Суддя Ритов Я. М.
Справа № 644/8301/25
Провадження № 2-а/644/218/25
12.11.2025
12 листопада 2025 року м. Харків
Індустріальний районний суду міста Харкова у складі:
Головуючого судді Ритова Я.М.,
за участю секретаря судового засідання Швайка О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Харкова за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,
встановив:
Адвокат Голован Ярослав Ігорович, який діє в інтересах позивача ОСОБА_1 ,звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 № 2357-4п від 28.08.2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн., провадження у справі закрити, стягнути за рахунок бюджетних сигнувань відповідача судові витрати в сумі 605,60 грн.
В обґрунтуванння позовної заяви зазначив, що постановою ІНФОРМАЦІЯ_1 № 2357-4п від 28.08.2025 року ОСОБА_1 притягнений до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн., яку було отримано ОСОБА_1 01.09.2025 р. засобами поштового зв'язку. Зі змісту вищевказаної постанови вбачається, що позивач не пройшов медичний повторний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Проте, оскаржувана постанова не містить посилання на докази вчинення позивачем адміністартвиного правопорушення (пояснення свідків, акт, фото чи відеозапис тощо відповідно до ст. 251 КУпАП), на підставі яких суб'єктом владних повноважень було прийнято рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП. Вважав, що відповідачем взагалі не зібрано доказів вчинення адміністартвиного правопорушення, що суперечить КУпАП, Конституції України.
Представником відповідача надано відзив на позовну заяву, в якому останній позовні вимоги не визнав, просив залишити оскаржувану постанову без змін, відмовити в задоволенні позовних вимог, розглянути справу у його відсутність, посилаючись на наступне. Відповідно до пункту 2 розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 21.03.2024 № 3621-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист», (який за класифікацією документів належить до законодавства про оборону), який набув чинності 04.05.2024 р. та яким визначено, що під час дії Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 № 65/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 03.03.2022 № 2105-ІХ громадяни України, громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом, зобов'язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов'язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов'язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду. Тобто, даною нормою закону зобов'язано пройти медичний огляд усіх громадян віком від 25 до 60 років крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю. Під час перевірки ІНФОРМАЦІЯ_2 відомостей (персональних та службових даних) внесених до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів було встановлено, що ОСОБА_2 (помилково зазначений замість ОСОБА_1 ) рядовий запасу перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 та визнаний непридатним до військової служби в мирний час, обмежено придатним у воєнний час та не є особою з інвалідністю. 29.01.2025 р. ОСОБА_1 отримав направлення № 14281 на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду, про що свідчить запис в журналі направлень на ВЛК том № 37. 30.03.2025 р. ОСОБА_1 через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного та резервіста отримав направлення № 3051184 на військово - лікарську комісію для проходження медичного огляду з датою початку проходження 31.03.2025 р. Згідно з пунктом 2.8.6 глави 2 розділу І Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України затвердженого Наказом Міністра оборони України 14.08.2008 № 402 строки проведення медичних оглядів, а також лабораторних та інструментальних досліджень, не можуть перевищувати 4 днів. За необхідності направлення особи на додаткові лабораторні та інструментальні дослідження для отримання повної та об'єктивної інформації про стан її здоров'я, загальний строк проведення медичних оглядів, а також лабораторних та інструментальних досліджень, не може перевищувати 14 днів. Однак, ОСОБА_1 у встановлені терміні, а саме по 05.06.2025 р. не пройшов повторний медичний огляд. Так, 21.08.2025 року відносно ОСОБА_1 уповноваженою на те особою, був складений протокол № 2357-4п про адміністративне правопорушення передбачене ч. 3 статті 210-1 (помилково зазначена замість ч. 3 ст. 210) КУпАП. При складанні адміністративного протоколу були дотримані норми КУпАП щодо процедури розгляду адміністративної справи, роз'яснено ст. 63 Конституції України, його права, передбачені ст. 268 КпАП однак позивачем не надано жодного доказу на спростування факту правопорушення. У протоколі зазначено: дата і місце його складання, посада, прізвище, ім'я, по батькові (за наявності) особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягується до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативно-правовий акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, імена, по батькові (за наявності), адреси свідків (якщо вони є); пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Також до протоколу долучено витяги з ЄДРПВР АІТС. З метою реалізації права на захист та можливості взяти участь в засіданні, висловити заперечення, надати докази, скористатися правовою допомогою, тощо, розгляд справи був призначений на 28.08.2025 р. о 16 годині 00 хвилин, про що було зазначено в протоколі. Адміністративний протокол був складений в присутності позивача в якому зазначена дата та час розгляду справи 28.08.2025 р., ОСОБА_1 отримав особисто другий примірник протоколу, про що особисто поставив свій підпис, що підтверджує належне повідомлення особи про дату та час розгляду. 28.08.2025 року о 16 годині 00 хвилин відбувся розгляд справи про адміністративне правопорушення скоєне громадянином ОСОБА_1 . На розгляд справи позивач не з'явився про дату та час розгляду справи був належним чином повідомлений. Клопотань щодо переносу розгляду справи від позивача не надходило. За приписами статті 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Під час розгляду були з'ясовані обставини, що мають значення для правильного вирішення справи відповідно до вимог КУпАП, зокрема встановлено, що громадянин ОСОБА_1 з 04.05.2024 по 05.06.2025 не пройшов повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби, чим вчинив адміністративне правопорушення, встановлено його вина та обставини скоєного правопорушення під час дії особливого періоду в умовах воєнного стану. Відповідно до статті 283 КУпАП та інших вимог КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, з'ясувавши всі обставини по справі, оцінивши докази, керуючись законом і правосвідомістю, начальник ІНФОРМАЦІЯ_4 виніс постанову по справі № 2357-4 п від 28.08.2025 р. про накладення адміністративного стягнення. Вважав, що справа про адміністративне правопорушення вирішена в точній відповідності з законом, а постанова по адміністративній справі № 2357-4 п від 28.08.2025 р. цілком законна та обґрунтована.
Представником позивача надано відповідь на відзив, в якому останній зазначив наступне. 29.01.2025 року ОСОБА_1 самостійно звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_5 та отримав направлення для обстеження в ОПНД № 3. 31.01.2025 року згідно направлення № 1996-4457-7984-2761 потребував госпіталізації до КНП ХОР «ОПНД №3». Згідно довідки № 170 від 24.04.2025 року перебував на лікуванні в клініці ДУ ІНПН НАМН України з 04.02.2025 року по 24.02.2025 року. 21.05.2025 року звернувся до невропатолога ОСОБА_3 , що підтверджується консультаційним висновком спеціаліста та реоенцефалографічним обстеженням. Випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 277126 підтверджується перебування на стаціонарному лікуванні з 10.07.2025 року по 19.07.2025 року. 21.08.2025 року ОСОБА_1 пройшов військово-лікарську комісію, що підтверджується довідкою № 2025-0821-1919-3655-1 від 21.08.2025 та карткою № 18007 обстеження та медичного огляду від 21.08.2025 року. Вважав, що вищезазначене свідчить про відсутність складу адміністративного правопорушення з боку ОСОБА_1 . Протокол № 2357-4 від 21.08.2025 року та оскаржувана постанова не містить інформації коли, за чиїм направленням у якому місці ОСОБА_1 повинен був пройти ВЛК. Протокол № 2357-4 від 21.08.2025 року складений гранатометником взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_6 солдатом ОСОБА_4 . Вважав, що протокол про адміністративне правопорушення складено не уповноваженою на те особою, протокол про адміністративне правопорушення не може бути доказом у розумінні частини 1 статті 251 КУпАП та свідчити про вчинення особою адміністративного правопорушення. Оскільки з матеріалів адміністративного провадження не вбачається наявності у гранатометника взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_6 солдата ОСОБА_4 повноважень складати протокол про адміністративні правопорушення, складений ним протокол від 21.08.2025 року відносно ОСОБА_1 , на думку позивача, не може бути допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачено частиною 3 статті 210 КУпАП, що свідчить також про незаконність оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення, як такої, що винесена на підставі цього протоколу.
Ухвалою судді Індустріального районного суду міста Харкова від 11.09.2025 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та витребувано у відповідача матеріали справи про адміністративне правопорушення за наслідками розгляду якої, прийнято постанову № 2357-4П від 28.08.2025 року за ч. 3 ст.210 КУпАП.
Позивач та його представник в судове засідання не з'явились, останній подав заяву, в якій поданий позов підтримав, просив його задовольнити, а справу розглянути без його та позивача участі.
Представник відповідача в судове засідання не явився, про дату та час судового розгляду повідомлявся, заяви про відкладення розгляду справи до суду не надходили.
У зв'язку із неявкою сторін у судове засідання, у відповідності до ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалась.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити з наступних міркувань.
21.08.2025 року гранатометником взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_6 солдатом ОСОБА_4 складено відносно ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення № 2357-4, за ознаками ч. 3 ст. 210 КУпАП, зі змісту якого слідує, що 21.08.2025 о 13 год. 07 хв. під час перевірки в ІНФОРМАЦІЯ_7 відомостей (персональних та службових даних) узагальнених в облікових документах та внесених до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів виявлено факт порушення законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію військовозобов'язаним ОСОБА_1 . Військовозобов'язаний ОСОБА_1 , який перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_7 , з дня набрання чинності Закону від 21.03.2024 № 3621-IX (який за квалифікацією документів належить до законодавства про оборону) протягом встановленого терміну з 04.05.2024 року по 05.06.2025 р. самостійно не звернувся до територіального центру комплектування та соціальної підтримки або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду, та не пройшов повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби, чим порушив вимоги пункту 2 розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 21.03.2024 № 3621-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист», який набув чинності 04.05.2024 р., та яким визначено, що під час дії Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 № 65/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 03.03.2022 року № 2105-ІХ громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов'язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов'язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов'язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозлілу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду, чим порушив частину 3 статті 17 Закону України «Про оборону України» якою закріплені права та обов'язки громадян України у сфері оборони, зокрема, громадяни виконують військовий обов'язок у запасі відповідно до законодавства, чим скоїв, в особливий період, адміністративне правопорушення передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП. 28 серпня 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_5 відносно ОСОБА_1 винесена постанова № 2357-4П про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 грн.
ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 , знаходиться на обліку в ОПНД з 23.03.2024 р. з даігнозом F 07.83, що підтверджується довідкою КНП ХОР «Обласний психоневрологічний диспансер № 3» від 21.03.2025 р., направлявся на обстеження в ОПНД № 3, що підтверджується направленням начальника ІНФОРМАЦІЯ_8 від 29.01.2025 р., знаходився на лікуванні в ДУ «Інститут неврології, психіатрії та накроманії імені П.В. Волошина Національної академії медичних наук України» з 04.02.2025 р. по 24.02.2025 р., що підтверджується довідкою № 170 від 24.02.2025 р., має діагноз резидуально-органічна енцифолопатія з легким конгнітивним зниженням, цефалгічним синдромом, ліковрно-гіпертензійним, вестибуло-атактичними, веготодестонічними синдромами, що підтверджується коснультативним висновком спеціаліста ДУ «Інститут неврології, психіатрії та накроманії імені П.В. Волошина Національної академії медичних наук України» від 21.05.2025 р., проходив в ДУ «Інститут неврології, психіатрії та накроманії імені П.В. Волошина Національної академії медичних наук України», що підтверджується результатми обстеження, знаходився на лікуванні з 10.07.2025 року по 19.07.2025 року, що підтверджується випискою із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого № 277126.
Відповідно до довідки військово-лікарської комісії № 2025-0821-1919-3655-7 від 21.08.2025 року, ОСОБА_1 придатний до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення, охорони, що також підтерджується записом у військово-обліковому документі «Резерв +».
Відповідно до картки обстеження та медичного огляду № 18007 від 21.08.2025 р., ОСОБА_1 має діагноз - огранічний розлад особистості та поведінки змішаного генезу. Варикозне розширення вен правої та лівої нижньої кінцівки С1 за СЕАР, без порушення функції та крообігу.
ОСОБА_1 направлявся на ВЛК для встановлення придатності до проходження військової служби за станом здоров'я, що підтверджується Журналом реєстрації направлень на ВЛК, направленнями ІНФОРМАЦІЯ_6 № 14281 від 29.01.2025 р. та № 3051184 від 30.03.2025 р.
На ім'я ОСОБА_1 було сформовано повістку ІНФОРМАЦІЯ_7 № 1729, з якої вбчачається, що ОСОБА_1 необхідно з'явитись до ІНФОРМАЦІЯ_6 за адресою АДРЕСА_2 , о 09 год. 00 хв. 12 лютого 2024 року.
25.01.2025 р. ОСОБА_1 звертався до ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_9 зі скаргою, в якій просив видати оригніал постанови, довіки та Акту ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_6 від 21.08.2025 р., та призначити та провести повторний медичний огляд ВЛК., яку було направлено за належністю до ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується листом № 5396/ВОБ від 22.09.2025 р.
Відповідно до листа ІНФОРМАЦІЯ_10 № 4950/МС від 02.10.2025 р., ОСОБА_1 було роз'яснено, що відносно нього може бути проведено повторний медичний огляд військово-лікарською комісією організований ІНФОРМАЦІЯ_11 .
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
За приписами статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є в справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені доводи та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд виходив з такого.
Статею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Вимогами статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачено Конституцією України та законами України.
Положеннями частин першої-четвертої статті 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі-КУпАП) визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Відповідно до статті 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Згідно зі статею 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до пункту 1 статті 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу адміністративного правопорушення.
Згідно з частиною першою статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Статею 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статею 255 цього Кодексу.
Нормами статті 280 КУпАП перебачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати, у тому числі, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з частинами першою та другою статті 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Згідно ч. 3 ст. 210 КУпАП, порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, вчинене в особливий період, тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Статею 1 Закону України «Про оборону» визначено, що особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Абзацом 5 статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.
Відповідно до Указу Президента України від 14 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України від 14 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан, який діє до теперішнього часу.
В силу частини 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані:
- прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень призовника, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов'язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів;
- проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України;
- проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі;
- виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
04 травня 2024 року набрав чинності Закон України від 21 березня 2024 року № 3621-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» (Закон №3621-ІХ). Цим документом з положень законодавства про військовий обов'язок і військову службу виключено такі визначення як «обмежено придатний до військової служби» та «непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час».
Пунктом 2 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3621-ІХ установлено, що громадяни України, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом, протягом дев'яти місяців з дня набрання чинності цим Законом підлягають повторному медичному огляду з метою визначення придатності до військової служби.
Пунктом 2 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3621-ІХ (у редакції Закону України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист" від 12 лютого 2025 року № 4235-IX) (далі Закон №4235-IX) установлено, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов'язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов'язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов'язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.
Аналіз п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3621-IX (Закону №4235-IXвід 12.02.2025 р.) дозволяє дійти таких висновків.
По-перше, громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом, тобто до 04.05.2024 р., зобов'язані були до 05.06.2025 р. пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби.
По-друге, законодавцем визначено два альтернативних шляхи виконання громадянином зазначеного обов'язку: 1) самостійне звернення до територіального центру комплектування та соціальної підтримки з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду; 2) самостійне звернення через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.
Згідно із частини першої статті 286 КАС України: за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Згідно з пунктом 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до частини першої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному КАС України (частина четверта статті 242 КАС України).
Частиною п'ятою статті 242 КАС України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.
З аналізу змісту статей 9 та 280 КУпАП вбачається, що притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень, зокрема, посадової особи ІНФОРМАЦІЯ_12 , а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.
Зі змісту частини третьої статті 210 КУпАП вбачається, що для кваліфікації дій за цією частиною необхідною є наявність такої кваліфікуючої ознаки як вчинення такого порушення в особливий період.
Як було зазначено вище, 24 лютого 2022 року по теперішній час в Україні діє воєнний стан, а тому порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію є підставою для притягнення до відповідальності саме за частиною третьою статті 210 КУпАП.
Як підтверджується матеріалами справи та зазначено вище, в оскаржуваній постанові зазначено, що позивач в умовах особливого періоду, будучи обмежено придатним, не пройшов ВЛК до 05 червня 2025 року, як це передбачено пунктом 2 Розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3621-ІХ з урахуванням змін, внесених Законом №4235-ІХ.
Позивач у своєму позові стверджує, що він не пройшов вчасно ВЛК, оскільки спочатку не мав змоги отримати вчасно направлення на проходження такого огляду, а потім через перешкоди що не залежали від його волі (перебування на лікарняному, несвоєчасне надання висновків лікарями, що входять до складу ВЛК і т.інш.). Крім того, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення щодо нього посадова особа відповідача не прийняла від позивача підтверджуючі цю обставину документи та не взяла їх до уваги.
У судовому засіданні було встановлено та визнано доведеною та обставина, що позивач вчинив всі необхідні дії для отримання направлення на проходження повторної ВЛК, однак не зміг отримати його через незалежні від нього обставини.
Такі дії позивача підтверджуються дослідженими у судовому засіданні відповідями ІНФОРМАЦІЯ_12 , з який судом встановлено, що позивач звертався до суб'єкта владних повноважень як особисто так і через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного та резервіста (мобільний застосунок «Резерв +») з метою можливості отримати вчасно направлення на проходження повторної ВЛК.
Однак, після отримання направлення на проходження повторної ВЛК, не зміг пройти повторну ВЛК у відповідності до чинного законодавства через перешкоди що не залежали від його волі, а саме великі черги, оголошення повітряних тривог, непрацюючу електронну базу, вчасного ненедання висновків окримими лікарями та інше.
Суд зауважує, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб'єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов'язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.
Крім того, в п. 30 постанови Верховного Суду від 08 липня 2020 року у справі №463/1352/16-а зазначено, що в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Відповідач не надав суду доказів, що підтверджують обставину свідомого нехтування ОСОБА_1 як військовозобов'язаним своїми обов'язками щодо проходження повторної ВЛК та як наслідок її непроходження.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що у судовому засіданні знайшла своє підтвердження подія вчиненого правопорушення, оскільки ОСОБА_1 , будучи громадянином України чоловічої статі віком від 25 до 60 років, який був визнаний обмежено придатними до військової служби у воєнний час до 04.05.2024 р., був зобов'язаний до 05.06.2025 р. пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби, самостійно ініціювавши проходження ВЛК шляхом звернення до ТЦК або звернення через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного та резервіста.
Разом з тим, у судовому засіданні не знайшла свого підтвердження та не доведена стороною відповідача вина ОСОБА_1 у вчасному не проходженні такого повторного огляду, тобто суб'єктивна сторона правопорушення ОСОБА_1 передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП є недоведеною.
Суд наголошує, що відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Своїм правом подачі відзиву сторона відповідача на скористалась, будь-яких доказів на підтвердження обґрунтованості прийнятого рішення суду надано не було.
З огляду на досліджені в ході розгляду справи обставини, суд вважає, що ІНФОРМАЦІЯ_13 не доведено наявності у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП. Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП встановлено обставини, що виключають провадження в справі про адміністративне правопорушення, в тому числі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП , а саме відсутність складу адміністративного правопорушення.
З урахуванням наведеного, суд вважає, що постанова підлягає скасуванню та відповідно до вимог пункту 3 частини третьої статті 286 КАС України провадження у справі за ч. 3 ст. 210 КУпАП підлягає закриттю.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
За таких обставин, необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору в розмірі 605,60 гривень.
Керуючись ст. 2, 5, 48, 77, 243 246, 250, 255, 286, 292 КАС України, суд
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Скасувати постанову № 2357-4п від 28.08.2025 р. у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 , про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП закрити у зв'язку з відсутністю складу правопорушення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 витрати пов'язані зі сплатою судового збору в розмірі 605 грн. 60 коп.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Інформація щодо учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 .
Суддя Я.М. Ритов