Справа № 526/190/25 Номер провадження 33/814/723/25Головуючий у 1-й інстанції Максименко Л. В. Доповідач ап. інст. Дряниця Ю. В.
13 листопада 2025 року м. Полтава
Суддя Полтавського апеляційного суду Дряниця Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Полтаві матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Гадяцького районного суду Полтавської області від 11 червня 2025 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
Постановою Гадяцького районного суду Полтавської області від 11 червня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 20 січня 2025 року о 00 год 05 хв в м. Гадяч, вул. Захисників України, 26 ОСОБА_1 керував т/з - автомобілем Honda CR-V, н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння, відмовившись від порходження огляду на стан сп'яніння, чим порушив п. 2.5 ПДР України.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст.130 КУпАП та наклав адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 гривень на користь держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком 1 рік.
Не погоджуючись з постановою суду її в апеляційному порядку оскаржує ОСОБА_1 , в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду та закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю у його діях складу адміністративних правопорушень. Вказує, що матеріалами справи не підтверджено факту керування ним транспортним засобом.
На розгляд до суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 не з'явився, позаяк належним чином повідомлялися про розгляд справи.
Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності повинна добросовісно використовувати надані їй процесуальні права, не зловживати ними та зобов'язана демонструвати готовність брати участь у судовому розгляді і утримуватися від використання методів, які пов'язані зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби, передбачені законом для прискорення процедури слухання (справа «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії»).
Європейський суд з прав людини неодноразово вказував нате, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (справа «Олександр Шевченко проти України», справа «Трух проти України»).
ОСОБА_1 належним чином повідомлено про час і місце розгляду апеляційної скарги.
За таких обставин, апеляційний суд вважає за можливе проводити розгляд справи без участі скаржника та його захисника, які мали об'єктивну реальну можливість прийняти участь у судовому засіданні та організувати ефективний захист інтересів у суді.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходжу до наступних висновків.
Відповідно до положень п.2.9.а Правил дорожнього руху України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Відповідно до положень п.2.5 Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП наступає, зокрема, за керування транспортними засобами в стані наркотичного сп'яніння.
Відповідно до п. 3 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України від 09 листопада 2015 року №1452/735, ознаками наркотичного сп'яніння, є наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці), звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
За змістом статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких, у визначеному законом порядку, орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень ґрунтується на наступних доказах: протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 776970 від 20 січня 2025 року; постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАА № 986778 від 20 січня 2025 року; відеозаписах з відеореєстратора та нагрудної камери поліцейського.
Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком місцевого суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, за наведених у постанові суду обставин, є обґрунтованим, вмотивованим і відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, яким суд дав вірну оцінку.
Доводи апеляційної скарги щодо відсутності доказів фактичного керування ОСОБА_1 транспортним засобом були дослідженні судом першої інстанції та їм надана належна правова оцінка, а саме, що факт керування особою автомобілем підтверджується долученими до матеріалів справи відеозаписом з реєстратора, на якому відображено, що автомобіль патрульної поліції слідує за транспортним засобом Honda CR-V, н.з. НОМЕР_1 , подаючи проблисковим маячком сигнал для зупинки. Після чого рух автомобіля зупинився, водій вийшов із транспортного засобу, дистанційно замкнув авто та попрямував у попутному напрямку. У ході спілкування з патрульними поліцейськими було встановлено особу водія, ким виявився ОСОБА_1 .
Твердження, що ОСОБА_1 наполягав на залученні до складення протоколу про адміністративне правопорушення військового коменданта є безпідставними, оскільки з матеріалів відеозапису вбачається, що при спілкуванні з патрульними поліцейськими громадянин ОСОБА_1 перебував у цивільному одязі, та повідомив, що проходить військову службу у Національній гвардії України, однак, будь-яких документів на підтвердження вказаної обставини на вимогу поліцейського не надав. Крім того, ОСОБА_1 повідомив, що на даний час перебуває у відпустці і прямує у гості. Таким чином, у патрульних поліцейських не було обґрунтованих підстав для залучення органів ВСП, оскільки факт перебування особи на військовій службі не було підтверджено.
За таких обставин, апеляційний суд погоджується із висновком місцевого суду, що матеріали справи містять достатній об'єм фактичних даних, які свідчать, що саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння, відмовившись від проходження огляд на стан сп'яніння у встановленому законом порядку, вчинивши адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Підстави для скасування або зміни постанови місцевого суду, що є законною та обґрунтованою - відсутні.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Гадяцького районного суду Полтавської області від 11 червня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Полтавського апеляційного суду Ю. В. Дряниця