Справа № 320/16844/24 Суддя (судді) першої інстанції: Лапій С.М.
11 листопада 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Собківа Я.М.,
суддів: Сорочка Є.О., Чаку Є.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:
- визнати протиправними та скасувати акт проведення відповідачем розслідування нещасного випадку №13988 від 12.07.2023, наказ командира військової частини НОМЕР_1 №1263 від 12.07.2023 за результатами цього розслідування;
- визнати протиправними та скасувати акт проведення відповідачем розслідування нещасного випадку №5129 від 11.03.2024, наказ командира військової частини НОМЕР_1 №586 від 11.03.2024 "Про результати проведення розслідування нещасного випадку по факту отримання травми старшини ОСОБА_1 ";
- визнати нещасний випадок, що стався із старшиною ОСОБА_1 01.07.2023, таким, що пов'язаний з виконанням обов'язків військової служби;
- зобов'язати відповідача провести повторне розслідування нещасного випадку з урахуванням висновків суду, та видати позивачу відповідні документи за наслідками розслідування: акти за формами НВ-2, НВ-3, наказ, Довідку про обставини травми.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення окружним адміністративним судом норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги на більш тривалий, розумний термін, у відповідності до положень статті 309 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).
18 березня 2025 року відповідач подав відзив на апеляційну скаргу в якому просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 військовослужбовець за призовом під час мобілізації, командир відділення взводу зв'язку НОМЕР_2 механізованого батальйону, старшина, перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 ; є учасником бойових дій з 2018 року, приймав безпосередню участь у бойових діях під час захисту Батьківщини від збройної агресії російської федерації в період з 15.08.2022 р. по 11.02.2023 р. в Донецькій області.
Старшина ОСОБА_1 01.07.2023 потрапив у дорожньо-транспортну пригоду (з вини іншого учасника руху) та отримав політравму, а саме: відкриту черепно-мозкову травму, закриту травму грудної клітини, закриту травму тазу. Травма визнана тяжкою.
Одразу після ДТП старшина ОСОБА_1 був доставлений швидкою до Київської обласної клінічної лікарні, а згодом переведений до Головного військового клінічного госпіталю (НВМКЦ "ГВКГ"). ОСОБА_1 пройшов ряд курсів стаціонарного лікування, і наразі продовжує лікування травми.
У зв'язку з направленням військовослужбовця ОСОБА_1 для проходження військово-лікарської експертизи військовою частиною йому було видано Довідку № 16403 від 14.08.2023 р. про обставини травми. У Довідці стосовно обставин травми зазначено, що ОСОБА_1 , перебуваючи у звільненні в позаслужбовий час зіткнувся з автомобілем на особистому мотоциклі, тоді як у дійсності, як стверджує представник позивача, ДТП сталося на шляху його прямування зі служби.
Згідно довідки військово-лікарської комісії № 20200 від 25 жовтня 2023 року, на підставі зазначеної Довідки про обставини травми травму пов'язано з проходженням військової служби.
Натомість, як стверджує представник позивача, відповідно до законодавства вона є пов'язаною з виконанням обов'язків військової служби.
Відповідно до ст. 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №551-ХІV, Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 №608, наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 03.07.2023 №1653 про призначення службового розслідування, проведено службове розслідування з метою уточнення причин та обставин скоєння дорожньо-транспортної пригоди командиром радіовідділення взводу зв'язку НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 старшиною ОСОБА_1 , за результатами якого встановлено, що з рапорту майора ОСОБА_2 від 03.07.2023 стало відомо, що о 19:45год. 01.07.2023 під час руху за кермом мотоцикла "SUZUKI" державний номерний знак НОМЕР_3 в м. Вишневе Бучанського району Київської області на перехресті вулиць Василя Стуса та Джерельної позивач потрапив в дорожньо-транспортну пригоду, здійснивши зіткнення з автомобілем "Volkswagen Passat" номерний знак НОМЕР_4 , який в цей час здійснював поворот ліворуч в невстановленому місці.
З пояснень командира 1 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону, капітана ОСОБА_3 з'ясовано, що позивач був відряджений у його підпорядкування для виконання завдань у складі зведеного підрозділу НОМЕР_2 механізованого батальйону, що дислокується у м. Києві, 01.07.2023 о 18:00 год позивач, звільнившись з чергування, убув з розташування підрозділу, оскільки йому було надано звільнення (вихідний) до 08:30 год. 03.07.2023.
В ході проведення службового розслідування неправомірних дій ОСОБА_1 не встановлено.
За результатами службового розслідування складено акт від 24.07.2023 №14992.
Відповідно до висновків акту проведення розслідування нещасного випадку від 12.07.2023 №13988 форми НВ-2 випадок травмування командира радіовіділення взводу зв'язку 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 старшини ОСОБА_1 , відповідно до абз. 3 п.п. 11 розділу ІІ Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 27.10.2021 №332, а саме: перебування потерпілого у звільненні з розташування військової частини - є обставиною, за якою нещасний випадок визнається таким, що не пов'язаний з виконанням обов'язків військової служби, і за яким не складається акт за формою НВ-3. Осіб, які допустили порушення законодавчих та інших нормативно-правових актів, внаслідок яких стався нещасний випадок, комісія з розслідування нещасного випадку не виявила.
Відповідачем 11.03.2024 також проведено у період з 29.02.2024 по 08.03.2024 розслідування нещасного випадку по факту отримання травми військовослужбовцем військової служби за мобілізацією старшиною ОСОБА_1 , за результатами якого складено акт проведення розслідування нещасного випадку від 11.03.2024 №5129 форми НВ-2, відповідно до якого випадок травмування позивача, а саме: перебування потерпілого військовослужбовця за місцем постійного проживання, крім перебування військовослужбовців строкової служби та курсантів військових навчальних закладів за місцем проживання в казармах та гуртожитках військових частин, перебування потерпілого військовослужбовця у відпустці або у звільненні з розташування військової частини, окрім випадків травмування військовослужбовця у цей час у разі вчинення ним дій з рятування людського життя чи державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку - є обставиною, за якою нещасний випадок не визнається таким, що пов'язаний з виконанням обов'язків військової служби, і за яким не складається акт за формою НВ-3.
Командиром військової частини НОМЕР_1 11.03.2024 прийнято наказ (з основної діяльності) №586 "Про результати проведення розслідування нещасного випадку по факту отримання травми старшини ОСОБА_1 ", яким розслідування нещасного випадку вважати завершеним; начальнику медичної служби військової частини НОМЕР_1 видати старшині ОСОБА_1 довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва).
Вважаючи вказані дії відповідача протиправними, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
Колегія суддів, розглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку про обґрунтованість та правомірність висновків суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII).
Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону №2232-XII військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби:
1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять);
2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби;
3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника);
4) під час виконання державних обов'язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов'язки не були пов'язані з військовою службою;
5) під час виконання обов'язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.
Статтею 216 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №551-ХІV,Ж визначено, що військовослужбовці строкової військової служби у вільний від занять та робіт час мають право вільно переміщатися по території військової частини, а під час звільнення - і в межах гарнізону. Військовослужбовці офіцерського, сержантського (старшинського) складу, які проходять службу за контрактом, що виїжджають за межі гарнізону, письмово повідомляють про це командира військової частини. Виїзд військовослужбовців строкової військової служби за межі гарнізону (за винятком випадків відбуття у відпустку або відрядження) забороняється.
Відповідно до наказу Міністра оборони України від 20.07.2016 №373 "Про визначення меж гарнізону міста Києва та впорядкування меж інших гарнізонів і зон відповідальності", м. Вишневе, Київської області, Бучанського району не входить у межі гарнізону міста Києва.
Відповідно до статті 40 Закону №2232-XII гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України "Про Збройні Сили України", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей" та іншими законами.
Так, п. 1 Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України 27.10.2021 за №332, визначено, що ця Інструкція визначає процедуру проведення розслідування та обліку нещасних випадків з військовослужбовцями Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту (у тому числі з відрядженими зі Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту), військовозобов'язаними та резервістами, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовці), отриманих ними професійних захворювань, їх загибелі або смерті зі встановленням зв'язку з виконанням обов'язків військової служби і аварій, що сталися у військових частинах, військових навчальних закладах, установах та організаціях Збройних Сил України, Державній спеціальній службі транспорту (далі - військові частини) (далі оп тексту - Інструкція).
Згідно з пунктами 1, 2 розділу ІІ Інструкції розслідування проводиться у разі виникнення нещасного випадку, а саме обмеженої в часі події або раптового впливу на військовослужбовця небезпечного фактора чи середовища за наявності ознак того, що випадок стався під час виконання ним обов'язків військової служби, унаслідок чого зафіксовано шкоду здоров'ю, зокрема, від одержання ним поранення, травми, у тому числі внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою, гострого професійного захворювання і гострого професійного отруєння, одержання сонячного або теплового удару, опіку, обмороження, а також у разі утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, отримання інших ушкоджень унаслідок аварії, пожежі, стихійного лиха (землетрус, зсув, повінь, ураган тощо), контакту з представниками тваринного і рослинного світу, комахами, іншими представниками флори і фауни (далі - нещасні випадки), які призвели до звільнення від виконання обов'язків військової служби військовослужбовця на один день і більше, а також у випадку смерті військовослужбовців під час виконання ними обов'язків військової служби.
Пунктом 10 Інструкції передбачено, що обставинами, за яких нещасний випадок визнається пов'язаним з виконанням обов'язків військової служби і за яких складається акт за формою НВ-3, є: виконання потерпілим військовослужбовцем службових обов'язків згідно з розпорядком дня військової частини, у тому числі у відрядженні; виконання потерпілим військовослужбовцем державних обов'язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов'язки не були пов'язані з військовою службою; перебування потерпілого військовослужбовця у складі добового наряду; виконання завдань відповідно до розпоряджень та наказів командира військової частини в позаслужбовий час, у вихідні, святкові та неробочі дні на території військової частини та поза її межами; прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, пішки або на транспортному засобі будь-якого виду та форми власності; виконання дій, що не входять до кола службових обов'язків потерпілого військовослужбовця, а саме: із запобігання виникненню аварій або рятування людського життя чи державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку; участь у спортивних змаганнях та інших масових заходах і акціях, які проводяться військовою частиною самостійно або за рішенням старшого командира; прямування потерпілого військовослужбовця до місця відрядження і у зворотному напрямку на транспортному засобі будь-якого виду та форми власності; заподіяння тілесних ушкоджень іншою особою або вбивство потерпілого військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або дій, зазначених в абзаці восьмому цього пункту, незалежно від початку досудового розслідування, крім випадків з'ясування потерпілим та іншою особою особистих стосунків позаслужбового характеру, що підтверджено висновком відповідних органів; отримання потерпілим військовослужбовцем травми або інших ушкоджень унаслідок погіршення стану його здоров'я, яке сталося під впливом небезпечного фактору чи середовища у процесі виконання ним обов'язків військової служби, що підтверджено медичним висновком; раптове погіршення стану здоров'я потерпілого військовослужбовця або його смерть під час виконання обов'язків військової служби внаслідок впливу небезпечних чи шкідливих факторів та (або) важкості чи напруженості роботи, яка виконувалась, що підтверджено медичним висновком, якщо робота, що виконувалась, була протипоказана за медичним висновком про стан його здоров'я та якщо потерпілий не проходив відповідного медичного огляду; смерть військовослужбовця внаслідок захворювання або травми, отриманих ним раніше під час виконання обов'язків військової служби, що підтверджено медичним висновком; оголошення судовим рішенням військовослужбовця померлим.
З матеріалів справи вбачається, що дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої старшина ОСОБА_1 отримав травмування під час руху по проїзній частині вул. Чорновола в напрямку м. Київ на мотоциклі SUZUKI SV 650 НОМЕР_5, що зазначено у Єдиному реєстрі досудових розслідувань №12023111050002672 від 02.07.2023 суперечить підпункту 4 статті 24 розділу IV "Закон України про військовий обов'язок і військову службу", абзацу п'ятого підпункту 10 розділу II Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків, а саме: прямування військовослужбовця на службу або зі служби, під час службових поїздок, пішки або на транспортному засобі будь-якого виду та форми власності, так як старшина ОСОБА_1 здійснював рух мотоциклом SUZUKI SV 650 НОМЕР_5 в напрямку м. Київ, шлях прямування зі служби не міг прокладатися від Урядового кварталу м. Київ до місця проведення звільнення АДРЕСА_2 , через м. Вишневе, Бучанського району, Київської області у зв'язку із тим, що зазначені місця географічно розташовані у протилежних напрямках слідування відносно місця убування у звільнення, прямування на службу або зі служби. У Єдиному реєстрі досудових розслідувань №12023111050002672 від 02.07.2023 зазначено, що старшина ОСОБА_1 отримав травмування під час руху по проїзній частині вул. Чорновола в напрямку м. Київ. Також виїзд у м. Вишневе, Бучанського району, Київської області передбачає виїзд за межі гарнізону м. Київ, що заборонено статтею 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України робити військовослужбовцям без письмового повідомлення про це командира військової частини. Час дорожньо-транспортної пригоди, що зазначений у витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань №12023111050002672 від 02.07.2023, а саме 01.07.2024 близько 19:45 значно перевищує часові показники, необхідні щоб дістатися громадським транспортом від Урядового кварталу м. Київ до місця тимчасового проживання потерпілого, місця проведення звільнення, прямування зі служби - АДРЕСА_2 , не враховуючи часових показників, за які можна було здійснити відповідний рух за маршрутом на особистому транспортному засобі - мотоциклі SUZUKI SV 650, що свідчить про те, що старшина ОСОБА_1 проводив свій вільний час у звільненні на власний розсуд, а не прямував зі служби.
Відповідно до абзаців другого, третього підпункту 11 розділу II Інструкції перебування потерпілого військовослужбовця за місцем постійного проживання, крім перебування військовослужбовців строкової служби та курсантів військових навчальних закладів за місцем проживання в казармах та гуртожитках військових частин, перебування потерпілого військовослужбовця у відпустці або у звільненні з розташування військової частини, окрім випадків травмування військовослужбовця у цей час у разі вчинення ним дій з рятування людського життя чи державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку - є обставиною, за якою нещасний випадок не визнається таким, що пов'язаний з виконанням обов'язків військової служби, і за яким не складається акт за формою НВ-3.
Факти виконання доручення, розпорядження, наказу старшиною ОСОБА_1 від капітана ОСОБА_3 , про що, зазначає у своїх поясненнях ОСОБА_4 не є підтвердженими, оскільки стан здоров'я старшини ОСОБА_1 унеможливлює взяття письмових чи усних пояснень від нього (у зв'язку із наслідками політравми, а саме: моторна та сенсорна афазія, правобічний геміпарез, геміплегія у верхній кінцівці), а капітан ОСОБА_3 заперечує віддання таких розпоряджень старшині ОСОБА_1 01.07.2023 року.
Фактів приховування посадовими особами військової частини НОМЕР_1 інформації щодо розслідування нещасного випадку комісія з розслідування не виявила.
Отже, з матеріалів справи вбачається, що позивач 01.07.2023 о 18:00год., звільнившись з чергування, убув з розташування підрозділу, а о 19:45год. 01.07.2023 під час руху за кермом мотоцикла "SUZUKI" в м. Вишневе Бучанського району Київської області на перехресті вулиць Василя Стуса та Джерельної потрапив в дорожньо-транспортну пригоду, здійснивши зіткнення з автомобілем "Volkswagen Passat", який в цей час здійснював поворот ліворуч в невстановленому місці.
Доказів того, що позивач о 19:45год. 01.07.2023 прямував зі служби представником позивача суду не надано.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем оскаржувані накази "Про результати проведення розслідування нещасного випадку по факту отримання травми старшини ОСОБА_1 " №1263 від 12.07.2023 та №586 від 11.03.2024 та акти проведення розслідування нещасного випадку №13988 від 12.07.2023 та №5129 від 11.03.2024 прийняті з урахуванням норм частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому у задоволенні позовних вимог в цій частині має бути відмовлено.
Щодо позовних вимог про визнання нещасним випадком, що стався із старшиною ОСОБА_1 01.07.2023, таким, що пов'язаний з виконанням обов'язків військової служби та зобов'язати відповідача провести повторне розслідування нещасного випадку з урахуванням висновків суду та видати позивачу відповідні документи за наслідками розслідування: акти за формами НВ-2, НВ-3, наказ, Довідку про обставини травми, необхідно також відмовити в їх задоволенні, оскільки вони є похідними вимогами від первинної, в задоволенні якої суд вважає за необхідне відмовити.
Згідно частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Всі наведені апелянтом доводи не спростовують вірних висновків суду першої інстанції.
Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2025 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 328 КАС України.
Суддя-доповідач Собків Я.М.
Суддя Сорочко Є.О.
Суддя Чаку Є.В.