Справа № 761/46724/25
Провадження № 1-кс/761/29637/2025
12 листопада 2025 року м. Київ
Слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , особи, яка подала скаргу, ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_3 на постанову слідчого другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, ОСОБА_4 від 26.09.2025 про закриття кримінального провадження №62024100120000716 від 21.08.2024, -
ОСОБА_3 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва зі скаргою, в якій просив скасувати постанову слідчого другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві (далі - ТУ ДБР у м. Києві), ОСОБА_4 від 26.09.2025 про закриття кримінального провадження №62024100120000716 від 21.08.2024, у зв'язку з її необґрунтованістю та безпідставністю.
У судовому засіданні ОСОБА_3 вимоги скарги підтримав та просив її задовольнити.
Слідчий ТУ ДБР у м. Києві ОСОБА_4 у судовому засідання просив відмовити у задоволенні скарги, вказавши, що постанова від 26.09.2025 про закриття кримінального провадження №62024100120000716 від 21.08.2024 є обґрунтованою та такою, яка винесена у відповідності до норм КПК України за результатами повного й об'єктивного розслідування.
Слідчий суддя, вивчивши матеріали скарги, долучені до неї документи, надані слідчим у судовому засіданні матеріали кримінального провадження № 62024100120000716 від 21.08.2024, заслухавши учасників провадження, дійшов до наступного висновку.
Процесуальна можливість оскарження рішень слідчого, дізнавача або прокурора про закриття кримінального провадження регламентована п.п. 3, 4 ч.1 ст 303 КПК України, при цьому суб'єктами оскарження відповідного рішення слідчого, дізнавача є заявник, потерпілий, його представник, законний представник, а прокурора - заявник, потерпілий, його представник, законний представник, підозрюваний, його захисник чи законний представник.
Закриття кримінального провадження є формою закінчення досудового розслідування, яке відбувається в силу наявності обставин, що виключають кримінальне провадження.
Підстави та порядок закриття кримінального провадження встановлені у ст. 284 КПК України, яка, крім іншого, визначає випадки, коли закриття провадження уповноважений здійснювати слідчий, а коли - прокурор.
Відповідно до ст. 2 КПК України завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Під час розгляду скарги суду необхідно враховувати положення ч. 2 ст. 9 КПК України, яка встановлює, що прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Таким чином, оскарження процесуального рішення слідчого та прокурора передбачає необхідність перевірки не лише дотримання процесуального порядку закриття кримінального провадження посадовими особами органів досудового розслідування, а й підстав його закриття. Недотримання відповідних вимог зумовлює прийняття слідчим суддею рішення про скасування постанови слідчого, прокурора.
За змістом ст. 110 КПК України постанова слідчого, прокурора про закриття кримінального провадження має бути мотивованою, її зміст повинен відповідати фактичним обставинам, встановленим матеріалами справи, зокрема в ньому має бути викладено зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови, мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу.
Однак вказані вимоги процесуального закону слідчим при закритті кримінального провадження №62024100120000716 від 21.08.2024 дотримані не були.
Так, з матеріалів долучених до скарги встановлено, що кримінальне провадження № 62024100120000716 зареєстроване на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києві від 16.07.2024 у справі № 761/24989/24, якою зобов'язано уповноважену особу ТУ ДБР у м. Києві внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості на підставі заяви ОСОБА_3 .
Вказані відомості внесені 21.08.2024 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України.
Постановою слідчого ТУ ДБР у м. Києві ОСОБА_4 від 26.09.2025 вказане кримінальне провадження закрито за відсутністю події кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, обставини, які є підставою закриття кримінального провадження.
Положенням ч. 1 ст. 92 КПК України встановлено, що обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 КПК України, покладається на слідчого, прокурора.
Відповідно до ч. 2 ст. 93 КПК України збирання доказів стороною обвинувачення здійснюється шляхом проведення сукупності дій, якими є слідчі та негласні слідчі дії, отримання висновків експертів, витребування документів, проведення інших процесуальних дій.
Суд звертає увагу слідчого на те, що саме орган досудового розслідування має здійснювати всі необхідні процесуальні та слідчі (розшукові) дії для отримання доказів та встановлення істини у даному кримінальному провадженні та прийняти кінцеве рішення за наслідками його розслідування, відповідно до вимог ст. 283 КПК України.
З наданих слідчому судді матеріалів кримінального провадження № 62024100120000716 вбачається, що органом досудового розслідування тільки було проведено огляд Єдиного державного реєстру судових рішень щодо обставин руху справи, допитано слідчого, який здійснював досудове розслідування кримінального провадження за фактом нанесення ОСОБА_3 тілесних ушкоджень (який не повідомив обставин, які б мали значення для кримінального провадження, оскільки зі спливом значного часу не пам'ятав про них), після чого, слідчим зроблено висновок про відсутність будь-яких порушень зі сторони прокурорів та слідчих.
Дослідженням копій матеріалів кримінального провадження, слідчим суддею встановлено, що органом досудового розслідування не проведено жодних слідчих (розшукових) дій, зокрема і першочергових, з метою встановлення обставин, викладених у заяві про вчинення кримінального правопорушення, в тому числі щодо наявності/відсутності заподіяння істотної шкоди або тяжких наслідків, не допитано у порядку ст. 224 КПК України ОСОБА_3 , який звернувся із заявою, на предмет підтвердження існування обставин, викладених у ній, в тому числі щодо характеру його обізнаності стосовно цих обставин (наявність об'єктивних даних або припущень).
Більш того, роблячи висновок про спростування твердження ОСОБА_3 про злочинну змову між прокурорами та слідчими, не вказано на підставі яких об'єктивних даних слідчий прийшов до такого переконання.
При цьому, самого ОСОБА_3 під час досудового розслідування кримінального провадження № 62024100120000716 допитано не було, оскільки останній начебто не відповідав на телефонні дзвінки, тоді як частина 1 ст. 135 КПК України передбачає також виклик особи до слідчого шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв'язком, телеграмою.
Варте також уваги те, що з мотивувальної частини оскаржуваної постанови слідує, що під час досудового розслідування кримінального провадження № 62024100120000716 від 21.08.2024 слідчим зроблений висновок про відсутність в діях прокурорів Київської міської прокуратури № 8 та працівників Святошинського УП ГУНП у м. Києві ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України, тоді як у резолютивній частині вказано про закриття кримінального провадження у зв'язку з відсутністю події зазначеного кримінального правопорушення.
Так, частина 1 ст. 284 КПК України визначає, що кримінальне провадження закривається в разі, зокрема, якщо: 1) встановлена відсутність події кримінального правопорушення; 2) встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.
Відсутність події означає, що самого кримінального правопорушення не було, оскільки особа не вчиняла жодних дій, або ці дії не мали ознак злочину. Натомість, відсутність складу означає, що діяння мало місце, але воно не є злочином, бо не відповідає всім ознакам, передбаченим законом (об'єкт, суб'єктивна сторона, суб'єкт, об'єктивна сторона).
Таким чином, у оскаржуваній постанові містяться суттєві суперечності у висновках слідчого про правову підставу для закриття кримінального провадження №62024100120000716 від 21.08.2024, що на переконання суду свідчить про неповне з'ясування обставин, які мають значення для кримінального провадження.
Таким чином, висновки, викладені слідчим в поставові, не ґрунтуються на доказах, отриманих у результаті проведення досудового розслідування даного кримінального провадження, є передчасними, а за такого, має місце невідповідність винесеної ним постанови вимогам ст. 110 КПК України, з огляду на що скарга підлягає задоволенню, а постанова - скасуванню.
Керуючись ст.ст. 9, 91-93, 110, 283, 284, 303-307 КПК України, суд, -
Скаргу - задовольнити.
Постанову слідчого другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, ОСОБА_4 від 26.09.2025 про закриття кримінального провадження
№ 62024100120000716 від 21.08.2024 - скасувати.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1