Справа 350/1520/25
Номер провадження 3/350/414/2025
12 листопада 2025 року селище Рожнятів
Суддя Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області Сокирко Л.М., розглянувши матеріали, які надійшли від Головного управління ДПС в Івано-Франківській області ДПС України про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ; фізичної особи-підприємця; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 164 Кодексу України про адміністативні правопорушення,
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення № 2176 від 8 жовтня 2025 року складеного відносно ОСОБА_1 під час здійснення заступником начальника відділу контролю за виробництвом та обігом спирту, спиртовмісної продукції, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, контролю за виробництвом та обігом пального управління контролю за підакцизними товарами Головного управління ДПС в Івано-Франківській області Губіним Є.Ю. планової виїзної документальної перевірки ФОП ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , було виявлено, що ОСОБА_1 , будучи фізичною особою-підприємцем, вчинив правопорушення: проведення господарської діяльності без отримання ліцензії на провадження виду діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, а саме: зберігання пального виключно для потреб власного споживання без наявності ліцензій на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) в період з 01.04.2020 року по 11.10.2021 року та з 13.10.2022 року по 23.11.2024 року, чим порушив вимоги статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного та плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах та пального» № 481/95-ВР від 19.12.1995 року (зі змінами та доповненнями), за що передбачена відповідальність за частиною першою статті 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення. У судове засідання ОСОБА_1 не прибув, однак спрямував до суду клопотання, за змістом якого просить провадження у справі закрити на підставі пункту 7 частини першої статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення через закінчення строків притягнення до адміністративної відповідальності. В обґрунтування клопотання зазначив, що згідно протоколу про адміністративне правопорушення та додатків до нього в ході проведення виїзної документальної перевірки правопорушення мало місце з 1 квітня 2020 року по 11 жовтня 2021 року та з 13 жовтня 2022 року по 23 листопада 2024 року. Тож вважає, що сплинув строк накладення адміністративного стягнення та справа підлягає закриттю. У відповідності до приписів статті 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. З огляду на наведене вище, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Всебічно вивчивши матеріали справи, суддя дійшов таких висновків. Частиною першою статті 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачена відповідальність за провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб'єкта господарювання або без подання повідомлення про початок здійснення господарської діяльності, якщо обов'язковість подання такого повідомлення передбачена законом, або без отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, або у період зупинення дії ліцензії, у разі якщо законодавством не передбачені умови провадження ліцензійної діяльності у період зупинення дії ліцензії, або без одержання документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди). Відповідно до положень частин першої, восьмої статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального "оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб'єктами господарювання (у тому числі іноземними суб'єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії. Суб'єкти господарювання (у тому числі іноземні суб'єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва. Суб'єкт господарювання (у тому числі іноземний суб'єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії. Із матеріалів справи вбачається, що згідно акту головного державного інспектора відділу планових перевірок оподаткування фізичних осіб управління оподаткування фізичних осіб Головного управління ДПС в Івано-Франківській області Р. Дранчуком виявлений факт зберігання пального за адресою: Волинська область Володимир-Волинський район село Льотниче, вулиця Лесі Українки, 120 к, у період з 1 квітня 2020 року по 11 жовтня 2021 року та з 13 жовтня 2022 року по 23 листопада 2024 року ФОП ОСОБА_1 без отримання відповідної ліцензії зберігав пальне для потреб власного споживання без наявності ліцензії. В цьому ж акті у п. 2.7.4 зазначено, що ФОП ОСОБА_1 отримано ліцензію на право зберігання пального (включно для потреб власного споживання чи промислової переробки) від 24 листопада 2024 року (№ 03010414202400251) за адресою: АДРЕСА_2 . Відповідно до статті 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення. Триваюче правопорушення це проступок, пов'язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов'язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов'язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об'єктивно існує цей обов'язок, виконанням обов'язку відповідним суб'єктом або припиненням дії відповідної норми закону. Така правова позиція щодо застосування норм права викладена у постановах Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі № 804/401/17, від 23 листопада 2018 року у справі №489/4756/16-а. З матеріалів справи вбачається та не заперечується ОСОБА_1 , що порушення мало місце у період часу з 1 квітня 2020 року по 11 жовтня 2021 року та з 13 жовтня 2022 року по 23 листопада 2024 року, однак вказане порушення було самостійно усунуто фізичною особою-підприємцем шляхом отримання відповідної ліцензії 24 листопада 2024 року, відтак дане правопорушення не можна вважати триваючим.
Пункт 7 частини першої статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення не містить положень про наявність у суду повноважень щодо встановлення обставин вчинення адміністративного правопорушення, наявності вини особи у його вчиненні у разі закриття провадження про адміністративні правопорушення.
Крім того, логічне тлумачення абзацу першого частини першої статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення дозволяє дійти висновку, що встановлення зазначених у цій статті юридичних фактів є єдиною необхідною підставою для припинення будь-яких дій щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності, незалежно від встановлених будь-яких інших обставин, що підлягають з'ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення (стаття 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення), у тому числі й вини особи у його вчиненні.
Таким чином, поєднання у резолютивній частині постанови вказівки про закриття справи з одночасним визнанням вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення є взаємовиключними рішеннями, і прийняття таких двох взаємовиключних рішень в резолютивній частині постанови про закриття справи свідчить про порушення права людини на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. За правилами статті 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення рішенням, що доводить вину особи, є постанова про накладення адміністративного стягнення або застосування заходів впливу, умовою якої є визначення вини.
Отже, наявність або відсутність вини встановлюється саме під час здійснення провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Таким чином, вказівка про винуватість осіб, що притягуються до адміністративної відповідальності, не зазначається у резолютивній частині рішення у справах, у яких провадження закривається.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Ця норма є імперативною і не передбачає обов'язку суду визначати питання винуватості чи невинуватості особи оскільки по своїй суті є формою відмови держави від юридичного переслідування особи за вчинення адміністративного правопорушення.
Керуючись статями 38, 164, 252, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, п о с т а н о в и л а:
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити у зв'язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків накладення адміністративного стягнення, передбачених статтею 38 цього Кодексу. Постанова може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови через Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області.
Суддя Сокирко Л.М.