Справа №760/30679/24
2/760/1482/25
03 листопада 2025 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі:
головуючого-судді - Букіної О.М.,
при секретарі - Черчукан В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, -
27.11.2024 позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення сплаченого страхового відшкодування у розмірі 50 000, 00 грн. та понесених судових витрат.
В обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що 26 січня 2021 року між Акціонерним товариством «Страхова компанія «АРСК» та ОСОБА_2 , був укладено Договір добровільного страхування майна №K8A3NBR-210Q2BG.34.
Предметом даного договору є майнові інтереси страхувальника, пов'язані із володінням та користуванням нерухомим майном, а саме приміщення за адресою: АДРЕСА_1 .
24 листопада 2023 року із застрахованим майном відбулась страхова подія - залиття застрахованої квартири водою.
Комісія у складі представників ЖЕД-904 склала акт про затоплення від 19 грудня 2023 року з якого вбачається, що затоплення відбулось з розташованої поверхом вище квартири АДРЕСА_2 , що належить відповідачу у справі.
Страхувальник за добровільного страхування майна № КВАЗNBR-207K0G№K8A3NBR-210Q2BG.34 звернувся до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «АРСК» із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування.
Дана заява була розглянута страховиком та залиття водою застрахованої квартири визнано страховим випадком у зв'язку з чим, на підставі кошторису відновлюваного ремонту та страхового акту № ARX4006541 від 19.01.2024, позивач здійснив виплату потерпілому страхового відшкодування в розмірі 50 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням.
Позивач зазначає, що тягар утримання майна, тобто обов'язок здійснювати за свій рахунок поточний та капітальний ремонти квартири, лежить на власника квартири і саме власники приватизованого житла зобов'язані забезпечити збереження житлових і підсобних приміщень, санітарно-технічних приладів і пристроїв, обладнання іншого спільного майна, при наявності несправностей вживати заходів щодо їх усунення.
Враховуючи те, що матеріальна шкода власнику квартири АДРЕСА_3 сталася з вини відповідача внаслідок недбалого відношення по утриманню квартири АДРЕСА_2 , у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача суму сплаченого страхового відшкодування в розмірі 50 000,00 грн.
Посилаючись на вимоги ст.ст. 993, 1166 ЦК України позивач просить позов задовольнити.
27 лстопада 2024 року на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, вищезазначену справу було передано до провадження судді Букыноъ О.М.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 02 грудня 2024 року позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди - залишено без руху та позивачу надано строк який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання ухвали для усунення недоліків.
30.12.2024 від позивача на вимогу ухвали суду від 02.12.2024 надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 07 січня 2025 року, у справі відкрито провадження та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін.
Сторонам було направлено копію ухвали про відкриття провадження, відповідачу копію позовної заяви з додатками.
Визначено відповідачу/ам/ строк на подання відзиву на позов у порядку, передбаченому ст. 178 ЦПК України, - 15 днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Конверт з копією ухвали про відкриття провадження та копією позовної заяви з додатками, з пропозицією надати відзив на позов, які направлялися відповідачу за адресою місця реєстрації, повернулися до суду з відміткою «закінчення строку зберігання».
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 29 серпня 2025 року призначено справу до розгляду в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Позивач в судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином. У своїй заяві не заперечую проти розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін або, у разі необхідності, у порядку загального позовного провадження. Відповідно до положень статті 43 Цивільного процесуального кодексу України просить розглянути справу без участі представника Позивача. Позовні вимоги підтримує у повному обсязі та не заперечую проти заочного розгляду справи.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомив, будь-яких клопотань, письмових пояснень/відзиву щодо заявлених позовних вимог від відповідача до суду не надійшло.
Згідно ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:
1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;
2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;
3) відповідач не подав відзив;
4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
З матеріалів справи встановлено, що кореспонденція відповідачу направлялася за останньою зареєстрованою адресою відповідача.
Відповідач кореспонденцію суду не отримав, а листи повернулися до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
Таким чином, суд вважає повідомлення відповідача про розгляд даної справи належним.
У встановлений судом строк відповідачем відзиву на позовну заяву також подано не було.
Жодних заяв, клопотань, пояснень з приводу позовних вимог або заперечень на позовні вимоги в будь-якій іншій формі від відповідача на адресу Солом'янського районного суду міста Києва не надходило, у зв'язку з чим суд позбавлений можливості встановити позицію останнього щодо предмету спору.
З огляду на викладене та враховуючи письмову згоду позивача, суд ухвалив розглядати справи у заочному порядку у відсутності відповідача.
У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, врахувавши подані докази, приходить до наступного висновку.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави ( ч. 1 ст. 2 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.
Згідно приписів ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Статтею 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Відповідно до ч. 1 ст. 20 ЦК України, право на захист особа здійснює на власний розсуд.
За змістом частини першої статті 2 ЦПК України метою цивільного судочинства є саме ефективний захист прав та інтересів позивача.
За приписами ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України кожна сторона має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Судом встановлено, що 26.01.2021 між Приватним акціонерним товариством Страхова компанія «АРСК» та ОСОБА_2 був укладений договір добровільного страхування майна №K8A3NBR-210Q2BG.34.
Предметом даного договору є майнові інтереси страхувальника, пов'язані із володінням та користуванням нерухомим майном, тобто квартирою АДРЕСА_3 .
24.11.2023 із застрахованим майном відбулась страхова подія - залиття застрахованої квартири водою.
Комісія у складі представників ЖЕД-904 склала акт про затоплення від 19 грудня 2023 року з якого вбачається, що затоплення відбулось з розташованої поверхом вище квартири АДРЕСА_2 , власником якої є відповідач по справі ОСОБА_1 , що підтверджується витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 403835458.
Страхувальник за добровільного страхування майна № КВАЗNBR-207K0G№K8A3NBR-210Q2BG.34 звернувся до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «АРСК» із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування.
Дана заява була розглянута страховиком та залиття водою застрахованої квартири визнано страховим випадком у зв'язку з чим, на підставі кошторису відновлюваного ремонту та страхового акту № ARX4006541 від 19.01.2024, позивач здійснив виплату потерпілому страхового відшкодування в розмірі 50 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням.
Таким чином, позивачем, як страховиком було виконано взяті на себе зобов'язання за договором добровільного страхування майна №K8A3NBR-210Q2BG.34 від 26.01.2021 та виплачено страхове відшкодування у розмірі 50 000, 00 грн, а тому останній має право вимоги до відповідача, як винної особи у залитті, на підставі ст.993 ЦК України.
Так, згідно ст. 993 ЦК України за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержали страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Статтею 1166 ЦК У передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Відповідно до ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Відповідно до п. 7 «Правил користування приміщенням житлових будинків» затверджених постановою Кабінету міністрів України від 24 січня 2006 року № 45, власник та наймач (орендар) квартири, зобов'язаний: дотримуватися вимог нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг, проводити за власні кошти ремонт квартири, (наймач (орендар) згідно з договором найму (оренди); забезпечувати збереження житлових і підсобних приміщень та технічного обладнання.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний, зокрема своєчасно вживати заходів щодо усунення виявлених неполадок, пов'язаних з отриманням житлово-комунальних послуг, що виникли з власної вини; за власний рахунок ремонтувати та міняти санітарно-технічні прилади і пристрої, обладнання, що вийшли з ладу з його вини; допускати у приміщення, будинки і споруди представників виконавця/виробника в порядку, визначеному законом і договором, для ліквідації аварій, усунення неполадок санітарно-технічного та інженерного обладнання, його встановлення і заміни, проведення технічних і профілактичних оглядів та перевірки показників засобів обліку; не допускати порушення законних прав та інтересів інших учасників відносин у сфері житлово-комунальних послуг.
Як встановлено вище та не спростовано відповідачем, тягар утримання майна, тобто обов'язок здійснювати за свій рахунок поточний та капітальний ремонти квартири, лежить на власнику квартири і саме власники приватизованого житла зобов'язані забезпечити збереження житлових і підсобних приміщень, санітарно-технічних приладів і пристроїв, обладнання іншого спільного майна, при наявності несправностей вживати заходів щодо їх усунення.
Суд вважає обґрунтованими доводи позивача про те, що завдання матеріальної шкоди власнику квартири АДРЕСА_3 , сталося внаслідок недбалого відношення відповідача щодо сантехнічного обладнання та утримання квартири АДРЕСА_2 .
Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно вимог ст.ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Доказів на спростування того, що залиття квартири АДРЕСА_3 відбулося не з вини відповідача, матеріали справи не містять.
Також матеріали справи не містять доказів того, що відповідачем у добровільному порядку задоволено вимоги позивача у порядку досудового врегулювання спору.
Враховуючи те, що залиття квартири потерпілого відбулося з вини відповідача, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню виплачене страхове відшкодування у розмірі 50 000, 00 грн.
Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову в повному обсязі.
Щодо судових витрат.
Судовий збір покладається на відповідача у разі задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).
У порядку ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 2 422,40 грн.
Керуючись ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків», ст. 27 ЗУ «Про страхове відшкодування» ст.ст.11, 15, 16, 993, 1166, 1191 ЦК України, ст.ст.2, 4, 5, 12, 13, 76-77, 79, 80, 81, 89, 141, 178, 223, 247, 259, 263, 264, 280 ЦПК України, суд, -
Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП - не відомий, місце проживання: адреса АДРЕСА_4 ) на користь Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «АРСК»(код ЄДРПОУ 20474912, адреса: м.Київ, вул. Іллінська,8) суму сплаченого страхового відшкодування у розмірі 50 000,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП - не відомий, місце проживання: адреса АДРЕСА_4 ) на користь Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «АРСК»(код ЄДРПОУ 20474912, адреса: м.Київ, вул. Іллінська,8) судовий збір у сумі 2 422,40 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 03 листопада 2025 року
Суддя О.М. Букіна