12 листопада 2025 р. м. Чернівці Справа № 600/3185/25-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Левицького В.К., розглянув у порядку письмового провадження заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 19.09.2025 у справі № 600/3185/25-а за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не розгляду поданої ОСОБА_1 заяви від 06.05.2025 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 розглянути заяву ОСОБА_1 від 06.05.2025 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та прийняти рішення по суті, з урахуванням висновків суду, що окреслені у даному судовому рішенні.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605,60 грн.
В іншій частині позову відмовлено.
Представником позивача подано до суду заяву, в якій просить постановити додаткове рішення, яким стягнути з Головного управління ДПС у Чернівецькій області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача 20800,00 грн судових витрат понесених на професійну правничу допомогу.
Перевіривши доводи заяви представника позивача про ухвалення додаткового рішення та заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно ч. 2-5 ст. 252 КАС України заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу. Додаткове рішення або ухвала про відмову у прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.
Відповідно до ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
В заяві представником позивача зазначено, що попередній розрахунок судових витрат, які позивач поніс чи очікує понести, у зв'язку із розглядом справи, що складає 20800,00 грн.
При цьому, докази на підтвердження понесених витрат подані представником позивача із заявою про ухвалення додаткового рішення, зокрема: ордер про надання правничої допомоги від 05.07.2025; договір №1 про надання правничої допомоги від 01.01.2024; додаток до договору №1 про надання правничої допомоги акт виконаних робіт від 25.09.2025 року
В той же час, ані до позовної заяви, ані до заяви про ухвалення додаткового рішення не надано будь-яких доказів на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно ч. 3 ст. 143 КАС України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Частиною восьмою статті 262 КАС України передбачено, що при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Враховуючи викладене, оскільки дана справа розглядалась судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та без проведення судових дебатів, то позивач повинен був подати докази, що підтверджують розмір понесених ним судових витрат, або ж заяву про те, що докази розміру судових витрат будуть надані протягом п'яти днів після ухвалення судового рішення - до закінчення розгляду справи, виходячи з приписів частини третьої статті 143 КАС України.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.08.2020 по справі № 340/2449/19.
Водночас, з огляду на приписи ч.3 ст. 143 КАС України, докази на підтвердження судових витрат можуть бути подані після закінчення судових дебатів та ухвалення рішення лише за наявності поважних причин, які зумовили неможливість подачі таких доказів до закінчення судових дебатів.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15.06.2023 у справі № 160/21030/21, а також від 12.08.2020 у справі № 340/2449/19.
Об'єднана палата Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 07.07.2023 у справі № 340/2823/21 зазначила, що підстави для розподілу судових витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, мають існувати до того, як справа буде розглянута по суті, і з цим пов'язується ухвалення додаткового рішення в цій частині. Передбачена процесуальними нормами можливість подати суду протягом п'яти днів докази на підтвердження витрат на правничу допомогу з метою розподілу цих витрат й ухвалення з цього питання додаткового судового рішення є не способом заявити суду про необхідність вирішення цього питання (про яке сторона не висловлювалася раніше), а механізмом довести суду факт понесення цих витрат, як умову для їх розподілу. Також в зазначеній справі об'єднана палата Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зауважила, що коли йдеться про розподіл витрат, понесених на професійну правничу допомогу, то ініціювати це питання має сторона, яка понесла ті витрати, й для цього треба щонайменше заявити/повідомити суд про необхідність їх розподілу за наслідками розгляду справи. Власне з цим з об'єктивованою формою вираження наміру сторони щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу ще до завершення розгляду справи (чи то в порядку письмового провадження, чи в судовому засіданні) пов'язується можливість як потім подати протягом п'яти днів докази на підтвердження цих витрат, так і ухвалення на цій підставі додаткового судового рішення відповідно до статті 252 КАС України.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.03.2025 по справі № 520/4930/24.
Дослідивши та оцінивши викладені в заяві обставини та додані до неї документи, судом встановлено, що до заяви про ухвалення додаткового рішення позивачем не надано доказів сплати адвокату Дяченко Миколі Михайловичу коштів за надані ним послуги, визначені актом прийому-передачі виконаних робіт по договору про надання правової допомоги договір №1 від 01.01.2024 та не надано жодних документів, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлених в установленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження тощо).
Разом з тим, суд звертає увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 21.06.2024 у справі №160/25710/21, в якій вказано, що аналіз положень ст. 134 КАС України дає підстави для висновку, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені в установленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Аналогічна позиція підтримана Верховним Судом і в постановах від 02.04.2024 (справа №380/6459/20), від 25.06.2024 (справа №320/11734/22) та від 27.06.2024 (справа №805/5029/18-а).
Окрім того посилання представником позивача в заяву про ухвалення додаткового рішення на норми ЦК України є не доречними та не застосовуються при розподілі правничих витрат в адміністративному судочинстві.
Враховуючи викладені в заяві обставини, суд приходить до висновку про відсутність підстав для ухвалення додаткового судового рішення у даній справі.
З огляду на викладене, заява про ухвалення додаткового рішення є необґрунтованою та не доцільною.
Частиною 4 ст. 252 КАС України встановлено, що про відмову в ухваленні додатково рішення суд постановляє ухвалу.
Відповідно до положень ч. 5 ст. 252 КАС України, додаткове рішення або ухвала про відмову у прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 139, 143, 248, 252, 256 КАС України суд, -
У задоволенні заяви представника позивача про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі № 600/3185/25-а за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити.
Згідно ст. 256 КАС України ухвала набирає законної сили з моменту підписання.
У відповідності до ст. ст. 293, 295 КАС України ухвала суду першої інстанції може бути оскаржена в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя В.К. Левицький