовність до експлуатації об'єкта, яка зареєстрована за вх. №1020-6147 (т.2, а.с.208-209). 17.12.2016 року за ОСОБА_2 державним реєстратором Валківської районної державної адміністрації Шевченко О.В. зареєстровано право власності на Житловий будинок, номер запису про право власності 18194172, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1126953963212, що підтверджується змістом п.1.2. оспорюваного Договору купівлі-продажу (т.4, а.с.146-147). 26.10.2016 року за ОСОБА_2 державним реєстратором Валківської районної державної адміністрації Шевченко О.В. зареєстровано право власності на земельну ділянку, площею 0,25га, кадастровий номер: 6321288501:00:001:0183, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , номер запису про право власності 17194426, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1071141563212, що підтверджується змістом п.1.3. оспорюваного Договору купівлі- продажу (т.4, а.с.146-147). Відповідно до статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва, а якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації - з моменту прийняття його до експлуатації, а в разі коли право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації - з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). Отже, новостворене нерухоме майно набуває юридичного статусу житлового будинку після прийняття його до експлуатації та з моменту державної реєстрації права власності на нього. До цього, не будучи житловим будинком з юридичної точки зору, об'єкт незавершеного будівництва є сукупністю будівельних матеріалів, тобто речей як предметів матеріального світу, щодо яких можуть виникати цивільні права та обов'язки, а отже, є майном, яке за умов, передбачених законом, може належати на праві спільної сумісної власності подружжю та може бути предметом поділу між подружжям. Отже саме апелянт, а не позивачка є співвласницею Житлового будинку на підставі ст. 60 СК України, як такого що набутий (збудований, прийнятий до експлуатації та право власності на який зареєстровано) - під час шлюбу апелянта з відповідачем.
Пунктом 1.9 Договору купівлі-продажу, що оспорюється, передбачено, що договір укладається зі згоди ОСОБА_4 (дружини Продавця), справжність підпису якої на заяві про згоду на відчуження нерухомого майна, набутого в період зареєстрованого шлюбу, засвідчено 28.12.2016року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Івановою О.В., за реєстровим №2850.
Той факт, що реєстрація спірного житлового будинку відбулась 17.12.2016 року, а саме у період перебування відповідача у шлюбі з ОСОБА_4 , тобто майже через два роки після припинення шлюбно-сімейних відносин з позивачкою, свідчить про те, що апелянт є співвласником спірного житлового будинку та як наслідок безпосереднім учасником правочину щодо реєстрації права власності такого житлового будинку, оформленого на ім'я ОСОБА_2 17.12.2016року державним реєстратором Валківської районної державної адміністрації Шевченко О.В. номер запису про право власності 18194172, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1126953963212.
Також, у даній справі позов про визнання недійсними договору купівлі-продажу, та визнання права власності на нерухоме майно, подала особа, яка не була стороною цього договору, та правочину що стали підставою для первинної реєстрації права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , - та є заінтересованою особою.
Апелянт зазначає, що визначення позивачем у справі складу сторін (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом.
В пункті 60 постанови від 02.09.2022 у справі № 125/2157/19 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що якщо під час розгляду позовних вимог про визнання правочину недійсним суд встановить, що позов пред'явлено не до всіх учасників цього правочину, тобто встановить неналежний суб'єктний склад учасників справи, суд відмовляє в задоволенні позову із зазначеної підстави або за клопотанням сторони спору здійснює заміну відповідача на належного або залучає співвідповідача.
Враховуючи наведені висновки Великої Палати Верховного Суду при розгляді даної справи, апелянт зазначає про невідповідність учасників оспорюваних правочинів суб'єктному складу учасників самої справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для закриття апеляційного провадження.
Частинами 1 та 2 ст. 4 ЦПК України визначено, що кожна сторона має право в порядку, встановленому Цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересів.
Судом першої інстанції було встановлено, що 20 червня 1998 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрований шлюб, який 18 грудня 2015 року розірваний.
Будівельний паспорт на забудову земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_2 , який доданий до заяви в БТІ від 10 січня 2014 року із проханням провести технічну інвентаризацію, містить проект забудови земельної ділянки з посиланням на рішення Виконавчого комітету Шарівської сільської ради № 232-У від 20 листопада 2007 року, яким дозволено забудову, та складений такий будівельний паспорт із зазначенням дати 23 червня 2008 року.
30 червня 2016 року між Валківським БТІ та ОСОБА_2 укладений Договір № 02-06/201 на виконання робіт: виготовити технічний паспорт, врахувати рішення про адресу, довідку сільської ради №455. 30 червня 2016 року ОСОБА_2 виданий рахунок на оплату послуг БТІ за об'єктом АДРЕСА_1 , серед переліку яких зазначена послуга із зміни адреси (10 порядковий номер рахунку від 30 червня 2016 року).
Відповідно до листа Шарівської сільської ради від 31 жовтня 2017 року № 02-20/490 земельна ділянка яка була надана ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку мала юридичну адресу АДРЕСА_1 . Після отримання рішення (дозволу) на її забудову ОСОБА_2 24 червня 2016 року звернувся за довідкою про уточнення юридичної адреси побудованого на земельній ділянці будинку, так як виникла проблема при підписанні акту про погодження меж в проекті землеустрою. При виїзді на місце було встановлено, що будинок вже був побудований та розташований між житловими будинками за адресами АДРЕСА_2 . На основі цих фактів була надана довідка про уточнення юридичної адреси № 455 від 30 червня 2016 року для виготовлення технічної документації на будинок. Також в листі зазначено, що 11січня 2014 року помилково була видана довідка про присвоєння юридичної адреси будинку в АДРЕСА_1 .
Рішенням Шарівської сільської ради Валківського району Харківської області № 155-У11 від 26 червня 2016 року ОСОБА_2 наданий дозвіл на виготовлення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки для обслуговування житлового будинку в АДРЕСА_1 , а рішенням цієї ж ради № 229-У11 від 25 жовтня 2016 року такий проект затверджений.
14 листопада 2016 року ОСОБА_2 до Департаменту ДАБІ подано повідомлення про початок виконання будівельних робіт, яке зареєстровано за вх. №1020-5645, а 06 грудня 2016 року декларацію про готовність до експлуатації об'єкта, яка зареєстрована за вх. №1020-6147.
17 грудня 2016 року за ОСОБА_2 державним реєстратором Валківської районної державної адміністрації Шевченко О. В. зареєстровано право власності на житловий будинок АДРЕСА_3 ), номер запису про право власності 18194172, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1126953963212, що підтверджується змістом п.1.2. оспорюваного Договору купівлі-продажу.
Отже, сукупність вищенаведених та досліджених судом фактичних даних підтверджує, що житловий будинок АДРЕСА_1 (раніше АДРЕСА_1 ) станом на 14.01.2014 року (дата первинної інвентаризації) був створений як об'єкт цивільного обігу та органом БТІ за ініціативою ОСОБА_2 була проведене інвентаризація.
Той факт, що право власності на будинок було зареєстроване ОСОБА_2 після розірвання шлюбу, не може спростувати фактичних даних про набуття спільного сумісного права ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на новостворений об'єкт нерухомості в період шлюбу.
Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Ця стаття визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов'язків.
На відміну від оскарження судового рішення учасниками справи, особа, яка не брала участі у справі, має довести наявність у неї правового зв'язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності таких критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов'язок, і такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним. Разом із тим, судове рішення, оскаржуване особою, яка не брала участі у справі, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та ухвалення рішення судом першої інстанції є заявник, або в рішенні міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах, або рішення впливає на права та обов'язки такої особи.
Пунктом 3 частини першої статті 362 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.
Системний аналіз наведеної норми процесуального права свідчить про те, що суд апеляційної інстанції лише в межах відкритого апеляційного провадження має процесуальну можливість зробити висновок щодо вирішення чи невирішення судом першої інстанції питань про права та інтереси особи, яка не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції. Якщо обставини вирішення судом першої інстанції питання про права, інтереси та свободи особи, яка не була залучена до участі у справі, не підтвердились, апеляційне провадження підлягає закриттю.
Схожий правовий висновок висловлений Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 17 лютого 2020 року у справі № 668/17285/13-ц (провадження № 61-41547сво18).
Дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку, доходить висновку, що ОСОБА_4 не надала суду належних та допустимих доказів того, що рішенням суду в оскаржуваній частині вирішувались питання про її прав, свобод, інтересів та (або) обов'язків, а тому вона не має права на оскарження такого судового рішення в апеляційному порядку.
Аргументи апеляційної скарги про те, що заявника не було долучено до участі у справі в якості співвідповідача, судова колегія не бере до уваги, оскільки з урахуванням положень частини першої статті 352 ЦПК України на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, особа, не залучена до участі у справі, повинна довести наявність у неї правового зв'язку зі сторонами спору або безпосередньо з судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов'язок і такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.
Як встановлено апеляційним судом, ОСОБА_4 не навела обґрунтування того, яке ж право, інтерес або обов'язок порушує рішення суду в оскаржуваній частині відносно неї. Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судовим розглядом обставинами справи, підтвердженими належними та допустимими доказами.
З огляду на викладене, з урахуванням правил, передбачених ст. 362 ЦПК України апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 підлягає закриттю.
Керуючись ст. ст. 362 ЦПК України суд, -
Апеляційне провадження за апеляційною скаргою Костирі Геннадія Анатолійовича, який діє в інтересах ОСОБА_4 на рішення Валківського районного суду Харківської області від 23 грудня 2019 року - закрити.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 13 листопада 2025 року.
Головуючий: О.Ю. Тичкова
Судді: Ю.М. Мальований
В.Б. Яцина