Житомирський апеляційний суд
Справа №274/3217/25 Головуючий у 1-й інст. Мороко С. В.
Номер провадження №33/4805/796/25
Категорія ч.1 ст.130 КУпАП Доповідач Галацевич О. М.
12 листопада 2025 року м.Житомир
Суддя судової палати з розгляду цивільних справ Житомирського апеляційного суду Галацевич О.М., за участі захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Вітів Віталія Антоновича, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 21 травня 2025 року, якою його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП,
встановив:
Постановою судді Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 21 травня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000,00 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Згідно з постановою судді місцевого суду, ОСОБА_1 30.04.2025 о 22 год 35 хв в м. Бердичеві по вул. Гідності, 84, керував транспортним засобом AUDI A-6, номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України та вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
Не погоджуючись з вказаною постановою судді місцевого суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати та закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, посилаючись на незаконність постанови, неповне з'ясування судом обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права. В обґрунтування апеляційної скарги вказав на відсутність законних підстав для зупинки транспортного засобу та, як наслідок, - підстав для виконання вимог працівників поліції. Зазначив про недопустимість акту огляду на стан сп'яніння та направлення, а також відеозапису. Звернув увагу, що протокол є нечитабельним та не відповідає вимогам законодавства, а доповнення його тесту судом є неприпустимими. Наголосив, що він не відмовлявся від проходження огляду на стан сп'яніння та звернув увагу на порушення, допущені працівниками поліції під час проведення такого огляду та оформлення адміністративних матеріалів. Крім того, зауважив, що судом першої інстанції не враховано обставини, які пом'якшують відповідальність, зокрема те, що на його утриманні перебувають троє дітей, основним джерелом забезпечення яких є його робота у ФГ «ВІКТОР» на посаді водія. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 послався на судову практику національних судів та рішення ЄСПЛ.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, перевіривши доводи апеляційної скарги, приходжу до наступного висновку.
Згідно зі ст.245 КУпАП України, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, про що наголошується в ст.251 КУпАП.
Як зазначено в ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно вимог ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Висновок судді місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у відмові в проходженні огляду на стан сп'яніння, з правовою кваліфікацією таких дій за ч.1 ст.130 КУпАП за обставин, установлених у постанові судді місцевого суду, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджений наявними в матеріалах справи доказами.
Так, з протоколу по адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №316530 від 30.04.2025 вбачається, що ОСОБА_1 30.04.2025 о 22 год 35 хв в м. Бердичеві по вул.Гідності, 84, керував транспортним засобом AUDI A-6, державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки із застосуванням приладу Драгер та у закладі охорони здоров'я відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП (а.с.3).
За змістом п.2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
За правилами частин 2-5 ст.266 КУпАП, огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних засобів поліцейським із застосуванням технічних засобів відеозапису або у закладах охорони здоров'я.
Згідно вимог ч.1 ст.130 КУпАП визначено декілька діянь, які утворюють об'єктивну сторону зазначеного правопорушення. Зокрема, адміністративна відповідальність за цією нормою закону передбачена за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Вважаю, що винуватість ОСОБА_1 у порушенні п.2.5 Правил дорожнього руху України підтверджується наявними у справі доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 316530 від 30.04.2025 (а.с.3); розпискою про інформування особи, яка підлягає огляду на стан сп'яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу, від 30.04.2025 (а.с.8); актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, зі змісту якого вбачається, що проходити огляд ОСОБА_1 відмовився (а.с.9); направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 30.04.2025 (а.с.3а); розпискою про ознайомлення водія з вимогами ч.1 ст.266 КУпАП щодо відсторонення водія від керування транспортним засобом від 30.04.2025 (а.с.5); розпискою щодо передачі керування особі, яка має посвідчення водія відповідної категорії та може бути допущена до керування від 30.04.2025 (а.с.7); відеозаписом з автомобільного відеореєстратора та нагрудної камери поліцейського (а.с.2).
Протокол про адміністративне правопорушення, направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та інші адміністративні матеріали, ОСОБА_1 підписав без зауважень.
Як встановлено під час апеляційного розгляду, суддя місцевого суду дав належну оцінку всім доказам у справі, проаналізував їх у сукупності та взаємозв'язку і дійшов правильного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Доводами апеляційної скарги під час апеляційного розгляду справи висновків суду першої інстанції не спростовано.
На наявному в матеріалах справи відеозаписі з відеореєстратора службового автомобіля та нагрудної камери поліцейського об'єктивно зафіксовані обставини адміністративного правопорушення та в достатньому обсязі для вирішення питання про наявність події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, в діях ОСОБА_1 . Даний доказ сумнівів щодо його достовірності та допустимості не викликає. Посилання захисника на те, що справжність відеозапису не засвідчено електронним цифровим підписом не є підставою для визнання відеозапису недопустимим доказом. Крім того, підписання відеофайлів електронним підписом не передбачено Законом України "Про Національну поліцію" та ст.266 КУпАП. У протоколі міститься посилання на номер технічного засобу, за допомогою якого здійснювалась відеозйомка. Відсутність у протоколі назви технічного засобу, не спростовує обставин об'єктивно зафіксованих відеозаписом та не виключає належність і допустимість даного доказу.
Встановлено, що ОСОБА_1 без примусу з боку працівників поліції відмовився від законної вимоги про проходження огляду на стан сп'яніння, як із застосуванням спеціальних технічних засобів на місці зупинки транспортного засобу, так і в закладі охорони здоров'я. При цьому у працівників поліції була обґрунтована підозра вважати, що особа знаходиться у стані алкогольного сп'яніння, зважаючи на ознаки, озвучені водію та відображені в протоколі. ОСОБА_1 ознайомлено з його правами та обов'язками, протоколом про адміністративне правопорушення, іншими процесуальними документами та відсторонено від керування транспортним засобом.
Відеозаписом підтверджено, що під час огляду на стан сп'яніння ОСОБА_1 та оформлення відносно нього адміністративних матеріалів, працівниками поліції не допущено порушень вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС та МОЗ України від 09.11.2015 №1452/735, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 №1395, ст.ст.256, 266 КУпАП, які б могли бути підставою для визнання огляду недійсним, а складених процесуальних документів - недопустимими доказами.
Наявні технічні дефекти складеного протоколу, зокрема відсутність певних слів, букв у його фабулі, не спотворюють його змісту, який є зрозумілим і дозволяє встановити суть правопорушення, а викладені судом обставини відповідають змісту протоколу.
Крім того, із відеозапису, здійсненого відеореєстратором службового автомобіля, вбачається, що транспортний засіб був зупинений із використанням проблискових маячків. Після зупинки до водія підійшли працівники поліції, між ними відбулася розмова, у ході якої водій відкрив багажник автомобіля. Проте, відеозапис із нагрудного реєстратора поліцейського дійсно не містить фіксації початкової частини спілкування, а розпочинається з моменту, коли працівник поліції повідомляє водієві про наявність у нього ознак сп'яніння.
Водночас, неправомірна зупинка транспортного засобу працівниками поліції, за певних обставин, може бути підставою для притягнення таких працівників до відповідальності. Однак якщо під час такої зупинки встановлено, що водій перебував з ознаками сп'яніння або в іншому неадекватному стані, то сам по собі факт неправомірності зупинки не звільняє його від обов'язку виконати вимоги пункту 2.5 ПДР України. Крім того, закон не вимагає обов'язкового винесення постанови про накладення адміністративного стягнення за кожним фактом порушення Правил дорожнього руху.
Посилання ОСОБА_1 на упереджене ставлення поліцейських до водія не підтверджені належними та допустимим доказами.
Також, той факт, що на утриманні ОСОБА_1 перебуває троє дітей та основним джерелом забезпечення яких є його робота у ФГ «ВІКТОР» на посаді водія, не може бути підставою для зміни накладеного судом стягнення, оскільки санкція статті 130 ч.1 КУпАП є безальтернативною та закон в даному випадку не передбачає процесуальної можливості призначити будь-яке інше адміністративне стягнення.
Зазначені в апеляційній скарзі судові рішення преюдиційного значення для вирішення даної справи не мають.
Інші доводи апеляційної скарги не впливають на правильність висновків суду першої інстанції та не є обставинами, які виключають винність ОСОБА_1 в інкримінованому йому правопорушенні, а також не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність ухваленої у справі постанови.
Будь-яких вагомих доказів та доводів на спростування правильності висновків суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, захисником не надано.
При розгляді даної справи суддя місцевого суду повною мірою дотримався вимог ст.ст.245, 251, 252, 278, 280, 283 КУпАП, правильно встановив всі фактичні обставини справи, дослідив докази, надав їм належну оцінку та дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Враховуючи вищенаведене, підстав для скасування постанови судді місцевого суду відносно ОСОБА_1 немає.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суд -
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 21 травня 2025 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя О.М. Галацевич