Справа № 645/8015/25
Провадження № 6/645/162/25
13 листопада 2025 року м. Харків
Суддя Немишлянського районного суду м.Харкова Костіна І.Г. перевіривши матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ», заінтересовані особи: АТ «Мегабанк», приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Ярмоленко Олександр Васильович, ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження,
Представник ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» звернувся до суду із заявою про заміну у виконавчому провадженні № 66953241 щодо примусового виконання виконавчого документу, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич О.Ф. за № 16441 від 04.06.2021 про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості на користь стягувача, яким є Акціонерне товариство «Мегабанк», сторону виконавчого провадження - стягувача: Акціонерне товариство «Мегабанк» на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ».
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до матеріалів заяви, предметом заяви є вимога про заміну стягувача у виконавчому написі приватного нотаріуса.
Згідно з ст. 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.
Пунктом п'ятим статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов'язкові тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Положеннями чинного законодавства закріплено, що заміна осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.
Отже, законодавством чітко визначено, що заінтересована сторона має право звернутися до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження, у разі заміни кредитора у зобов'язанні правонаступником, а суд замінює сторону виконавчого провадження правонаступником.
Питання заміни сторони виконавчого провадження врегульовані ст. 442 розділу VІ ЦПК України «Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)».
Таким чином, нормами ЦПК України встановлена можливість заміни стягувача або боржника у виконавчому провадженні.
Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.
Отже, законодавством чітко визначено, що заінтересована сторона має право звернутися до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження, у разі заміни кредитора у зобов'язанні правонаступником, а суд замінює сторону виконавчого провадження правонаступником.
Поряд з цим, вчинення нотаріусом виконавчого напису це нотаріальна дія, яка передбачена п. 19 ст. 34 Закону України «Про нотаріат» від 02 вересня 1993 року №3425-XII (далі Закон №3425-XII).
Відповідно до ст. 87 Закону №3425-XII для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів.
Згідно з положеннями ст. 88 Закону №3425-XII нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року.
Отже, вчинення нотаріусом виконавчого напису це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права кредитора на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна.
Водночас нотаріус проводить свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції та не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає та не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна.
Статтею 90 Закону №3425-XII встановлено, що стягнення за виконавчим написом провадиться в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».
Пунктом третім частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих документів виконавчих написів нотаріусів.
Тобто, виконавчий напис нотаріуса підлягає зверненню до примусового виконання.
У постанові від 06.07.2022 у справі № 186/545/21 (провадження № 61-16546св21) Верховний Суд зазначив, що заміна сторони у виконавчому написі, вчиненому нотаріусом, та заміна сторони у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса є відмінними правовими категоріями, оскільки заміна сторони у виконавчому провадженні є можливою виключно у разі відкриття відповідного виконавчого провадження, що передбачено спеціальним правилом ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження». Положення ч. 5 ст. 442 ЦПК України не можуть бути застосовані за аналогією у випадку заміни сторони у виконавчому написі нотаріуса, виконавче провадження за яким ще не відкрито.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 жовтня 2022 року у справі № 183/4196/21, оскільки тільки в ЦПК України врегульовано правило заміни сторони виконавчого провадження, порушеного через необхідність виконання рішення «несудового» органу, можна зробити такий висновок: заява про заміну сторони виконавчого провадження, відкритого на виконання виконавчого напису нотаріуса, підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.
Згідно з ст. 446 Цивільного процесуального кодексу України процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень у цивільних справах, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, якщо інше не визначено цим розділом. Процесуальні питання, пов'язані з виконанням рішень інших органів (посадових осіб), вирішуються судом за місцем виконання відповідного рішення.
Статтею 24 Закону України «Про виконавче провадження» визначено місце виконання рішення.
Відповідно до частин першої та другої статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу. Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.
Виходячи зі змісту статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» місцем виконання судового рішення є місце провадження виконавчих дій з його примусового виконання. Такі виконавчі дії провадяться за місцем проживання боржника, місцем його перебування, роботи або за місцем знаходженням його майна.
Вказаного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 29.10.2020 у справі №263/14171/19.
Статтею 10 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Отже, законодавець пов'язує місце виконання рішення не з місцем знаходження кабінету/офісу державного/приватного виконавця, а саме з місцем вчинення виконавчих дій щодо конкретного боржника.
Як вбачається з матеріалів, приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Ярмоленком О.В. від 27.09.2021 р. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 66953241 з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса № 16441 вчиненого 04.06.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич О.Ф. щодо стягнення з боржника, яким є: ОСОБА_1 на користь АТ «Мегабанк» заборгованості в сумі 44 160, 59 грн.
Як зазначено у вказаній постанові про відкриття виконавчого провадження від 27.09.2021 ВП № 66953241 адресою боржника ОСОБА_1 значиться: АДРЕСА_1 .
Судом встановлено, що згідно з наявною в Автоматизованій системі виконавчого провадження інформацією на даний час виконавче провадження з виконання вказаного виконавчого напису нотаріуса ВП № 66953241, не завершено та заборгованість не погашена, наразі здійснюється примусове виконання вказаного виконавчого провадження.
Отже, у даному випадку виконавчі дії з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса приватним нотаріусом вчиняються за адресою проживання боржника, що відповідно до положень ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» є місцем проведення виконавчих дій, та як наслідок є місцем виконання виконавчого напису.
Будь-яких даних, які б свідчили про те, що саме на території Немишлянського району м. Харкова вчиняються виконавчі дії з виконання вказаного виконавчого напису нотаріуса матеріали справи не містять, тому відсутні підставі вважати, що на території Немишлянського району м. Харкова виконується вказаний виконавчий напис нотаріуса і відповідно відсутні правові підстави для визначення підсудності даної заяви Немишлянському району м. Харкова.
Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Інтерпретація суті конструкції «суд, встановлений законом» викладена Європейським судом з прав людини (далі ЄСПЛ, Суд) у рішенні у справі «Сокуренко і Стригун проти України». Так, ЄСПЛ наголосив, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.
Правова позиція ЄСПЛ у вказаній справі дозволяє виокремити дві умови відповідності критерію «суд, встановлений законом»: організаційну (організація судової системи повинна регулюватися законами у їх буквальному значенні) та юрисдикційну (суд повинен діяти у спосіб та відповідно до повноважень, передбачених законом, у межах своєї компетенції).
З наведеного вище вбачається, що розгляд справи судом з порушенням правил територіальної юрисдикції є порушенням права особи на справедливий суд (ч. 1 ст. 6 Конвенції) та підставою для скасування ухваленого у справі рішення (ч. 1 ст. 378 ЦПК України).
Згідно з п. 1 ч. 1, ч. 3 ст. 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду. Передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення.
Відповідно до ст. 32 ЦПК України спори між судами про підсудність не допускаються.
Зважаючи на наведене, суд дійшов висновку, що вказана заява не підсудна Немишлянському районному суду м. Харкова.
За таких обставин, суд вважає за необхідне направити заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ», заінтересовані особи: АТ «Мегабанк», приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Ярмоленко Олександр Васильович, ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження, на розгляд до Новобаварського районного суду міста Харкова.
Керуючись ст.ст. 31, 260-261, 353-355, 442, 446 ЦПК України, суд,
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ», заінтересовані особи: АТ «Мегабанк», приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Ярмоленко Олександр Васильович, ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження - передати за підсудністю до Новобаварського районного суду міста Харкова.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Харківського апеляційного суду через Немишлянський районний суд м. Харкова протягом п'ятнадцяти днів з дня її оголошення. Учасник справи, якому ухвалу суду не було вручено у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя І.Г. Костіна