Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
про закриття провадження у справі
13.11.2025 № 520/24052/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитра Волошина, розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Адвокатського об'єднання "Неофеліс Ло Груп" до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії
Адвокатське об'єднання "Неофеліс Ло Груп" звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо ненадання відповіді на надісланий 25 березня 2025 року Адвокатським об'єднанням «Неофеліс Ло Груп» в особі адвоката Бєжанової Катерини Ігорівни адвокатський запит, датований 11 березня 2025 року, в інтересах ОСОБА_1 ;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 надати відповідну інформацію та копії документів у відповідь на надісланий 25 березня 2025 року Адвокатським об'єднанням «Неофеліс Ло Груп» в особі адвоката Бєжанової Катерини Ігорівни адвокатський запит, датований 11 березня 2025 року, в інтересах ОСОБА_1 .
Ухвалою від 15.09.2025 відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України, та запропоновано відповідачу надати відзив на позов. Запропоновано позивачу подати до суду відповідь на відзив, а відповідачу - заперечення протягом п'яти календарних днів з моменту отримання відповідних документів. Зобов'язано представника позивача надати до суду докази розгляду адвокатського запиту протягом п'ятнадцяти календарних днів з моменту отримання даної ухвали.
Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку про закриття провадження у справі на підставі наступного.
З матеріалів справи судом встановлено, що між позивачем, Адвокатським об'єднанням "Неофеліс Ло Груп" (далі - Адвокатське об'єднання) та громадянином ОСОБА_1 (далі - Клієнт) було укладено договір про надання правничої допомоги від 15.09.2024, за яким Адвокатське об'єднання взяло на себе зобов'язання щодо надання правничої допомоги Клієнту на умовах та в порядку, що визначені Договором, зокрема, з питань незаконної (протиправної) мобілізації. (а.с. 5-7)
Адвокатське об'єднання "Неофеліс Ло Груп" в особі адвоката Бєжанової Катерини Ігорівни, діючи в інтересах ОСОБА_1 , подало до начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 адвокатський запит, датований 11.03.2025, з проханням надати належним чином завірені копії супровідного листа та інших документів, згідно до яких 13.09.2024 здійснювалася доставка ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 . (а.с. 27-28)
Зазначений адвокатський запит умотивований посиланням на норми Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Адвокатський запит був направлений до відповідача засобами поштового зв'язку 25.03.2025 та отриманий відповідачем 02.04.2025, що вбачається з відповідного опису до поштового вкладення та роздруківки з сайту "Укрпошта". (а.с. 24-26)
Вважаючи, що з боку ІНФОРМАЦІЯ_1 наявна протиправна бездіяльність, що виразилася в нерозгляді та ненаданні відповіді на адвокатський запит, позивач ініціював даний адміністративний спір.
Суд зазначає, що відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Тобто, адміністративне судочинство спрямоване на справедливе вирішення судом спорів з метою захисту саме порушених прав/законних інтересів осіб у сфері публічно-правових відносин.
Пунктами 1 та 2 частини першої статті 4 КАС України визначено, що адміністративна справа переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому, зокрема, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Суб'єктом владних повноважень є орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).
За правилами пунктів 1, 7 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення, а також спори фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації.
Водночас під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Позивачем у цій справі є Адвокатське об'єднання "Неофеліс Ло Груп".
Спірні правовідносини у справі виникли внаслідок ненадання ІНФОРМАЦІЯ_2 відповіді на адвокатський запит позивача, датований 11.03.2025 та направлений засобами поштового зв'язку 25.03.2025, умотивований посиланням на норми Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» щодо надання належним чином завірених копій супровідного листа та інших документів, згідно до яких 13.09.2024 здійснювалася доставка ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 . (а.с. 27-28)
Суд зазначає, що ключовим у розв'язанні питання юрисдикційної належності цього спору є те, чи є запитувана в адвокатському запиті позивача інформація публічною.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначено, що публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 12 Закону України «Про доступ до публічної інформації» встановлено, що суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.
Згідно зі статтею 23 Закону України «Про доступ до публічної інформації» оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до КАС України.
У той же час, відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правничої допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правничої допомоги, зокрема звертатися з адвокатськими запитами, у тому числі щодо отримання копій документів, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, а також до фізичних осіб (за згодою таких фізичних осіб).
Правове регулювання відносин щодо внесення і розгляду адвокатського запиту визначено статтею 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», зокрема, детально регламентовано перелік адресатів, до яких може бути направлено адвокатський запит, вимоги до такого запиту, питання строків розгляду адвокатських запитів та порядку відшкодування витрат.
Так, адвокатським запитом є письмове звернення адвоката до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об'єднань про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правничої допомоги клієнту.
Адвокатський запит не може стосуватися надання консультацій і роз'яснень положень законодавства.
Надання адвокату інформації та копій документів, отриманих під час здійснення кримінального провадження, здійснюється в порядку, встановленому кримінальним процесуальним законом.
Орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, керівники підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, яким направлено адвокатський запит, зобов'язані не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту надати адвокату відповідну інформацію, копії документів, крім інформації з обмеженим доступом і копій документів, в яких міститься інформація з обмеженим доступом.
Відмова в наданні інформації на адвокатський запит, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, тягнуть за собою відповідальність, встановлену законом, крім випадків відмови в наданні інформації з обмеженим доступом.
Отже, питання права на отримання запитуваної інформації перебуває у площині двох законів Закону України «Про доступ до публічної інформації» та Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Верховний Суд, зокрема, у постановах від 21.03.2024 у справі №640/7688/21 та від 29.05.2025 у справі №580/4827/24 за результатами аналізу вищенаведених положень чинного законодавства дійшов таких висновків щодо правозастосування:
- якщо говорити про запит на отримання публічної інформації у сенсі Закону України «Про доступ до публічної інформації», то запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. При цьому, розпорядниками такої інформації є суб'єкти, названі у статті 13 цього Закону;
- якщо ж йдеться про адвокатський запит у розумінні Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», то на відміну від запиту на отримання публічної інформації, такий може бути адресований як суб'єктам владних повноважень та юридичним особам, так і приватним особам;
- основною відмінністю між запитом на отримання публічної інформації (1) і адвокатським запитом (2) є те, що перший може стосуватися будь-якої публічної інформації, незалежно від того, стосується вона запитувача чи ні, а другий інформації, необхідної адвокату для надання правової допомоги клієнту. Тобто метою звернення адвоката з адвокатським запитом є виключно належне виконання договору про надання правової допомоги. Це узгоджується з приписами статті 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», якою передбачено обов'язок адвоката додавати до адвокатського запиту посвідчені ним копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, ордера або доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
При цьому, як неодноразово у своїх постановах вказувала Велика Палата Верховного Суду, сам по собі адвокатський запит не є запитом про надання публічної інформації, оскільки може бути адресований не лише розпорядникам публічної інформації, визначеним Законом України «Про доступ до публічної інформації», а більш широкому колу суб'єктів (постанови ВП ВС від 29.04.2020 у справі №826/2106/17, від 16.01.2019 у справі №686/23317/13-а).
Суд зазначає, що Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» не містить заборони запитувати в адвокатському запиті публічну інформацію, якщо це необхідно для захисту інтересів клієнта. Тобто, адвокатський запит може стосуватися й надання публічної інформації. Але, у такому разі адвокат у запиті, крім посилання на відповідні статті Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», зобов'язаний послатися й на відповідні статті Закону України «Про доступ до публічної інформації», як на підставу для отримання інформації, яка підпадає під визначення публічної, а також дотриматися вимог останнього й звернути увагу суб'єкта, якому адресовано адвокатський запит, на його статус розпорядника публічної інформації.
Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.08.2022 у справі №520/13981/21.
Також варто звернути увагу на те, що за змістом статті 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» відмова в наданні інформації на адвокатський запит, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, тягнуть за собою відповідальність, встановлену законом, крім випадків відмови в наданні інформації з обмеженим доступом.
Поряд із цим, за змістом статей 10, 23 Закону України «Про доступ до публічної інформації» відмова особі в доступі до інформації про неї, приховування, незаконне збирання, використання, зберігання чи поширення інформації можуть бути оскаржені. Рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду.
Таким чином, окрім уже згаданих відмінностей запиту на отримання публічної інформації і адвокатського запиту, вони відрізняються також і наслідками відмови в отриманні запитуваної інформації.
Як встановлено судом зі змісту адвокатського запиту, датованого 11.03.2025, він направлений до ІНФОРМАЦІЯ_1 з метою отримання документів щодо доставки громадянина ОСОБА_1 (який є клієнтом позивача на підставі договору про надання правничої допомоги) до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Тобто, запитувана позивачем в адвокатському запиті інформація стосується приватноправових відносин між Адвокатським об'єднанням "Неофеліс Ло Груп" (позивач) і клієнтом позивача ( ОСОБА_1 ).
В адвокатському запиті, датованому 11.03.2025 та направленому засобами поштового зв'язку до відповідача 25.03.2025, позивач посилався виключно на норми Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та не вказував, що запитувана інформація є публічною у розумінні Закону України «Про доступ до публічної інформації».
Станом на день звернення до суду з позовною заявою позивач відповіді на зазначений адвокатський запит не отримав, про що позивач зазначив у позовній заяві.
Ухвалою від 15.09.2025 судом було зобов'язано представника позивача надати до суду докази розгляду адвокатського запиту протягом п'ятнадцяти календарних днів з моменту отримання ухвали.
Представник позивача на виконання вимог ухвали суду подав до суду заяву, в якій зазначив про відсутність доказів розгляду відповідачем адвокатського запиту та про те, що йому не відомо причини з яких відповідачем не було надано (надіслано) позивачу відповідь на адвокатський запит.
Отже, фактично у цьому випадку має місце ненадання відповіді ІНФОРМАЦІЯ_2 на адвокатський запит позивача, датований 11.03.2025 та направлений засобами поштового зв'язку до відповідача 25.03.2025, а не відмова у наданні позивачу доступу до публічної інформації.
Відповідно до заявлених вимог позивач просить зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 надати відповідну інформацію та копії документів у відповідь на надісланий 25 березня 2025 року Адвокатським об'єднанням «Неофеліс Ло Груп» в особі адвоката Бєжанової Катерини Ігорівни адвокатський запит, датований 11 березня 2025 року, в інтересах ОСОБА_1 .
При цьому, обґрунтування щодо порушень відповідачем вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації» позовна заява не містить.
Зазначене у сукупності не дає можливості вважати такий адвокатський запит одночасно й запитом на отримання публічної інформації.
Відтак, у спірному випадку не йдеться про спір фізичної або юридичної особи із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації, що не заперечує й сам позивач.
За таких обставин, суд не знаходить правових підстав вважати, що захист прав позивача у спірних правовідносинах може бути реалізований у порядку адміністративного судочинства, оскільки спірні правовідносини не є публічно-правовими у розумінні КАС України.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Поняття спору, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, необхідно тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується спорів, які не підпадають під юрисдикцію саме адміністративних судів, а також спорів, які взагалі не підлягають судовому розгляду.
Аналогічні висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2019 у справі №9901/296/19, від 20.11.2019 у справі №808/2167/18 та від 11.06.2020 у справі №640/22536/19.
Таким чином, зважаючи на викладені вище обставини, суд дійшов висновку, що наявні підстави для закриття провадження в даній справі, з підстав, передбачених пунктом 1 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства та будь-якого іншого судочинства, такий позов взагалі не може розглядатися судами.
Згідно частиною 2 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України в разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв'язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.
На підставі викладеного та керуючись статтями 238, 243, 248, 256 КАС України, суд, -
Закрити провадження у справі № 520/24052/25 за адміністративним позовом Адвокатського об'єднання "Неофеліс Ло Груп" до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Роз'яснити позивачу, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Кодексом адміністративного судочинства України.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково у випадках, визначених статтею 294 цього Кодексу. Оскарження ухвали суду, яка не передбачена статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Дмитро ВОЛОШИН