10.11.2025 Справа № 940/2230/25
Провадження по справі № 1-кс/940/359/25
10 листопада 2025 року слідчий суддя Тетіївського районного суду Київської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , скаржника ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , дізнавача сектору дізнання відділення поліції № 3 Білоцерківського РУП ГУ НП в Київській області ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_3 на постанову про закриття кримінального провадження,
встановив:
ОСОБА_3 звернувся до суду із скаргою, в якій просить скасувати постанову про закриття кримінального провадження № 42025112030000116 від 28.03.2025, винесену дізнавачем сектору дізнання відділення поліції № 3 Білоцерківського РУП ГУ НП в Київській області ОСОБА_5 від 29.08.2025.
Скарга з врахуванням доповнень, мотивована тим, що на підставі заяви ОСОБА_3 про вчинення кримінального правопорушення від 27.03.2025 в цей же день були внесені відомості до ЄРДР за фактом використання ОСОБА_6 завідомо підроблених документів, а саме заповіту та свідоцтва про шлюб шляхом подачі до уповноважених органів за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України.
29.08.2025 дізнавачемсектору дізнання відділення поліції № 3 Білоцерківського РУП ГУ НП в Київській області ОСОБА_5 була винесена постанова про закриття кримінального провадження № 42025112030000116 від 28.03.2025, а копія постанови була вручена скаржнику лише 06.11.2025.
На думку скаржника оскаржувана постанова про закриття кримінального провадження є незаконною та підлягає скасуванню, оскільки містить хибні висновки дізнавача щодо вичерпання можливості отримання достатніх доказів та відсутності в діянні складу кримінального правопорушення у провадженні.
Так, згідно скарги у постанові містяться неперевірені дані про те, що ОСОБА_7 ніде ніяким чином свідоцтво про шлюб та заповіт не використовувала та до державних органів не подавала, у спадщину не вступала. Разом з цим, ні свідоцтва про шлюб, ні заповіту в оригіналах остання не має і де вони зараз їй начебто не відомо.
Проте, погоджуючись з доводами ОСОБА_8 орган дізнання жодним чином не перевірив її доводи щодо не пред'явлення вказаних документів. Водночас, такі відомості не відповідають дійсності, оскільки ОСОБА_8 пред'явила підроблений заповіт до Тетіївської державної нотаріальної контори, для отримання спадщини. Даний заповіт долучений до спадкової справи після смерті ОСОБА_9 та заведена спадкова справа. Тобто її доводи з даного приводу не відповідають дійсності.
Також для заведення спадкової справи до Тетіївської державної нотаріальної подано свідоцтво про шлюб, виписане на підставі підробленого актового запису.
Відтак, на думку скаржника, без витребування спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_9 безпідставно прийнято до уваги свідчення ОСОБА_8 щодо не пред'явлення підроблених документів, оскільки у спадковій справі містяться відомості щодо пред'явлення нотаріусу підробленого заповіту та свідоцтва про шлюб, виданого на підставі підробленого актового запису, що свідчить про використання даних документів.
Також згідно скарги факт підробки мав місце, що беззаперечно підтверджується висновками експертів №2736/2737/15032 від 19.05.15, №1071 від 19.01.15 та №0975 від 23.10.14, які встановили що нині покійний ОСОБА_9 не підписував актовий запис.
У судовому засіданні ОСОБА_3 та його представник адвокат ОСОБА_4 скаргу підтримали та просили її задовольнити, посилаючись на обставини, зазначені у ній.
Дізнавач сектору дізнання відділення поліції № 3 Білоцерківського РУП ГУ НП в Київській області ОСОБА_5 заперечував проти задоволення скарги та повідомив, що в межах вказаного кримінального провадження були проведені допити потерпілого ОСОБА_3 та свідків, у тому числі ОСОБА_8 , надані доручення щодо встановлення інших свідків та очевидців даного кримінального правопорушення і на даний час фактично вичерпані можливості для отримання достатніх доказів та встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.
Розглянувши матеріали скарги, кримінального провадження, заслухавши пояснення учасників скарги, слідчий суддя дійшов такого висновку.
Так, із матеріалів скарги та кримінального провадження № 42025112030000116 від 28.03.2025 вбачається, що 27.03.2025 ОСОБА_3 звернувся до Тетіївського відділу Білоцерківської окружної прокуратури із заявою щодо використання завідомо підробленого документа.
За цією заявою 28.03.2025 внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42025112030000116, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, за фактом використання актового запису про шлюб, зареєстрованого П'ятигірською сільською радою від 20.11.1999 № 11, про реєстрацію шлюбу між ОСОБА_8 , та ОСОБА_9 , а також заповіту від імені ОСОБА_9
29.08.2025 дізнавачем сектору дізнання відділення поліції № 3 Білоцерківського РУП ГУ НП у Київській області ОСОБА_5 в кримінальному провадженні №42025112030000116 від 28.03.2025 винесено постанову про закриття кримінального провадження.
Прийняте рішення дізнавач обґрунтовував тим, що, оскільки можливості отримання достатніх доказів у вказаному кримінальному провадженні вичерпані, а згідно з ч. 4 ст. 17 КПК України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на користь такої особи, тому відсутні підстави для притягнення будь-кого до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального проступку, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, а отже кримінальне провадження підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю в діянні складу вказаного кримінального правопорушення.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора: зокрема, рішення слідчого про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником.
Стаття 91 КПК України наводить обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.
При проведенні досудового розслідування, після виконання вимог статті 91 КПК України, і встановлення вказаних обставин, досудове слідство визнається закінченим, якщо немає необхідності у проведенні ще будь-яких слідчих або негласних слідчих дій, спрямованих на збирання, перевірку та оцінку доказів, коли жодна з версій, яка виникла, не залишилась неперевіреною.
Якщо після дослідження всіх обставин кримінального провадження, та безпосереднього дослідження і оцінки показань, речей і документів, які стосуються цього кримінального провадження у їх сукупності, слідчим, прокурором встановлені підстави, передбачені ст. 284 КПК України, приймається рішення про закриття кримінального провадження.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 КПК України прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язаний всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Тобто, закриття кримінального провадження є одним із способів його остаточного вирішення, а тому, провадження має закриватися лише після всебічного повного та об'єктивного дослідження усіх обставин справи та оцінки слідчим всіх зібраних та перевірених доказів.
Положеннями ст. 110 КПК України визначено, що постанова слідчого, прокурора про закриття кримінального провадження має бути мотивованою, її зміст повинен відповідати фактичним обставинам справи, зокрема, в ній має бути викладено суть заяви особи, яка звернулася із повідомленням про кримінальне правопорушення та відповіді на поставлені нею питання, які виключають провадження в справі та зумовлюють її закриття, що є однією з гарантій забезпечення прав і законних інтересів учасників процесу.
Враховуючи вищенаведені вимоги закону, заслухавши пояснення учасників скарги, думку дізнавача, розглянувши матеріали скарги та кримінального провадження, слідчий суддя вважає, що доводи скаржника про те, що оскаржувана постанова винесена без повного та об'єктивного дослідження всіх обставин кримінального провадження заслуговують на увагу.
Так, слідчий суддя вважає, що усім обставинам кримінального провадження, у порядку ст. 94 КПК України, не було надано належну правову оцінку в сукупності, що свідчить про те, що встановлена наразі органом досудового розслідування сукупність доказів, якою обґрунтовуються зроблені ним висновки, не може вважатися такою, що не залишає місце сумнівам, а наявність останніх (сумнівів) не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» ( рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. The United Kingdom), п. 161, Series A заява №25, який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року (ч. 2 ст. 8, ч. 5 ст. 9 КПК України).
Слідчий суддя зазначає, що відповідно до вимог ст. 92 КПК України у цьому кримінальному провадженні дізнавачем не в повній мірі виконаний обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 КПК України, який за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених випадках, - на потерпілого.
Як вбачається зі змісту мотивувальної частини постанови про закриття кримінального провадження, дізнавач не в повній мірі проаналізував докази, які були здобуті під час досудового розслідування, з точки зору їх достатності та взаємозв'язку щодо встановлення фактичних обставин, які мають істотне значення для вирішення питання про наявність складу правопорушення, не обґрунтував належним чином свої висновки щодо наявності правових підстав саме для закриття провадження.
Так, оскаржувана постанова, зокрема, мотивована тим, що ОСОБА_7 ніде ніяким чином свідоцтво про шлюб та заповіт не використовувала та до державних органів не подавала, у спадщину не вступала. Разом з цим, ні свідоцтва про шлюб, ні заповіту в оригіналах остання не має і де вони зараз їй начебто не відомо.
Однак, на переконання слідчого судді, істотними для провадження є твердження потерпілого ОСОБА_3 та його представника про те, що ОСОБА_8 начебто пред'явила підроблений заповіт до Тетіївської державної нотаріальної контори для отримання спадщини, а також про те, що даний заповіт долучений до спадкової справи після смерті ОСОБА_9 та заведена спадкова справа. Так само потребують перевірки доводи про те, що для заведення спадкової справи до Тетіївської державної нотаріальної контори було подано свідоцтво про шлюб, виписане на підставі підробленого актового запису.
Слідчий суддя вважає, що без витребування копії спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_9 , орган дізнання дійшов передчасного висновку щодо фактично вичерпання можливостей для отримання достатніх доказів та відповідно щодо встановленої відсутності в діянні складу кримінального правопорушення.
Більш того, дізнавач у судовому засіданні не заперечував, що певні обставини, на які посилається потерпілий ОСОБА_3 у скарзі та які останнім зазначені в ході розгляду скарги були раніше не відомі органу дізнання, а тому не могли бути предметом дослідження, водночас потерпілий не подавав відповідних клопотань. Разом з тим, дізнавач в питанні значимості вказаних обставин для даного кримінального провадження покладався на розсуд суду.
Крім того, в матеріалах кримінального провадження міститься доручення, на виконання якого наданий супровідний про виконання доручення з додатками у кількості 0 аркушів, що вочевидь свідчить про формальний підхід до його виконання, а відтак ставить під сумнів додержання при його виконанні вимог ч. 3 ст. 41 КПК України.
Відтак, з урахуванням викладеного, слідчий суддя вважає недостатнім для належного мотивування прийнятого рішення посилання дізнавача в оскаржуваній постанові лише на ті обставини, що можливості отримання достатніх доказів у вказаному кримінальному провадженні вичерпані, а згідно з ч. 4 ст. 17 КПК України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на користь такої особи, тому відсутні підстави для притягнення будь-кого до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального проступку, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, оскільки у постанові про закриття кримінального провадження не наведені переконливі докази, які спростовують твердження потерпілого про можливе вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України.
Більш того, оскільки потерпілий вказує на конкретну особу, а кримінальне провадження внесене до ЄРДР саме за фактом використання завідомо підроблених документів, зокрема заповіту, враховуючи можливий мотив - оформлення спадщини, принаймні без витребування копії спадкової справи, якщо вона була заведена, без дослідження висновків експертиз щодо підписів ОСОБА_9 , аналізу можливого факту отримання ОСОБА_8 свідоцтва про шлюб за місяць до його реєстрації та без всебічного та повного дослідження вказаних та інших обставин, слід дійти висновку, що дізнавач сектору дізнання відділення поліції № 3 Білоцерківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_5 зробив передчасний висновок про наявність підстав для закриття кримінального провадження.
За таких обставин, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, вважає, що скарга підлягає задоволенню, а постанова скасуванню для відновлення досудового розслідування.
При цьому, слідчий суддя, виходячи з ч. 4 ст. 40-1 КПК України, позбавлений змоги надати конкретні вказівки (зобов'язання) дізнавачу у кримінальному провадженні на здійснення конкретних слідчих дій, адже останній є самостійним у своїй процесуальній діяльності, а слідчий суддя наділений лише правом судового контролю та оцінки зібраних слідством доказів на етапі розслідування, однак він не може переймати на себе функції слідства (п. 18 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 22 КПК України).
Разом з тим, слідчий суддя вважає за необхідне роз'яснити, що орган досудового розслідування зобов'язаний провести у кримінальному провадженні такий комплекс дій, який би не залишав місце сумнівам, а зроблені ним висновки випливали б зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту, а не ґрунтувались на припущеннях.
Керуючись статтями 9, 91, 110, 284, 303-307 КПК України, слідчий суддя
постановив:
Скаргу ОСОБА_3 на постанову про закриття кримінального провадження - задовольнити.
Постанову про закриття кримінального провадження № 42025112030000116 від 28.03.2025, винесену дізнавачем сектору дізнання відділення поліції № 3 Білоцерківського РУП ГУ НП в Київській області ОСОБА_5 від 29.08.2025, - скасувати.
Ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали буде складено 14 листопада 2025 року.
Слідчий суддя ОСОБА_10