П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
13 листопада 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/21775/25
Категорія:112010200 Головуючий в 1 інстанції: Лебедєва Г.В.
Місце ухвалення: м. Одеса
Дата складання повного тексту:28.07.2025р.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Бітова А.І.
суддів - Лук'янчук О.В.
- Ступакової І.Г.
у зв'язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), справа розглянута за правилами п.3 ч.1 ст. 311 КАС України,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 липня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
У липні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду (далі - ГУПФ) України в Одеській області про:
- визнання протиправними дій ГУПФ України в Одеській області щодо застосування з 01 січня 2025 року понижуючих коефіцієнтів, встановлених Постановою Кабінету Міністрів України від 03 січня 2025 року №1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного, стану" (далі - Постанова №1) при нарахуванні та виплаті пенсії ОСОБА_1 ;
- зобов'язання ГУПФ України в Одеській області здійснити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 січня 2025 року без застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених Постановою №1, без обмеження максимальним розміром та з урахуванням раніше проведених виплати.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що відповідач провів перерахунок розміру пенсії із застосуванням коефіцієнтів, встановлених Постановою №1, за результатами якого розмір пенсії був понижений. Позивач, вважає протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати пенсії із застосуванням понижуючого коефіцієнту відповідно до Постанови №1, а тому звернувся до суду з даною позовною заяву.
Відповідач позов не визнав, вказуючи, що вимога позивача стосовно виплати пенсії без обмеження її максимального розміру є безпідставною, оскільки згідно із ст. 2 Закону України від 08 липня 2011 року №3668-VI "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" (далі - Закон №3668-VI) максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Крім того, відповідач вказував, що ст. 46 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" передбачено застосування у 2025 році у період дії воєнного стану обмежувальних коефіцієнтів до пенсій, розмір яких перевищує 10 прожиткових мінімумів (ПМ), установлених для осіб, які втратили працездатність (2 361), тобто є більшим від максимального розміру пенсії (23 610 грн). Уряд 3 січня 2025 року ухвалив Постанову №1, якою визначив розміри і порядок застосування обмежувальних коефіцієнтів до спеціальних пенсій. Зазначені коефіцієнти не застосовуються до пенсій осіб, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, а також до пенсій в разі втрати годувальника, призначених членам сім'ї загиблих (померлих, зниклих безвісти) таких осіб. На зазначених підставах виплата пенсії з 01 січня 2025 року проводиться в розмірі, визначеному вищезазначеними законодавчими актами. За таких обставин, передбачені ст. 46 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" обмеження застосовані до позивача правомірно.
Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28 липня 2025 року позов ОСОБА_1 до ГУПФ України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено.
Визнано протиправними дії ГУПФ України в Одеській області щодо застосування з 01 січня 2025 року понижуючих коефіцієнтів, встановлених Постановою №1 при нарахуванні та виплаті пенсії ОСОБА_1 та обмеження з 01 січня 2025 року пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром.
Зобов'язано ГУПФ України в Одеській області здійснити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 січня 2025 року без застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених Постановою №1, без обмеження максимальним розміром та з урахуванням раніше проведених виплати.
В апеляційній скарзі ГУПФ України в Одеській області ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального та з порушенням норм процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що до спірних правовідносин спеціальними є норми ст. 1-1 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" №2262-ХІІ (далі - Закон №2262-ХІІ), які у часі прийняті раніше та мають пріоритет стосовно пізніших положень Закону №4059-ІХ. У рішеннях від 09 липня 2007 року №6-рп/2007, від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 та від 30 листопада 2010 року №22-рп/2010 Конституційний Суд України дійшов висновку, що законом про Державний бюджет України не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві; у разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони. В абз.3 п.4 мотивувальної частини рішення від 28 серпня 2020 року №10-р/2020 Конституційний Суд України вкотре наголосив на тому, що скасування чи зміна законом про Державний бюджет України обсягу прав і гарантій та законодавчого регулювання, передбачених у спеціальних законах, суперечить ст. 6, ч.2 ст. 19, ст. 130 Конституції України. Тож у разі суперечності між правовими нормами Закону України про Державний бюджет України та правовими нормами спеціальних законів України, якими врегульовано ті ж самі правовідносини, застосуванню підлягають правові норми спеціальних законів України. Оскільки Законом №2262-ХІІ, як спеціальним законом, і Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не передбачено обмеження розміру пенсій, розмір яких (пенсійної виплати) перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, у спосіб застосування до суми перевищення коефіцієнтів, тому до спірних правовідносин не підлягають застосуванню положення ст. 46 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" та Постанови №1. Конституційний Суд України у рішенні від 13 травня 2015 року за №4-рп/2015 у справі за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положень ч.3 ст. 63 Закону №2262-ХІІ наголосив на тому, що виключно Верховна Рада України шляхом прийняття законів визначає види грошового забезпечення для обчислення та перерахунку пенсій військовослужбовців та осіб, які мають право на пенсію за Законом, а Кабінет Міністрів України вживає заходів щодо забезпечення права осіб на пенсійне забезпечення, керуючись Конституцією та законами України, незважаючи на те відповідно до якого Закону громадянину призначалась та виплачувалась пенсія. Отже, зміна умов чи норм пенсійного забезпечення (зокрема, визначення видів грошового забезпечення для перерахунку пенсій) підзаконними нормативно-правовими актами є порушенням закону.
Апелянт вказує, що відповідач зобов'язаний був виплачувати позивачу з 01 січня 2025 року пенсію без застосування обмежувальних коефіцієнтів до відповідних сум перевищення, встановлених Постановою №1.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ГУПФ України в Одеській області, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Судом першої інстанції встановлені, судом апеляційної інстанції підтверджені, учасниками апеляційного провадження неоспорені наступні обставини.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУПФ України в Одеській області та отримує пенсію призначену відповідно до Закону №2262-ХІІ.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2024 року по справі №420/16470/24 позов ОСОБА_1 до ГУПФ України в Одеській області задоволено.
Визнано протиправними дії ГУПФ України в Одеській області щодо виплати ОСОБА_1 з 01 лютого 2020 року пенсії з обмеженням її максимального розміру у сумі 38 631,18 грн. замість нарахованої суми у розмірі 45 948,42 грн.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести з 01 лютого 2020 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо виплати ОСОБА_1 з 01 лютого 2021 року пенсії з обмеженням її максимального розміру у сумі 38 631,18 грн. замість нарахованої суми у розмірі 49 642,66 грн.
Зобов'язано ГУПФ України в Одеській області провести з 01 лютого 2021 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо виплати ОСОБА_1 з 01 лютого 2022 року пенсії з обмеженням її максимального розміру у сумі 38 631,18 грн. замість нарахованої суми у розмірі 54 258,95 грн.
Зобов'язано ГУПФ України в Одеській області провести з 01 лютого 2022 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнано протиправними дії ГУПФ України в Одеській області щодо виплати ОСОБА_1 з 01 березня 2022 року пенсії з обмеженням її максимального розміру у сумі 44 178,10 грн. замість нарахованої суми у розмірі 61 674,91 грн.
Зобов'язано ГУПФ України в Одеській області провести з 01 березня 2022 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнано протиправними дії ГУПФ України в Одеській області щодо виплати ОСОБА_1 з 01 березня 2023 року пенсії з обмеженням її максимального розміру у сумі 47 779,86 грн. замість нарахованої суми у розмірі 63 276,67 грн.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести з 01 березня 2023 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнано протиправними дії ГУПФ України в Одеській області щодо виплати ОСОБА_1 з 01 березня 2024 року пенсії з обмеженням її максимального розміру у сумі 47 779,86 грн. замість нарахованої суми у розмірі 64 948,19 грн.
Зобов'язано ГУПФ України в Одеській області провести з 01 березня 2024 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнано протиправними дії ГУПФ України в Одеській області щодо виплати ОСОБА_1 з 01 травня 2024 року пенсії з обмеженням її максимального розміру у сумі 47 779,86 грн. замість нарахованої суми у розмірі 64 948,19 грн.
Зобов'язано ГУПФ України в Одеській області провести з 01 травня 2024 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.
З 01 січня 2025 року відповідач провів перерахунок розміру пенсії позивача із застосуванням коефіцієнтів, встановлених Постановою №1.
Після вказаного перерахунку, підсумок пенсії (з надбавками) позивача з 01 січня 2025 року склав 69 940,79 грн.; з урахуванням максимального розміру 65 698,19 грн.; з урахуванням пониження суми 65 698,19 згідно Постанови №1 від 03 січня 2025 року до виплати позивачу з 01 березня 2025 року визначено пенсію у розмірі 33 013,02 грн.
Вважаючи дії відповідача щодо перерахунку та виплати пенсії із застосуванням понижуючого коефіцієнту відповідно до Постанови №1 від 03 січня 2025 року протиправними, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що Верховний Суд неодноразово висловлював позицію щодо застосування норм Закону №2262-XII у спорах, що стосуються обмеження максимального розміру пенсій. Зокрема, у постановах від 16 грудня 2021 року (справа №400/2085/19), 20 липня 2022 року (справа №340/2476/21), 25 липня 2022 року (справа №580/3451/21), 30 серпня 2022 року (справа №440/994/20), 17 березня 2023 року (справа №340/3144/21) та інших Верховний Суд встановив, що норми Закону №2262-XII щодо призначення та перерахунку пенсій повинні тлумачитись із врахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016. Таким чином, будь-яке обмеження максимального розміру пенсій є протиправним.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов до висновку, що відповідач зобов'язаний виплачувати позивачу пенсію без обмеження її максимальним розміром, зокрема і без застосування коефіцієнтів до відповідних сум перевищення, встановлених Постановою №1.
Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 6-12, 77 КАС України, Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", Постанови Кабінету Міністрів України від 03 січня 2025 року №1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану", Рішення Конституційного Суду України від 28 серпня 2020 року №10-р/2020.
Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта, виходячи з наступного.
Відповідно ст. 2 Закону №3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно, зокрема, до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Разом з цим, Законом №3668-VI також у ст. 43 Закону №2262-XII, зокрема, частину п'яту викладено в такій редакції: "Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність".
Законом України від 24 грудня 2015 року №911-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (набрав чинності 01 січня 2016 року) у Законі №2262-XII ч.5 ст. 43 доповнено реченням такого змісту: "Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10 740 гривень".
Верховний Суд України звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням визнати такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення другого речення ч.5 ст. 43, першого речення ч.1 ст. 54 Закону №2262-XII зі змінами у взаємозв'язку з пунктом 2 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02 березня 2015 року №213-VIII, п.2 розділу II "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року №911-VIII.
У рішенні від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016 Конституційним Судом України зазначено, що відповідно до пп.3 п.1 розділу I Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо соціального захисту резервістів, які постраждали внаслідок участі в антитерористичній операції, та членів їх сімей" від 12 квітня 2016 року №1080-VIII ст. 43 Закону №2262-ХІІ після частини третьої доповнено двома новими частинами, у зв'язку з чим ч.5 цієї статті стала ч.7 без змін у змісті, що не перешкоджає проведенню її перевірки на відповідність Конституції України (конституційність).
Так, рішенням Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону №2262-XII зі змінами, а саме: ч.7 ст. 43, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10 740 гривень.
Відповідно ч.2 ст. 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Згідно п.2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016, зокрема, ч.7 ст. 43 Закону №2262-ХІІ втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
Таким чином, з 20 грудня 2016 року відсутня ч.7 ст. 43 в Законі №2262-ХІІ.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06 грудня 2016 року №1774-VIII внесені зміни до Закону №2262-ХІІ та у ч.7 ст. 43 слова і цифри "у період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року" замінено словами і цифрами "по 31 грудня 2017 року".
Проте, на момент набрання чинності Закону №1774-VIII, а саме станом на 01 січня 2017 року, ч.7 ст. 43 Закону №2262-ХІІ, до якої вносилися вказані зміни, була визнана 20.12.2016р. Конституційним Судом України неконституційною, а тому повністю втратила чинність, отже зазначені зміни не можуть створювати будь-яких правових наслідків.
Набуття чинності з 01 січня 2017 року Законом №1774-VIII не викликає автоматичного відновлення дії ч.7 ст. 43 Закону №2262-XII.
Отже, положення ч.7 ст.43 Закону №2262-ХІІ є такими, що втратили чинність.
Це означає, що ст. 43 Закону не передбачає положень про те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів.
В свою чергу, будь-яких змін до Закону №2262-ХІІ щодо обмеження виплати пенсії особам, які мають право на пенсію за цим Закон, законодавцем внесено не було.
Колегія суддів наголошує, що питання щодо застосування Закону №3668-VI в частині обмеження максимальним розміром пенсії, призначеної згідно Закону №2262-ХІІ, було неодноразово предметом розгляду Верховним Судом (зокрема, постанови від 03 жовтня 2018 року у справі №127/4267/17, від 16 жовтня 2018 року у справі №522/16882/17, від 06 листопада 2018 року у справі №522/3093/17, від 17 жовтня 2019 року у справі №348/190/17, від 05 лютого 2020 року у справі №815/357/18, від 16 квітня 2020 року у справі №620/1285/19, від 30 жовтня 2020 року у справі №522/16881/17, від 16 грудня 2021 року у справі №400/2085/19, від 21 грудня 2021 року у справі №120/3552/21-а, від 18 травня 2022 року у справі №380/12337/20, від 12 грудня 2022 року у справі №620/5701/20, від 04 липня 2023 року у справі №420/10528/21).
Верховний Суд виходив з того, що норма ст. 2 Закону №3668-VI в частині обмеження розміру пенсій, призначених відповідно до Закону №2262-ХІІ, є абсолютно тотожною нормі ч.7 ст. 43 Закону №2262-ХІІ, яка вже визнана такою, що суперечить Конституції України (рішення КСУ від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016) та, відповідно, не підлягає застосуванню.
Верховний Суд неодноразово висловив позицію, що з прийняттям Конституційним Судом України рішення від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016, а саме з 20 грудня 2016 року по теперішній час, в законодавстві України про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, відсутні норми, якими обмежується максимальний розмір пенсії, та будь-яких змін до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цього закону, щодо обмеження пенсії максимальним розміром протягом цього часу не вносилося.
Верховний Суд також неодноразово наголошував, що пенсійний орган свідомо ігнорує рішення Конституційного Суду України №7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року, яким безпосередньо надається оцінка неконституційності правових норм, якими обмежуються права осіб, звільнених з військової служби, щодо їх пенсійного забезпечення, зокрема визнається неконституційним обмеження розміру пенсій таких осіб.
На підставі наведеного у сукупності, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги у відповідній частині та погоджується з висновком суду першої інстанції, що дії відповідача щодо виплати позивачу пенсії з обмеженням її максимальним розміром згідно ст. 2 Закону №3668-VI є протиправними.
Що ж до посилань апелянта на наявність підстав для застосування до пенсії з 01 січня 2025 року коефіцієнтів пониження, передбачених Постановою №1, то колегія суддів зазначає наступне.
Так, відповідно до ст. 3 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ (далі - Указ №64/2022), у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені ст.ст. 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану".
Тобто, у період дії в Україні воєнного стану, введеного Указом №64/2022, не обмежені конституційні права і свободи людини і громадянина, які встановлені ст. 46 Конституції України.
Абзацом 3 преамбули Закону №2262-ХІІ встановлено, що держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
За змістом ч.ч.1, 3 ст. 1-1 Закону №2262-ХІІ законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.
Зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Статтею 46 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" від 19 листопада 2024 року №4059-IX установлено, що у 2025 році у період дії воєнного стану пенсії, призначені (перераховані) відповідно до, зокрема, але не виключно, Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", розмір яких (пенсійної виплати) перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням до суми перевищення коефіцієнтів у розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1 Постанови №1 установлено, що у період воєнного стану у 2025 році пенсії (пенсійні виплати), призначені (перераховані) відповідно до Митного кодексу України, Законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 р. №379/95-ВР "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України" (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням коефіцієнтів до відповідних сум перевищення:
до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, 0,5;
до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, 0,4;
до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, 0,3;
до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, 0,2;
до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, 0,1.
Таким чином, Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" та постановою Кабінету Міністрів України від 03 січня 2025 року №1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану" установлено додаткові підстави для обмеження шляхом застосування коефіцієнтів розміру пенсій, призначених на підставі Закону №2262-ХІІ, що прямо заборонено частиною третьою статті 1-1 Закону №2262-ХІІ.
Закон №4059-ІХ та Постанова №1 фактично змінили умови та норми пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, без унесення відповідних змін до Закону №2262-ХІІ та Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", що порушує соціальну гарантію гідного пенсійного забезпечення таких осіб, які встановлені Законом №2262-ХІІ.
Колегія суддів наголошує, що для спірних правовідносин спеціальними є норми ст. 1-1 Закону №2262-ХІІ, які у часі прийняті раніше та мають пріоритет стосовно пізніших положень Закону №4059-ІХ.
У рішеннях від 09 липня 2007 року №6-рп/2007, від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 та від 30 листопада 2010 року №22-рп/2010 Конституційний Суд України дійшов висновку, що законом про Державний бюджет України не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві; у разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони.
В абзаці 3 п.4 мотивувальної частини рішення від 28 серпня 2020 року №10-р/2020 Конституційний Суд України вкотре наголосив на тому, що скасування чи зміна законом про Державний бюджет України обсягу прав і гарантій та законодавчого регулювання, передбачених у спеціальних законах, суперечить ст. 6, ч.2 ст. 19, ст. 130 Конституції України.
Тож у разі суперечності між правовими нормами Закону України про Державний бюджет України та правовими нормами спеціальних законів України, якими врегульовано ті ж самі правовідносини, застосуванню підлягають правові норми спеціальних законів України.
Оскільки Законом №2262-ХІІ, як спеціальним законом, і Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не передбачено обмеження розміру пенсій, розмір яких (пенсійної виплати) перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, у спосіб застосування до суми перевищення коефіцієнтів, тому до спірних правовідносин не підлягають застосуванню положення ст. 46 Закону №4059-ІХ та Постанови №1.
Конституційний Суд України у рішенні від 13 травня 2015 року за №4-рп/2015 у справі за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положень ч.3 ст. 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" наголосив на тому, що виключно Верховна Рада України шляхом прийняття законів визначає види грошового забезпечення для обчислення та перерахунку пенсій військовослужбовців та осіб, які мають право на пенсію за Законом, а Кабінет Міністрів України вживає заходів щодо забезпечення права осіб на пенсійне забезпечення, керуючись Конституцією та законами України.
Отже, зміна умов чи норм пенсійного забезпечення (зокрема, визначення видів грошового забезпечення для перерахунку пенсій) підзаконними нормативно-правовими актами є порушенням закону.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач зобов'язаний був виплачувати позивачу з 01 січня 2025 року пенсію без обмеження її максимальним розміром, тобто без застосування обмежувальних коефіцієнтів до відповідних сум перевищення, встановлених Постановою №1.
За таких обставин, колегія судді вважає вірним висновок суду першої про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Інші доводи апеляційної скарги зроблених висновків суду першої інстанції не спростовують, тоді як факти та мотивування яких повністю спростовуються матеріалами справи та обставинами, які повно та об'єктивно були встановлені судом першої інстанції при вирішенні справи.
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Оскільки дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції відповідно до ч.5 ст. 328 КАС України в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, ч.5 ст. 328 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 липня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.
Повне судове рішення складено 13 листопада 2025 року.
Головуючий: Бітов А.І.
Суддя: Лук'янчук О.В.
Суддя: Ступакова І.Г.