Справа № 500/4345/25
13 листопада 2025 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Юзьківа М.І., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення коштів, -
Описова частина
Короткий виклад позиції позивача та заперечень відповідача
Військова частина НОМЕР_1 (далі - позивач) звернулась до суду із позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач), у якому просила ухвалити рішення яким:
- визнати винним у нанесенні збитків державі, в особі ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 ;
- стягнути з ОСОБА_1 - збитки завдані державі, в особі ІНФОРМАЦІЯ_1 , в сумі 1138,25 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач набув та зберіг майно, а саме грошові кошти в сумі 1138,25 грн без достатньої правової підстави, оскільки самовільно залишив місце служби під час дії воєнного стану та фактично не виконував військового обов'язку з 26.06.2025 до 30.06.2025, що стало підставою для звернення військовою частиною НОМЕР_1 до суду з даним позовом.
Відповідач у встановлений судом строк правом на подання відзиву на позов та доказів на його обґрунтування не скористався, з клопотанням про продовження процесуального строку для подання відзиву не звертався.
Рух справи у суді
Ухвалою суду від 25.07.2025 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків шляхом подання (надіслання) до суду доказів направлення копії адміністративного позову з додатками для відповідача ОСОБА_1 . У вказаний строк позивач виконав в повному обсязі вимоги ухвали суду.
Ухвалою суду від 01.07.2025 відкрито провадження у справі та вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників адміністративної справи.
Відповідно до статей 162-164 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.
Копію ухвали суду від 01.07.2025 про відкриття провадження у справі надіслано відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою місця реєстрації, що зазначена у Єдиному державному демографічному реєстрі (арк. справи 11).
Копію ухвали суду від 01.07.2025 про відкриття провадження у справі відповідач отримав 24.08.2025, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке наявне у матеріалах справи.
Відповідно до частини п'ятої статті 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
Інших заяв, в тому числі по суті справи, на адресу суду не надходило.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи, викладені у позовній заяві, суд встановив такі обставини.
ОСОБА_1 був призваний на військову службу по мобілізації до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 25.11.2022 № 617-ОС "Про особовий склад" солдата ОСОБА_1 зараховано у списки особового складу військової частини, на всі види забезпечення (арк. справи 4 зворот).
Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 17.12.2024 № 1750-ОС "Про особовий склад" солдата ОСОБА_1 призначено на посаду інспектора прикордонної служби 3 категорії - помічником гранатометника другого відділення інспекторів прикордонної служби третьої прикордонної застави третього відділу прикордонної служби (тип С) прикордонної комендатури швидкого реагування (з місцем дислокації АДРЕСА_1 ) (арк. справи 5 зворот).
Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 10.07.2025 № 1018-ОС "Про особовий склад" солдата ОСОБА_1 знято з усіх видів забезпечення, у зв'язку з тим, що він не повернувся до місця служби після відпустки за сімейними обставинами (арк. справи 5).
Даний наказ від 10.07.2025 № 1018-ОС "Про особовий склад" прийнятий на підставі рапорту першого заступника начальника загону - коменданта прикордонної комендатури швидкого реагування (з місцем дислокації п.п. Мена) від 09.07.2025 № Р-26083-25 (арк. справи 6).
До моменту зняття зі всіх видів забезпечення, відповідачу було нараховано та виплачено грошове забезпечення за повний місяць червень 2025 року в розмірі 81281,80 грн, яке він отримав на картковий рахунок, що підтверджується розрахунковим листом ОСОБА_1 за червень 2025 року (арк. справи 7).
Таким чином, як вказує позивач, переплата грошового забезпечення відповідачу становить 30 дн. - 26 дн. = 5 днів, тому сума заборгованості перед ІНФОРМАЦІЯ_1 (військовою частиною НОМЕР_1 ) становить - 1138,25 грн, що підтверджується розрахунковим листом ОСОБА_1 за липень 2025 року (арк. справи 8).
Оскільки, відповідач є недобросовісним набувачем коштів в сумі 1138,25 грн, добровільно їх не повернув, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Мотивувальна частина
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з таких міркувань.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" № 2232-ХІІ від 25.03.1992 (далі - Закон № 2232-ХІІ) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Згідно з статтею 3 Закону № 2232-ХІІ, правовою основою військового обов'язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України "Про оборону України", "Про Збройні Сили України", "Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію", інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов'язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Статтею 1 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" від 21.09.1999 №1075-XIV (далі - Закон № 1075-XIV) військове майно це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України (далі військові частини). До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв'язку тощо.
Відповідно до частини другої статті 2 Закону № 1075-XIV Міністерство оборони України як центральний орган управління Збройних Сил України здійснює відповідно до закону управління військовим майном, у тому числі закріплює військове майно за військовими частинами (у разі їх формування, переформування), приймає рішення щодо перерозподілу цього майна між військовими частинами Збройних Сил України, в тому числі у разі їх розформування.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб полку і його підрозділів визначено Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженим Законом України "Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України" від 24.03.1999 №548-ХІV (далі - Статут).
Відповідно до статті 11 Статуту необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України, покладає на військовослужбовців такі обов'язки, зокрема, знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно.
Статтею 16 Статуту визначено, що кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
За приписами статей 26 та 27 Статуту військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом. Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення.
Відповідно до статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон №2011-ХІІ) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, та військовослужбовці одержують грошове та речове забезпечення за рахунок держави.
Підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов'язків визначає Закон "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі" №160-ІХ.
Відповідно до пункту 4 статті 1 Закону № 160-ІХ матеріальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що полягає в обов'язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності.
Відповідно до статті 3 Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі" від 03.10.2019 №160-ІХ підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов'язків військової служби або службових обов'язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність (частина три).
Переведення особи до іншого місця служби чи її звільнення з посади або служби не може бути підставою для звільнення її від матеріальної відповідальності, встановленої законом (частиною четверта).
Особа у разі завдання з її вини шкоди третім особам, яку відшкодовано відповідно до закону військовою частиною, установою, організацією, закладом, відшкодовує військовій частині, установі, організації, закладу завдану шкоду в порядку, передбаченому цим Законом та іншими законами України (частина п'ята).
Завдана особою шкода, не пов'язана з виконанням нею обов'язків військової служби або службових обов'язків, відшкодовується в порядку, передбаченому законами України (частина шість).
Статтею 4 Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі" визначено, що особа може бути притягнута до матеріальної відповідальності протягом трьох років з дня виявлення завданої шкоди.
Відповідно до частини першої статті 7 Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі" розмір завданої шкоди встановлюється за фактичними втратами на підставі даних бухгалтерського обліку з урахуванням цін, що діють на період розгляду питання про притягнення особи до матеріальної відповідальності. У разі відсутності таких даних розмір шкоди визначається суб'єктами оціночної діяльності відповідно до законодавства або за рішенням суду.
Частиною четвертою статті 8 названого Закону також установлено, що розслідування може не призначатися, якщо причини завдання шкоди, її розмір та винна особа встановлені за результатами аудиту (перевірки), інвентаризації, досудового розслідування або судом.
Відповідно до статті 12 Закону № 160-ІХ у разі звільнення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, зі служби або у разі, якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її звільнення зі служби, відшкодування завданої шкоди здійснюється в судовому порядку в разі відмови особи від її добровільного відшкодування або в іншому встановленому законом порядку.
Наявними у справі доказами, а саме: розрахунковими листами ОСОБА_1 за червень 2025 року та липень 2025 року, підтверджується, що відповідачу було нараховано та виплачено грошове забезпечення за повний місяць червень 2025 року в розмірі 81 281,80 грн, яке він отримав на картковий рахунок, таким чином переплата грошового забезпечення відповідачу становить 30 дн. - 26 дн. = 5 днів, тому сума заборгованості перед ІНФОРМАЦІЯ_1 (військовою частиною НОМЕР_1 ) становить - 1138,25 грн.
Відтак, оскільки солдат ОСОБА_1 до місця служби не прибув і вважається таким, який самовільно залишив військову частину (витяг із наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 10.07.2025 № 1018-ОС "Про особовий склад"), він є недобросовісним набувачем коштів в сумі 1138,25 грн та добровільно їх не повернув.
Встановлені судом обставини свідчать про те, що станом на дату розгляду справи, кошти переплаченого грошового забезпечення відповідачем не повернуто, а тому такі підлягають до стягнення в судовому порядку.
Щодо позовної вимоги визнати винним у нанесенні збитків державі, в особі ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 , суд зазначає таке.
КАС України не містить ні поняття винуватості особи, ні процедури її встановлення судом.
Окремо суд зазначає, що для визначення факту спричинення особою матеріальної шкоди, а також для зобов'язання особи таку шкоду відшкодувати, КАС України не потребує становлення винуватості особи у її спричиненні.
Відтак, у задоволенні позову, у цій частині, слід відмовити.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Висновки за результатами розгляду справи
Відповідно до частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За результатами розгляду справи, позивач не в повній мірі довів суду правомірність заявлених вимог, відтак, враховуючи встановлені судом обставини справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами статті 90 КАС України та аналізуючи наведені положення законодавства, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення частково.
Судові витрати
Відповідно до частини другої статті 139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Таким чином за відсутності понесених судових витрат у даній справі, пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертизи, такі судові витрати не належать стягненню з відповідача на користь суб'єкта владних повноважень.
На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 9, 14, 72, 73, 77, 90, 139, 241, 250, 257 КАС України, суд
Адміністративний позов Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Військової частини НОМЕР_1 (р/р НОМЕР_2 , МФО 820172, код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , ДКСУ м. Київ) завдану шкоду у сумі 1138,25 грн (одна тисяча сто тридцять вісім гривень, 25 копійок).
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 13 листопада 2025 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- Військова частина НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 );
відповідач:
- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_3 РНОКПП: НОМЕР_4 ).
Головуючий суддя Юзьків М.І.