Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
13 листопада 2025 р. Справа № 520/24101/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитра Волошина, розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача в частині неповного забезпечення ОСОБА_1 грошовим забезпеченням на 02.08.2025 - день мого звільнення з військової служби, а саме - в частині невиплати мені матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік та одноразової грошової допомоги військовослужбовцям після укладення ними першого контракту;
- зобов'язати відповідача внести зміни до наказу командира військової частини НОМЕР_1 по стройовій частині від 02.08.2025 №184 щодо звільнення ОСОБА_1 з військової служби у відставку, а саме - доповнити зазначений наказ розпорядженням щодо виплати мені матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік в розмірі місячного грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги військовослужбовцям після укладення ними першого контракту - десять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року.
В обґрунтування позовної заяви позивачем зазначено, що відповідачем було вчинено протиправну бездіяльність щодо неповного забезпечення грошовим забезпеченням на день звільнення з військової служби, а тому, вважає, що відповідний наказ щодо звільнення має бути доповнений. Указані обставини слугували підставою для звернення позивача до суду.
Ухвалою судді від 15.09.2025 відкрито спрощене провадження в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України, та запропоновано відповідачу надати відзив на позов. Запропоновано позивачу подати до суду відповідь на відзив, а відповідачу - заперечення протягом п'яти календарних днів з моменту отримання відповідних документів.
Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана відповідачу по справі до електронного кабінету через систему "Електронний суд", що підтверджується довідкою про доставку до електронного кабінету ЄСІТС, позивачу - засобами поштового зв'язку та отримана 22.09.2025, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Представник відповідача надав до суду відзив на адміністративний позов, в якому просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Указує, що відповідач не може бути належним суб'єктом надання виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцям після укладення ними першого контракту, оскільки першим місцем проходження служби та належним суб'єктом виплати слід уважати військову частину НОМЕР_2 . Окрім того, вказує, що наказом командира військової частини НОМЕР_3 від 04.08.2025 №185 були внесені зміни до оскаржуваного наказу.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази, судом установлено таке.
Позивач у період з 19.04.2020 по 02.08.2025 проходив військову службу за контрактом осіб офіцерського складу: у період з квітня 2020 по квітень 2024 у військовій частина НОМЕР_2 ; у період з травня 2024 по серпень 2025 у військовій частині НОМЕР_1 .
Звільнений з військової служби у відставку за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі та виключений зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 02.08.2025, що підтверджується копією витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №184 від 02.08.2025 (а.с.19-20).
Позивач уважає, що на день виключення за списків особового складу військової частини НОМЕР_1 він не був забезпечений військовою частиною НОМЕР_1 грошовим забезпеченням у повному розмірі, зокрема, у наказі командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №184 від 02.08.2025 відсутнє розпорядження щодо виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2025 та одноразової грошової допомоги військовослужбовцям після укладення ними першого контракту.
Надаючи правову оцінку відносинам, які склались між сторонами спору, суд зазначає таке.
Статтею 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Щодо позовних вимог в частині внесення змін до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 02.08.2025 №184 - доповнення розпорядженням щодо виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік у розмірі місячного грошового забезпечення.
Відповідно до пункту 1 розділу XXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
Згідно з пунктом 7 розділу XXIV Порядку розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, порядок її виплати встановлюються за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України.
Пунктом 9 розділу XXIV Порядку передбачено, що виплата матеріальної допомоги здійснюється за рапортом військовослужбовця на підставі наказу командира (начальника), а командиру (начальнику) - наказу вищого командира (начальника) за підпорядкованістю із зазначенням у ньому розміру допомоги.
Судом установлено, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №184 від 02.08.2025 майора, який проходить військову службу за контрактом, ОСОБА_1 , заступника командира батальйону з психологічної підтримки персоналу військової частини, звільнено у відставку відповідно до пункту 2 підпункту "а" (за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі) частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 (зі змінами). З 02.08.2025 виключено зі списків особового складу частини, всіх видів забезпечення та направлено до ІНФОРМАЦІЯ_1 у АДРЕСА_1 (а.с.19-20).
Представником відповідача було подано до суду відзив на позовну заяву, до якого долучено витяг із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №185 від 04.08.2025.
Указаним наказом внесено зміни до раніше виданих наказів командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині): абзац 13 пункту 20 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 02.08.2024 №184 про виключення зі списків особового складу майора ОСОБА_1 замінити та викласти наступного змісту: Виплатити матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 №260 (зі змінами) у розмірі 34580,10 гривень.
Підставою для винесення відповідного наказу є Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2012-ХІІ від 20.12.1991 (зі змінами), рапорт військовослужбовця.
Суд зазначає, що на момент подання позовної заяви позивачем (10.09.2025), обставини, на які посилається позивач, фактично були відсутні, оскільки спірне питання було врегульовано відповідачем у позасудовому порядку шляхом видання наказу №185 від 04.08.2025, що є дискреційними повноваження відповідача, що свідчить про відсутність порушеного права на момент звернення позивача до суду.
Водночас, позовна заява не містить жодних доводів або доказів, що спростовують факт видання наказу від 04.08.2025 чи свідчать про неврахування в ньому належних позивачу виплат, з огляду на що, відсутні підстави для задоволення позовних вимог у зазначеній частині.
Щодо позовних вимог в частині внесення змін до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 02.08.2025 №184 - доповнення розпорядженням щодо виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцям після укладення ними першого контракту - десять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року.
За приписами ч. 2 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" № 2011-XII від 20.12.1991 (далі - Закон № 2011-XII), до складу грошового забезпечення входять, зокрема, одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Згідно з абз. 1-2 ч. 4 ст. 9 Закону №2011-XII, грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Відповідно до п.п.8 п.6 постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" №704 від 30.08.2017 (далі - Постанова № 704), визначено виплачувати одноразову грошову допомогу військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу після укладення ними першого контракту в таких розмірах: особам рядового складу - вісім розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року; особам сержантського і старшинського (молодшого начальницького) складу - дев'ять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року; особам офіцерського (середнього, старшого та вищого начальницького) складу - десять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.
Таким чином, Постанова №704 встановлює розмір одноразової грошової допомоги військовослужбовцям після укладення ними першого контракту, однак не визначає умови і порядок здійснення такої допомоги.
Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197, затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок №260), який визначає механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам.
Відповідно до пункту 1 розділу XXIІ Порядку (у редакції на момент укладення контракту) одноразова грошова допомога військовослужбовцям після укладення ними першого контракту виплачується:
особам, які приймаються на посади рядового складу строком на 3 роки;
особам, які приймаються на посади сержантського і старшинського складу строком від 3 до 5 років;
особам, які приймаються на військову службу за контрактом осіб офіцерського складу строком від 1 до 5 років;
особам, які підписали контракт строком на 5 років, із числа військовослужбовців, призначених на посади осіб сержантського і старшинського складу, осіб офіцерського складу після закінчення вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти (підготовка яких здійснюється за державним замовленням), за умови вступу до виконання обов'язків за цими посадами.
Пунктом 2 розділу XXIІ Порядку передбачено, що одноразова грошова допомога виплачується в таких розмірах:
особам рядового складу - вісім розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня календарного року;
особам сержантського і старшинського складу - дев'ять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня календарного року;
особам офіцерського складу - десять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня календарного року.
Судом установлено, що відповідно до п. 3 розділу ХХІІ Порядку виплата одноразової грошової допомоги здійснюється за рапортом військовослужбовця після набрання чинності першим контрактом, призначення на посаду та вступу до виконання обов'язків за посадою на підставі наказу командира.
При цьому військовослужбовцям, що уклали перший контракт про проходження військової служби під час навчання у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, військових коледжах або навчальних частинах (центрах), одноразова грошова допомога виплачується після закінчення навчання у цих навчальних закладах у військових частинах, до яких їх призначено для подальшого проходження військової служби.
Згідно з п. 4 розділу ХХІІ Порядку одноразова грошова допомога не виплачується:
особам рядового складу, які в період проходження військової служби за контрактом уклали контракт про проходження військової служби на посадах сержантського та старшинського складу;
особам сержантського та старшинського складу, яких у період проходження військової служби за контрактом прийнято на військову службу за контрактом осіб офіцерського складу;
особам офіцерського складу, які в період проходження кадрової військової служби в добровільному порядку виявили бажання проходити військову службу за контрактом;
у разі продовження військової служби за новим контрактом;
у разі повторного прийняття на військову службу за контрактом осіб, звільнених з військової служби за контрактом (кадрової військової служби офіцерського складу);
у разі підписання контракту для проходження військової служби в Збройних Силах України особами, звільненими з військової служби за контрактом або кадрової військової служби офіцерського складу, з інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також зі служби в правоохоронних органах.
Відповідно до ст. 20 та 23 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" укладено контракт на проходження військової служби у ЗСУ на посадах осіб офіцерського складу строком на три роки, з 19.04.2020 по 19.04.2023 (а.с.34-37).
Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 19.04.2020 №117 вважати таким, що зарахований до списків особового складу військової частини старшого лейтенанта ОСОБА_1 , із 19.04.2020 зарахувати до списків особового складу частини та поставити на всі види забезпечення (а.с.38).
Витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 16.05.2020 №44 передбачено вважати таким, що з 21.04.2020 справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків за посадою (а.с.39).
Наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 01.05.2024 №124 капітана ОСОБА_1 з 01.05.2024 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, для подальшого проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 .
Позивач звернувся до командира військової частини НОМЕР_1 із рапортом від 01.07.2025, в якому просив надати одноразову грошову допомогу військовослужбовцям після укладення ними першого контракту (а.с.33).
Військова частина НОМЕР_1 звернулася до військової частини НОМЕР_2 із запитом щодо виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 після укладення ним першого контракту.
Військова частина НОМЕР_4 листом від 08.07.2025 №855/5798 повідомила, що ОСОБА_1 не набув права на виплату одноразової грошової допомоги після укладення ним першого контракту, оскільки з письмовим рапортом та підтверджуючими документами до командування військової частини НОМЕР_2 не звертався (а.с.40).
Указаний рапорт не було погоджено, у зв'язку з тим, що контракт було укладено в іншій військовій частині.
Водночас, з цього приводу суд зазначає, що виплата одноразової грошової допомоги здійснюється за рапортом військовослужбовця після набрання чинності першим контрактом, укладеним особою строком не меншим, ніж зазначено в пункті 1 розділу ХХІІ Порядку № 260, та за відсутності підстав для відмови у її виплаті, визначених пунктом 4 розділу ХХІІ Порядку № 260.
Так, представником відповідача було долучено до матеріалів справи послужний список, під час дослідження якого судом установлено, зокрема, але не виключно, таке: у період з 19.06.1988 по 06.08.1990 позивач займав посаду слідчого 39-ої військової прокуратури; 06.08.1990 прийнятий на посаду слідчого військової прокуратури Харківського гарнізону; з 03.04.1992 по 15.10.1992 займав посаду слідчого - начальника лабораторії (криміналістичної) військової прокуратури Харківського гарнізону; 15.10.1992 - 09.01.1993 у відповідності з Положенням про проходження військової служби офіцерським складом ВС та наказом Міністерства оборони України звільнений із дійсної військової служби у запас за ст. 59 пункт "в"- скорочення штатів.
Ураховуючи те, що позивач раніше проходив службу у військових (правоохоронних) органах, суд доходить висновку про відсутність підстав для виплати позивачу одноразової грошової допомоги у спірних відносинах після підписання контракту для проходження військової служби у Збройних Силах України, як особі, що раніше працювала в правоохоронних органах.
При цьому, доводи позивача про те, що контракт, підписаний 19.04.2020, є первинним та ним раніше не укладалися контракти за всі попередні періоди служби, суд уважає неспроможними для обґрунтування наявності права на отримання спірної грошової допомоги, оскільки пункт 4 розділу ХХІІ Порядку № 260 пов'язує відсутність права на отримання грошової допомоги не лише для осіб військової служби, які проходили службу за контрактом, а й для осіб кадрової військової служби/служби у правоохоронних органах.
Окрім того, позивач, після укладення контракту до військової частини, в яку його було зараховано, з відповідним рапортом не звертався.
Таким чином, суд доходить висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Суд наголошує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.
Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки наведених вище висновків суду не спростовують.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ) до Військової частинини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_6 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Дмитро ВОЛОШИН