13 листопада 2025 р. Справа № 440/6235/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Бегунца А.О.,
Суддів: Русанової В.Б. , П'янової Я.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10.07.2025, головуючий суддя І інстанції: Г.В. Костенко, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 10.07.25 по справі № 440/6235/25
за позовом ОСОБА_1
до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України
про визнання протиправним та скасування рішення,
ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України,в якій просить суд:
- визнати протиправним та скасувати повністю рішення Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України, доведеного листом від 16.04.2025 року № 598/9/9522;
- зобов'язати Центральну військово-лікарську комісію Збройних Сил України прийняти рішення про направлення ОСОБА_1 на контрольне обстеження та медичний огляд ВЛК з метою визначення ступеня придатності до військової служби.
В обґрунтування позову зазначено, що позивач є військовослужбовцем ВЧ НОМЕР_1 . За результатами проходження медичного огляду ВЛК у ВМКЦ "Головний військовий клінічний госпіталь" отримав довідку від 31.03.2025 р. № 2025-0331-1608, відповідно до якої: "Діагноз (включаючи код, згідно чинного НК 025) та постанова ВЛК про причинний зв'язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва): М42.10 Обмежений остеохондроз всіх відділів хребта, ускладнений протрузіями на рівні С5-С6, L4-S1, дугоподібним сколіозом грудного відділу хребта з больовим синдромом без порушення функції. М54.80 Вертеброгенна дорсалгія, стадія нестійкої ремісії, при незначному порушенні функції. 151.5 Міокардіофіброз. Недостатність мітрального клапану з регургітацією І ст. СН 0. Н52.2 Простий короткозорий астигматизм ступеню 1.50 при гостроті зору з корекцією 1.0 правого ока. Простий короткозорий астигматизм ступеню 1.5 при гостроті зору з корекцією 1.0 лівого ока. Захворювання. ТАК, пов'язані з проходженням військової служби. На підставі статей 23-в, 38-в, 64-в графи ІІ Розкладу хвороб, графи ТДВ - Придатний до військової служби". За результатами розгляду заяви Позивача щодо перегляду постанови гарнізонної військово-лікарської комісії Національного військового медичного клінічного центру "Головний військовий клінічний госпіталь" про ступінь придатності до військової служби згідно довідки ВЛК від 31.03.2025 року № 2025-0331-1608, Центральна військово-лікарська комісія Збройних Сил України, листом від 16.04.2025 року № 598/9/9522, повідомила Позивача про наступне: "Згідно наданих Вами копій медичних документів, наявність захворювань, які відповідно до вимог Положення зумовлюють Вашу непридатність до військової служби, не вбачаються. Ураховуючи зазначене, підстав для скасування постанови гарнізонної військово-лікарської комісії Національного військового медичного клінічного центру "Головний військовий клінічний госпіталь" про ступінь придатності до військової служби згідно довідки ВЛК від 31.03.2025 року № 2025-0331-1608 чи направлення Вас начальником ЦВЛК ЗС України на контрольний медичний огляд ВЛК з метою визначення ступеня придатності до військової служби на теперішній час немає.". Вважає рішення відповідача прийняте з порушенням Положення №402, а також не відображає реальний стан здоров'я позивача і ступінь придатності його до військової служби.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 10.07.2025 у задоволенні позову ОСОБА_1 до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України про визнання протиправним та скасування рішення відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10.07.2025 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що існує необхідність переглянути обгрунтованість застосування пунктів статті 38, оскільки у медичних документах позивача міститься така характеристика "Транзиторна СА блокада II ст.", яка є певним свідченням про пункт "Б" статті 38. Згідно довідки ВЛК від 31.03.2025 р. № 2025-0331-1608, одним із діагностованих захворювань позивача є: "Н52.2 Простий короткозорий астигматизм ступеню 1.50 при гостроті зору з корекцією 1.0 правого ока. Простий короткозорий астигматизм ступеню 1.5 при гостроті зору з корекцією 1.0 лівого ока.". ВЛК не відобразила дані характеристики захворювання жодною статтею Розкладу хвороб. Також зазначив, що з наданих медичних документів у позивача також наявні такі характеристики захворювань "дискінезія жовчовивідних шляхів за гіпокінетичним типом", "сечокислий діатез" та "макрофолікули щитоподібної залози". Дискінезія жовчовивідних шляхів за гіпокінетичним типом відноситься до статті 54 Розкладу хвороб, що в свою чергу так само встановлює повну придатність до військової служби. Не віднесено до жодної із статей "Сечокислий діатез та макрофолікули щитоподібної залози". Відповідач у своєму рішенні навів загальні висновки про обгрунтованість оскаржуваної довідки ВЛК, що викликає сумнів щодо повноти та об'єктивності в процесі перегляду зазначеної довідки.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Колегія суддів зазначає, що з огляду на ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем ВЧ НОМЕР_1 .
За результатами проходження медичного огляду ВЛК у ВМКЦ "Головний військовий клінічний госпіталь" отримав довідку від 31.03.2025 р. № 2025-0331-1608, відповідно до якої: "Діагноз (включаючи код, згідно чинного НК 025) та постанова ВЛК про причинний зв'язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва): М42.10 Обмежений остеохондроз всіх відділів хребта, ускладнений протрузіями на рівні С5-С6, L4-S1, дугоподібним сколіозом грудного відділу хребта з больовим синдромом без порушення функції. М54.80 Вертеброгенна дорсалгія, стадія нестійкої ремісії, при незначному порушенні функції. 151.5 Міокардіофіброз. Недостатність мітрального клапану з регургітацією І ст. СН 0. Н52.2 Простий короткозорий астигматизм ступеню 1.50 при гостроті зору з корекцією 1.0 правого ока. Простий короткозорий астигматизм ступеню 1.5 при гостроті зору з корекцією 1.0 лівого ока. Захворювання. ТАК, пов'язані з проходженням військової служби. На підставі статей 23-в, 38-в, 64-в графи ІІ Розкладу хвороб, графи ТДВ - Придатний до військової служби". За результатами розгляду заяви Позивача щодо перегляду постанови гарнізонної військово-лікарської комісії Національного військового медичного клінічного центру "Головний військовий клінічний госпіталь" про ступінь придатності до військової служби згідно довідки ВЛК від 31.03.2025 року № 2025-0331-1608, Центральна військово-лікарська комісія Збройних Сил України, листом від 16.04.2025 року № 598/9/9522, повідомила Позивача про наступне: "Згідно наданих Вами копій медичних документів, наявність захворювань, які відповідно до вимог Положення зумовлюють Вашу непридатність до військової служби, не вбачаються. Ураховуючи зазначене, підстав для скасування постанови гарнізонної військово-лікарської комісії Національного військового медичного клінічного центру "Головний військовий клінічний госпіталь" про ступінь придатності до військової служби згідно довідки ВЛК від 31.03.2025 року № 2025-0331-1608 чи направлення Вас начальником ЦВЛК ЗС України на контрольний медичний огляд ВЛК з метою визначення ступеня придатності до військової служби на теперішній час немає."
Вважаючи, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням Положення №402, а також не відображає реальний стан здоров'я позивача і ступінь придатності його до військової служби, з огляду на що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду.
Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з підстав їх необгрунтованості.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У силу статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Згідно з п.20 ч.1 ст.106 Конституції України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Також Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 оголошено загальну мобілізацію, яка проводиться на всій території України протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом.
У подальшому Указами Президента України воєнний стан продовжувався. Станом на дату розгляду справи воєнний стан в Україні триває.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25 березня 1992 року № 2232-XII в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" №2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Статтею 70 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров'я" від 19.11.1992 №2801-XII визначено, що військово-лікарська експертиза визначає придатність до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов'язаних, встановлює причинний зв'язок захворювань, поранень і травм з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
З метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров'я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи наказом Міністерством оборони України 14.08.2008 затверджено Положення №402 "Про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до п.1.2 розділу І Положення №402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Військово-лікарська експертиза - це:
медичний огляд призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов'язаних, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти та закладах фахової передвищої військової освіти (далі - ВВНЗ), ліцеїстів військових (військово-морських, військово-спортивних) ліцеїв (далі - ліцеїсти); осіб, звільнених з військової служби;
визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ;
встановлення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів, осіб, звільнених з військової служби, а також причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв), які призвели до смерті військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби.
Згідно з абзацами 1-6 пункту 2.1 розділу І Положення №402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).
Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії.
ВЛК приймають постанови у тому числі на виїзних засіданнях та, в окремих випадках (лікування за кордоном) - дистанційно.
Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов'язкові до виконання.
Постанови ВЛК можуть бути відмінені або скасовані штатними ВЛК.
Постанова ВЛК скасовується у випадках, коли попередня постанова ВЛК на дату її прийняття не відповідала законодавству та/або була прийнята на підставі недійсних документів.
Постанова ВЛК відміняється у випадках, коли необхідно привести зміст попередньої постанови ВЛК (яка була прийнята правильно) у відповідність до чинного законодавства.
Відповідно до п.2.2 розділу І Положення №402 штатні ВЛК є військово-медичними установами. Вони мають гербову печатку, кутовий штамп та утримуються за окремим штатом. До штатних ВЛК належать: Центральна військово-лікарська комісія (далі - ЦВЛК); ВЛК регіону.
Штатні ВЛК комплектуються лікарями із клінічною підготовкою за однією з лікарських спеціальностей (терапія, хірургія, неврологія, психіатрія, оториноларингологія, офтальмологія, організація охорони здоров'я тощо), з досвідом роботи у військових частинах та закладах охорони здоров'я (установах).
Пунктом 2.3 розділу І Положення №402 передбачено, що ЦВЛК є органом військового управління, який здійснює керівництво ВЛК регіонів у Збройних Силах України та є керівним органом із військово-лікарської експертизи в Збройних Силах України.
Начальник ЦВЛК безпосередньо підпорядковується командувачу Медичних сил Збройних Сил України. Усі штатні ВЛК Збройних Сил України безпосередньо підпорядковуються начальнику ЦВЛК.
ЦВЛК має право, зокрема: оглядати військовослужбовців та інших осіб, зазначених у пункті 1.2 розділу I цього Положення; перевіряти роботу підпорядкованих ВЛК з питань військово-лікарської експертизи; запитувати документи в частині, що характеризують обставини отримання захворювання, поранення, травми, каліцтва, необхідні для прийняття постанови про їх причинний зв'язок; розглядати, переглядати, скасовувати, відміняти, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК (лікарсько-льотної комісії (далі - ЛЛК)) Збройних Сил України; надавати роз'яснення щодо формулювання постанов ВЛК (ЛЛК).
Рішення, постанови ЦВЛК можуть бути оскаржені в судовому порядку.
Відповідно до п.2.4 розділу І Положення №402 за рішенням ЦВЛК на ВЛК регіону, незалежно від адміністративно-територіальної зони відповідальності ВЛК за проведення військово-лікарської експертизи, покладається розгляд, контроль, затвердження постанов позаштатних постійно діючих ВЛК та прийняття, скасування, перегляд постанов про причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв), у тому числі які призвели до загибелі (смерті) військовослужбовців, осіб звільнених з військової служби.
ВЛК регіону має право, зокрема: оглядати військовослужбовців та інших осіб, зазначених у пункті 1.2 розділу I цього Положення; приймати постанови згідно з Положенням, контролювати, розглядати, затверджувати, за наявності підстав не затверджувати, переглядати, відміняти або скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК. Постанову про придатність до військової служби осіб, звільнених з військової служби, на період їх фактичного звільнення зі Збройних Сил України має право приймати або переглядати тільки ЦВЛК; направляти у заклади охорони здоров'я в системі Міністерства оборони України на контрольне обстеження, медичний огляд, повторний медичний огляд військовослужбовців, членів їх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби), військовозобов'язаних, резервістів; приймати постанови, а за необхідності переглядати свої постанови про причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та смерті у осіб, звільнених з військової служби, з військовою службою (крім постанов ЦВЛК).
Рішенням штатної ВЛК може бути проведений повторний або контрольний медичний огляд.
Постанова ВЛК регіонів може бути оскаржена у ЦВЛК або у судовому порядку.
Згідно з п.2.5 розділу І Положення №402 до позаштатних постійно діючих ВЛК (ЛЛК) належать: госпітальні ВЛК; гарнізонні ВЛК; ЛЛК; ВЛК Десантно-штурмових військ; ІНФОРМАЦІЯ_4 ; ВЛК Сухопутних військ Збройних Сил України; ВЛК Сил спеціальних операцій Збройних Сил України; ВЛК інших закладів охорони здоров'я комунальної або державної форми власності.
Відповідно до пп.2.6.2 п.2.6 розділу І Положення №402 гарнізонна ВЛК створюється при поліклініках, поліклінічних відділеннях (усіх найменувань) закладів охорони здоров'я в системі Міністерства оборони України.
Під час дії воєнного стану можуть створюватися додаткові гарнізонні ВЛК залежно від навантаження, що розміщуються в закладах охорони здоров'я комунальної або державної форми власності із включенням лікарів цих закладів до складу ВЛК. Такі гарнізонні ВЛК у ході своєї діяльності використовують гербову печатку та штампи відповідного закладу охорони здоров'я в системі Міністерства оборони України, при якому вони створені.
З наведених вище норм Положення №402 слідує, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються штатні та позаштатні військово-лікарські комісії, які проводять медичний огляд осіб, передбачених п.1.1 розділу І Положення №402, зокрема, з метою визначення ступеня придатності до військової служб, за результатами якого приймають постанови, що оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання ВЛК. До штатних ВЛК належать, зокрема, ВЛК регіону, до повноважень яких належить розгляд скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи. ВЛК регіону також мають право оглядати військовослужбовців, скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК та направляти військових на контрольний медичний огляд, а також за їх рішенням може бути проведений повторний або контрольний медичний огляд. Постанови регіональних ВЛК можуть бути оскаржені до ЦВЛК або до суду.
Враховуючи викладене вище, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що перевірка постанови гарнізонної ВЛК "Головний військовий клінічний госпіталь" від 31.03.2025 №2025-0331-1608 на предмет того, чи дотримані всі умови та критерії, передбачені Положенням №402 при проведенні медичного огляду військовозобов'язаного, належить до функцій ВЛК регіону чи ЦВЛК, остаточне рішення яких підлягає судовому оскарженню.
Водночас, колегія суддів зазначає наступне.
З копії направлення на ВЛК щодо придатності до військової служби старшого солдата військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 від 12.03.2025 №954 встановлено, що попередній діагноз військовослужбовця: Остеохондроз хребта. Хронічна вертеброгенна цервікокраніалгія, торакалія люмбалгія у фазі нестйкої ремісії Гіпермобільність С4 хребця. Виражений больовий та мязово-тонічний синдром, порушення ход та стато-динамічної функції хребта. Міокардіофіброз міокардитичний. Транзиторна СА блокада II ст. Транзиторна міграція водія ритму (Холтер ЕКГ від 11.11.2024) Недостатність М-клапану 1 ст. Недостатність Т-клапану I ст. СН стадія В, ХСН 0, зі збереженою систолічною функцією ЛШ (ФВ-64%, ЕХОКС від 20.11.2024р. ДЖВШ за гіпокінетичним типом). Сечокислий діатез. Макрофолікуди щитоподібної залози. Стан еуротиреозу (ТТГ-0,4).
ВЛК у ВМКЦ "Головний військовий клінічний госпіталь" прийняла рішення, оформлене довідкою від 31.03.2025 р. № 2025-0331-1608, про придатність ОСОБА_1 до служби у військовій службі.
Відповідно до довідки Військово-медичного клінічного центру "Головний військовий клінічний госпіталь" від 31.03.2025 №2025-0331-1608, проведено медичний огляд у гарнізонній військово-лікарській комісії НВМКЦ "ТВКТ", 31.03.2025. Діагноз та постанова військово-лікарської комісії про причинний зв'язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва): М42.10 Обмежений остеохондроз всіх відділів хребта, ускладнений протрузіями на рівні С5-С6, L4-S1, дугоподібним сколіозом грудного відділу хребта з больовим синдромом без порушення функції. М54.80 Вертеброгенна дорсалгія, стадія нестійкої ремісії, при незначному порушенні функції. 151.5 Міокардіофіброз. Недостатність мітрального клапану з регургітацією I ст. СН 0. Н52.2 Простий короткозорий астигматизм ступеню 15Д при гостроті зору з корекцією 1.0 правого ока. Простий короткозорий астигматизм ступеню 1.5Д при гостроті зору з корекцією 1.0 лівого ока. Захворювання, Так, пов'язані з проходженням військової служби. На підставі статей 23-в, 38-в, 64-в графи II Розкладу хвороб. Придатний до військової служби.
Позивач, не погодившись із визначенням статей захворювань та невнесенням всіх хвороб наявних у військовослужбовця ОСОБА_1 , 01.04.2025 звернувся із заявою до начальника ЦВЛК ЗС України, в якій просив переглянути постанову ВЛК про ступінь придатності до військової служби.
Листом від 16.04.2025 №598/9/9522 Центральна військово-лікарська комісія Збройних Сил України на заяву позивача про перегляд постанови гарнізонної військово-лікарської комісії Національного військово-медичного клінічного центру "Головний військовий клінічний госпіталь" про ступінь придатності його до військової служби повідомила, що за встановленим ОСОБА_1 діагнозом, постанову гарнізонної ВЛК НВМКЦ "ГВКГ" про ступінь придатності до військової служби згідно довідки ВЛК від 3103.2025 №2025-0331-1608 прийнято обгрунтовано, відповідно до вимог Положення. Захворювання, які діагностовано у ОСОБА_1 та не зазначено у довідці ВЛК, згідно статей Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (додаток до Положення) та Пояснення щодо застосування статей Розкладу хвороб не змінюють встановлений військовослужбовцю ОСОБА_1 ступінь придатності до військової служби. Наявність у ОСОБА_1 захворювань, не зазначених у довідці ВЛК, які можуть змінити ступінь придатності до військової служби не підтверджено медичною документацією. Зазначив, що згідно вимог абзацу 7 пункту 1.10 глави 1 розділу II Положення, медичний огляд ВЛК військовослужбовців обов'язково проводиться у разі, коли за результатами медичного обстеження діагностовано захворювання (наслідки травми, поранення, контузії, каліцтва), які зумовлюють непридатність до військової служби. Згідно наданих позивачем копій медичних документів, наявність захворювань, які відповідно до вимог Положення зумовлюють непридатність до військової служби, не вбачається. Ураховуючи зазначене, підстав для скасування постанови гарнізонної ВЛК НВМКЦ "ГВКГ" про ступінь придатності до військової служби згідно довідки ВЛК від 3103.2025 №2025-0331-1608 чи направлення ОСОБА_1 начальником ЦВЛК ЗС України на контрольний медичний огляд ВЛК з метою визначення ступеня придатності до військової служби на теперішній час немає.
Колегія суддів зазначає, що принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.
Прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб'єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.
Так, зі змісту листа №598/9/9522 від 16.04.2025 вбачається, що захворювання, які діагностовано у ОСОБА_1 та не зазначено у довідці ВЛК, згідно статей Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (додаток до Положення) та Пояснення щодо застосування статей Розкладу хвороб не змінюють встановлений військовослужбовцю ОСОБА_1 ступінь придатності до військової служби. Наявність у ОСОБА_1 захворювань, не зазначених у довідці ВЛК, які можуть змінити ступінь придатності до військової служби не підтверджено медичною документацією.
При цьому, Центральна військово-лікарська комісія лише констатувала відсутність підстав для скасування постанови гарнізованної ВЛК НВМКЦ "ГВКГ" про ступінь придатності до військової служби згідно довідки ВЛК від 31.03.2025 №2025-0331-1608. При цьому, яким чином Центральна ВЛК дійшла саме такого висновку відповідач не обгрунтував. Лист не містить жодної оцінки щодо спростування або не спростування наявних у ОСОБА_1 захворювань не зазначених у довідці ВЛК, чи можуть вони змінити ступінь придатності чи ні, а лише констатовано факт, що не змінюють.
Між тим, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до виписки із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого №1811, а саме перебігу лікування встановлено, що під час лікування стан хворого дещо погіршився, збільшилась вираженість больового синдрому, погіршилась хода.
Водночас Положенням №402 передбачено, що перевірка рішення позаштатної ВЛК на предмет чи дотримані всі умови та критерії, передбачені цим Положенням при проведенні медичного огляду військового, належить до функцій Центральної ВЛК.
Таким чином, саме відповідач, Центральна військово-лікарська комісія Збройних Сил України, до компетенції якого належить вирішення питання щодо розгляду, перегляду, скасовування, відміни, затвердження, не затвердження, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК (ЛЛК) Збройних Сил України, у зв'язку з надходженням заяви позивача від 01.04.2025 про перегляд постанови гарнізонної ВЛК НВМКЦ "ГВКГ" про ступінь придатності до військової служби згідно довідки ВЛК від 3103.2025 №2025-0331-1608, повинен був надати позивачу повну та обґрунтовану відповідь щодо перегляду постанови гарнізонної ВЛК або направити на повторний або контрольний медичний огляд.
Отже, обмежившись лише формальним твердженням про відсутність підстав для зміни встановленого ступеню придатності до військової служби, Центральна військово-лікарська комісія фактично відмовила у належному розгляді заяви позивача у перегляді постанови гарнізонної ВЛК НВМКЦ "ГВКГ" про ступінь придатності до військової служби згідно довідки ВЛК від 3103.2025 №2025-0331-1608, що не може вважатись правомірним.
Відтак, невиконання Центральною військово-лікарською комісією законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акту індивідуальної дії призводить до його протиправності.
Вказана позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду викладеними у постанові від 16.04.2025 у справі №160/31586/23, які враховуються судом апеляційної інстанції в силу приписів ч. 5 ст. 242 КАС України.
З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає, що рішення Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України, оформлене листом від 16.04.2025 року № 598/9/9522 не відповідає загальним вимогам, які висуваються до актів індивідуальної дії як актів правозастосування, а саме критеріям обґрунтованості та вмотивованості, відповідно до яких відповідач мав навести переконливі та зрозумілі мотиви його прийняття, а відтак вказане рішення підлягає скасуванню, а позов в цій частині вимог задоволенню.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України прийняти рішення про направлення ОСОБА_1 на контрольне обстеження та медичний огляд ВЛК з метою визначення ступеня придатності до військової служби, колегія суддів зазначає наступне.
Спосіб захисту має враховувати суть порушення, допущеного суб'єктом владних повноважень - відповідачем, а тому суд має обрати спосіб захисту права, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Адміністративний суд, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим частиною другою статті 2 КАС України, критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 12.02.2021 у справі №820/5570/16, від 12.06.2020 у справі №810/5009/18 про те, що надання оцінки діагнозу позивача на предмет того, чи підпадає він під дію статей розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби виходить за межі судового розгляду суду касаційної інстанції.
Дискреційні повноваження - це повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору із будь-ким. З огляду на положення статті 2 КАС України щодо компетенції адміністративного суду останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Отже, питання визначення наявності або відсутності певного діагнозу у позивача та його придатності (непридатності) до військової служби за результатами медичного обстеження є дискреційними повноваженнями ВЛК, а тому суд не вправі перебирати на себе повноваження цього органу.
Водночас, розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити їх законність в межах дотримання процедури прийняття таких.
Вказана позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду викладеними у постанові від 10.02.2022 у справі №160/7153/20, згідно з яким перевірка правильності прийнятого військово-лікарською комісією рішення виключно за медичними показниками не входить до компетенції адміністративного суду.
Разом із тим, відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини").
Відповідно до ст.13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі "Chahal проти Об'єднаного королівства" (заява №22414/93) зазначив, що ст.13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, її суть зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органу розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист (параграф 145).
Засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (параграф 75 рішення Європейського суду з прав людини від 05 квітня 2005 у справі "Афанасьєв проти України").
Колегія суддів враховує, що оскаржуване рішення Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України, оформлене листом від 16.04.2025 року № 598/9/9522 прийняте відповідачем без надання належної оцінки викладеним у заяві позивача про перегляд постанови гарнізонної ВЛК НВМКЦ "ГВКГ" про ступінь придатності до військової служби згідно довідки ВЛК від 3103.2025 №2025-0331-1608 доводам, а також за відсутності відповідного мотивування. При цьому суд, як орган уповноважений виключно на перевірку законності та обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень, позбавлений можливості приймати таке рішення, оскільки це буде свідчити про перебирання на себе судом повноважень, наданих виключно відповідачу.
Таким чином, відповідач як суб'єкт владних повноважень у спірних відносинах не реалізував свої дискреційні повноваження, передбачені Положенням №402.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 КАС України.
Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.
Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Враховуючи встановлені у справі фактичні обставини, обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, що в повній мірі сприяє досягненню ефективного захисту інтересів позивача та встановлює спосіб відновлення його права від порушень з боку суб'єкта владних повноважень, колегія суддів дійшла висновку про необхідність зобов'язання Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 01.04.2025 про перегляд постанови гарнізонної військово-лікарської комісії Національного військово-медичного клінічного центру "Головний військовий клінічний госпіталь" про ступінь придатності до військової служби згідно довідки ВЛК від 31.03.2025 №2025-0331-1608.
За даних обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи не повно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини, однак зроблені судом першої інстанції висновки не відповідають фактичним обставинам справи, тому рішення суду першої інстанції у даній справі про відмову у задоволенні адміністративного позову підлягає скасуванню.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно з п. 1, п. 4 ст. 317 КАС України неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права є підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10.07.2025 у справі №440/6235/25 підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позову.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 317, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10.07.2025 по справі № 440/6235/25 - скасувати.
Прийняти нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України, оформлене листом від 16.04.2025 року № 598/9/9522.
Зобов'язати Центральну військово-лікарську комісію Збройних Сил України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 01.04.2025 про перегляд постанови гарнізонної військово-лікарської комісії Національного військово-медичного клінічного центру "Головний військовий клінічний госпіталь" про ступінь придатності до військової служби згідно довідки ВЛК від 31.03.2025 №2025-0331-1608, з урахуванням висновків суду у даній справі.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя А.О. Бегунц
Судді В.Б. Русанова Я.В. П'янова