Справа № 645/2075/25
Провадження № 2/645/1604/25
13 листопада 2025 року м. Харків
Немишлянський районний суд м. Харкова у складі :
головуючого судді Костіної І.Г.,
за участю секретаря судових засідань Бугай К.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
встановив:
Представник позивача ТОВ « ФК КЕШ ТУ ГОУ» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №2120651 від 10.07.2021 року у розмірі 49 200,00 грн. та судовий збір у розмірі 2 422, 40 грн.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 10.07.2021 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №2120651 про надання коштів на умовах споживчого кредиту який відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача. Підписуючи договір відповідач підтвердив, що він ознайомився з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно їх дотримуватися. За взаємною згодою, сторони погодили наступні умови договору: сума виданого кредиту: 15 000,00 грн.; дата надання кредиту: 10.07.2021; строк кредиту: 30 днів; валюта кредиту: UAH; цільове призначення- на споживчі потреби; стандартна процентна ставка 1,90 % в день Згідно виписки з особового рахунку за кредитним договором, станом на 13.01.2025 загальний розмір заборгованості за Кредитним договором становить 49 200,00 грн., яка складається з: простроченої заборгованості за сумою кредиту в розмірі 15 000,00 грн., простроченої заборгованості за процентами в сумі 34 200,00 грн. На підтвердження виконання Товариством п. 2.1 Кредитного договору, позивач надає лист ТОВ « Українські платіжні рішення» від 04.03.2024, відповідно до якого 10.07.2021 на картковий рахунок відповідача було перераховано кредитні кошти в сумі 15 000,00 грн. за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 , що є доказом видачі кредитних коштів.
24.12.2021 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Фінансова Компанія «КЕШ ТУ ГОУ» (далі- ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ») укладено договір факторингу №02-24122001, за умовами якого ТОВ «Лінеура Україна» відступило - ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників від 24.12.2021 до договору факторингу №02-24122001 ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 . На виконання вимог ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування» на адресу відповідача була направлена вимога про дострокове погашення заборгованості за кредитним договором, проте зазначена вимога була залишена відповідачкою без виконання. Зважаючи на вище вказане, позивач звернувся суду з даним позовом про стягнення з відповідача заборгованості у судовому порядку.
Ухвалою Немишлянського районного суду м. Харкова від 04.04.2025 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.
01.05.2025 року представник позивача - адвокат Пархомчук Сергій Валерійович, за допомогою системи «Електронний суд» подав до суду заяву про розподіл судових витрат, в якій просив суд стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 500,00 грн.
16.07.2025 року до канцелярії суду через підсистему «Електронний суд» від представника відповідача ОСОБА_1 -адвоката Лисенко А.О. надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи.
04.08.2025 року від представника відповідача ОСОБА_1 -адвоката Лисенко А.О. надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просив суд поновити строк на подання відзиву та в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, представник відповідача вказує, що позовна заява не аргументована належними та допустимими доказами, є безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню, оскільки позивачем не надано доказів ідентифікації відповідача, як позичальника за договором, так само як і інших доказів укладання кредитного договору. Матеріали справи не містять жодних підтверджень, що Кредитний договір, який укладено 2021-07-10 22:52:48, був акцептований сторонами в порядку, передбаченому Законом України “Про електронну комерцію», що саме цей договір підписав відповідач, що саме цей договір розумів відповідач та ознайомився і погодився з отриманням грошових коштів на умовах, визначених у договорі, що договір взагалі містив умови щодо кредиту, сплати процентів за користування кредитними коштами, неустойки у зазначеному в цьому договорі розмірах і порядках нарахування. Більш того, в матеріалах справи відсутні відомості щодо направлення Кредитного договору Відповідачу саме в цьому вигляді, який і надано до суду. Крім того, позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів, зокрема, первинних документів (касово-бухгалтерських документів), на підтвердження перерахування відповідачу кредитних коштів за кредитним договорами. Факт укладення кредитного договору не доводить факту отримання відповідачем кредитних коштів та користування ними. Факт надання грошових коштів, повинен бути підтверджений відповідним платіжним документом, який є єдиним можливим та належним доказом здійснення платежу. При цьому, до матеріалів даної справи такі докази не були надані, що підтверджує відсутність права вимоги у Позивача саме до Відповідача про стягнення грошових коштів. У позовній заяві позивач зазначає що сума заборгованості за вищевказаним договором позики складає 49 200 грн., з яких 15 000 грн - це сума заборгованості за основною сумою боргу та 34 200 грн. сума за відсотками. В той же час відповідно до умов зазначеного договору строк користування кредитом - 30 днів. Отже, виходячи з умов кредитного договору та паспорту споживчого кредиту вбачається що загальна вартість позики складає 23 550 грн. з яких 15 000 грн - це сума позики, а 8 550 грн - сума процентів. Також вказує на передчасність позову, оскільки відсутні докази, що Позивачем чи первісним кредитором було вчинено дії щодо повідомлення Відповідача у письмовій формі про затримку платежів та процентів із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені. Посилаючись на відсутність доказів повної оплати на рахунок ТОВ « Лінеура Україна» ціни за придбання прав вимог за договором факторингу № 02-24122001 від 24.12.2021 року та відсутності повного тексту пункту 7.1 договору факторингу, а саме не відображена ціна за придбання (відступлення) Прав Вимоги (ціна продажу), яку Фактор зобов'язався оплатити Клієнту та після оплати якої у відповідності до п.6.2.3 Договору Факторингу права вимоги переходять до Фактора, представник відповідача зазначає, що позивачем не доведено належними, достовірними та допустимими доказами обставини того, що ним набуто право вимоги до відповідача на умовах, визначених Договором факторингу № 02-24122001 від 24.12.2021, а відтак - що його майнове право порушено і підлягає судовому захисту. Окрім того, вважає підстави для стягнення витрат на правничу допомогу відсутні у зв'язку з їх завищеністю та необґрунтованістю. Щодо судових витрат відповідача зазначає, що відповідач користується правничою допомогою адвоката Лисенка А.О. та розмір витрат на правничу допомогу визначений у фіксованому розмірі та складає 10 000, 00 грн (десять тисяч гривень 00 копійок).Докази понесення витрат на правничу допомогу будуть долучені до справи до ухвалення рішення суду або протягом 5-ти днів з дня його ухвалення.
Представником позивача - адвокатом Пархомчук С.В. 11.11.2025 року, через підсистему «Електронний суд» направлено додаткові пояснення, в яких останній зазначає, що кредитний договір між позивачем та відповідачем укладений в електронній формі шляхом ідентифікації
позичальника та використання ним електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором, що узгоджується з вимогами законодавства. Без здійснення всіх цих дій договір між Відповідачем та Первісним кредитором не був би укладений. Тобто, для укладання кредитного договору, Відповідачем вчинено ряд дій без здійснення яких договір був б не укладеним, що в свою чергу підтверджує укладання вказаного договору в електронній формі. Обставини укладення вказаного договору Відповідач не спростував належними та допустимими доказами. Відповідач був належним чином ознайомлений з умовами вищевказаного договору. Вказаний договір та його умови в судовому порядку не оскаржувались, не визнавалися недійсними, а тому є таким, що відповідає волевиявленню сторін. Сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі Відповідача для укладення такого Договору, на таких умовах шляхом підписання Договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. У відповідності до умов укладеного кредитного договору, кошти надаються Позичальнику в безготівковій формі на банківську картку вказану Позичальником при укладанні кредитного договору, що підтверджується листом ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ». Щодо нарахування відсотків та пролонгації кредитногодоговору, вказаує, що укладеним кредитним договором передбачено його автопролонгація ( п. 4.2. Договору). Відповідно п.4.2.5 Договору, загальна кількість атовпролонгацій обмежується загальною кількістю календарних днів користування кредитом, яка не може бути більшою за 120 календарних днів. Таким чином, нарахування процентів здійснюється за весь строк користування кредитом, а самеза 120 календарних днів, що включає період, визначений п. 1.3 Кредитного договору, а також періоди пролонгації. 24.12.2021 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» укладено договір факторингу № 02-24122001. Відповідно до його умов, первісний кредитор за плату відступив новому кредитору належні йому права вимоги до боржників, зазначених у Реєстрі боржників.
Згідно з цим Реєстром, Позивач набув право грошової вимоги до Відповідача. Первісний кредитор гарантував, що йому належить право вимоги за всіма кредитними договорами, які були відступлені, у тому числі за кредитним договором № 2120651 від 10.07.2021. Отже, Позивач надав суду належні та допустимі докази, що підтверджують факт переходу до нього права грошової вимоги. Твердження Відповідача про не доведення такого факту є необґрунтованими та не відповідають дійсності. Вимоги відповідача в частині витрат щодо стягнення правничої допомоги з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» у розмірі 10 000,00 грн. вважає безпідставними.
12.11.2025 року до суду від представника відповідача ОСОБА_1 -адвоката Лисенко А.О. надійшла заява про виключення додаткових пояснень з числа доказів, як такі, що подані з порушенням встановленого ЦПК порядку.
В обґрунтування заяви зазначає, що відповідно до ст. 174 ЦПК України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи у суді першої інстанції є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. При цьому, ст. п. 3 ч. 1 ст. 43 ЦПК України не передбачає подання сторонами письмових пояснень по справі, зазначені пояснення щодо тих чи інших обставин справи сторони можуть давати усно під час проведення судових засідань під фіксацію. Суд по даній справі не надавав дозволу Позивачу на подання додаткових пояснень, окремих питань, що потребують роз'яснення, не задавав, а тому, з огляду на вищенаведене, ст. 43 ЦПК України тут не має бути застосована, а пояснення по справі не мають бути враховані судом та повернуті Позивачу без розгляду.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що наданні представником позивача додаткові пояснення підлягають долученню до матеріалів справи, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1, 3 ст.13ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадку. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Частиною 1статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частинами 2, 3 статті 83 ЦПК України передбачено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов'язків цивільного характеру.
Зазначена норма гарантує «право на суд», одним з елементів якого є право на доступ до суду, тобто право ініціювати судовий розгляд цивільної справи (див. mutatismutandis рішення Європейського суду з прав людини (далі за текстом - ЄСПЛ) від 21 лютого 1975 року у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golderv. theUnitedKingdom), заява № 4451/70, § 36).
Так у справі «Delcourt v. Belgium» Європейський суд з прав людини зазначив, що у демократичному суспільстві у світі розуміння Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція), право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало меті та призначенню цього положення.
Надмірний формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду, не сприяє правовій визначеності, належному здійсненню правосуддя та є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини: від 28 жовтня 1998 року у справі «Перед де Рада Каваніллес проти Іспанії», від 13 січня 2000 року у справі «МірагальЕсколано та інші проти Іспанії», від 08 березня 2017 року у справі «ТОВ «Фріда» проти України»).
Згідно з практикою ЄСПЛ, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, необхідно уникати надто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним.
Надто суворе тлумачення судом процесуальних норм позбавляє позивача, або інших учасників справи права доступу до суду, що згідно з прецедентною практикою Європейського Суду з прав людини є порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Отже, враховуючи наведені норми процесуального закону, практику Європейського суду з прав людини, думку учасників сторін, суд вважає, що надані представником позивача додаткові пояснення підлягають долученню до матеріалів справи.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, надав до суду заяву, в якій просить слухати справу без його участі, позовні вимоги просив задовольнити.
Відповідач та його представник адвокат Лисенко А.О. у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлялись у встановленому законом порядку.
У зв'язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 10.07.2021 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №2120651, який підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором Т 625 10.03.2021 22:53:36.
Кредит надається клієнту в безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 або іншої платіжної картки клієнта, реквізити якої надані клієнтом з метою отримання кредиту ( п.2.1. Договору)
Відповідно до п. 1.2 договору на умовах, встановлених договором, Товариство зобов'язується надати клієнту грошові кошти у гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені договором.
За умовами договору сума виданого кредиту складає 15 000,00 грн., строк кредиту: 30 днів. Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені у таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є додатком № 1 до договору. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах визначених у розділі 4 цього договору.
Відповідно до п.1.4.1 кредитного договору стандартна процентна ставка становить 1,90% в день та застосовується: у межах строку кредиту, вказаного в п.1.3 цього Договору, якщо не виконані умови для застосування зниженої процентної ставки; у межах нового строку кредиту, якщо відбулась пролонгація за ініціативою клієнта відповідно до п .4.1 договору. Знижена процента ставка становить 1,90 % в день застосовується, якщо клієнт у межах строку визначеному у п.1.3 договору або протягом трьох календарних днів, що слідують за датою закінчення такого строку за ініціативою клієнта відбудеться строку кредиту на новий строк.
Згідно п. 4.2.1. Сторони домовились, що у випадку, якщо у Клієнта на дату закінчення строку кредиту (нового строку кредиту після пролонгації) наявна заборгованість за кредитом, та Клієнт не продовжив строк кредиту відповідно до п.4.1.1.-4.1.6 Договору, за цим Договором застосовується автоматичне продовження строку користування кредитом (автопролонгація) з наступного дня після запланованої дати повернення кредиту.
Відповідно п.4.2.5 за цим Договором, Загальна кількість атовпролонгацій за цим Договором обмежується загальною кількістю календарних днів користування кредитом, яка не може бути більшою за 120 календарних днів (включаючи період, визначений в п.1.3 Договору та періоди пролонгацій). Тобто, якщо у разі наступної (чергової) автопролонгації загальна кількість днів користування кредитом буде більшою за 120, така автопролонгація не застосовується, а строк повернення кредиту та сплати нарахованих процентів є таким, що настав.
Згідно п. 4.2.6. Договір припиняється в день повного повернення клієнтом суми кредиту,процентів за користування кредитом та штрафупені за прострочення виконання грошового зобов'язання (за наявності). Датою закінчення строку дії договору є дата надходження повної суми заборгованості за договором на рахунок Товариства.
Також сторонами кредитного договору погоджено таблицю обчислення загальної вартості кредиту, а саме визначено, що датою повернення кредиту є 09.08.2021, сума до сплати: кредит 15 000 грн, проценти за користування 8 550,00 грн.
Згідно з довідкою про ідентифікацію, підписаною директором ТОВ «Лінеура Україна», Матвєєв А.В., з яким укладено договір №2120651 від 10.07.2021 ідентифікований ТОВ «Лінеура Україна» акцепт договору позичальником здійснювалося в інформаційно- телекомунікаційній системі https://credit7.ua/ одноразовий ідентифікатор Т 625, час відправки ідентифікатору позичальнику 2021-07-10 22:52:48, номер телефону, на який було відправлено ідентифікатор 380954157131.
Листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» за вих. №20912-0403 від 04.03.2024 повідомило, що ТОВ «Універсальні платіжні рішення» надає послуги з переказу коштів у національній валюті без відкриття рахунків. Для цього підприємство внесено в державний реєстр фінансових установ та отримало ліцензію Національного Банку України № 3 від 11.11.2013. Між підприємствами укладено договір на переказ коштів ФК-П-19/03-01 від 12.03.2019. Відповідно до договору було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта: 10.07.2021 року 22:55:09 на суму 15 000 грн, маска картки НОМЕР_2 , номер транзакції в системі іРау.uа -97228753, призначення платежу: зарахування 15 000 грн на картку НОМЕР_2 .
24.12.2021 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» укладено договір факторингу №02-24122001, за умовами якого ТОВ «Лінеура Україна» відступило ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників .
Відповідно до витягу з реєстру боржників від 24.12.2021 до договору факторингу №02-24122001 ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 2120651 від 10.07.2021 в сумі 49 200,00 грн., з яких: залишок по тілу кредиту 15 000 грн, залишок по відсотках 34 200,00 грн.
13.01.2025 ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» надіслало на поштову адресу відповідача Вимогу про дострокове погашення заборгованості за Кредитним договором.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).
Абзац 2 частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1статті 1048 ЦК України).
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається в письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно з пунктом 6 частини 1статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини 1статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до частини 3статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною 6 цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з частиною 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини 8 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною 6 цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно з статтю 2 Закону України «Про захист персональних даних» персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути ідентифікована; суб'єкт персональних даних - фізична особа, стосовно якої відповідно до закону здійснюється обробка її персональних даних; згода суб'єкта персональних даних - будь-яке документоване, зокрема, письмове, добровільне волевиявлення фізичної особи щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки.
Частиною 5статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» передбачено, що обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб'єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством.
Відповідно до частини 6 статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» е допускається обробка даних про фізичну особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
У частині 1 статті 11 Закону України «Про захист персональних даних» встановлено, що підставою виникнення права використання персональних даних є, зокрема, згода суб'єкта персональних даних на обробку його персональних даних; дозвіл на обробку персональних даних, наданий володільцю персональних даних відповідно до закону виключно для здійснення його повноважень; укладення та виконання правочину, стороною якого є суб'єкт персональних даних або який укладено на користь суб'єкта персональних даних чи для здійснення заходів, що передують укладенню правочину на вимогу суб'єкта персональних даних.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина 1 статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 6 статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із частиною 1 статті 76ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина 1 статті 77 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина 1 статті 80 ЦПК України).
Звертаючись до суду із позовом ТОВ «ФК «Кеш ту гоу» надало належні та допустимі докази укладення електронного кредитного договору між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 .
Так, матеріалами справи підтверджується, що договір № 2120651 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 10.07.2021 року укладено в електронній формі із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором «Т625», що відповідає положенням ст. 207 ЦК України із застосуванням норм Закону України «Про електронну комерцію» та підписаний сторонами, відповідно до вимог ст. 12 вказаного Закону.
Враховуючи встановлені обставини справи та зазначені вище норми законодавства, суд дійшов висновку, що сторони узгодили розмір кредитів (позики), грошову одиницю, в якій надані кредити (позики), строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача на укладення правочинів на таких умовах, шляхом підписання договорів за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Посилання сторони відповідача на те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів перерахування кредитних коштів, оскільки в справі відсутні будь-які докази того, що останнім передано відповідачу на виконання договору кошти, судом не приймається, оскільки спростовується матеріалами справи.
Так, згідно листа ТОВ «Універсальні платіжні рішення» ТОВ «УПР» №20912-0403 від 04.03.2024 вбачається, що між ТОВ "Лінеура Україна" та ТОВ "Універсальні платіжні рішення" укладено договір на переказ коштів ФК-П-19/03-01 від 12.03.2019, відповідно до договору було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта: 10.07.2021 року 22:55:09 на суму 15 000 грн, маска картки НОМЕР_2 , номер транзакції в системі іРау.uа -97228753, призначення платежу: зарахування 15 000 грн на картку НОМЕР_2 , номер якої зазначений в кредитному договорі №2120651.
Крім цього, суд враховує, що відповідно до пункту 10 постанови Правління НБУ «Про затвердження Положення про додаткові вимоги до договорів небанківських фінансових установ про надання коштів у позику (споживчий, фінансовий кредит)» від 03 листопада 2021 року № 113, перебачено, що договори, умови яких передбачають безготівкове перерахування кредитодавцем коштів у рахунок кредиту на рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача, з урахуванням вимог пункту 9 розділу II цього Положення повинні містити номер такого рахунку споживача за стандартом IBAN, сформований відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку України з питань запровадження міжнародного номера рахунку, та/або номер такого особистого електронного платіжного засобу споживача у форматі хххх-хх**-****-хххх (перші шість знаків і останні чотири знаки номера електронного платіжного засобу).
Тобто, зазначення повного номеру платіжної картки відповідача в кредитному договорі є неможливим.
Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до п. 62 Постанови «Про затвердження Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України» визначено, що виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій/електронній формі) із клієнтських рахунків обумовлюються договором банківського рахунку, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунку.
Статтею 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним або стала відомою третім особам при наданні послуг банку або виконанні функцій, визначених законом, а також визначена у цій статті інформація про банк є банківською таємницею.
Згідно пункту 2 статті 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банківською таємницею, зокрема, є інформація про операції, проведені на користь чи за дорученням клієнта, вчинені ним правочини.
Відповідно до ст. 62 ЗУ «Про банки і банківську діяльність'визначено порядок розкриття банками банківської таємниці, зокрема, за рішенням суду.
Таким чином, виписка по рахунку клієнта, належать до інформації, що є банківською таємницею, порядок розкриття якої визначений Законом.
Окрім того, згідно пункту 5 ч. 1 статті 10 Закону України «Про платіжні послуги» до надавачів платіжних послуг належать фінансові установи, що мають право на надання платіжних послуг.
Частиною 3 ст. 10 Закону України «Про платіжні послуги» встановлено, що фінансові установи мають право на провадження діяльності з надання фінансових платіжних послуг лише після отримання ними ліцензії відповідно до цього Закону (крім банків) та за умови включення до Реєстру, якщо інше не передбачено цим Законом.
Оскільки ТОВ «Лінеура Україна» не є банківською установою, а має статус фінансової установи, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, зокрема надання коштів на умовах споживчого кредиту, тому не може надати первинні банківські документи, а відтак надану суду ТОВ «ФК «Кеш ту гоу» виписку, судд вважає належним та допустимим доказом заборгованості та її розміру у справі.
Разом з тим, відповідачем ОСОБА_1 не спростовано факт надання ним всіх особистих ідентифікуючих даних, його платіжної картки, без надання яких і відповідного підтвердження, ознайомлення з відповідними умовами та правилами отримання та повернення кредитних коштів, відповідний кредит не міг бути наданий.
Щодо нарахування процентів за кредитним договором № 2120651 від 10.07.2021 в розмірі 34 200 грн, слід зазначити наступне.
Згідно з ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісячно до дня повернення позики.
Як вбачається з договору № 2120651 від 10.07.2021, строк дії договору 30 днів, процента ставку 1,90% в день, згідно з Додатком № 1 до Кредитного договору сума нарахованих процентів складає 8 550,00 грн.
Згідно п. 4.2.1. Сторони домовились, що у випадку, якщо у Клієнта на дату закінчення строку кредиту (нового строку кредиту після пролонгації) наявна заборгованість за кредитом, та Клієнт не продовжив строк кредиту відповідно до п.4.1.1.-4.1.6 Договору, за цим Договором застосовується автоматичне продовження строку користування кредитом (автопролонгація) з наступного дня після запланованої дати повернення кредиту.
Відповідно п.4.2.5 за цим Договором, Загальна кількість атовпролонгацій за цим Договором обмежується загальною кількістю календарних днів користування кредитом, яка не може бути більшою за 120 календарних днів (включаючи період, визначений в п.1.3 Договору та періоди пролонгацій). Тобто, якщо у разі наступної (чергової) автопролонгації загальна кількість днів користування кредитом буде більшою за 120, така автопролонгація не застосовується, а строк повернення кредиту та сплати нарахованих процентів є таким, що настав.
Отже, відповідно до п.4.2.5 Договору відбулась автопролонгація за кредитним договором №2120651 від 10.07.2021, тобто строк дії договору становить 120 днів.
Відповідно до виписки з особового рахунку за кредитним договором, станом на 10.01.2025 року розмір заборгованості за простроченими процентами складає 34 200,00 грн., що обраховується наступним чином: 15 000,00 ( сума кредиту) *1,90%*120/100= 34 200 грн.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що з відповідача підлягають стягненню проценти з користування кредитом у розмірі 34 200,00 грн., які були нараховані в межах строку дії кредитного договору № 2120651 від 10.07.2021.
Щодо відступлення права вимоги суд зауважує таке.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Поряд з цим, право грошової вимоги до боржника може бути відступлене також на підставі договору факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги), за яким згідно з частиною першою статті 1077 ЦК України одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Як встановлено судом, 24.12.2021 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Фінансова Компанія «КЕШ ТУ ГОУ» (далі- ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ») укладено договір факторингу №02-24122001. Відповідно до п.6.2.3 вказаного договору права вимоги переходить до Фактора після підписання сторонами цього договору та виконання Фактором вимог п.7.2 Договору.
П.7.2 Договору передбачає здійснення оплати клієнту шляхом перерахування суми, що вказана в п.7.1 договору, на вказаний у реквізитах рахунок протягом 5 робочих днів з дати підписання сторонами цього договору. В якості ціни за придбання Прав Вимоги, Фактор сплачує клієнту плату в розмірі, що станом на дату підписання договору складає 2 770 911,15 грн. без ПДВ ( п.7.1. Договору).
На виконання вищевказаних умов договору факторингу №02-24122001 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «Фінансова Компанія «КЕШ ТУ ГОУ» позивачем було сплачено ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» грошові кошти за договором факторингу, що підтверджується копіями платіжних інструкцій: № 1697 від 28.12.2021 року на суму 580 911,15 грн., № 1696 від 24.12.2021 року на суму 2 000 000,00 грн. та № 453 від 28.12.2021 року на суму 190 000,00 грн., що у загальному розмірі складає 2 770 911,15 грн.
З витягу з реєстру боржників вбачається відступлення ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» - ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» права вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 2120651 від 10.07.2021 року у розмірі 49 200, грн., яка складається з: простроченої заборгованості за сумою кредиту в розмірі 15 000,00 грн., простроченої заборгованості за процентами в сумі 34 200,00 грн.
Таким чином позивачем доведено належними доказами те, що ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» набуло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 2120651 від 10.07.2021.
Щодо посилання сторони відповідача у відзиві на передчасність позову у зв'язку з відсутністю доказів отримання досудової вимоги відповідачем, то суд вважає такі доводи необґрунтованими, оскільки позивач не просить про здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або про дострокове повернення споживчого кредиту, з огляду на те, що строк кредитування вже сплив.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № 2120651 від 10.07.2021 у розмірі 49 200 грн., яка складається з заборгованості за тілом кредиту 15 000,00 грн. та заборгованості за відсотками - 34 200,00 грн.
Вирішуючи питання про стягнення витрат на правову допомогу, суд виходить з такого.
Приписами ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 ч. 3ст. 2 ЦПК України). Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
На підставі п. 1 ч. 3 ст. 133ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу. Судові витрати на правничу допомогу - це фактично понесені стороною і документально підтверджені витрати, пов'язані з наданням цій стороні правової допомоги адвокатом або іншим спеціалістом в галузі права при вирішенні цивільної справи в розумному розмірі з урахуванням витраченого адвокатом часу. Згідно ч. 1ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони. За ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3ст. 137ЦПК України). Нормою ч. 8ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою або тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст.137та ч. 8 ст.141 ЦПК України).
Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 28.06.2023 у справі №463/2001/19 де зазначено, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено( п. 1 ч. 2 ст.137та ч. 8 ст.141 ЦПК України).
Так, у матеріалах справи наявний договір про надання правової допомоги від 29.12.2023, копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, акт про отримання правової допомоги від 28.04.2025 з детальним описом робіт, виконаних адвокатом Пархомчуком С.В., рахунок №28.04.2025-19 від 28.04.2025 та платіжна інструкція №3 7974 від 28.04.2025 з вказаним призначенням платежу за оплату правничої допомоги згідно рахунку № 28.04.2025-19 та договору про надання правової допомоги від 29.12.2023.
Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.
Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема, пов'язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат, їхню пропорційність до предмета спору, а також виходить з критеріїв: їхньої реальності (тобто встановлення їхньої дійсності та необхідності); розумності їхнього розміру (виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін).
Отже, суд може зменшити розмір понесених витрат на правничу допомогу, якщо обсяг робіт і час, витрачений на підготовку документів, є явно неспівмірним із складністю виконаних адвокатом робіт.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Суд враховуючи, що справа, яка розглядається судом, за своєю категорією в розумінні п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України відноситься до малозначних справ, беручи до уваги обсяг правової допомоги, наданої адвокатом, визначений у акт про отримання правової допомоги від 28.04.2025 з детальним описом робіт, виконаних адвокатом Пархомчуком С.В., враховуючи заперечення сторони відповідача щодо заявленого позивачем розміру витрати на професійну правничу допомогу, застосовуючи принципи співмірності та розумності розміру судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, виходячи з конкретних обставин справи, суд вважає за можливе стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 грн.
Відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача понесений судовий збір у розмірі 2422, 40 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 193, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором -задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» заборгованість за кредитним договором № №2120651 від 10.07.2021 у розмірі 49 200 (сорок дев'ять тисяч двісті) гривень 00 коп., яка складається з заборгованості за тілом кредиту 15 000,00 грн. та заборгованості за відсотками - 34 200,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» судовий збір у розмірі 2 422 грн. 40 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 (сім тисяч) гривень 00 коп.
Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У випадку проголошення в судовому засіданні скороченого судового рішення строк для апеляційного оскарження обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ», код ЄДРПОУ 42228158, юридична адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Кирилівська, 82, оф. 7.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 .
Повний текст рішення складено 13.11.2025 року.
Суддя І.Г. Костіна