Справа №: 398/5804/25
провадження №: 2/398/3391/25
Іменем України
"13" листопада 2025 р. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі головуючого судді Москалик В. В., з участю секретаря судового засідання Таран І. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Олександрія в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами. Позовні вимоги обґрунтовує тим, 26.07.2024 ТОВ «Фінансова компанія «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 уклали договір позики № 79192244. 14.06.2021 ТОВ «Фінансова компанія «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» уклали договір факторингу № 14/06/21, за умовами якого ТОВ «ФК «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» передає (відступає) ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ «ФК «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників. Відповідно до витягу з реєстру боржників № 40 від 23.12.2024 до договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 16 281,70 грн, з яких: 9 700 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 1 867,50 грн - сума заборгованості за відсотками, 4 714,20 грн - сума заборгованості по процентам за понадстрокове користування позивкою.
Ухвалою суду від 26.09.2025 відкрито провадження та справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження із викликом сторін.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, одночасно з позовом представником позивача подано клопотання про розгляд справи у відсутність представника, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не заперечує проти ухвалення заочного рішення.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки до суду не повідомив, відзиву до суду не подав.
Верховний Суд у постанові від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у цьому випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18).
У зв'язку з неявкою відповідача та не повідомленням про поважні причини такої неявки в судове засідання, в порядку ст. 280 ЦПК України, з урахуванням письмової згоди представника позивача суд вважає можливим провести розгляд справи у відсутності відповідача та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 223 ЦПК України.
З врахуванням вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши подані сторонами докази, суд дійшов таких висновків.
26.07.2024 ТОВ «Фінансова компанія «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 уклали договір позики № 79192244, за умовами п. 2 якого, сума позики - 3 700,00 грн, денна процентна ставка 0,83 %, процентна става за понадстрокове користування позикою - 2,70 %, пеня - 2,7% в день, строк позики / строк договору (первісний строк кредитування) - 30 днів, дата повернення позики - 24.08.2024.
26.07.2024 ТОВ «Фінансова компанія «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 уклали додаткову угоду №79192244 до договору позики № 79192244 від 26.07.2024, за умовами п. 1 якої, позикодавець збільшує суму наданої позичальнику позики 3 700 грн на 6000 грн. Таким чином, загальний розмір наданої позики становить 9700,00 грн.
Договір позики підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора згідно з Законом України "Про електронну комерцію".
Відповідно до договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 ТОВ «ФК «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» відступило ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги до боржників згідно з реєстрами боржників, які формуються згідно з додатком № 1 та є невід'ємною частиною договору.
Відповідно до витягу з реєстру боржників № 40 від 23.12.2024 до договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 16 281,70 грн, з яких: 9 700 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 1 867,50 грн - сума заборгованості за відсотками, 4 714,20 - сума заборгованості по процентам за понадстрокове користування позивкою.
Надаючи оцінку фактичним обставинам справи, суд виходить з таких норм права.
У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно якої договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Згідно зі ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Частиною 1 ст. 1082 ЦК України встановлено, що боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
При цьому відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 23.09.2015 у справі № 6-979цс15, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом; особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання; відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Особа діє у цивільних відносинах вільно, здійснює свої права на власний розсуд, а також виконує цивільні обов'язки у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства і повинна діяти добросовісно, розумно, передбачаючи наслідки; при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди, зловживання цивільними і процесуальними правами не допускається; цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які на свій розсуд розпоряджаються цивільними та процесуальними правами, реалізують право на судовий захист (ст. ст. 3, 12, 13, 20 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 44 ЦПК України).
Відповідач не надав суду доказів погашення заборгованості за договором позики від 26.07.2024 № 79192244 перед ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» чи сплати сум кредитної заборгованості попереднім кредиторам.
З урахуванням викладеного, у відповідача виникла заборгованість перед ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за договором позики від 26.07.2024 № 79192244.
Відповідно до ч.1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Позивач, пред'являючи вимоги про стягнення кредитної заборгованості, просив стягнути за договором позики від 26.07.2024 № 79192244 суму 16 281,70 грн, з яких: 9 700 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 1 867,50 грн - сума заборгованості за відсотками, 4 714,20 грн - сума заборгованості по процентам за понадстрокове користування позивкою.
Щодо правомірності нарахування відсотків в розмірі 2,70 % в день за понадстрокове користування позикою, що встановлено п. 2.3. договору, та стягнення з відповідача відповідних відсотків у розмірі 4 714,20 грн, суд зазначає наступне.
За змістом ст. 1048 ЦК України право позикодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування позикою припиняється після спливу визначеного договором строку надання позики чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Такі висновки викладені, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі №310/11534/13-ц, в постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 року у справі №300/438/18.
В постановах Великої Палати Верховного Суду неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно. Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої ст. 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно.
Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч. 1 ст. 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України встановлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Аналіз зазначених норм ЦК України дає підстави зробити висновок, що у разі прострочення позичальником у період з 24 лютого 2022 року по цей час (оскільки дія воєнного стану не припинена), позичальник звільняється від сплати любих платежів (перелік таких платежів не є вичерпним) за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) зобов'язань за таким договором та такі нараховані платежі підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
У пункті 122 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 висловлена правова позиція, що важливим є тлумачення умов договорів, на яких ґрунтуються вимоги кредиторів, для з'ясування того, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування. Для цього можуть братися до уваги формулювання умов про сплату процентів, їх розміщення в структурі договору (в розділах, які регулюють правомірну чи неправомірну поведінку сторін), співвідношення з іншими положеннями про відповідальність позичальника тощо. У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).
За таких обставин, суд приходить до висновку, що встановлена у п. 2.3. договору можливість нарахування відсотків в розмірі 2,70% в день за понадстрокове користування позикою є мірою відповідальності після закінчення строку надання позики та застосовується у випадку прострочення позичальника, а відтак в силу закону відповідач звільнений від сплати таких платежів, які у випадку нарахування підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Отже позов підлягає задоволенню в частині стягнення з відповідача заборгованості за позикою в розмірі 9 700,00 грн та за відсотками за користування позикою, нарахованими за період з 26.07.2024 до 24.08.2024, в розмірі 1 867,50 грн, а всього 11 567,50 грн.
В іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають у зв'язку з необґрунтованістю нарахування відсотків, як міри відповідальності, за користування позикою після закінчення строку надання позики.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 76 81, 141, 258, 259, 263 265, 268, 280 282 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014, адреса місцезнаходження: 01032 м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30, реквізити IBAN № НОМЕР_2 у АТ «ТАСкомбанк») заборгованість за договором позики від 26.07.2024 № 79192244 в сумі 11 567 (одинадцять тисяч п'ятсот шістдесят сім) грн 50 коп., з яких: 9 700 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 1 867,50 грн - сума заборгованості за відсотками.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014, адреса місцезнаходження: 01032 м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30, реквізити IBAN № НОМЕР_2 у АТ «ТАСкомбанк») витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 151 грн (дві тисячі сто п'ятдесят одна гривня 27 коп.).
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивачем на рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення складено 13.11.2025.
Суддя Вікторія МОСКАЛИК