Житомирський апеляційний суд
Справа №274/101/25 Головуючий у 1-й інст. Хуторна І. Ю.
Категорія 61 Доповідач Талько О. Б.
30 вересня 2025 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючої судді: Талько О.Б.,
суддів: Коломієць О.С., Борисюка Р.М.,
за участю секретаря Антоневської В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу № 274/101/25 за позовом ОСОБА_1 до Бердичівської міської ради Житомирської області про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування за законом, за апеляційною скаргою Бердичівської міської ради Житомирської області на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 12 червня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Хуторної І. Ю.,-
У січні 2025 року позивачка звернулася до суду з позовом, в якому зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її матір - ОСОБА_2 , після смерті якої відкрилася спадщина на житловий будинок АДРЕСА_1 .
Вона є спадкоємицею за законом першої черги щодо майна ОСОБА_2 та прийняла спадщину. Проте у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на житловий будинок нотаріус відмовив їй у видачі свідоцтва про право на спадщину на цей будинок.
Таким чином, просила суд визнати за нею право власності на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 після матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 12 червня 2025 року позов задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок «А», 1987 року побудови, загальною площею 77,2 кв. м. з господарськими будівлями та спорудами: прибудова «а» (1987 р.), ґанок «а1» (1987 р.), сарай «Б-1», що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після матері - ОСОБА_2 , 1946 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнуто з Бердичівської міської ради Житомирської області на користь держави судовий збір в розмірі 6 407 грн 81 коп.
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати в частині стягнення судового збору.
Зокрема, зазначає, що житловий будинок АДРЕСА_1 побудований ще в 1987 році, проте за життя спадкодавець ОСОБА_2 не скористалася своїм правом та не виконала свого обов'язку щодо реєстрації права власності на вищезазначене нерухоме майно.
А тому, через безвідповідальність та бездіяльність спадкодавця спадкоємець за законом ОСОБА_1 змушена була звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК України).
Стаття 77 Бюджетного кодексу України передбачає, що ради всіх рівнів при затвердженні відповідних бюджетів враховують у першочерговому порядку потребу в коштах на оплату праці працівників бюджетних установ відповідно до встановлених законодавством України умов оплати праці та розміру мінімальної заробітної плати; на проведення розрахунків за електричну та теплову енергію, водопостачання, водовідведення, природний газ та послуги зв'язку, які споживаються бюджетними установами.
Бердичівська міська рада є безбалансовою юридичною особою, не має кошторису, на її утримання не виділяються кошти, оскільки не має рахунків в органах Державної казначейської служби України, а тому вона позбавлена можливості сплатити судовий збір.
Крім того, на виконання вимог п.9 ч.3 ст.175 ЦПК України у змісті позовної заяви позивачкою зазначено, що судові витрати, пов'язані з розглядом цивільної справи на момент подання позовної заяви, відсутні і в подальшому не передбачаються, також ані у прохальній частині позову, ані у судовому засіданні позивачкою не заявлено вимогу щодо стягнення з відповідача жодних судових витрат.
Наголошує на тому, що в матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази того, що права позивачки порушені з вини Бердичівської міської ради та саме з її вини справа доведена до суду.
Виходячи із принципу диспозитивності цивільного процесу, апеляційний суд не перевіряє рішення суду першої інстанції в частині позову про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування, оскільки воно не оскаржено в цій частині.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною 2 цієї статті передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.
Разом з цим у позовній заяві ОСОБА_1 зазначила, що судові витрати, пов'язані з розглядом цивільної справи на момент подання позовної заяви, відсутні і в подальшому не передбачаються.
Як свідчать з матеріали справи, позивачка звільнена від сплати судового збору відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» як особа з інвалідністю ІІ групи, загальне захворювання (а.с.11).
Колегія суддів також вважає, що звернення позивачки до суду не є наслідком протиправних чи незаконних дій відповідача.
За наведених обставин рішення суду першої інстанції в частині стягнення судового збору з Бердичівської міської ради підлягає скасуванню.
Керуючись ст. ст. 259,268,367,368,374,376,381-384 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу Бердичівської міської ради Житомирської області задовольнити.
Рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 12 червня 2025 року в частині стягнення з Бердичівської міської ради Житомирської області на користь держави судового збору в розмірі 6 407 грн 81 коп скасувати.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуюча Судді: