13 листопада 2025 року справа № 580/4522/25
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Кульчицького С.О.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження у змішаній (паперовій та електронній) формі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Христинівської міської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
До Черкаського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Христинівської міської ради (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Христинівської міської ради у не затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд площею ОД 630 га з кадастровим номером 7124684500:01:002:0319 за адресою: АДРЕСА_1 ;
- зобов'язати Христинівську міську раду затвердити проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд земельної ділянки площею 0,1630 га з кадастровим номером 7124684500:01:002:0319 за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що рішенням Христинівської міської ради №33-28/139-VIII від 03.10.2024 року позивачу надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,1653 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1 .
25.10.2024 року Позивачка уклала договір №47/03 на розробку проекту землеустрою та подала відповідачу заяву про погодження зовнішніх меж земельної ділянки на підставі якого було складено Акт визначення та погодження меж землекористування. Відповідно до розробленого проекту землеустрою новоствореній земельній ділянці площею 0,1630 га присвоєно кадастровий номер 7124684500:01:002:0319, що вказується у витязі з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 08.11.2024 №НВ-3201302732024. 12.03.2025 року позивачка звернулася до відповідача із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1630 га з кадастровим номером 7124684500:01:002:0319. Дане питання було винесене на сесію Христинівської міської ради, було погоджено профільною комісією Христинівської міської ради, проте з невідомих причин було знято з порядку денного і повідомлено, що міська рада не буде затверджувати проект землеустрою. Позивачка вважає таку відмову протиправною.
Ухвалою суду від 28.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідач, копію ухвали про відкриття провадження у справі отримав 28.04.2025, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа. Відзив на позовну заяву у встановлений судом строк не надав.
Розглянувши подані документи і матеріали, суд зазначає, що відповідно до пункту 122 розділу VI Перехідні положення Положення №1845/0/15-21 до початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС справи можуть розглядатися (формуватися та зберігатися) в паперовій, електронній чи змішаній формі залежно від наявних у суді можливостей. Електронні документи та електронні копії паперових документів вносяться до АСДС та зберігаються в централізованому файловому сховищі. Документи, що надійшли до суду в електронній формі, за потреби можуть роздруковуватися та приєднуватися до матеріалів справи у паперовій формі.
Згідно з абзацом 21 пункту 1 розділу VII Формування і оформлення судових справ Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.08.2019 № 814 (у редакції наказу Державної судової адміністрації України від 17 жовтня 2023 року № 485) у випадку прийняття суддею (суддею-доповідачем), у провадженні якого перебуває судова справа, рішення щодо розгляду (формування та зберігання) судової справи (матеріалів кримінального провадження) в електронній чи змішаній (паперовій та електронній) формі, формування матеріалів судової справи здійснюється у відповідній(их) формі(ах) (паперовій та/або електронній).
Отже, процесуальне законодавство передбачає можливість розгляду справи у змішаній формі (паперовій та електронній) та прийняття рішення про такий розгляд суддею, у провадженні якого перебуває судова справа.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає за доцільне здійснити розгляд справи у змішаній (паперовій та електронній) формі.
Дослідивши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що Рішенням Христинівської міської ради №33-28/139-VIII від 03.10.2024 року Позивачці надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,1653 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1 .
12.03.2025 року позивачка звернулася до відповідача із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1630 га з кадастровим номером 7124684500:01:002:0319.
Дане питання було винесене на сесію Христинівської міської ради, було погоджено профільною комісією Христинівської міської ради, проте було знято з порядку денного.
Відповідач інформації про причини нерозгляду заяви позивачу не надав.
Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача, позивач просить визнати її протиправною та зобов'язати затвердити проект землеустрою щодо відведення позивачу ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.
До вказаних правовідносин суд застосовує такі положення законодавства та робить висновки по суті спору.
Завданням адміністративного судочинства України відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 3 ЗК України встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Згідно з пунктом «а» частини першої статті 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад.
За правилами, визначеними у статті 93 ЗК України, земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам, іноземцям і особам без громадянства, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам (частина друга). Орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи або особи, які використовують земельні ділянки на праві емфітевзису (частина восьма).
За змістом частин першої, другої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Згідно з частиною першою статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Як передбачає частина перша та частина третя статті 124 ЗК України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.
Так, згідно з частиною першою статті 123 ЗК України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.
Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі:
надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення;
формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання).
Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України «Про Державний земельний кадастр» право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.
Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.
Частиною другою статті 123 ЗК України визначено, що особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.
У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Як передбачає частина третя статті 123 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
У разі надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування, що передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність та користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, зобов'язані протягом десяти робочих днів з дня прийняття рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або з дня повідомлення особою, зацікавленою в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, про замовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у порядку, передбаченому цією частиною, відобразити на картографічній основі Державного земельного кадастру орієнтовне місце розташування земельної ділянки, зазначити дату та номер відповідного рішення, а також майбутнє цільове призначення земельної ділянки. Зазначена інформація оприлюднюється на безоплатній основі на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Умови і строки розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок визначаються договором, укладеним замовником з виконавцем цих робіт відповідно до типового договору. Типовий договір на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки затверджується Кабінетом Міністрів України.
Згідно з частиною шостою статті 123 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.
Відповідно до частини дванадцятої статті 123 ЗК України рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюються:
затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;
вилучення земельних ділянок у землекористувачів із затвердженням умов вилучення земельних ділянок (у разі необхідності);
надання земельної ділянки особі у користування з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат лісогосподарського виробництва.
Підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів (частина п'ятнадцята статті 123 ЗК України).
Як передбачає частина шістнадцята статті 123 ЗК України, відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки у користування або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.
Крім того, статтею186 ЗК України визначено погодження і затвердження документації із землеустрою.
Так, згідно з пунктом 6 частини третьої означеної статті ЗК України проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
Підставою для відмови у погодженні та затвердженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації (частина восьма статті 186 ЗК України).
Згідно з частиною десятою статті 186 ЗК України висновок (рішення) органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, іншого суб'єкта, визначеного цією статтею, щодо відмови у погодженні або затвердженні документації із землеустрою має містити вичерпний перелік недоліків документації із землеустрою з описом змісту недоліку та посиланням на відповідні норми законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, затверджену документацію із землеустрою або містобудівну документацію. Повторна відмова у погодженні або затвердженні документації із землеустрою допускається лише у разі, якщо розробник не усунув недоліки, зазначені у попередньому висновку (рішенні), а також якщо підстава для відмови виникла після надання попереднього висновку (рішення). Повторна відмова у погодженні або затвердженні не позбавляє розробника документації із землеустрою права усунути недоліки такої документації та подати її на погодження або затвердження.
Аналізуючи вищенаведені норми ЗК України, слід дійти висновку про те, що з метою отримання в оренду земельної ділянки для будівництва та обслуговування зацікавлена особа звертається до відповідного органу із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Після отримання такого дозволу розробляється проект землеустрою, який подається на затвердження відповідному органу. При цьому підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, як визначає стаття 123 ЗК України, може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів. Разом з тим, стаття 186 ЗК України містить ширший перелік підстав для такої відмови, оскільки стосується усіх видів документацій із землеустрою, які наведені у статті 25 Закону України «Про землеустрій», і передбачає також невідповідність проекту землеустрою документації із землеустрою або містобудівної документації.
Як встановлено судом, на сесії Христинівської міської ради рішення про відмову позивачу в затвердженні поданої документації не прийнято.
У цьому контексті суд звертає увагу, що загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб'єктом владних повноважень конкретних підстав їх прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів їх прийняття.
Суд наголошує, що підставою для відмови у погодженні та затвердженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.
За приписами ч.2 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у місячний строк з дня отримання технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) приймає рішення про її затвердження та передачу земельної ділянки у власність або вмотивоване рішення про відмову.
За приписами ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 № 280/97-ВР (надалі Закон України «Про місцеве самоврядування») рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.
Проте, відповідачем за результатами розгляду заяви позивача не було прийнято жодного рішення у порядку, передбаченому ст. 118 ЗК України чи Законом України «Про місцеве самоврядування» ні щодо затвердження технічної документації з подальшою передачею земельної ділянки у власність, ні щодо вмотивованої відмови.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Відповідач не обґрунтовував свою протиправну бездіяльність по ухиленню від прийняття рішення щодо затвердження проекту землеустрою, його невідповідністю вимогам закону та/або містобудівній документації.
Водночас суб'єкт владних повноважень не може обґрунтовувати правомірність рішення чи своїх дій, що оскаржуються, іншими обставинами, ніж ті, що зазначені безпосередньо в рішенні, що оскаржується, чи були підставою протиправної його поведінки. За іншого підходу суб'єкт владних повноважень може самостійно та довільно змінювати (доповнювати) обґрунтування своїх дій (рішень) після їх вчинення (ухвалення), що не сумісне з принципами правової визначеності та належного урядування, які є фундаментальними для правової держави. Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладений в постанові Верховного Суду від 18 серпня 2022 року у справі № 813/2757/18 та віл 14 вересня 2022 року у справі № 420/1665/19.
За встановлених обставин справи, орган місцевого самоврядування допускає недобросовісну поведінку по відношенню до позивача та зловживає своїм правом.
Таким чином, суд дійшов висновку про протиправну бездіяльність відповідача, яка полягає у не здійсненні належного розгляду заяви позивача від 12.03.2025 про затвердження землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач відзиву до суду не подав, заперечень проти позову не висловив.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Даючи оцінку поведінці відповідача, яка зумовила звернення позивача до суду з цим позовом, суд дійшов висновку, що неприйняття у встановлений законом строк рішення за результатами розгляду заяви позивача свідчить про бездіяльність відповідача, яка не відповідає визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України критеріям поведінки відповідача у спірних правовідносинах, тому таку бездіяльність потрібно визнати протиправною, задовольнивши позовні вимоги в цій частині.
Стосовно позовної вимоги зобов'язати відповідача прийняти рішення про затвердження технічної документації із землеустрою та передачі земельної ділянки у власність позивачу, суд звертає увагу на таке.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 31.08.2022 у справі № 640/22426/20, адміністративний суд, перевіряючи правомірність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
У разі наявності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Як вже було зазначено вище, ч. 2 ст. 118 ЗК України передбачено, що у випадку, визначеному частиною 1 цієї статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у місячний строк з дня отримання технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) приймає рішення про її затвердження та передачу земельної ділянки у власність або вмотивоване рішення про відмову.
Частиною 7 ст. 186 ЗК України визначено, що Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування, інші суб'єкти, визначені цією статтею, зобов'язані протягом десяти робочих днів з дня одержання документації із землеустрою безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про її погодження або про відмову в погодженні з обов'язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.
Отже, саме до дискреційних повноважень органів зазначених у ч. 2 ст. 118 та ч. 7 ст. 186 ЗК України належить прийняття рішення про передачу земельної ділянки у власність або вмотивоване рішення про відмову, а також про погодження чи відмову у погодженні документації із землеустрою.
Оскільки за результатами розгляду заяви позивача від 12.03.2025 відповідач не прийняв відповідного рішення, то друга позовна вимога підлягає до часткового задоволення шляхом зобов'язання відповідача розглянути заяву позивача від 12.03.2025 про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель (присадибна ділянка) та прийняти за результатами її розгляду обґрунтоване рішення.
Оцінюючи зібрані у справі докази в сукупності та мотиви суду щодо кожної з позовних вимог, суд дійшов висновку, що позов потрібно задовольнити частково.
Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на часткове задоволення позовних вимог, на користь позивача належить стягнути судовий збір в сумі 484,48 грн (968,96х50%).
Що стосується вимоги позивача про стягнення витрат на правову допомогу в сумі 10000 грн суд зазначає наступне.
Згідно із частиною 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до частини 1 статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно з частиною 2 статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
За змістом пункту 1 частини 3 статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 4 статті 134 цього ж Кодексу).
Проте, на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу в сумі 10000 грн представник позивача не надав суду доказів понесення таких витрат, тому витрати на правову допомогу стягненню не підлягають.
Керуючись статтями 2, 8-10, 72-77, 90, 139, 241-246, 293, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Христинівської міської ради Черкаської області щодо нерозгляду заяви ОСОБА_1 від 12.03.2025 року.
Зобов'язати Христинівську міську раду Черкаської області розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.03.2025 року про затвердення проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд земельної ділянки площею 0,1630 га з кадастровим номером 7124684500:01:002:0319 за адресою: АДРЕСА_1 та прийняти рішення з врахуванням висновків суду.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Христинівської міської ради Черкаської області (ЄДРПОУ 33319218, вул. Соборна, 30, м. Христинівка, Уманський район, Черкаська область) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору в сумі 484 (чотириста вісімдесят чотири) гривні 48 копійок.
Копію рішення направити учасникам справи.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Сергій КУЛЬЧИЦЬКИЙ