Житомирський апеляційний суд
Справа №295/656/25 Головуючий у 1-й інст. Чішман Л. М.
Категорія 60 Доповідач Борисюк Р. М.
13 листопада 2025 року
Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Борисюка Р.М.,
суддів Коломієць О.С., Павицької Т.М.,
з участю секретаря
судового засідання Смоляра А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Житомирі цивільну справу № 295/656/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про стягнення коштів,
за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Богунського районного суду міста Житомира від 22 квітня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Чішман Л.М. у місті Житомирі,
У січні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом, в якому просила стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі ГУ ПФ України в Житомирській області, відповідач) на її користь 229 029,66 грн заборгованості по пенсійним виплатам, які були нараховані, але не сплачені її матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Також просила стягнути з ГУ ПФ України в Житомирській області на її користь 2 290,30 грн сплаченого судового збору.
Зазначала, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2021 року по справі №240/18158/21 було задоволено позов ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області та визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати з 01 лютого 2021 року підвищення до пенсії ОСОБА_2 , як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Також судом, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити із 01 лютого 2021 року нарахування та виплату підвищення до пенсії ОСОБА_2 , як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону № 796-XII, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік. Рішення набрало законної сили 16 листопада 2021 року.
Її мати померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , так і не отримавши пенсійні виплати за вказаним вище рішенням суду.
Вона зверталася до відповідача із заявою про виплату їй заборгованості по пенсійним виплатам, які належали їй покійній матері та просила надати довідку про заборгованість, як члену сім'ї пенсіонерки, а саме дочці, яка проживала разом з нею та вела спільне господарство на день смерті.
На її звернення відповідачем було надано відповідь № 0600-0202-8/152998 від 10.12.2024 року, відповідно до якої, заборгованість в сумі 229 029,66 грн не буде виплачена, оскільки така виплата, на думку відповідача призведе до порушення бюджетного законодавства.
Стверджувала, що ГУ ПФ України в Житомирській області, як суб'єкт владних повноважень, як орган, наділений Законами України повноваженнями на виконання функцій держави, зобов'язаний виконувати Закони України, в тому числі рішення суду, ухвалене Іменем України, порушує її спадкові права і перешкоджає у їх реалізації.
Рішенням Богунського районного суду міста Житомира від 22 квітня 2025 року позов задоволено та вирішено питання судових витрат.
Не погодившись із судовим рішенням, представник Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області подала апеляційну скаргу, де, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що у відповідності частини 2 статті 7 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», у разі якщо рішення суду, зазначені в частині першій цієї статті, не виконано протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, державний виконавець зобов'язаний звернутися до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення.
Із змісту наведених норм вбачається, що законодавець передбачає проведення зміни способу та порядку виконання судового рішення виключно за діючим на момент звернення до суду виконавчим провадженням.
Присуджуючи стягнення коштів, передбачених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виключно з ГУПФУ (без покладання відповідного обов'язку на органи Державної казначейської служби України) суд порушить наступні норми матеріального права.
Відповідно до частин першої та другої статті 23 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України.
Згідно з частиною другою статті 72 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» кошти Пенсійного фонду не включаються до складу Державного бюджету України.
Відповідно до статті 63 Закону №786, фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього закону, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету. Пенсійний фонд України за рахунок коштів Державного бюджету України реалізує бюджетну програму КПКВК 2506020 «Дотація на виплату пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за різними пенсійними програмами», згідно з якою Пенсійному фонду виділені бюджетні асигнування для виплати пенсій у розмірах, визначених законодавством.
Головним розпорядником коштів за цією програмою є Міністерство праці та соціальної політики України, розпорядником нижчого рівня Пенсійний фонд України. Згідно з пунктами 20 та 29 частини першої статті 116 БК України взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушеннями бюджетного законодавства. Тому, рішення судів у справах щодо пенсійного забезпечення, які набрали законної сили, виконуються органами Пенсійного фонду України в межах покладених судом зобов'язань, з урахуванням повноважень, наданих чинним законодавством.
Таким чином, покладений судом обов'язок вчинити дії щодо перерахунку і виплати коштів, передбачених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виконаний ГУПФУ в порядку, встановленому судовим рішенням, та в межах повноважень, покладених на управління Фонду.
Виплата донарахованої суми, яка перевищує бюджетні призначення на поточний рік, може бути здійснена виключно за наявності відповідного фінансування з Державного бюджету України. Також звертає увагу, що згідно п.4 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» установлено, що у 2013 році норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону №796 ...застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2013 рік.
З 01 січня 2013 року набув чинності Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05.06.2012 № 4901-VI (надалі Закон № 4901). Відповідно до частини 1 статті 3 Закону № 4901, виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється Державною казначейською службою України в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Крім цього, згідно частини 2 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» рішення про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами Державного казначейства України в установленому Кабінетом Міністрів України порядку. Вищенаведені норми чітко кореспондуються із положеннями частини 1 статті 25 БК України, згідно якої безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. «Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ» затверджений ПКМУ від 03.08.2011 року № 845 (в редакції ПКМУ від 30.01.2011 року №45) надалі Порядок.
Згідно з Постановою КМУ від 3 вересня 2014 року затверджено Порядок погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою (далі - Порядок №440) рішення подаються до органів державної виконавчої служби за місцезнаходженням боржника для проведення їх обліку, інвентаризації заборгованості та подальшої передачі до органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, для погашення заборгованості.
Відповідальною особою, що визначена керівником органу ДВС не пізніше 7 робочих днів з дня надходження до неї рішення зобов'язана перевірити за даними Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень виконання такого рішення та у разі відсутності відомостей про виконання рішення в повному обсязі внести дані про це рішення до Реєстру рішень, виконання яких гарантується державою (далі - Реєстр).
Рішення щодо пенсійних та соціальних виплат, про стягнення аліментів, відшкодування збитків та шкоди, завданих внаслідок злочину або адміністративного правопорушення, каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, а також у зв'язку з втратою годувальника розподіляються в порядку такої черговості погашення заборгованості.
Протягом 10 робочих днів з дня отримання копії відповідного рішення та повідомлення від управління ДВС орган ПФУ має надіслати на адресу відповідного управління ДВС довідку про здійснення нарахування на виконання рішення суду. Погашення заборгованості здійснюється Казначейством в межах бюджетних асигнувань, визначених законом про Державний бюджет України на відповідний рік, за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду на підставі рішень, поданих органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, згідно з Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року № 845. Тобто, Законами України «Про виконавче провадження» (частина 2 статті 3 Закону №606) та «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» (частина 1 статті 3 Закону №4901) передбачено, що виконавчі документи про стягнення коштів, боржником за якими є територіальний орган Фонду, тобто державний орган, пред'являються на примусове виконання виключно до органів Державної казначейської служби України.
Згідно пункту другого положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 №28-2, Головне управління Фонду у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами, а також постановами правління Фонду, у тому числі цим Положенням, та наказами Фонду. Акт Кабінету Міністрів України, який набрав законної сили є обов'язковим для застосування органом Пенсійного фонду України.
Порядок №440 не був скасований у визначений законом спосіб, його положення не були визнанні незаконними в судовому порядку, а тому застосування норм щодо визначення умов погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду є законними та підлягають застосуванню органами Пенсійного фонду України.
З 01 квітня 2021 року функції з фінансування виплати пенсій покладені на Пенсійний фонд України, а не на його територіальні органи. Тому, відсутність у Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повноважень щодо виплати пенсії (виплати заборгованості на виконання судового рішення) унеможливлює притягнення до відповідальності шляхом стягнення коштів.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Згідно частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду.
Належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду учасники в судове засідання не з'явились, а тому суд апеляційної інстанції розглянув справу у їх відсутність без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що передбачено положеннями частини 2 статті 372 та частини 2 статті 247 ЦПК України.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.
Задовольняючи позовні вимоги, місцевий суд виходив з того, що позивачка як спадкоємиця за законом, яка в установленому законом порядку прийняла спадщину після смерті своєї матері, має право на присуджені їй судом, але не отримані нею за життя, кошти.
Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, мотивуючи таким.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Судом встановлено, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 15.10.2021 по справі №240/18158/21 задоволено позов ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області та визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати з 01.02.2021 підвищення до пенсії ОСОБА_2 як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а також зобов'язано відповідача здійснити із 01.02.2021 нарахування та виплату підвищення до пенсії ОСОБА_2 , як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону № 796-XII, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік.
Вказане рішення Житомирського окружного адміністративного суду набрало законної сили 16 листопада 2021 року.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть НОМЕР_1 від 21 грудня 2023 року ( а.с. 10).
Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом, позивачка є донькою та єдиним спадкоємцем до майна померлої матері ОСОБА_2 , що підтверджується копіями наступних документів: свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , свідоцтва про одруження серії НОМЕР_3 , свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_4 (а.с. 7-9), а також матеріалами спадкової справи №45/2024 до майна померлої ОСОБА_2 , наданої приватним нотаріусом Паламарчук І.В. на виконання вимог ухвали суду від 16 січня 2025 року (а.с. 47-75).
Згідно розрахунку суми, що підлягає виплаті за пенсійною справою №918160140072 ОСОБА_2 на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду № 240/18158/21 від 15.10.2021, нараховані кошти в розмірі 229 029,66 грн (а.с. 37).
Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
Статтею 1227 ЦК України визначено, що суми пенсії, які належали спадкодавцеві, але не були ним отримані за життя, передаються членам його сім'ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Зазначена стаття регулює питання спадкування сум соціальних виплат, право на одержання яких виникло у спадкодавця за життя, але не було ним реалізоване. За своєю правовою природою право на одержання заробітної плати, пенсії та інших подібних виплат є суворо особистим, оскільки виникає у чітко визначеної особи і має на меті саме її матеріальне забезпечення. Тому зі смертю одержувача цих коштів правовідносини щодо їх сплати, безумовно, припиняються. Таким чином, у даній статті визначається подальша доля тільки тих платежів, право на які виникло за життя спадкодавця.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам визначаються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон).
Відповідно до статті 91 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, передаються членам його сім'ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини. При зверненні кількох членів сім'ї належна їм сума пенсії ділиться між ними порівну. Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшли не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.
Статтею 52 Закону передбачено, що сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.
Члени сім'ї, зазначені в частині першій статті 52 цього Закону, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
У разі відсутності членів сім'ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі незвернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, входить до складу спадщини.
Зміст частини 3 статті 52 Закону також узгоджується зі змістом статті 1277 ЦК України, якою визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Крім того, зміст вищевказаних норм узгоджується із положеннями Закону України «Про пенсійне забезпечення», де в частині 1 статті 91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, передаються членам його сім'ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Положення частин 2, 3 статті 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які є спеціальними стосовно правовідносин про спадкування сум пенсії, не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв'язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера.
Аналіз наведених норм матеріального права дає можливість дійти висновку про те, що суми пенсії, які перейшли у спадщину, передаються спадкоємцям у повному обсязі, без будь-яких часових обмежень.
Норми частини 1 статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування», які регулюють виплату пенсіонеру певних сум пенсії не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, не розповсюджуються на правовідносини з приводу отримання спадкоємцями померлого пенсіонера тих сум пенсії, які перейшли у спадщину.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 06 липня 2020 року по справі №750/8819/19 та від 23 вересня 2020 року по справі №428/6685/19.
Відтак, прийнявши спадщину в установленому законом порядку, ОСОБА_1 як спадкоємець набула право на все майно, яке належало спадкодавцеві на час смерті, а тому відповідно до статті 1227 ЦК України вона має право на отримання неодержаної за життя її матері підвищення до пенсії.
Таку ж правову позицію викладеною у постановах Верховного Суду від 13 квітня 2022 року у справі №220/30/21 та від 23 лютого 2022 року у справі №428/10113/20.
Оскільки ОСОБА_2 за життя було здійснено перерахунок пенсії на підставі судового рішення, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивачка як спадкоємець за законом після смерті своєї матері набула право на отримання недоотриманої пенсії.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в постанові від 14 лютого 2022 року в справі №243/13575/19 зазначив, що тлумачення статті 1227 ЦК України доводить, що:
«- цією правовою нормою встановлено сингулярне правонаступництво членів сім'ї спадкодавця на отримання належних йому та не отриманих ним за життя грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат. Вказані суми включаються до складу спадщини лише у разі відсутності у спадкодавця членів сім'ї чи їх відмови від права на отримання вказаних сум. Специфіка правонаступництва прав на отримання сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат обґрунтовується необхідністю: а) створення умов для охорони майнових інтересів членів сім'ї спадкодавця в разі, коли вони не є його спадкоємцями; б) забезпечення можливості реалізації права на одержання членами сім'ї спадкодавця належних йому грошових коштів без дотримання передбаченої ЦК України процедури оформлення спадщини;
- право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім'ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (ст. 1227 ЦК України) та додаткового юридичного факту - смерті спадкодавця. Окрім цього, звичайно, необхідно, щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення. Моментом, з якого виникатимуть права на отримання виплат, буде момент смерті спадкодавця. Законодавець не вказує, що перехід права на отримання цих сум є спадкуванням, а члени сім'ї - спадкоємцями. Це має важливе значення, оскільки дозволяє зробити висновок, що на набуття права на одержання грошових сум відповідно до ст. 1227 ЦК України не поширюються норми про спадкування за заповітом або законом, зокрема, щодо усунення від спадкування (ст. 1224 ЦК України), прийняття, строків прийняття та оформлення спадщини, врахування цих сум при визначенні розміру обов'язкової частки (ст. 1241 ЦК України), задоволення вимог кредиторів (ст. 1281 ЦК України). Відповідно, при включенні зазначених прав до складу спадщини їх спадкування має відбуватися за правилами, встановленими для спадкування за заповітом або законом….»
Враховуючи викладене вище, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що право позивача на отримання недоотриманої пенсії після смерті матері відповідачем порушено і підлягає судовому захисту. Крім того у позивача відсутня інша можливість захистити порушене право.
Колегія суддів вважає, що наявні всі правові підстави для стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 недоотриманої пенсії після померлої матері в сумі 229 029,66 грн, оскільки вказані грошові суми належали за життя ОСОБА_2 та увійшли до складу спадщини, яку прийняла позивачка.
Таким чином, встановивши, що позивачка як спадкоємець за законом, яка прийняла спадщину, має право на спадкове майно, тобто підвищення до пенсії, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», приймаючи до уваги, що дії відповідача порушують право позивача як спадкоємця на отримання всього належного їй спадкового майна, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позову.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що місцевим судом при ухваленні рішення були належним чином оцінені подані сторонами докази, повно встановлені фактичні обставини справи, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для встановлення неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення суду, не спростовують висновків суду, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення.
Інші доводи апеляційної скарги містять суб'єктивне тлумачення апелянтом як обставин справи, так і норм діючого законодавства, направлене на переоцінку доказів, яким суд першої інстанції дав належну правову оцінку.
Згідно статті 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до пункту 1 частини 1статті 374 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право залишити судове рішення без змін, а скаргу - без задоволення.
Відтак, у відповідності до положень статті 375 ЦПК України, колегія дійшла висновку про наявність підстав для залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення місцевого суду без змін.
За правилами частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи, немає.
Керуючись ст. ст. 258, 259, 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Богунського районного суду міста Житомира від 22 квітня 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий Судді