Справа 350/1671/25
Номер провадження 3/350/440/2025
12 листопада 2025 року селище Рожнятів
Суддя Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області Сокирко Л.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали, які надійшли від ІНФОРМАЦІЯ_1 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; тимчасово виконуючого обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 , лейтенанта; громадянина України; зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 172-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
ОСОБА_1 , будучи військовою службовою особою, вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною другою статті 172-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме недбале ставлення до військової служби, в умовах особливого періоду, при наступних обставинах. Встановлено, що тимчасово виконуючий обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 лейтенант ОСОБА_1 у зв'язку з недбалим ставленням до військової служби, не переконавшись у достовірності даних, не встановивши особу, здійснив заходи щодо повторної мобілізації особи під час дії особливого періоду, яка самовільно залишила військову частину НОМЕР_2 . В ході здійснення 11 листопада 2025 року посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_4 перевірки щодо дотримання військової дисципліни та вимог закону встановлено, що представниками Національної поліції України спільно із посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_3 до адміністративного приміщення ІНФОРМАЦІЯ_3 було доставлено особу чоловічої статі, який не маючи жодного документа, що посвідчує особу, представився ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . При цьому, тимчасово виконуючий обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_1 не вчинив жодних дій щодо встановлення доставленої до відділу особи, а саме не переконався у наявності будь-яких документів, які посвідчують особу та надалі прийняв рішення про направлення цієї особи для проходження військово-лікарської комісії. За результатами військово-лікарської комісії ОСОБА_2 визнано придатним до військової служби та за рішенням тимчасово виконуючого обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 , сформовано пакет документів для призову на військову службу, зокрема до АІТС «ОБЕРІГ» внесено інформацію щодо особи, видано військовий квиток серії НОМЕР_3 , сформовано поіменний список для призначення ОСОБА_2 в команду для направлення в розпорядження командира військової частини НОМЕР_4 . У подальшому за результатами дій посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_3 , спрямованих на мобілізацію людських ресурсів, громадянин ОСОБА_2 був доставлений та переданий у розпорядження командира військової частини НОМЕР_4 . Згодом стало відомо, що вказані анкетні дані зазначені громадянином ОСОБА_2 не відповідають дійсності та в ході перевірки було встановлено, що громадянин ОСОБА_2 , який був доставлений до військової частини являється ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , що підтверджується паспортом громадянина України № НОМЕР_5 виданого 16 серпня 2024 року, а також поясненнями ОСОБА_3 . Крім того встановлено, що ОСОБА_3 призваний на військову службу під час мобілізації 27 червня 2025 року ІНФОРМАЦІЯ_8 та проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 . 7 вересня 2025 року ОСОБА_3 самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_2 та на момент доставлення до ІНФОРМАЦІЯ_3 перебував у розшуку у зв'язку із самовільним залишенням військової частини.
Однак 10 листопада 2025 року відповідно до рапорту № 26593 посадової особи Військової служби правопорядку військової частини НОМЕР_6 встановлено, що ОСОБА_3 був доставлений як особа, документи якої не відповідають дійсності ( ОСОБА_2 ). Таким чином, за викладених вище обставин, посадові особи ІНФОРМАЦІЯ_3 , зокрема тимчасово виконуючий обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 недбало поставилися до обов'язків служби та не здійснили звірку персональних даних особи, що в свою чергу призвело до видачі документів, що не відповідають дійсності, а також мобілізації особи під анкетними даними, що їй не належать. Всупереч вимогам Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та Закону України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України», лейтенант ОСОБА_1 був зобов'язаний свято та непорушно додержуватися Конституції України та законів України, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, вивчати військову справу, зразково виконувати свої службові обов'язки, не допусками негідних вчинків і стримувати від них інших військовослужбовців. Проте всупереч наведеним вимогам Статуту, діючи умисно, всупереч інтересам служби, лейтенант ОСОБА_1 виявив недбале ставлення до військової служби, допустивши порушенням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 16 травня 2025 року № 560 «Питання проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», як особисто так і не проконтролювавши підпорядкований особовий склад; неналежно організував та провів мобілізацію людських ресурсів на території зони відповідальності; неналежно керував діяльністю ІНФОРМАЦІЯ_3 , що призвело до порушень вимог чинного законодавства; не забезпечив належним чином контроль за організацією та веденням діловодства у ІНФОРМАЦІЯ_3 , видавши документи на особу, анкетні дані якої не відповідають дійсності, тим самим вчинивши адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною другою статті 172-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення. ОСОБА_1 у судовому засіданні свою вину у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення визнав повністю, пояснив, що правопорушення вчинив саме при викладених вище обставинах. У вчиненому щиро розкаявся, просив його суворо не карати. Вислухавши особу, стосовно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, оцінивши всі докази, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до переконання, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 172-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення, виходячи з наступного. Відповідно до положень статті 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством. У відповідності до приписів частин другої, третьої статті 62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Згідно за статтею 245 статті 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Відповідно до положень статті 251 статті 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Оцінка доказів, відповідно до статті 252 статті 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення, та ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили. Відповідно до статті 280 статті 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Частиною другою статті 172-15 статті 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено відповідальність за діяння, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені в умовах особливого періоду, тобто за недбале ставлення військової службової особи до військової служби, вчинені в умовах особливого періоду. Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 год 30 хв 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Строку дії воєнного стану в Україні продовжено по теперішній час. Враховуючи вищевикладене, на даний час на всій території України діє особливий період. Факт скоєння адміністративного правопорушення та винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 172-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення, окрім визнання ним вини, повністю підтверджується сукупністю зібраних по справі та досліджених у судовому засіданні доказів, а саме: витягом з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 (по стройовій частині) № 318 від 12 листопада 2024 року, відповідно до якого молодший лейтенант ОСОБА_1 вважається таким, що з 13 листопада 2024 року прийняв і приступив до виконання службових обов'язків за посадою офіцера відділення обліку мобілізаційної роботи другого відділу; витягом з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 (по стройовій частині) № 312 від 8 листопада 2025 року, відповідно до якого обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 покладено на офіцера відділення обліку мобілізаційної роботи другого відділу ОСОБА_4 ; доповіддю про факт самовільного залишення військової частини НОМЕР_2 (без зброї) військовослужбовцем призваним по мобілізації військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ) ОК « ІНФОРМАЦІЯ_9 » солдатом ОСОБА_3 від 7 вересня 2025 року; письмовими пояснення ОСОБА_3 від 11 листопада 2025 року; довідкою військово-лікарської комісії № 2025-1108-1634-0705-7 від 8 листопада 2025 року на солдата ОСОБА_2 про придатність останнього до військової служби; заявою про видачу військового квитка; копією військового квитка виданого 8 листопада 2025 року на ім'я ОСОБА_2 серії НОМЕР_7 ; письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 11 листопада 2025 року та поясненнями, наданими в ході розгляду справи; іншими матеріалами справи. Таким чином, суд приходить до висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 172-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення, дії останнього за вказаною статтею кваліфіковані вірно. Щодо визначення виду та розміру адміністративного стягнення ОСОБА_1 за частиною другою статті 172-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення суд враховує, що положення Кодексу України про адміністративні правопорушення відображають принцип індивідуалізації адміністративної відповідальності, який означає відповідність заходу впливу, який обирається для порушника, меті адміністративної відповідальності. Відповідно до статті 33 Кодексу України про адміністративні правопорушення, при накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність. До обставин, що пом'якшують відповідальність ОСОБА_1 суд відносить щире каяття. Обставин, що обтяжують відповідальність ОСОБА_1 судом не встановлено. З урахуванням викладеного, суд вважає за можливе накласти на ОСОБА_1 стягнення, яке б вiдповiдало вчиненому ним правопорушенню та його особі, в межах санкції частини другої статті 172-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Відповідно до статті 40-1 Кодеку України про адміністративні правопорушення судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. На підставі викладеного, керуючись статтями 33, 40-1, 172-15, 283-285 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 172-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. Штраф сплатити на рахунок UA078999980314090542000009658, отримувач коштів: ГУК у Ів.-Фр.об./ТГРожнятів/21081100, код отримувача: ЄДРПОУ 37951998, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП). Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 605 (шістсот п'ять) грь 60 коп. Судовий збір сплатити на рахунок: UA908999980313111256000026001; отримувач коштів: Державна судова адміністрація України «Судовий збір»/22030106, код отримувача: ЄДРПОУ 37993783, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету - 22030106. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Івано-Франківського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови через Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області.
Суддя Сокирко Л.М.