вул. Димитрія Ростовського, 35, селище Макарів, Бучанський район, Київська область, 08001, тел. (063)069-85-65, e-mail inbox@mk.ko.court.gov.ua
"23" жовтня 2025 р. Справа № 370/2145/25
Провадження № 2/370/723/25
Макарівський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді Сініциної О.С.,
із секретарем судового засідання Снитко А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Макарові Київської області цивільну справу у порядку загального провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до Макарівського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд» про звільнення нерухомого майна з-під арешту
До Макарівського районного суду Київської області у липні 2025 року через представника ОСОБА_2 , звернулася ОСОБА_1 із позовною заявою до Макарівського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд» про звільнення нерухомого майна з-під арешту.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що після смерті матері, ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивач з метою оформлення спадкового майна звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.
Зі свого боку, померла ОСОБА_3 є спадкоємцем майна ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до Відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 06 лютого 2015 року реєстраційною службою Макарівського районного управління юстиції в Київській області накладено обтяження - арешт нерухомого майна на все майно
ОСОБА_4 на підставі постанови відділу державної виконавчої служби Макарівського районного управління юстиції про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження від 04 лютого 2015 року № 46303714.
У Автоматизованій системі виконавчого провадження, виконавче провадження
№ 46303714 не зареєстровано в системі.
Однак, Макарівський відділ державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області повідомив, що на виконанні у відділі з 31 січня 2015 року по 30 листопада 2016 року перебували виконавчі провадження № 46303714 та № 46304789 з примусового виконання виконавчі листи № 370/1976/14-Ц від 11 листопада 2014 року, видані Макарівським районним судом Київської області про стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором № 003-29072-191212 у розмірі 10 534,46 грн та про стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Дельта Банк» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 243,60 грн.
Державний виконавець 30 листопада 2016 року виніс постанову про повернення виконавчих документів стягувачу у зв'язку з неможливістю встановити особу боржника, з'ясувати місце її проживання. Крім того, повідомив, що матеріали ВП № 46303714 та
ВП № 46304789 знищені за спливом строку зберігання відповідно до актів знищення.
Надалі Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд» підтвердило позивача, що станом на 20 червня 2025 року заборгованість ОСОБА_4 за Кредитним договором від 19 грудня 2012 року № 003-29072-191212, укладеного з
ПАТ «Дельта Банк», право вимоги за яким перейшло до ТОВ «Фінансова компанія «Аланд» на підставі Договору відступлення права вимоги від 02 жовтня 2019 року№ 02/10/2019-Фа, повністю сплачена.
Отже, необхідність збереження заходів забезпечення виконання судового рішення у справі № 370/1976/14-ц, а саме - арешту нерухомого майна накладеного постановою про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження від 04 лютого 2015 року
№ 46303714 Відділом державної виконавчої служби Макарівського районного управління юстиції - відпала, оскільки заборгованість за кредитним договором погашена повністю у добровільному порядку.
Однак Макарівський відділ державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області надав інформацію, що з огляду на положення статті 59 Закону України «Про виконавче провадження», відсутні підстави для задоволення заяви про зняття арешту.
Оскільки, позивач позбавлена можливості реалізувати своє право на оформлення спадщини у позасудовому порядку, вимушене звернутися до суду.
Суд ухвалою від 24 липня 2025 року прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі. Розгляд справи постановив здійснювати в порядку загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 10 вересня 2025 року. Встановив відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
Суд ухвалою від 10 вересня 2025 року закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до розгляду по суті у судовому засіданні на 23 жовтня 2025 року.
Сторони належним чином повідомленні, у судове засідання не з'явились.
Від позивача надійшло клопотання про проведення розгляду справи без участі представника та позивача, позов підтримують та просить задовольнити.
Представник третьої особи 16 вересня 2025 року на електронну пошту суду надіслав заяву в якій просить слухати справу за відсутності представника. Рішення прийняти відповідно до вимог чинного законодавства.
Відповідно у встановлений судом строк відповідач на адресу суду відзиву на позовну заяву не надав, у зв'язку із чим суд відповідно до частини восьмої статті 178 Цивільного процесуального кодексу України вирішує справу за наявними матеріалами.
У зв'язку із відсутністю учасників справи, відповідно до частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до частин першої-четвертої статті 10 Цивільного процесуального кодексу України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
За частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права;визнання правочину недійсним;припинення дії, яка порушує право;відновлення становища, яке існувало до порушення;примусове виконання обов'язку в натурі;зміна правовідношення;припинення правовідношення;відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;відшкодування моральної (немайнової) шкоди;визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Відповідно до Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (Постанова № 5) від 03 червня 2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» спори про право цивільне, пов'язані з належністю майна, на яке накладено арешт розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.
Позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).
Відповідачами в справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів, банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов'язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб'єктами суспільних відносин право реалізаційної та правозастосовної діяльності. Обмеження позитивних зобов'язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України та Конвенції.
Статтею 41 Конституції України гарантовано, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Відповідно до частини першої статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Статтею 319 Цивільного кодексу України визначено, що власник володіє, користується розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом (стаття 328 Цивільного кодексу України).
Загальні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 Цивільного кодексу України, до яких належать, зокрема, неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом, справедливість, добросовісність та розумність.
Згідно зі статтею 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.
Указані норми визначають непорушність права власності та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності.
Водночас за статтею 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
До матеріалів справи долучено довідку приватного нотаріуса Бучанського районного нотаріального округу Київської області Дурицького Аандія Петровича
№ 96/01-16 від 09 травня 2025 року, з якої вбачається, що 04 вересня 2024 року заведена спадкова справа щодо майна ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Єдиним спадкоємцем щодо її майна є ОСОБА_1 .
Померла ОСОБА_3 є спадкоємицею майна ОСОБА_4 . ОСОБА_3 прийняла спадщину відповідно до частини третьої статті 1268 Цивільного кодексу України, оскільки постійно проживала з ОСОБА_4 на час відкриття спадщини та протягом строку не заявляла про відмову від неї.
ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 виданого Виконавчим комітетом Боярської міської ради Фастівського району Київської області від 03 листопада 2021 року.
Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно
№ 424522688 від 29 квітня 2025 року, на все майно ОСОБА_4 . Відділом державної виконавчої служби Макарівського районного управління юстиції накладений арешт згідно з постановою про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження № 46303714 від 04 лютого 2015 року.
Приватний нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Головкіна Я.В. вчинила виконавчий напис від 09 березня 2021 року № 4575, про стягнення з ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Кредит-Капітал» правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Алант» заборгованість в розмірі 11 407,35 грн, обґрунтовуючи тим, що ОСОБА_4 є боржником за кредитним договором від 19 грудня 2012 року № 003-29072-191212. Стягнення заборгованості проводиться за період з 12 жовтня 2019 року по 05 лютого 2021 року. Розмір заборгованості за кредитним договором складає 10 907,35 грн.
На підставі зазначеного виконавчого напису, у приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мельника Ю.А. на примусовому виконанні перебувало виконавче провадження № 64975725 (лист приватного виконавця Мельника Ю.А. № 18156 від 20 травня 2025 року).
Зі змісту листа Макарівського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 27 травня 2025 № 46303714 вбачається, що у відділі з 31 січня
2015 року по 30 листопада 2016 року перебували виконавчі провадження № 46303714 та
№ 46304789 з примусового виконання виконавчі листи № 370/1976/14-Ц від 11 листопада 2014 року видані Макарівським районним судом Київської області про стягнення
з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованості за кредитним договором № 003-29072-191212 у розмірі 10 534,46 грн та про стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Дельта Банк» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 243,60 грн.
Державний виконавець 30 листопада 2016 року на підставі пункту 5 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» виніс постанову про повернення виконавчих документів стягувачу у зв'язку з неможливістю встановити особу боржника, з'ясувати місце її проживання.
Копії документів, що наявні в матеріалах справи по ВП № 46303714, № 46304789 надати не можливо через їх знищення за строком зберігання.
Відповідно до повідомлення Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд» № 2006_2 від 20 червня 2025 року, встановлено, що станом на 20 червня 2025 року заборгованість ОСОБА_4 , за кредитним договором
№ 003-29072-191212 від 19 грудня 2012 року укладеного з ПАТ «Дельта Банк», право вимоги за ким перейшло до ТОВ «ФК «Алан» на підставі Договору відступлення права вимоги № 02/10/2019-ФА від 02 жовтня 2019 року повністю сплачена.
Згідно з відомостями Автоматизованої системи виконавчих проваджень, станом
на 29 квітня 2025 року виконавче провадження № 46303714 в системі не зареєстровано.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Заходами примусового виконання рішень є, звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом (стаття 10 Закону України «Про виконавче провадження».
Згідно із статтею 57 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Відповідно до частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;підстави, передбачені пунктом 1 та підпунктом 2 пункту 10-4 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону;отримання виконавцем від Державного концерну «Укроборонпром», акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну «Укроборонпром», державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну «Укроборонпром» або на момент припинення Державного концерну «Укроборонпром» було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності», звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності».
У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду (частина п'ята
статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»).
Відповідно до частини першої статті 2 Цивільного процесуального кодексу України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Зазначеними приписами саме на суд покладено виконання позитивних зобов'язань держави щодо вирішення спорів між учасниками юридичного конфлікту, які виникають між ними у відносинах власності при реалізації належних їм правомочностей.
Відповідно до статті 263 Цивільного процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Варто зауважити, що застосування арешту майна боржника, як обмежувального заходу, не повинно призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.
У цьому випадку виконавче провадження № 46303714 в рамках, якого накладений арешт на все майно ОСОБА_4 (спадкодавця), не існує, матеріали провадження знищені за закінченням строку зберігання. Крім того суд встановив, що заборгованість за кредитним договором сплачена у повному обсязі, виконавчий документ в межах зазначеного виконавчого провадження повернутий стягувачу.
З огляду на такі обставини, що виконавче провадження, у якому був накладений арешт на все майно ОСОБА_4 спадкоємцем якого була померла ОСОБА_3 відсутнє на примусовому виконанні, скасування арешту в позасудовому порядку неможливо, тож позивач в інший спосіб, крім звернення до суду з позовом про зняття арешту з майна для захисту своїх спадкових прав, а тому суд дійшов висновку, що права позивача належить захисти, шляхом зняття арешту з майна, накладеного постановою Відділу державної виконавчої служби Макарівського районного управління юстиції від 04 лютого 2015 року у виконавчому проваджені № 46303714.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 4, 13, 76-81, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 до Макарівського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд» про звільнення нерухомого майна з-під арешту.
Зняти арешт з усього нерухомого майна, яке зареєстроване за ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , накладений 06 лютого 2015 року Реєстраційною службою Макарівського районного управління юстиції Київської області згідно з постановою про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження № 46303714 від 04 лютого 2015 року Відділом виконавчої служби Макарівського районного управління юстиції, номер запису про обтяження 8638916 (спеціальний розділ).
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо воно не проголошувалося - з дати складання повного його тексту.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текс рішення складений 04 листопада 2025 року.
Інформація сторін:
- ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНКОПП НОМЕР_2 ;
- Макарівський відділ державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області ЦМУ МЮ (м. Київ), адреса розташування: вулиця Димитрія Ростовського, будинок 26, селище Макарів, Бучанський район, Київська область, 08001, ЄДРПОУ 34894379;
- Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд», адреса розташування: вулиця Саксаганського, будинок 14, офіс 301, місто Київ, 01033, ЄДРПОУ 42642578.
Суддя О.С. Сініцина