П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
13 листопада 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/9129/25
Категорія:112010201 Головуючий в 1 інстанції: Птичкіна В.В.
Місце ухвалення: м. Миколаїв
Дата складання повного тексту:16.09.2025р.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Бітова А.І.
суддів - Лук'янчук О.В.
- Ступакової І.Г.
у зв'язку з відсутністю клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, справа розглянута згідно п.1 ч.1 ст. 311 КАС України,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2025 року (про повернення позовної заяви) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області, третя особа Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
У серпні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій (далі - ГУ ДСНС) у Миколаївській області, третя особа Головне управління Пенсійного фонду (далі - ГУПФ) України в Миколаївській області, про:
- визнання протиправними дій ГУ ДСНС у Миколаївській області щодо виготовлення та надіслання до ГУПФ України в Миколаївській області довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01 січня 2023 року із зменшенням розміру премії до 21%;
- зобов'язання ГУ ДСНС у Миколаївській області виготовити та надіслати до ГУПФ України в Миколаївській області оновлену довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01 січня 2023 року з урахуванням та зазначенням основних видів грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, надбавки за вислугу років), додаткових видів грошового забезпечення (надбавки за особливості проходження служби) та премії, розрахованих із застосуванням розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року, на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі - Постанова №704), а також із зазначенням надбавки за особливості проходження служби та премії у середніх розмірах, що фактично виплачено за місяць (січень 2023 року), у якому виникло право на перерахунок пенсії за посадою, аналогічною посаді, з якої було звільнено зі служби ОСОБА_1 (начальник Снігурівського РС УДІТБ у Миколаївській області), розрахованих із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року, для проведення перерахунку основного розміру пенсії ОСОБА_1 з 01 лютого 2023 року;
- стягнення з ГУ ДСНС у Миколаївській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 968,96 грн.
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2025 залишено позовну заяву ОСОБА_1 без руху.
В обґрунтування вищезазначеної ухвали суд першої інстанції зазначив, що позивач оскаржує дії "виготовлення та надіслання до ГУПФ України в Миколаївській області довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023". Дата видачі довідки - 20 квітня 2023 року, тобто шестимісячний строк для звернення до адміністративного суду почав свій відлік з 21 квітня 2023 року і тривав до 20 жовтня 2023 року. До суду позивач звернувся 25 серпня 2025, тобто з пропуском шестимісячного строку.
Крім того, суд першої інстанції зазначив, що в порушення зазначених норм відсутні будь - які докази на підтвердження того, що у довідці від 20 квітня 2023 року відповідач зменшив розмір премії до 21%. Якщо позивач стверджує, що у довідках, які були видані раніше, розмір премії був більшим, то він має довести цю обставину відповідними доказами.
Суд першої інстанції зазначив, що п.п.2 і 3 позовних вимог не узгоджуються між собою: якщо дії відповідача, на думку позивача, полягають у неправильному зазначені розміру премії у довідці від 20 квітня 2023 року, то вимога про зобов'язання відповідача вчинити певні дії (похідна від першої вимоги) має бути викладена відповідним чином. Суд першої інстанції зауважив, що п.3 вимог майже дослівно співпадає з позовними вимогами, що були розглянуті у справі №400/352/23; на виконання рішення суду відповідач видав 20 квітня 2023 року довідку.
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2025 року позовну заяву повернуто.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставиться питання про скасування судового рішення (ухвали Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2025 року) в зв'язку з тим, що воно постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального та з порушенням норм процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, а також у зв'язку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи.
Доводи апеляційної скарги:
- у 2023 році ОСОБА_1 звертався до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом ГУ ДСНС у Миколаївській області щодо виготовлення довідки про розмір мого грошового забезпечення станом на 01 січня 2023 року На виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 березня 2023 року у справі №400/352/23 відповідачем було виготовлено та направлено до ГУПФ України в Миколаївській області довідку про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, від 20 квітня 2023 року №124 (далі - Довідка №124). Водночас, у Довідці №124 відповідачем було протиправно зменшено розмір премії, що й стало підставою для звернення до суду із позовною заявою від 25 серпня 2025 року;
- довідки про розмір грошового забезпечення повинні бути складені із зазначенням додаткових видів грошового забезпечення (у тому числі - премії) у середніх розмірах, що фактично виплачені за місяць, у якому виникло право на перерахунок пенсії. Таким чином, виготовлення уповноваженими органами довідок про розмір грошового забезпечення із заниженим розміром премії не відповідає законодавству України, що регулює порядок перерахунку пенсій військових пенсіонерів. Про протиправність дій уповноважених органів щодо додаткових видів грошового забезпечення у розмірах, що не відповідають фактично виплаченим за місяць, у якому виникло право на перерахунок пенсії за відповідною посадою неодноразово наголошував Верховний Суд, зокрема, у постанові від 21 листопада 2024 року по справі №620/18699/23. ГУ ДСНС у Миколаївській області, фактично, не виготовило довідку про розмір грошового забезпечення із зазначенням премії у середніх що фактично виплачені за місяць, у якому виникло право на перерахунок моєї пенсії за відповідною посадою (посадами) у ГУ ДСНС у Миколаївській області, звідки позивач звільнився на пенсію, оскільки цілеспрямовано занизило розмір премії у Довідці №124. На звернення позивача (заява від 14 квітня 2025 року) щодо надання інформації про розмір премії відповідач відомостей про конкретний розмір премії не надав, у зв'язку з чим до позову було додано клопотання про витребування доказів. Таким чином, застосування судом шестимісячного строку звернення до суду до позовної заяви має наслідком неможливість реалізації позивачем передбаченого ст. 51 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" №2262-ХІІ (далі - Закон №2262-ХІІ) права на перерахунок пенсії у більшому розмірі у зв'язку зі зміною видів грошового забезпечення;
- метою звернення до суду з позовною заявою від 25 серпня 2025 року було зобов'язати уповноважений орган виготовити коректну довідку, без зменшення додаткових видів грошового забезпечення, у відповідності до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року №45 "Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. №393" (далі - Порядку №45) та Закону №2262-XII, тому очевидним є те, що позовні вимоги, викладені у позовній заяві від 25 серпня 2025 року, та позові, поданому у 2023 року, є схожими. Водночас, у п.3 вимог позовної заяви від 25 серпня 2025 року зазначено про зобов'язання уповноваженого органу виготовити довідку станом на 01 січня 2023 року із зазначенням, серед іншого, надбавки за особливості проходження служби та премії у середніх розмірах, що фактично виплачено за місяць (січень 2023 року), у якому виникло право на перерахунок пенсії за посадою, аналогічною посаді, з якої позивача було звільнено. Відповідна посада, з якої позивач звільнявся зі служби, - це начальник Снігурівського РС УДІТБ у Миколаївській області. Зазначення саме такого формулювання позовних вимог було необхідним для того, щоб уповноважений орган виготовив та направив до Пенсійного фонду України довідку з середнім розміром премії за аналогічною посадою станом на 01 січня 2023 року, тому висновки суду щодо відповідності позовних вимог є необґрунтованими. Отже, на підставі вищевикладеного, ухвала Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2025 року у справі №400/9129/25 прийнята з порушенням норм процесуального та матеріального права, без належного обґрунтування та дослідження всіх обставин справи, а також без врахування висновків Верховного Суду по аналогічним справам.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Вирішуючи спірне питання, суд першої інстанції виходив з того, що довідкою про доставку електронного листа підтверджується, що ухвала Миколаївського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2025 року про залишення позовної заяви без руху була надіслана представнику позивача та доставлена в його електронний кабінет. Документ доставлено до електронних кабінетів о 22:20 год. 03 вересня 2025 року. Десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви тривав до 13 вересня 2025 року. Станом на момент постановлення цієї ухвали до суду від позивача або його представника не надходили документи на виконання ухвали від 01 вересня 2025 року про залишення позовної заяви без руху. Клопотань про продовження процесуального строку для усунення недоліків позовної заяви до суду також не надходило.
Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 6-12, 77, 122, 123 КАС України.
Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта, виходячи з наступного.
Відповідно ч.1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист визначеним законом шляхом.
Статтею 118 КАС України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Відповідно ч.ч.1, 2 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно ч.3 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані ст. 123 КАС України, відповідно до частини третьої якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший, визначений законом строк звернення до суду. Водночас триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
При цьому поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї немає перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21 лютого 2020 року №340/1019/19).
Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, зумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків спричинене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась із позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Колегія суддів зазначає, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.
Так, Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав у постанові від 31 березня 2021 року у справі №240/12017/19 дійшла правового висновку щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого ст. 122 КАС України у спорах цієї категорії:
1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. Водночас триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. А отже, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку тощо.
Колегія суддів не знаходить правових підстав відступати від запропонованого Судовою палатою з розгляду справ щодо захисту соціальних прав підходу до розуміння положень ст. 122 КАС України у справах з питань обчислення та перерахунку пенсій.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 березня 2023 року у справі №400/352/23 ГУ ДСНС у Миколаївській області підготував та надав позивачу довідку від 20 квітня 2023 року про грошове забезпечення ОСОБА_1 для обчислення пенсії за нормами, чинними на 01 січня 2023 року за посадою Снігурівського РС УДІТБ у Миколаївській області.
Разом з тим, позивач не погодився з даними, внесеними до довідки, щодо розмірів додаткових видів грошового забезпечення, у зв'язку з чим, звернувся до суду за захистом своїх прав з позовом про визнання дій відповідача протиправними та зобов'язання вчинити дії щодо видачі оновленої довідки.
Колегія суддів не приймає посилання позивача на положення ст. 51 Закону №2262-ХІІ, оскільки за змістом наведених норм строк давності не застосовується лише до вимог щодо нарахованих пенсій, у спірних же правовідносинах суми пенсії не були нараховані пенсійним органом.
Враховуючи, що про порушення своїх прав (зменшення відсоткового значення додаткових видів грошового забезпечення, які враховуються під час перерахунку пенсії) позивачу стало відомо з довідки 20 квітня 2023 року №124, тоді як до суду з позовної заявою ОСОБА_1 звернувся 23 серпня 2025 року, тобто з пропуском шестимісячного строку встановленого ст. 122 КАС України.
Інші доводи апеляційної скарги зроблених висновків суду першої інстанції не спростовують, тоді як факти та мотивування яких повністю спростовуються матеріалами справи та обставинами, які повно та об'єктивно були встановлені судом першої інстанції при вирішенні справи.
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини спірного питання та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 312, п.1 ч.1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, ч.2 ст. 328, ст. 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 13 листопада 2025 року.
Головуючий: Бітов А.І.
Суддя: Лук'янчук О.В.
Суддя: Ступакова І.Г.