05.11.2025 Провадження по справі № 2/940/470/25
Справа № 940/1095/25
Іменем України
05 листопада 2025 року Тетіївський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Мандзюка С.В.
за участю секретаря судових засідань Мудрик Н.А.
позивачки ОСОБА_1
представника позивачки ОСОБА_2
відповідача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тетієві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про встановлення факту прийняття спадщини шляхом вступу в управління та володіння спадковим майном,
встановив:
ОСОБА_1 звернулася до Тетіївського районного суду Київської області з позовом, в якому просить встановити факт прийняття нею спадщини після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом вступу в управління та володіння спадковим майном.
Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивачки - ОСОБА_4 , після смерті якого залишилося спадкове майно, зокрема 1/4 частини квартири АДРЕСА_1 . На день смерті батька позивачка проживала у зазначеній квартирі разом з батьками ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та братом ОСОБА_3 . У подальшому, 18.11.1995 року позивачка уклала шлюб із ОСОБА_6 та переїхала проживати за адресою: АДРЕСА_2 .
25.06.2024 позивачка звернулась до приватного нотаріуса Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Васалатьєвої О.А. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_4 на 1/12 частки квартири. Однак, постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії, приватний нотаріус відмовила позивачці у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_4 , оскільки ОСОБА_1 не змогла підтвердити документально факт вступу в управління та володіння спадковим майном, на час відкриття спадщини не була зареєстрована в спадковій квартирі та не подала заяву про прийняття спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 у встановлений строк, вона вважається такою, що не прийняла спадщину.
Позивачка вважає, що спадщину після смерті батька ОСОБА_4 прийняла фактично шляхом вступу в управління та володіння спадковим майном, а саме квартирою, в якій проживала з народження і до листопада 1995 року, користувалась нею після смерті батька, користувалась тими ж речами і предметами, що раніше належали спадкодавцеві.
Ухвалою Тетіївського районного суду Київської області від 20.06.2025 відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
Ухвалою Тетіївського районного суду Київської області від 20.08.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник адвокат Порхун О.П. позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити у повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_3 позовні вимоги визнав повністю та підтвердив обставини, що викладені у позовній заяві.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши учасників справи, дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов такого висновку.
Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч. 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового та майнового права та інтересу.
Відповідно до ч. 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до п. 1 ч. 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, згідно із свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , батьками позивачки зазначено: батько ОСОБА_4 та матір ОСОБА_5 (а. с. 9).
Згідно з копією диплома НОМЕР_2 , позивачка у період з 01.09.1992 до 30.06.1994 навчалась у професійно-технічному училищі № 8 м. Тетієва (а. с. 15).
Згідно з атестатом про повну загальну середню освіту серії НОМЕР_3 , позивачка у 1995 році закінчила Тетіївську вечірню (змінну) середню школу м. Тетієва Київської області (а. с. 16).
Згідно із свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_4 , позивачка 18.11.1995 уклала шлюб з ОСОБА_6 (а. с. 10).
Із титульної сторінки медичної картки позивачки вбачається, що вказана у ній адреса: « АДРЕСА_3 » змінено на « АДРЕСА_2 » (а. с. 14).
У будинковій книзі на житловий будинок по АДРЕСА_2 міститься запис № 4 про те, що ОСОБА_7 прибула із АДРЕСА_3 на постійне місце проживання 16.02.1996 (а. с. 17-19).
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивачки - ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 (а. с. 8).
Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина, на яку претендує позивачка ОСОБА_1 , як спадкоємиця за законом першої черги.
Згідно з свідоцтвом на право власності на житло від 16.02.1994, співласниками квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , в рівних частках є ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (а. с. 13).
Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії, винесеної 25.06.2024, Васалатьєва О.А., приватний нотаріус Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області відмовила ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 вказуючи, що оскільки ОСОБА_1 не змогла підтвердити документально факт вступу в управління та володіння спадковим майном, на час відкриття спадщини не була зареєстрована в спадковій квартирі та не подала заяву про прийняття спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 у встановлений строк, вона вважається такою, що не прийняла спадщину (а. с. 20).
Згідно з копією довідки, виданої відділом реєстрації місця проживання управління адміністративних послуг виконавчого комітету Тетіївської міської ради від 17.06.2024 № 161, ОСОБА_4 , 1937 р.н., який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 . На день відкриття спадщини ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) за вказаною адресою були зареєстровані: ОСОБА_5 та ОСОБА_3 (а. с. 11).
Встановлені судом обставини підтверджуються копією спадкової справи №51/2024 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 (а. с. 31-42).
Згідно з свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_6 , ОСОБА_5 , яка була матір'ю позивачки, померла ІНФОРМАЦІЯ_3 (а. с. 12).
У ході судового розгляду судом також були допитані свідки.
Так, допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_8 повідомила, що проживала в житловому будинку АДРЕСА_4 та була знайома з батьками позивачки. На день смерті ОСОБА_4 позивачка проживала у квартирі АДРЕСА_1 разом з батьками та братом ОСОБА_3 . Також зазначила, що після смерті ОСОБА_4 позивачка продовжувала проживати у цій квартирі.
Свідок ОСОБА_9 повідомила суду, що з 1986 до 2016 року проживала в квартирі АДРЕСА_5 . Із батьком позивачки працювали разом на заводі, тому знала цю сім'ю. На день смерті ОСОБА_4 позивачка проживала у квартирі АДРЕСА_1 разом з батьками та братом ОСОБА_3 . Також зазначила, що після смерті позивачка продовжувала проживати у цій квартирі.
Частиною першою статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.
Згідно з пунктами 4, 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, який набрав чинності з 01 січня 2004 року, цей Кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Правила книги шостої ЦК України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.
З урахуванням того, що позовні вимоги стосуються спадщини, що відкрилася після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , до вказаних спірних правовідносин підлягають застосуванню положення ЦК УРСР у редакції 1963 року.
Згідно з статтею 529 ЦК УРСР, при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.
Відповідно до частини першої статті 548 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями.
У частині першій та другій статті 549 ЦК УРСР передбачено, що визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
У постановах Верховного Суду від 03 березня 2021 року в справі № 747/467/18 та від 30 січня 2023 року в справі № 463/9696/20 зазначено, що під фактичним вступом у володіння або управління спадковим майном, що підтверджує факт прийняття спадщини, необхідно розуміти різні дії спадкоємця з управління, розпорядження і користування цим майном, підтримання його в належному стані або сплату податків та інших платежів тощо.
У постановах Верховного Суду від 25 березня 2020 року в справі № 305/235/17 та від 03 листопада 2021 року в справі № 452/938/18 вказано, що фактичний вступ у володіння частиною спадкового майна розглядається як прийняття всієї спадщини, з чого б вона не складалася і де б вона не знаходилась. Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідної місцевої державної адміністрації чи органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним; довідка державної податкової служби або страховика чи іншого органу про те, що спадкоємець після відкриття спадщини сплачував податки або страхові платежі з обов'язкового страхування; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту прийняття спадщини; запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який підтверджує, що спадкоємець був постійно прописаний (зареєстрований) у спадковому будинку (квартирі); інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.
У постановах Верховного Суду від 11 вересня 2020 року в справі № 348/618/15-ц та від 05 березня 2021 року в справі № 585/2993/17 зазначено, що згідно з частинами першою, другою статті 549 ЦК України 1963 року спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. За змістом статті 553 ЦК України 1963 року вважається, що відмовився від спадщини також той спадкоємець, який не вчинив жодної з дій, що свідчать про прийняття спадщини (стаття 549 цього Кодексу). З урахуванням змісту статті 76 ЦПК України прийняття спадщини шляхом вступу в управління чи володіння спадковим майном може підтверджуватися будь-якими фактичними даними, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
У частині першій статті 81 ЦПК України закріплене загальне правило розподілу обов'язків з доказування, а саме кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків наявності підстав звільнення від доказування.
Частинами 1 та 2 статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Так, судом встановлено, що спадкоємцями першої черги за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 були дружина померлого ОСОБА_5 , син - ОСОБА_3 та дочка - ОСОБА_1 .
Із заявами про прийняття спадщини ОСОБА_4 у встановлений законом шестимісячний строк жоден із спадкоємців до нотаріуса не звертався.
Позивачка на час смерті батька ОСОБА_4 була неповнолітньою, її матір ОСОБА_5 , яка була її опікуном до повноліття, не подавала заяв про відмову від спадщини у встановленому законом порядку.
Звертаючись до суду з позовом, позивачка зазначила, що прийняла спадщину після смерті померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 батька ОСОБА_4 , оскільки фактично вступила в управління та володіння спадковим майном, а саме квартирою, розташованою за адресою: АДРЕСА_3 , адже на час відкриття спадщини та до листопада 1995 року проживала в цій квартирі та користувалась тими ж речами і предметами, що раніше належали батьку.
Зазначені позивачкою обставини підтвердили допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , показання яких є логічними та послідовними, узгоджуються між собою та з іншими доказами у справі, тому суд приймає їх до уваги як належні докази факту прийняття позивачкою спадщини після смерті батька ОСОБА_4 .
Більш того, факт прийняття ОСОБА_1 спадщини після смерті батька шляхом вступу в управління та володіння спадковим майном не заперечував відповідач, який у ході судового розгляду справи визнав зазначені позивачкою обставини.
Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Крім того, проживання позивачки на час смерті батька разом з ним у квартирі за адресою: АДРЕСА_3 , та в подальшому до листопада 1995 року, що підтверджується показаннями свідків та письмовими доказами, свідчить про здійснення нею права користування квартирою, яке після смерті ОСОБА_4 увійшло до складу спадкової маси, та є доказом прийняття спадкового майна (його частини) у володіння та управління на підставі статей 548, 549 ЦК УРСР.
Такий висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 17.05.2023 у справі № 388/383/18.
Водночас суд зазначає, що сама по собі відсутність реєстрації місця проживання не є абсолютним підтвердженням того, що позивачка не проживала зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, оскільки обставини фактичного вступу у володіння спадковим майном підтверджуються належними, допустимими та достатніми доказами, які були надані позивачкою та оцінені судом.
Відтак, з огляду на наведені вище норми права, розглянувши справу в межах заявлених вимог, заслухавши учасників справи, встановивши фактичні обставини справи, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, беручи до уваги визнання відповідачем позову, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.
На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 529, 548, 549, 553 ЦК УРСР, статтями 3, 10, 12, 81, 247, 264-268, 354 ЦПК України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про встановлення факту прийняття спадщини шляхом вступу в управління та володіння спадковим майном - задовольнити.
Встановити факт прийняття спадщини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом вступу в управління та володіння спадковим майном.
Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Дата складення повного рішення суду: 13 листопада 2025 року.
Суддя С.В.МАНДЗЮК