13 листопада 2025 року
м. Київ
справа №520/4118/25
адміністративне провадження № К/990/39822/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мельник-Томенко Ж.М.,
суддів: Єресько Л.О., Загороднюка А.Г.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Лиска Павло Олександрович, на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.06.2025 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 28.08.2025 у справі №520/4118/25 за позовом ОСОБА_2 , яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_1 , до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_2 , яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_1 , звернулась до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у ненарахуванні і невиплаті ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - рідній неповнолітній доньці загиблого військовослужбовця: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 під час захисту Батьківщини, у порядку та у розмірах, встановлених Законом України, належного йому остаточного грошового забезпечення, а саме: всіх видів грошового забезпечення (заробітна плата, премії, надбавки), з урахуванням додаткової грошової винагороди (відповідно до Постанови КМУ №168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану») у розмірі 100 000,00 грн, а саме: за грудень 2022 року, індексації грошового забезпечення загиблого військовослужбовця за грудень 2022 року;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - рідній неповнолітній доньці загиблого військовослужбовця: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 під час захисту Батьківщини, в повному обсязі суму остаточного грошового забезпечення: всіх видів грошового забезпечення (заробітна плата, премії, надбавки), в тому числі, суму додаткової грошової винагороди за безпосередню участь у бойових діях, на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", у розмірі 100 000,00 грн., а саме: за грудень 2022 року; індексацію грошового забезпечення загиблого військовослужбовця за грудень 2022 року;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у ненарахуванні і невиплаті ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - рідній неповнолітній доньці загиблого військовослужбовця: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 під час захисту Батьківщини, грошової компенсації вартості за не отримане речове майно її рідним батьком - ОСОБА_3 , під час проходження ним військової служби з 14.10.2022 по 22.11.2023 відповідно до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178, виходячи із закупівельної вартості такого майна станом на 01.01.2023;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - рідній неповнолітній доньці загиблого військовослужбовця: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 під час захисту Батьківщини, повному обсязі суму грошової компенсації вартості за не отримане речове майно її рідним батьком - ОСОБА_3 , під час проходження ним військової служби з 14.10.2022 по 22.11.2023, відповідно до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178, виходячи із закупівельної вартості такого майна станом на 01.01.2023.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12.06.2025, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 28.08.2025, у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, 29.09.2025 ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Лиска Павло Олександрович, через підсистему «Електронний суд» подав касаційну скаргу до Верховного Суду.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.09.2025 визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Тацій Л.В., судді: Гриців М.І., Рибачук А.І.
Ухвалою Верховного Суду від 14.10.2025 задоволено заяви суддів Тацій Л.В., Гриціва М.І., Рибачука А.І. про самовідвід. Відведено суддів Тацій Л.В., Гриціва М.І., Рибачука А.І. від участі у розгляді касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.06.2025 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 28.08.2025 у справі №520/4118/25 за позовом ОСОБА_2 , яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_1 , до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії. Передано справу до Секретаріату Касаційного адміністративного суду для визначення складу суду в установленому законодавством порядку.
Розпорядженням заступника керівника Апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 15.10.2025 №1306/0/78-25 призначено повторний автоматизований розподіл касаційної скарги у справі №520/4118/25 у зв'язку з постановленням Верховним Судом 14.10.2025 ухвали №К/990/39822/25 про відведення судді-доповідача Тацій Л.В. та суддів Рибачука А.І., Гриціва М.І. від розгляду матеріалів касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.06.2025 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 28.08.2025 у справі №520/4118/25.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.10.2025 для розгляду судової справи №520/4118/25 визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Мельник-Томенко Ж.М., судді Єресько Л.О., Загороднюк А.Г.
Ухвалою Верховного Суду від 20.10.2025 зазначену касаційну скаргу залишено без руху та надано скаржнику строк для усунення недоліків касаційної скарги шляхом надання скарги в новій редакції та доказів надсилання її копії іншим учасникам справи, у якій навести належні обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1-3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у взаємозв'язку із належним обґрунтуванням підпунктів "а" - "г" пункту 2 частини п'ятої статті 328 цього Кодексу.
28.10.2025 до Верховного Суду від скаржника надійшла уточнена касаційна скарга.
За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Перевіривши зміст оскаржуваних судових рішень, доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції виходить з наступного.
Пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
За частиною першою статті 328 КАС України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Згідно з частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
В уточненій касаційній скарзі на обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень скаржник посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, та зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій не були враховані висновки Верховного Суду щодо застосування пунктів 3, 4, 5 Окремого доручення Міністра оборони України від 23.06.2022 №912/3/29, викладених у постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі №560/3159/23, від 21.03.2024 у справі №560/3141/23.
Проте, Верховний Суд наголошує, що обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах розуміються такі рішення, в яких має місце однакове правове регулювання спірних правовідносин.
Правовим висновком Верховного Суду є висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, сформульований внаслідок казуального тлумачення цієї норми при касаційному розгляді конкретної справи, та викладений у мотивувальній частині постанови Верховного Суду, прийнятої за наслідками такого розгляду.
Суд зауважує, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в мотивувальній частині постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.
Отже, неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, як підстави для касаційного оскарження, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі з подібними правовідносинами.
Не можна посилатися на неврахування висновку Верховного Суду, як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення, а не різним застосуванням норми.
Так, при встановленні доцільності посилання на постанови Верховного Суду, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, як на підставу для перегляду оскаржуваного рішення за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, кожен правовий висновок Верховного Суду потребує оцінки на релевантність у двох аспектах: чи є правовідносини подібними та чи зберігає ця правова позиція юридичну силу до спірних правовідносин, зважаючи на редакцію відповідних законодавчих актів.
У такому випадку правовий висновок розглядається "не відірвано" від самого рішення, а через призму конкретних спірних правовідносин та відповідних застосовуваних редакцій нормативно-правових актів.
Водночас, пункти 3, 4, 5 Окремого доручення Міністра оборони України від 23.06.2022 №912/3/29 не були застосовані судом апеляційної інстанції при винесені оскаржуваної постанови, а скаржник, своєю чергою, не обґрунтовує касаційну скаргу необхідністю застосування положень саме пунктів 3, 4, 5 Окремого доручення Міністра оборони України від 23.06.2022 №912/3/29 до спірних правовідносин.
Суд зауважує, що посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їхнього застосування.
Ураховуючи наведене, Суд уважає недоведеним наявність підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Також на обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень скаржник посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, відповідно до якого відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
Так, скаржник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування:
- пункту 15 та, зокрема, абзацу 10 пункту 15 розділу XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018;
- пункту 9 Окремого доручення Міністра оборони України від 23.06.2022 №912/3/29.
Варто зауважити, що при поданні касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначена скаржником норма права, щодо правильного застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову (наприклад, з точки зору порушення її відповідачем), але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях, що може бути визнано як допущення судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права, або надали, як на думку скаржника, неправильно.
Обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі норми матеріального права, які неправильно застосовано судами попередніх інстанцій; висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права; як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.
Лише посилання на відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження.
Оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а і визначення підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, т.і.), а також зазначення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування судами норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду.
Разом з цим, доводи скаржника щодо відсутності висновку Верховного Суду з питань застосування зазначених правових норм та, відповідно, потреби у такому висновку не пов'язані з наявністю колізій, можливістю неоднозначного тлумачення, їх різним застосування судами, натомість по своїй суті зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій щодо встановлення обставин справи.
Проте, до повноважень Верховного Суду не належить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто суб'єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.
Отже, касаційна скарга не містить належних обґрунтувань щодо неправильного застосування норм матеріального права судами попередніх інстанцій та необхідність висновку Верховного Суду щодо цієї норми, за обставин, установлених судами саме у цій справі.
З огляду на викладене, Суд вважає необґрунтованими посилання заявника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.
Також у касаційній скарзі скаржник вказує підставою для касаційного оскарження судових рішень пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає, що суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 1частини другої статті 353 КАС України).
За відсутності обґрунтованих підстав визначених пунктом 1-3 частини 4 статті 328 КАС України суд позбавлений можливості прийняти доводи скаржника щодо наявності підстави, передбаченої пунктом 4 частини 4 статті 328 КАС України, в частині недослідження доказів.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" ("Levages Prestations Services v. France") від 23.10.1996, заява №21920/93; "Гомес де ла Торре проти Іспанії" ("Brualla Gomes de la Torre v. Spain") від 19.12.1997, заява №26737/95).
Скаржник, серед іншого, обґрунтовує касаційну скаргу підпунктами «а» та «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Суд звертає увагу заявника касаційної скарги, що пункт 2 частини п'ятої статті 328 КАС України містить перелік виключних випадків, які допускають лише можливість допуску до касаційного перегляду судових рішень, ухвалених у справах незначної складності та/або таких, які розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
Проте, як вже встановлено, скаржником належним чином не обґрунтовано підстави, за яких оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій можуть бути переглянуті судом касаційної інстанції на підставі пунктів 1-3 частини четвертої статті 328 КАС України, відтак, станом на дату постановлення цієї ухвали скаржником не виконано вимоги ухвали Верховного Суду від 20.10.2025 про залишення касаційної скарги без руху, а тому касаційна скарга підлягає поверненню.
Згідно з частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
За таких обставин касаційну скаргу слід повернути особі, яка її подала.
Керуючись статтями 169, 328, 330, 332 КАС України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Лиска Павло Олександрович, на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.06.2025 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 28.08.2025 у справі №520/4118/25 - повернути скаржнику.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і не може бути оскаржена.
Судді Ж.М. Мельник-Томенко
Л.О. Єресько А.Г. Загороднюк