13 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 240/35419/23
адміністративне провадження № К/990/8072/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мельник-Томенко Ж. М.,
суддів - Єресько Л. О., Жука А. В.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28.01.2025 (колегія суддів у складі: Білої Л. М., Матохнюка Д, Б., Гонтарука В. М.),
Короткий зміст обставин справи і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не розгляду рапорту військовослужбовця призваного за мобілізацією військової частини НОМЕР_1 старшого матроса ОСОБА_1 про звільнення з військової служби в запас на підставі абзацу 14 підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», зареєстрованого у діловодстві військової частини НОМЕР_1 з додатками на 20 аркушах 16.10.2023 за № 740/35 6805;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорт з нотаріально засвідченими копіями документів від 16.10.2023, зареєстрованого у діловодстві військової частини НОМЕР_1 з додатками на 20 аркушах 16.10.2023 за № 740/35 6805 військовослужбовця призваного за мобілізацією військової частини НОМЕР_1 старшого матроса ОСОБА_1 та прийняти за наслідками розгляду рапорту рішення про звільнення з військової служби на підставі абзацу 14 підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) якщо їхні близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати, дід, баба або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 12.09.2024 позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не розгляду рапорту військовослужбовця призваного за мобілізацією військової частини НОМЕР_1 старшого матроса ОСОБА_1 про звільнення з військової служби в запас на підставі абзацу 14 підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», зареєстрованого у діловодстві військової частини НОМЕР_1 з додатками на 20 аркушах 16.10.2023 за № 740/35 6805. Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорт з нотаріально засвідченими копіями документів від 16.10.2023, зареєстрованого у діловодстві військової частини НОМЕР_1 з додатками на 20 аркушах 16.10.2023 за № 740/35 6805 військовослужбовця призваного за мобілізацією військової частини НОМЕР_1 старшого матроса ОСОБА_1 про звільнення з військової служби відповідно до вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 та висновків суду.
Не погоджуючись з рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 12.09.2024 військова частина НОМЕР_1 оскаржила його в апеляційному порядку.
Відповідно до дати на штемпелі канцелярії суду апеляційної інстанції апеляційну скаргу було подано 11.11.2024. У апеляційній скарзі військова частина НОМЕР_1 просила поновити строк для подання апеляційної скарги на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 12.09.2024 у справі № 240/35419/23.
Клопотання мотивовано тим, що оскаржуване рішення отримано відповідачем разом із заявою позивача про виконання рішення суду, що мало місце 05.11.2024. Відповідач зауважив, що до указаного часу жодних документів від суду першої інстанції до електронного кабінету військової частини НОМЕР_1 у підсистемі «Електронний суд» не надходило.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20.11.2024 апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 12.09.2024 залишено без руху та запропоновано особі, яка подала апеляційну скаргу, у п'ятиденний строк з моменту отримання ухвали суду виконати вимоги цієї ухвали та усунути виявлені недоліки апеляційної скарги шляхом сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1610,4 гривень.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28.11.2024 витребувано з Житомирського окружного адміністративного суду адміністративну справу № 240/35419/23.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13.01.2025 відмовлено у задоволенні клопотання військової частини НОМЕР_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 12.09.2024. Визнано неповажними причини пропуску військовою частиною НОМЕР_1 строку на апеляційне оскарження рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 12.09.2024. Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 12.09.2024 залишено без руху та запропоновано апелянту протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або указати інші підстави для поновлення строку.
Залишаючи апеляційну скаргу без руху суд апеляційної інстанції установив, що оскаржуване рішення ухвалено 12.09.2024 в порядку письмового провадження, а його копія в електронному вигляді була доставлена в електронний кабінет апелянта 13.09.2024, а відтак, останнім днем строку для подання апеляційної скарги є 14.10.2024. Натомість, із апеляційною скаргою відповідач звернувся до суду апеляційної інстанції 08.11.2024. Надаючи оцінку обґрунтуванню відповідачем підстав подання апеляційної скарги поза строками, установленими статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції відзначив, що апелянт є суб'єктом владних повноважень і неналежна організація процесу із оскарження судового рішення з його боку, виникнення організаційних складнощів для своєчасного подання апеляційної скарги є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. При цьому суд апеляційної інстанції зауважив, що неможливість вчинити певні процесуальні дії підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах. Однак, доказів такої неможливості скаржником не надано, як і не підтверджено відсутності можливості звернутися до суду з належним чином оформленою апеляційною скаргою у встановлені процесуальним законом строки, а відтак, скаржником не зазначено обставин, які перешкоджали подати належним чином оформлену апеляційну скаргу вчасно та які є об'єктивно непереборними чи істотною перешкодою для своєчасного вчинення процесуальних дій. Ураховуючи указані обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що наведені причини пропуску строку звернення до суду з апеляційною скаргою відзначені апелянтом не можуть бути визнані судом, як поважні причини для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення у цій справі.
Копію ухвали про залишення апеляційної скарги без руху від 13.01.2025 у справі № 240/35419/23 було надіслано одержувачу військова частина НОМЕР_1 в його електронний кабінет. Документ доставлено до електронного кабінету 13.01.2025 16:17, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою про доставку електронного листа від 14.01.2025.
23.01.2025 на адресу Сьомого апеляційного адміністративного суду через підсистему «Електронний суд» надійшла заява Військової частини НОМЕР_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження, у якій відповідач просив поновити йому строк для подання апеляційної скарги на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 12.09.2024. Заява мотивована тим, що справа № 240/35419/23 взагалі не відображається у електронному кабінеті військової частини НОМЕР_1 ; у електронному кабінеті апелянта не відображено жодного процесуального документа, у тому числі позовної заяви та рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 12.09.2024. Апелянт уважав, що на етапі реєстрації позовної заяви ОСОБА_1 суд першої інстанції неправильно увів ідентифікаційні дані військової частини НОМЕР_1 , що призвело до неможливості отримання військовою часиною НОМЕР_1 будь-яких документів по цій справі.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28.01.2025 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 12.09.2024 у справі № 240/35419/23.
Постановляючи оскаржувану ухвалу суд апеляційної інстанції виходив з того, що клопотання відповідача про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 12.09.2024, яке надійшло до суду апеляційної інстанції 23.01.2025, фактично дублює доводи, наведені у попередньому клопотанні про поновлення процесуального строку, яке за наслідками його розгляду судом залишено без задоволення. У даному випадку, клопотання апелянта жодних нових доводів у підтвердження наявності поважних причин, які об'єктивно перешкоджали відповідачу вчасно подати апеляційну скаргу не містить. При цьому суд апеляційної інстанції наголосив, що неможливість вчинити певні процесуальні дії підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах. Однак, доказів такої неможливості скаржником не надано, як і не підтверджено відсутності можливості звернутися до суду з належним чином оформленою апеляційною скаргою у встановлені процесуальним законом строки. Крім того, суд апеляційної інстанції відхилив доводи апелянта про ймовірність внесення судом першої інстанції невірних ідентифікаційних даних відповідача, що призвело до неможливості отримання будь-яких документів в системі «Електронний суд», оскільки, на думку суду, такі твердження є виключно припущеннями апелянта, які не підтвердженні жодними належними доказами. Відтак, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що скаржником не зазначено обставин, які перешкоджали подати належним чином оформлену апеляційну скаргу вчасно, а тому наведені причини пропуску строку звернення до суду з апеляційною скаргою не можуть бути визнані судом як поважні причини для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення у цій справі.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
Не погоджуючись із ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28.01.2025, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить її скасувати, справу № 240/35419/23 направити до суду апеляційної інстанції для розгляду.
На обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що відповідач не отримав жодного процесуального документа у рамках розгляду позовної заяви у Житомирському окружному адміністративному суді по справі № 240/35419/23. У електронному кабінеті відповідача у підсистемі «Електронний суд» по цій справі відображаються виключно документи у рамках розгляду апеляційної скарги позивача на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 19.01.2024. Оскільки електронний кабінет відповідача зареєстрований 19.11.2023, до моменту розгляду справи по суті, суд першої інстанції зобов'язаний направити відповідачеві як позовну заяву, ухвалу про відкриття провадження у справі, так рішення суду. Жодного документу відповідач не отримав, а дізнався про наявність такого рішення тільки із заяви позивача про виконання рішення суду 05.11.2024, а тому скаржник уважає, що саме з цієї дати рахується тридцятиденний строк для подання апеляційної скарги.
Позиція інших учасників справи
Від позивача відзиву на касаційну скаргу, у встановлений судом касаційної інстанції строк, не надходило. Відповідно до частини четвертої статті 338 КАС України відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
Рух касаційної скарги
26.02.2025 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28.01.2025.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.02.2025 визначено склад колегії суддів, а саме: головуючу суддю (суддю-доповідача) Мартинюк Н. М., суддів Жука А. В., Мельник-Томенко Ж. М. для розгляду судової справи № 240/35419/23.
Ухвалою Верховного Суду від 18.03.2025 відкрито касаційне провадження за скаргою військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28.01.2025.
Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 19.09.2025 № 1151 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 240/35419/23 у зв'язку з перебуванням судді Мартинюк Н. М. у відпустці по вагітності та пологах.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.09.2025 визначено склад колегії суддів, а саме: головуючу суддю (суддю-доповідача) Мельник-Томенко Ж. М., суддів Єресько Л. О., Жука А. В. для розгляду судової справи № 240/35419/23.
Ухвалою Верховного Суду від 12.11.2025 закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Релевантні джерела права й акти їхнього застосування. Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи
Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Підставою для відкриття касаційного провадження у справі № 240/35419/23 стало оскарження судового рішення, зазначеного у частині третій статті 328 КАС України, та посилання скаржника на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.
Надаючи оцінку обґрунтованості касаційної скарги та оскаржуваній ухвалі суду апеляційної інстанції від 28.01.2025, Верховний Суд, з урахуванням приписів статті 341 КАС України, виходить із таких міркувань.
Відповідно до статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Згідно з частиною першою статті 13 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Частиною другою статті 44 КАС України передбачено, що учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Відповідно до частини першої статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Частиною другою статті 295 КАС України передбачено, що учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу (частина третя статті 295 КАС України).
Згідно з частиною третьою статті 298 КАС України скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Пунктом 4 частини першої статті 299 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Аналіз статті 295 КАС України свідчить про те, що за загальним правилом строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня проголошення судового рішення або з дня складення повного судового рішення. Частина друга цієї статті надає право учаснику справи для поновлення строку на апеляційне оскарження у разі, якщо апеляційну скаргу подано в межах встановленого строку з дня вручення копії судового рішення. Тобто, навіть у разі, якщо апеляційна скарга подана в межах встановленого строку з дня отримання копії судового рішення, але після спливу такого строку від дня його проголошення або складення повного судового рішення, строк на апеляційне оскарження є пропущеним, але КАС України презюмує право на його поновлення. Частина ж третя передбачає можливість поновлення строку на апеляційне оскарження у випадку наявності інших поважних причин пропуску, ніж ті, про які йдеться у попередній частині цієї норми. Сам по собі факт не отримання копії судового рішення стороною у справі не означає, що строк на апеляційне оскарження судового рішення не розпочався.
Отже, однією із ключових обставин, яка має істотне значення для вирішення питання про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення, є встановлення дати вручення його копії учаснику справі.
За правилами частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
ЄСПЛ наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, у тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Разом із тим, не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ у справі «Jaffredou c. France», заява № 39843/98).
У справі «Bellet v. France», заява № 23805/94 ЄСПЛ зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
Право на доступ до суду передбачає право на отримання належного повідомлення про судові рішення, особливо у випадках, коли апеляційна скарга може бути подана у конкретно встановлений строк (рішення ЄСПЛ у справі «Mikulova v. Slovakia», заява № 64001/00).
Відповідно до частини п'ятої статті 251 КАС України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено в порядку письмового провадження, копія судового рішення в електронній формі надсилається протягом двох днів із дня його складення у повному обсязі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Частиною шостою статті 251 КАС України визначено, що днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Відповідно до частини сьомої статті 120 КАС України перебіг строку, закінчення якого пов'язане з подією, яка повинна неминуче настати, закінчується наступного дня після настання події.
Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою (частина сьома статті 18 КАС України).
Зміст наведених норм дає підстави для висновку, що у розумінні статті 251 КАС України врученим належим чином є судове рішення, яке було доставлено на офіційну електронну адресу особи, а якщо така адреса в учасника справи відсутня - в день доставки рекомендованого поштового відправлення з паперовою копією судового рішення. День отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи уважається днем вручення судового рішення. За правилами частини сьомої статті 120 КАС України перебіг процесуального строку у такому випадку починається з наступного дня після вручення копії судового рішення. При цьому за змістом КАС України суд не має обов'язку надсилати паперову копію судового рішення особі, яка зареєстрована в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що, однак, не позбавляє таку особу права на отримання паперової копії судового рішення за окремою заявою.
Такі підходи висловлені у постановах Верховного Суду від 22.11.2023 у справі № 520/8180/22, від 27.05.2023 у справі № 240/7840/22, від 25.04.2024 у справі № 640/16820/21.
Ключовим питанням під час касаційного перегляду є перевірка правильності застосування судом апеляційної інстанції норм права, які регулюють питання функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, при оцінці журналу реєстрації вихідної кореспонденції Житомирського окружного адміністративного суду, як належного доказу отримання військовою частиною НОМЕР_1 електронного примірника рішення суду першої інстанції від 12.09.2024, ураховуючи, що відповідач наполягає на тому, що Житомирським окружним адміністративним судом взагалі не було направлено відповідачеві рішення суду від 12.09.2024, у тому числі через підсистему «Електронний суд», що рішення суду першої інстанції було отримано ним разом із заявою позивача про виконання рішення суду лише 05.11.2024.
Вирішуючи це питання, суд касаційної інстанції виходить з такого.
Згідно з частиною першою статті 18 КАС України у судах функціонує Єдина судова інформаційно-комунікаційна система.
Відповідно до частини четвертої статті 18 КАС України Єдина судова інформаційно-комунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Згідно з частиною п'ятою статті 18 КАС України суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, у порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Електронний кабінет - це персональний кабінет (веб-сервіс чи інший користувацький інтерфейс) у підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, за допомогою якого особі, яка пройшла електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації та сервісів Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремих підсистем (модулів), у тому числі можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, а також між учасниками судового процесу. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу.
Відповідно до абзацу першого частини шостої статті 18 КАС України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
17.08.2021 Вища рада правосуддя рішенням № 1845/0/15-21 затвердила Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - Положення), а з 05.10.2021 офіційно почали функціонувати підсистеми «Електронний суд», «Електронний кабінет» та підсистема відеоконференцзв'язку.
Відповідно до пункту 3 розділу І Положення Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система (ЄСІТС) - сукупність інформаційних та телекомунікаційних підсистем (модулів), які забезпечують автоматизацію визначених законодавством та цим Положенням процесів діяльності судів, органів та установ в системі правосуддя, включаючи документообіг, автоматизований розподіл справ, обмін документами між судом та учасниками судового процесу, фіксування судового процесу та участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції, складання оперативної та аналітичної звітності, надання інформаційної допомоги суддям, а також автоматизацію процесів, які забезпечують фінансові, майнові, організаційні, кадрові, інформаційно-телекомунікаційні та інші потреби користувачів ЄСІТС.
Підпунктом 5.8 пункту 5 розділу І Положення визначено, що офіційна електронна адреса - сервіс Електронного кабінету ЄСІТС. Адреса електронної пошти, що використовується при реєстрації Електронного кабінету, не може бути зареєстрована в доменній зоні, використання якої заборонено законодавством України;
Відповідно до пункт 8 розділу ІІІ Положення підсистема «Електронний кабінет» (Електронний кабінет ЄСІТС, Електронний кабінет) - підсистема ЄСІТС, захищений вебсервіс, що має офіційну адресу в інтернеті (id.court.gov.ua), який забезпечує процедуру реєстрації користувачів в ЄСІТС, а також подальшу автентифікацію таких осіб з метою їх доступу до підсистем (модулів) ЄСІТС у межах наданих прав. Доступ користувачів до підсистем (модулів) ЄСІТС, окрім Електронного кабінету, також може забезпечуватися за допомогою сервісу обміну даними між відповідними підсистемами (модулями) ЄСІТС та іншими інформаційними системами.
Згідно з пунктом 10 розділу ІІІ Положення обов'язковість реєстрації Електронного кабінету в ЄСІТС для окремих категорій суб'єктів визначається процесуальним законодавством.
Відповідно до пункту 17 розділу ІІІ Положення особам, які зареєстрували Електронний кабінет в ЄСІТС, суд вручає будь-які документи у справах, у яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення в паперовій формі за окремою заявою.
Пунктом 24 розділу ІІІ Положення передбачено, що підсистема «Електронний суд» (Електронний суд) - підсистема ЄСІТС, що забезпечує можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, між користувачем цієї підсистеми та Вищою радою правосуддя, а також отримувати інформацію про стан і результати розгляду таких документів чи інші документи. Інструкція користувача Електронного суду розробляється адміністратором ЄСІТС та розміщується на вебсторінці технічної підтримки користувачів ЄСІТС за вебадресою wiki.court.gov.ua.
За приписами пункту 37 розділу ІІІ Положення підсистема «Електронний суд» забезпечує можливість автоматичного надсилання матеріалів справ в електронному вигляді до Електронних кабінетів учасників справи та їхніх повірених. До Електронних кабінетів користувачів надсилаються у передбачених законодавством випадках документи у справах, які внесені до автоматизованої системи діловодства судів (далі - АСДС) та до автоматизованих систем діловодства, що функціонують в інших органах та установах у системі правосуддя. Документи у справах надсилаються до Електронних кабінетів користувачів у випадку, коли вони внесені до відповідних автоматизованих систем у вигляді електронного документа, підписаного кваліфікованим підписом підписувача (підписувачів), чи у вигляді електронної копії паперового документа, засвідченої кваліфікованим електронним підписом відповідального працівника суду, іншого органу чи установи правосуддя (далі - автоматизована система діловодства). Документи, які один з учасників справи надіслав до суду, іншого органу чи установи у системі правосуддя з використанням Електронного суду, в передбачених законодавством випадках автоматично надсилаються до Електронних кабінетів інших учасників справи чи їхніх повірених після реєстрації цих документів в АСДС або автоматизованих системах діловодства. До Електронного кабінету користувачів надсилаються відомості, у тому числі про отримання та реєстрацію документів у справі, а також інші відомості, що призвели до зміни стану розгляду справи. Особам, які не мають зареєстрованих Електронних кабінетів, документи у передбачених цим пунктом випадках можуть надсилатися засобами підсистем ЄСІТС на адресу електронної пошти, вказану такими особами під час подання документів до суду.
Отже, процесуальним законодавством, чинним на час ухвалення рішення судом першої інстанції, передбачено два способи надсилання судового рішення - шляхом направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення та в електронній формі - через «Електронний кабінет», у тому числі шляхом направлення листа на офіційну електронну пошту засобами підсистем ЄСІТС у випадках, передбачених пунктом 37 глави 2 розділу ІІІ Положення.
Вимога про надіслання судового рішення через підсистеми ЄСІТС є обов'язковою для осіб, визначених пунктом 10 розділу ІІІ Положення, та тих осіб, які добровільно зареєстрували офіційні електронні адреси в ЄСІТС.
Пунктом 42 розділу ІІІ Положення передбачено, що засобами ЄСІТС в автоматичному режимі здійснюється перевірка наявності в особи зареєстрованого Електронного кабінету. У разі наявності в особи Електронного кабінету засобами ЄСІТС забезпечується надсилання до автоматизованої системи діловодства підтвердження доставлення до Електронного кабінету користувача документа у справі. В іншому випадку до автоматизованої системи діловодства надходить повідомлення про відсутність в особи зареєстрованого Електронного кабінету.
Отже, формування рішення суду в автоматизованій системі діловодства судів та направлення рішення суду до Єдиного державного реєстру судових рішень супроводжується автоматичним направленням рішення суду до електронного кабінету відповідного суб'єкта, який є учасником справи.
Водночас, згідно з пунктом 43 розділу ІІІ Положення до Електронного кабінету надсилаються документи у справі лише в разі наявності ідентифікаційних даних користувача (учасника справи), внесених до автоматизованої системи діловодства. У разі надсилання користувачем документів у справі за допомогою власного Електронного кабінету ідентифікаційні дані користувача вносяться до автоматизованої системи діловодства в автоматичному режимі. У разі надсилання особою документів у справі в паперовій формі її ідентифікаційні дані вносяться до автоматизованої системи діловодства працівником суду в обов'язковому порядку. У разі відсутності в поданих документах ідентифікаційних даних учасника справи такі дані вносяться працівником суду одразу після їх отримання судом, в тому числі і за поданими учасниками справи заявами.
Підпункт 5.5 пункту 5 розділу І Положення дає визначення поняття «ідентифікаційні дані особи» - для юридичних осіб: ідентифікаційний код юридичної особи (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України, - код в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України).
Отже, за змістом наведених норм суд використовує функціонал підсистеми «Електронний суд», зокрема щодо направлення і вручення судових рішень, через автоматизовану систему діловодства суду. Ці системи є нерозривно пов'язаними і функціонують в автоматичному порядку, однак, для забезпечення досягнення мети, з якою ЄСІТС було впроваджено у роботу суду, вагоме значення має правильність внесення ідентифікаційних даних особи до автоматизованої системи діловодства, коли такі вносяться працівником суду.
Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.02.2023 у справі № 340/9054/21.
Оскільки ключове питання у цій справі пов'язане саме із функціонуванням підсистеми «Електронний суд», документи, які містяться в матеріалах справи у паперовому вигляді, не мають такого принципово важливого значення, ніж ті дані і документи, які містяться в автоматизованій системі діловодства суду. Це випливає з того, що в паперових документах, які містяться в матеріалах справи, відсутні усі дані, у тому числі і ідентифікаційні, щодо особи, яка отримала електронний документ, на підставі яких можна було б зробити беззаперечний висновок про отримання судового рішення саме відповідачем у справі.
Пунктом 123 розділу VІ Положення установлено, що до матеріалів судової справи в електронному вигляді в АСДС належать:
123.1) у разі подання до суду процесуальних та інших документів, що стосуються розгляду судових справ, в електронній формі за допомогою підсистеми «Електронний суд»: реєстраційні картки; відомості про отримання або надсилання електронних документів; позовні та інші заяви, скарги та інші передбачені законом процесуальні документи в електронній формі, що подані до суду з використанням підсистеми «Електронний суд»; процесуальні та інші документи в електронній формі, виготовлені судом та надіслані на офіційні електронні адреси учасників судового процесу за допомогою ЄСІТС; інші електронні документи, створені в АСДС в автоматичному режимі (протоколи автоматизованого розподілу справи, протоколи фіксування судових засідань, технічні записи судових засідань тощо);
123.2) у разі подання до суду процесуальних та інших документів, що стосуються розгляду судових справ, у паперовій формі: реєстраційні картки; відомості про отримання або надсилання електронних документів; процесуальні та інші документи в електронній формі, виготовлені судом; інші електронні документи, створені в АСДС в автоматичному режимі (протоколи автоматизованого розподілу справи, протоколи фіксування судових засідань, технічні записи судових засідань тощо).
Відповідно до матеріалів справи, у суді першої інстанції усі процесуальні документи подавалися учасниками справи в паперовій формі, відповідно, ідентифікаційні дані осіб підлягали внесенню до автоматизованої системи діловодства працівником суду. Перевірка цих даних, в умовах заперечення відповідача щодо отримання ним через підсистему «Електронний суд» електронного примірника рішення суду першої інстанції, може бути здійснена виключно за допомогою відомостей електронних справ.
У постанові від 07.02.2023 у справі № 340/9054/21 Верховний Суд дійшов висновку, що повідомлення про доставлення електронної копії судового рішення в електронний кабінет суб'єкта владних повноважень є належним доказом його вручення, відповідно, підлягає долученню до матеріалів справи, які формуються в паперовому вигляді (у випадку розгляду справи в паперовій формі). Однак, якщо таке повідомлення не містить усіх відомостей щодо особи, якій було направлено електронний документ, зокрема, її ідентифікаційних даних, такі відомості, у випадку заперечення особою факту отримання документів через підсистему «Електронний суд», підлягають перевірці за допомогою автоматизованої системи діловодства суду шляхом витребування і дослідження електронних справ, що забезпечується функціоналом автоматизованої системи діловодства суду (КП «Діловодство спеціалізованого суду»).
Суд касаційної інстанції за допомогою функціоналу Комп'ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» здійснив витребування електронної справи № 240/35419/23, яка формувалася судом першої інстанції, та установив, що реєстраційна картка, яка сформована судом першої інстанції, містить інший ідентифікаційний код відповідача у справі, ніж той, який зазначено позивачем у позовній заяві.
Так, позов у цій справі пред'явлено до військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ).
При цьому позивач у позовній заяві зазначив код ЄДРПОУ військової частини - НОМЕР_2 . Водночас він у позовній заяві зазначив також адресу для листування з відповідачем вищий орган управління - ІНФОРМАЦІЯ_1 , який не є відповідачем у цій справі, та зазначив його код ЄДРПОУ - НОМЕР_3 .
У автоматизованій системі діловодства суду першої інстанції у реєстраційній картці електронної справи № 240/35419/23 відповідачем зазначено військову частину НОМЕР_1 , проте зазначено код ЄДРПОУ Командування Військово-морських Сил - НОМЕР_3.
За змістом відомостей електронної справи документ в електронному вигляді «Рішення письмове провадження» від 12.09.24 по справі № 240/35419/23 (суддя Нагірняк Микола Федорович) було надіслано одержувачу Військова частина НОМЕР_1 (ЄДРПОУ/ІПН - НОМЕР_3 ) в його електронний кабінет. Документ доставлено до електронного кабінету: 13.09.24 13:38.
Отже, реєстраційна картка електронної справи № 240/35419/23, яка сформована судом першої інстанції, містить не правильний ідентифікаційний код особи, яка є відповідачем у цій справі, а тому цьому користувачу автоматизована система діловодства суду не мала можливості направляти документи у справі № 240/35419/23 в автоматичному порядку.
Саме з цих причин, на думку Суду, військова частина НОМЕР_1 не мала доступ до електронних документів справи, сформованої судом першої інстанції.
Сукупність вищенаведеного дає підстави для висновку про помилковість висновків суду апеляційної інстанції про те, що копія оскаржуваного рішення від 12.09.2024 в електронному вигляді була доставлена в електронний кабінет відповідача 13.09.2024, а доводи військової частини НОМЕР_1 про не отримання нею рішення суду першої інстанції через підсистему «Електронний суд» знаходять своє підтвердження.
Колегія суддів уважає за необхідне зазначити, що з моменту початку функціонування ЄСІТС правильність оформлення електронних справ, зокрема, реєстраційних карток щодо учасників справи має важливе значення для коректного функціонування підсистеми «Електронний суд», відомості якої у подальшому можуть бути належними доказами подання документів до суду та/або їх отримання учасниками справи.
Так, відповідно до пункту 2 частини шостої статті 251 КАС України днем вручення судового рішення день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Також передбачено, що якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Відповідно до підпункту 5.3 пункту 5 розділу I Положення електронне повідомлення (повідомлення) - автоматично створена та передана в електронній формі інформація, в тому числі про доставку, отримання, реєстрацію чи відмову в реєстрації електронного документа адресатом.
Таким чином, повідомлення про доставлення електронної копії судового рішення в електронний кабінет суб'єкта владних повноважень є належним доказом його вручення. Однак, якщо таке повідомлення не містить усіх відомостей щодо особи, якій було направлено електронний документ, зокрема, її ідентифікаційних даних, такі відомості, у випадку заперечення особою факту отримання документів через підсистему «Електронний суд», підлягають перевірці за допомогою автоматизованої системи діловодства суду шляхом витребування і дослідження електронних справ, що забезпечується функціоналом автоматизованої системи діловодства суду.
Суд касаційної інстанції уважає, що апеляційний суд, відхиляючи доводи апелянта про ймовірність внесення судом першої інстанції неправильних ідентифікаційних даних відповідача, що призвело до неможливості отримання будь-яких документів в системі «Електронний суд», оскільки такі твердження, на думку суду апеляційної інстанції, є виключно припущеннями апелянта, які не підтвердженні жодними належними доказами, не звернув увагу на відсутність у журналі реєстрації вихідної кореспонденції Житомирського окружного адміністративного суду, як належного доказу отримання військовою частиною НОМЕР_1 електронного примірника рішення суду першої інстанції від 12.09.2024, усіх необхідних відомостей, зокрема, ідентифікаційних даних відповідача у справі.
Ураховуючи, що у заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження військова частина НОМЕР_1 наполягала на відсутності у нього доступу до електронної справи, сформованої судом першої інстанції, на підтвердження чого надавало скріншоти підсистеми «Електронний суд», суд касаційної інстанції уважає, що доцільним було витребування, дослідження і перевірка відомостей електронної справи, сформованої судом першої інстанції.
Фактично, саме допущена судом першої інстанції помилка в реєстраційній картці електронної справи в частині ідентифікаційних даних відповідача у справі призвела до отримання електронного примірника судового рішення особою, яка не є відповідачем у справі.
Необхідно зазначити, що Верховний Суд у постановах від 22.01.2020 у справі № 702/968/18, від 27.02.2020 у справі № 640/20714/18, від 23.07.2019 у справі № 826/7824/18 зазначав, що відмова у відкритті апеляційного провадження внаслідок судової помилки, що не залежить від поведінки особи, яку позбавлено права на апеляційне оскарження, суперечить завданню адміністративного судочинства.
З урахуванням викладеного Верховний Суд дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права, що призвело до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у цій адміністративній справі.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Частиною четвертою статті 353 КАС України передбачено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
Ураховуючи, що порушення норм процесуального права допущено судом апеляційної інстанції, справа належить направленню до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Таким чином, зважаючи на положення статті 353 КАС України, касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване судове рішення - скасуванню із направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Висновки щодо розподілу судових витрат.
Ураховуючи результат касаційного розгляду, судові витрати не розподіляються.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд
Касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 задовольнити.
Ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28.01.2025 у справі № 240/35419/23 скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції - Сьомого апеляційного адміністративного суду.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
СуддіЖ.М. Мельник-Томенко Л.О. Єресько А. В. Жук