Справа № 369/12609/25
Провадження № 2/369/8841/25
Іменем України
13.11.2025 м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі: головуючого-судді Янченка А.В. при секретарі судового засідання Лисяк К.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу № 369/12609/25 за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Міський водоканал» про визнання трудових відносин припиненими, -
У липні 2025 року позивачка звернулась до суду з позовом до відповідача, в якому просить визнати припиненими трудові відносини між ОСОБА_1 та Комунальним підприємством «Міський водоканал», код ЄДРПОУ: 32218122, з 02 квітня 2025 року, у зв'язку із звільненням за власним бажанням, на підставі ст. 38 КЗпП України.
Обґрунтовуючи підстави звернення до суду з позовом до КП «Міський водоканал» про визнання трудових відносин припиненими, позивач зазначає, що вона з 16 травня 2011 року перебувала у трудових відносинах на умовах безстрокового трудового договору з КП «Міський водоканал», на підставі оформленого наказу №125-к від 16.05.2011 року, що підтверджується відповідним записом у трудовій книжці.
Посилається на те, що Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, в Україні введено військовий стан із 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який послідуючими указами Президента України неодноразово продовжувався та триває і на даний час.
Вказує, що Новокаховська міська територіальна громада внесена до Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 10.12.2022, відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 № 75.
Станом на час звернення до суду з позовом, відповідач знаходиться на території не підконтрольній Україні.
Позивач зазначає, що 24.02.2022 року для запобігання знищення та/або втрати трудової книжки керівник підприємства видав їй трудову книжку на руки для зберігання, але без запису про звільнення.
У зв'язку із збройною агресією російської федерації та тимчасовою окупацією Херсонської області, позивач вимушена була переїхати з постійного місця проживання спочатку до Львівської області, а потім до Київської області де була взята на облік як внутрішньо переміщена особа, що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо-переміщеної особи № 3244-7002205008 від 25.02.2025.
Як вказує позивачка, зважаючи на той факт, що відповідач знаходиться на окупованій території, з 24.02.2022 та по теперішній час у неї відсутня будь-яка об'єктивна можливість припинити трудові відносини з відповідачем у визначеному діючим законодавством порядку.
Фактично трудові відносини між позивачкою та відповідачем припинені 24.02.2022, заробітна плата відповідачем їй не нараховується та не виплачується, що підтверджується довідками за формою ОК-5.
Посилається, що у зв'язку із відсутністю відповідного запису в трудовій книжці про звільнення, позивачка не має можливості працевлаштуватися на будь-якому підприємстві або отримувати належні їй соціальні (трудові) гарантії,
Враховуючи вищенаведене позивачка просить позов задовольнити з наведених вище підстав та визнати припиненими трудові відносини між ОСОБА_1 , та Комунальним підприємством «Міський водоканал», з 02 квітня 2025 року, у зв'язку із звільненням за власним бажанням, на підставі ст. 38 КЗпП України.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22.07.2025 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження.
Сторонам було направлено копію ухвали про відкриття провадження, відповідачу копію позовної заяви з додатками.
Відповідачем копію ухвали суду від 22.07.2025 року та копію позовної заяви з додатками не було отримано, оскільки останній знаходиться на тимчасово окупованій території України.
У встановлений законом строк, відповідачем відзиву на позовну заяву подано не було.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомив, будь-яких клопотань, письмових пояснень/відзиву щодо заявлених позовних вимог від відповідача до суду не надійшло.
Відповідно до ст. 12-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання.
За змістом ч. 11 ст. 128 ЦПК України відповідач, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.
Відповідно до ч. 6 ст. 128 ЦПК України, судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
Відповідача було повідомлено про час та місце розгляду справи в порядку передбаченому ч. 11 ст. 128 ЦПК України на офіційному веб-сайті судової влади України, оскільки згідно даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Комунальне підприємство «Міський водоканал» (ЄДРПОУ: 32218122) знаходиться за адресою: 74900, Херсонська обл., м.Нова Каховка, вул.Електромашинобудівників,6, та є тимчасово окупованою територією України станом на час розгляду справи.
Таким чином, суд виконав покладений на нього обов'язок інформувати учасників справи про її розгляд. Суд вважає повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи належним.
Зважаючи на те, що відповідача належним чином повідомлено про розгляд справи (шляхом оголошення через сайт судової влади та направлення виклику до суду на електронну адресу відповідача), незалежно від того чи отримав відповідач адресовану йому кореспонденцію, суд вважає, що гарантії ст. 6 Конвенції щодо відповідача дотримано і справу може бути розглянуто по суті.
Будь-яких письмових заяв від відповідача не надходило, у зв'язку з чим суд позбавлений можливості встановити його правову позицію щодо предмета спору.
Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:
1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;
2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;
3) відповідач не подав відзив;
4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Виходячи з цього, враховуючи думку позивача, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи.
Суд, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, врахувавши подані докази, приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 згідно із наказом № 125-к від 16.05.2011 прийнята тимчасово без зазначення строку на роботу на посаду машиниста в цех «Водовідведення» Комунального підприємство «Міський водоканал», про що зроблений запис в трудовій книжці. Цех «Водовідведення» перейменовано у дільницю «Водовідведення» наказом № 82 від 27.05.2021 року, що підтверджується записом в трудовій книжці. Інші записи в трудовій книжці по цьому підприємству відсутні. З огляду на те, що з дня прийняття на роботу і на день останнього запису минуло 10 років, вважається, що ОСОБА_1 уклала безстроковий трудовий договір.
До 24.02.2022 позивачка була зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до довідки від 25.02.2025 № 3244-7002205008 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 переміщена з тимчасово окупованої території та на даний час проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
У період з 16.05.2011 позивачка працювала в Комунальному підприємстві «Міський водоканал», що підтверджується копіями форми ОК-5 Пенсійного фонду України.
Адреса місцезнаходження Комунального підприємства «Міський водоканал», ЄДРПОУ 32218122: 74900, Херсонська обл., м.Нова Каховка, вул.Електромашинобудівників,6,, за інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Станом на день розгляду справи територія м. Нова Каховка, Херсонської області є тимчасово окупованою відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 року № 75 «Про затвердження переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні)» із змінами, внесеними згідно з Наказами Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій № 297 від 15.12.2022 року.
Звертаючись до суду з позовом до Комунального підприємства «Міський водоканал» про визнання трудових відносин припиненими, позивачка посилалась на те, що з 16.05.2011 року перебуває у трудових відносинах з КП «Міський водоканал» на підставі оформленого наказу №125-к від 16.05.2011 року.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, в Україні було введено військовий стан із 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який послідуючими указами Президента України неодноразово продовжувався та триває і на даний час. Новокаховська міська територіальна громада внесена до Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 10.12.2022, відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 №75. Станом на час звернення до суду з позовом, відповідач знаходиться на території не підконтрольній Україні.
Позивачка вказала, що 24 лютого 2022 для запобігання знищення та/або втрати трудової книжки керівник підприємства видав мені трудову книжку на руки для зберігання, але без запису про звільнення.
З початком збройної агресії Російської Федерації проти України 24.02.2022, що призвело до бойових дій та окупації частини територій України, через активні бойові дії та тимчасову окупацію території України, позивачка вимушена була переїхати з постійного місця проживання і не мала можливості дотриматись порядку припинення трудових відносин, проте фактично вони припинились. Позивачка переїхала до Київської області та зареєструвалась як внутрішньо переміщена особа, де і мешкає по теперішній час.
Зважаючи на той факт, що підприємство, в якому позивачка працювала, знаходиться на непідконтрольній владі України території, до своїх трудових обов'язків в КП «Міський водоканал» вона повернутись не може, як і не може подати заяву про звільнення, оскільки листування з окупованими територіями не здійснюється.
3 20.04.2022 і по теперішній час у позивачки відсутня будь-яка можливість припинити трудові правовідносини з відповідачем, подавши відповідну заяву на звільнення. Заробітна плата позивачки не нараховується та не виплачується. Наявність запису в трудовій книжці про прийняття на роботу в КП «Міський водоканал» а також в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування як зайнятого на основному місці роботи, і відсутність запису про звільнення, перешкоджає позивачці для працевлаштування за основним місцем роботи, що порушує її право на працю, обмежує у можливостях зайнятості, перешкоджає заробляти на життя власною працею, а також отримувати належні їй соціальні (трудові) гарантії.
Зазначені обставини позивачка підтвердила та надала суду для огляду оригінал трудової книжки, яка оглянута судом.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з вимогами п. п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.
Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною другою статті 8 Конституції України передбачено, що звернення до суду для захисту конституційних прав та свобод громадян, на підставі Конституції України гарантується.
Згідно із частиною першою статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності.
Конституційний суд України у рішеннях від 07 липня 2004 року у справі №1-14/2004, від 16 жовтня 2007 року у справі №1-16/2007 та від 29 січня 2008 року у справі №1-5/2008 вказав, що визначене ст. 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом. Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей кожному для його реалізації.
Відповідно до вимог ст. 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод нікого не можна тримати в рабстві або в підневільному стані. Ніхто не може бути присилуваний виконувати примусову чи обов'язкову працю.
Згідно зі ст. 1 КЗпП України, законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 21 КЗпП України трудовий договір - угода між працівником і роботодавцем, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи. Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення та організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.
Згідно зі статтею 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу. Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи.
За інформацією з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування ( Форма ОК-5) КП «Міський водоканал» протягом вересня 2011 - грудня 2021 здійснював відрахування обов'язкових страхових платежів за ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ).
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є, зокрема, розірвання трудового договору з ініціативи працівника.
Розірвання трудового договору з ініціативи працівника як спосіб захисту його трудових прав передбачено ст. 38 КЗпП України, згідно з якою працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника, або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю І групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.
За змістом ст. 22 КЗпП України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається.
Суд погоджується з доводами позивачки про те, що у зв'язку з тимчасовою окупацією території Новокаховської міської територіальної громади, ОСОБА_1 фактично припинила роботу в Комунальному підприємстві «Міський водоканал», з 24.02.2022.
За наявними в матеріалах справи доказами вбачається, що заробітна плата Комунальним підприємством «Міський водоканал», позивачці не нараховується та не виплачується.
Згідно із довідкою за формою ОК-5 вбачається, що за 2022 рік інформація від Комунального підприємства «Міський водоканал» відносно виплаченої позивачці заробітної плати до Пенсійного фонду України не передавалась.
Згідно з наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 260 від 08 червня 2001 року «Про затвердження форми трудового договору між працівником і фізичною особою» та Порядку реєстрації трудового договору між працівником і фізичною особою, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 27 червня 2001 року за № 554/5745, зняття з реєстрації у центрі зайнятості трудового договору можливо за умови звернення до нього обох сторін трудових відносин. У разі виникнення трудового спору між сторонами трудових відносин: фізичною особою - роботодавцем та найманим працівником, а також у разі відсутності однієї зі сторін у центрі зайнятості, підставою для зняття трудового договору з реєстрації є рішення суду, яке набрало законної сили, про припинення дії трудового договору.
Відповідно до п. 4 ст. 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» зареєстрована (взята на облік) внутрішньо переміщена особа, яка не звільнилася з роботи (не припинила інший вид зайнятості), у разі неможливості продовження роботи (іншого виду зайнятості) за попереднім місцем проживання, для набуття статусу безробітного та отримання допомоги по безробіттю та соціальних послуг за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням на випадок безробіття може припинити трудові відносини, надавши нотаріально посвідчену письмову заяву про припинення працівником трудових відносин з підтвердженням того, що ця заява таким громадянином надіслана роботодавцю рекомендованим листом (з описом вкладеної до нього такої заяви).
Враховуючи той факт, що станом на день розгляду справи територія м. Нова Каховка Херсонської області, де знаходиться відповідач, є тимчасово окупованою відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 року № 75 «Про затвердження переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні)» із змінами, внесеними згідно з Наказами Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій № 297 від 15.12.2022 року, УДППЗ «Укрпошта» не здійснюється пересилання пошти на тимчасово окуповані території, які не підконтрольні Україні, тому позивачка не має можливості подати поштовим відправленням заяву про припинення трудових відносин, оскільки такі відправлення на вказану територію не приймаються.
Підтвердженням є додана до матеріалів заява позивачки про припинення трудових відносин з 02.04.225.
Таким чином, суд вважає, що на сьогодні трудові відносини між сторонами фактично не існують, однак процедура припинення трудових відносин відповідно до законодавства України про працю повністю не виконана.
З урахуванням вищевикладеного, суд прийшов до висновку, що існує порушення права позивачки на звільнення з роботи з ініціативи працівника, передбачене частиною першою статті 38 КЗпП України, тобто припинення трудових відносин.
Згідно вимог ст. ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За встановлених судовим розглядом обставин щодо порушення права позивачки на припинення трудового договору, обраний позивачем спосіб захисту направлений на відновлення її трудових прав, гарантованих Конституцією України. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 22 травня 2019 року у справі №757/61865/16-ц.
У постанові Верховного Суду від 25 листопада 2019 року у справі №201/1384/16-ц визнано ефективним і таким, що не суперечить закону спосіб захисту порушеного права шляхом припинення трудових відносин на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України.
Згідно ст.1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»( далі - Закон) тимчасово окупована територія України є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.
Положеннями ст. 18 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», передбачено гарантії прав і свобод громадян України, які виїхали за межі тимчасово окупованої території, визначено, що громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.
Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» № 2136-ІХ від 15.03.2022, який набрав чинності 24.03.2022, визначає, крім іншого, особливості трудових відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором, укладеним з фізичними особами у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
Стаття 4 Закону встановлює особливості розірвання трудового договору з ініціативи працівника, а саме у зв'язку з веденням бойових дій у районах, в яких розташоване підприємство, установа організація, та існування загрози для життя і здоров'я працівника, який може розірвати трудовий договір за власною ініціативою у строк, зазначений у його заяві.
Трудові відносини між позивачекою та відповідачем фактично припинені, проте позивачка позбавлена можливості оформити припинення трудових відносин у встановленому законодавством порядку, що порушує її конституційні права.
Таким чином, за результатами судового розгляду, суд дійшов висновку, що позивачка належними та допустимими доказами довела наявність обставин, на які посилається як на підставу своїх позовних вимог.
При таких обставинах, враховуючи те, що відповідач знаходиться на непідконтрольній Україні території, у позивачки відсутня можливість припинити трудовий договір в інший спосіб, окрім звернення до суду, оскільки поштова служба зв'язку не працює, зважаючи на об'єктивні обставини, що склалися в межах цієї справи, бути наділеним правом на розірвання договору з метою надання можливості позивачці в подальшому реалізовувати своє право на працю, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог та визнання припиненими трудових відносин між ОСОБА_1 та Комунальним підприємством «Міський водоканал» з 02 квітня 2026 року, на підставі ст. 38 КЗпП України, тобто з дня подачі працівником заяви про звільнення за власним бажанням.
Згідно зі ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню сума сплаченого судового збору у розмірі 1 211 грн 20 коп.
Керуючись ст. 43 Конституції України, ст.ст. 21, 22, 24, 36, 38 КЗпП України, ст.ст. 3, 4, 5, 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265, 268, 273, 280 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Міський водоканал» про визнання трудових відносин припиненими, задовольнити.
Визнати припиненими з 02 квітня 2025 року трудові відносини між ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) та Комунальним підприємством «Міський водоканал» (Код ЄДРПОУ 32218122), на підставі п. 4 ч. 1ст. 36 КЗпП України внаслідок розірвання трудового договору з ініціативи працівника (ст.38 КЗпП України)
Стягнути з Комунального підприємства «Міський водоканал» (Код ЄДРПОУ 32218122), місцезнаходження: 74900, Херсонська обл., м. Нова Каховка, вул. Електромашинобудівників, 6) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , місце фактичного проживання: АДРЕСА_2 ) судовий збір у розмірі 1 211,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено: 13.11.2025 року.
Суддя А.В. Янченко