Справа № 761/35333/25
Провадження № 1-кс/761/23020/2025
24 жовтня 2025 року м. Київ
Слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання представника ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» адвоката ОСОБА_3 про скасування арешту майна,
До Шевченківського районного суду м. Києва з клопотанням про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 420 220 000 000 004 80 від 20.04.2022 звернувся адвокат ОСОБА_3 , який діє в інтересах ТОВ «Миколаївський глиноземний завод».
На обґрунтування клопотання його ініціатор зазначив, що ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 09.06.2023 у справі № 761/20174/23 задоволено клопотання прокурора Офісу Генерального прокурора та накладено арешт на природний газ в обсязі 9 581,47199 тис. куб. м, який зберігається в підземному сховищі газу (ПСГ) АТ «УКРТРАНСГАЗ» (ЄДРПОУ 30019801) та належить ТОВ «Східгазенерго» (ЄДРПОУ 42004898), з забороною розпорядження та відчуження цього майна.
На думку заявника, подальше застосування вказаного заходу забезпечення кримінального провадження є безпідставним, оскільки відпала необхідність у його збереженні. Це зумовлено тим, що між ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» (ЄДРПОУ 33133003) та ТОВ «Східгазенерго» укладено договір від 05.08.2022 № 05-08-2022/пг/НГЗ-Д-22-136 про продаж 42 151,953 тис. куб. м природного газу з поетапною оплатою. За умовами договору продавець гарантував право власності на газ, а покупець набував це право з моменту передачі. При цьому покупець мав право зупинити платежі у разі накладення арешту або наявності обтяжень.
Фактично, ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» передало у власність ТОВ «Східгазенерго» належний йому газ, з моменту передачі право власності на який перейшло до покупця. Водночас кошти за поставлений газ ТОВ «МГЗ» не отримало, оскільки на нього накладено арешт, що відповідно до умов договору надає право ТОВ «Східгазенерго» призупинити розрахунки до зняття такого обтяження.
Водночас, рішенням Вищого антикорупційного суду від 16.02.2023 у справі № 991/265/23 застосовано санкції та стягнуто у дохід держави активи, зокрема 100 % статутного капіталу ТОВ «Миколаївський глиноземний завод», які передано в управління Фонду державного майна України. Подальше управління та реалізація таких активів здійснюються відповідно до законодавства про санкції, а отримані кошти зараховуються до Державного бюджету.
Отже, на даний час відсутні підстави, якими обґрунтовувалося накладення арешту на майно, зокрема з метою запобігання можливим протиправним діям із використанням природного газу, припинення злочинної діяльності, забезпечення відшкодування збитків державі чи майбутньої конфіскації.
Крім того, заявник вказує, що арешт фактично унеможливлює належне здійснення Фондом державного майна України управління активами, зокрема, природним газом у кількості 9 581,47199 тис. куб. м, поставленим ТОВ «Східгазенерго».
На підставі викладеного, ініціатор клопотання просить скасувати арешт, накладений на зазначене майно.
У судове засідання заявник не прибув, звернувся з клопотанням про розгляд справи за його відсутності.
Прокурор до суду також не прибув. Листом від 24.10.2025 прокурор Офісу Генерального прокурора ОСОБА_4 повідомив, що не заперечує проти задоволення клопотання про скасування арешту майна.
У зв'язку з неприбуттям у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, у відповідності до ч. 4 ст. 107 КПК України фіксація за допомогою технічних засобів кримінального провадження у суді не здійснювалась.
Слідчий суддя, дослідивши клопотання та долучені до нього документи, дійшов висновку про таке.
У відповідності до ст. 174 КПК власник або володілець майна мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
У силу частини 2 наведеної статті КПК арешт майна може бути скасовано слідчим суддею повністю чи частково, якщо власник або володілець майна доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладений необґрунтовано.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України, ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України» та Закону України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Європейська Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) є частиною національного законодавства України і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.
Відповідно до статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, що передбачені законом і загальними принципами міжнародного права.
У рішенні у справах «Бакланов проти Російської Федерації» та «Фрізен проти Російської Федерації» ЄСПЛ наголошує на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання публічної влади у право на повагу до власності має бути законним, держави уповноважені здійснювати контроль за використанням власності шляхом виконання законів.
У практиці ЄСПЛ неодноразово зазначалось, що таке втручання держави у права особи повинно здійснюватися виключно шляхом досягнення справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу та захисту фундаментальних прав особи, тобто лише за умови, що спірне втручання відповідало вимогам законності і не було свавільним.
З ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 09.06.2023 (№ 761/20174/23) вбачається, що під час вирішення питання про накладення арешту слідчий суддя виходив з наданих стороною обвинувачення доказів, що давали підстави вважати, що майно є речовим доказом та потребує збереження, а також з метою можливої конфіскації майна у майбутньому.
Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК арештом майна є тимчасове позбавлення права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно, з-поміж іншого, є доказом злочину, а також для забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
У силу ст. 98 КПК до речових доказів кримінальний процесуальний закон відносить, серед іншого, об'єкти, набуті кримінально протиправним шляхом.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів. У такому випадку арешт накладається на майно за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК.
Водночас, під час розгляду поданого клопотання та дослідження долучених матеріалів слідчим суддею не встановлено обставин, які б свідчили, що арештоване майно на теперішній час відповідає критеріям речового доказу у розумінні ст. 98 КПК України або що існує реальна необхідність у подальшому обмеженні права власності на нього.
Як вбачається з наданих матеріалів, ухвала про арешт майна постановлена з метою запобігання протиправним діям з використанням природного газу, забезпечення відшкодування можливих збитків державі та забезпечення можливої у майбутньому конфіскації.
Проте, після ухвалення рішення Вищого антикорупційного суду від 16.02.2023 у справі № 991/265/23, яким застосовано санкції та стягнуто у дохід держави активи, зокрема, 100 % статутного капіталу ТОВ «Миколаївський глиноземний завод», право управління цими активами перейшло до Фонду державного майна України.
За таких обставин подальше збереження арешту на природний газ, що належить до активів підприємства, активи якого вже перебувають під управлінням держави, фактично перешкоджає виконанню покладених на Фонд державного майна України функцій з управління цим майном.
Викладені обставини свідчать, що ризики, які стали підставою для арешту зазначеного майна на час розгляду клопотання про скасування арешту майна відпали, що обґрунтовано матеріалами, доданими до клопотання.
Зазначене приводить до висновку про наявність підстав для задоволення клопотання про скасування арешту.
Враховуючи наведене, керуючись ст. 2, 8, 9, 16, 85, 98, 132, 170, 174 КПК України, слідчий суддя
Клопотання представника ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» адвоката ОСОБА_3 задовольнити.
Скасувати у кримінальному провадженні № 420 220 000 000 004 80 від 20.04.2022 арешт, накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 09.06.2023 у справі № 761/20174/23, на природний газ в обсязі - 9581,47199 тис. куб. м, який зберігається у ПСГ (підземне сховище газу) АТ «УКРТРАНСГАЗ» (ЄДРПОУ 30019801), та який належить ТОВ «Східгазенерго» (ЄДРПОУ 42004898).
Скасувати заборону розпорядження та відчуження вказаного майна.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1