Справа № 500/4905/25
11 листопада 2025 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Подлісної І.М. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про зобов'язання вчинити певні дії, -
До Тернопільського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про зобов'язання вчинити певні дії.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернувся зі заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Розглянувши заяву від 04.06.2025 року щодо призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області, винесено рішення №084150005852 про відмову у призначенні пенсії за віком від 12.06.2025.
Серед причин відмови у призначенні пенсії, не зараховано до страхового стажу періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 в колгоспі «Ленінська правда»:
- з 19.03.1990 по 20.12.1993 таз 12.01.1995 по 14.03.1996 - оскільки відсутня довідка про встановлений і вироблений мінімум трудової участі в громадському господарстві.
Позивач вважає, що рішення відповідача є протиправним та незаконним. Просив позов задовольнити.
Ухвалою суду від 21.08.2025 року прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Даною ухвалою встановлено 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов через електронний суд із відповідними письмовими доказами 01.09.2025, 11.09.2025. У відзиві відповідач не погоджується з позовними вимогами та доводами, викладеними в адміністративному позові, та в обґрунтування своїх заперечень зазначає наступне.
Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу, зокрема з 01січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
За відсутності страхового стажу роботи 31 року, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 63 роки за наявності страхового стажу у період з 01 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - від 24 до 34 років, або після досягнення 65 років починаючи з 01 січня 2028 року - від 15 до 25 років.
Вік позивача 60 років 06 місяців.
Страховий стаж особи становить 27 років 11 місяців 26 днів.
Результати розгляду документів, доданих до заяви: за доданими документами до страхового стажу не враховано періоди роботи в колгоспі «Ленінська правда» з 19.03.1990 по 20.12.1993 та з 12.01.1995 по 14.03.1996, оскільки відсутня довідка про встановлений і вироблений мінімум трудової участі в громадському господарстві.
При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Враховуючи вищезазначене, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
На підставі викладеного, представник відповідача просив в задоволенні позову відмовити.
Ухвалою суду від 22.10.2025 позовну заяву було залишено без руху та надано строк, достатній для усунення недоліків позовної заяви, із зазначенням способу їх усунення. Недоліки позовної заяви усунуто позивачем у строк, встановлений судом.
Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні від учасників справи не надходило.
На підставі статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судовий розгляд справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши подані до суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 звернувся зі заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
На заяву від 04.06.2025 року щодо призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області, винесено рішення №084150005852 про відмову у призначенні пенсії за віком від 12.06.2025.
Серед причин відмови у призначенні пенсії не зараховано до страхового стажу періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 в колгоспі «Ленінська правда»:
- з 19.03.1990 по 20.12.1993 таз 12.01.1995 по 14.03.1996 - оскільки відсутня довідка про встановлений і вироблений мінімум трудової участі в громадському господарстві.
Щодо незарахування стажу з 19.03.1990 по 20.12.1993 та з 12.01.1995 по 14.03.1996, оскільки відсутня довідка про встановлений і вироблений мінімум трудової участі в громадському господарстві.
Позивач зазначив, що записи періодів з 19.03.1990 по 20.12.1993 та з 12.01.1995 по 14.03.1996 наявні в трудовій книжці НОМЕР_1 , з врахуванням кількості відпрацьованих трудоднів, які зазначених у розділі «Трудова участь у громадському господарстві», а також містить відомості щодо Протоколів про прийняття на роботу та звільнення, що відповідає п. 2.4 Інструкції.
Зокрема зазначена інформація щодо дати прийняття до роботу та дати звільнення з роботи, роки, виконання річного мінімуму трудової участі в громадському господарстві, до того ж використання суб'єктом господарювання печатки.
Відповідно до архівної довідки від 16.05.2025 №05-07/01242 Запорізької обласної державної інформації Державного Архіву Запорізької області зазначено: «Рішенням загальних зборів уповноважених членів колгоспу «Ленінська правда» смт. Михайлівка Михайлівського району Запорізької області від 24 лютого 1996 р. (протокол №1) на базі колгоспу «Ленінська правда» було створено колективне сільськогосподарське підприємство (КСП) «Ленінська правда» смт. Михайлівка Михайлівського району Запорізької області, яке було правонаступником колгоспу.».
Крім того, відповідно до архівної довідки від 16.05.2025 №05-07/С-1081 Запорізької обласної державної інформації Державного Архіву Запорізької області зазначено: «У протоколах засідань правління та загальних зборів уповноважених членів колгоспу (з 1996 р.-КСП) «Ленінська правда» смт. Михайлівка Михайлівського району Запорізької області за 1990-1993 рр., 1995- 1996 рр., 1999 р., містяться відомості про роботу ОСОБА_2 , ОСОБА_2 (російською мовою) був прийнятий в члени колгоспу 13 березня та призначений на посаду головного зоотехніка ( протокол засідання від 20.03.1990 р. №2, протокол загальних зборів уповноважених члені колгоспу від 25 квітня 1990 р., №2);
значиться у списку обраних голів на районну конференцію зі створення ДСТ «Колос» (протокол загальних зборів уповноважених членів колгоспу від 16 лютого 1991 р. №1);
головний зоотехнік (протоколи засідань правління від 14 лютого 1992 р. №2, від 18 травня 1992 р. №4, від 03 червня 1992 р. №5, від 10 липня 1992 р. №6, протокол загальних зборів уповноважених членів колгоспу від 18 липня 1992 р.№2);
за сумісництво обов'язків головного зоотехніка та зоотехніка селекціонера було надано доплату в розмірі 50% ставки зоотехніка селекціонера (протокол засідання правління від 09 лютого 1993 р. №1);
головний зоотехнік (протокол загальних зборів уповноважених членів колгоспу від 10 лютого 1993 р. №1);
було рекомендовано загальним зборам уповноважених дозволити «отходничество в ОО «Талеро» (російською мовою) строком на один рік з 19 квітня 1993 р. (протокол засідання правління від 20 травня 1993 р. №3);
був рекомендований загальним зборам уповноважених до прийняття в члени колгоспу з 10 січня 1995 р. (протокол засідання правління від 13 січня 1995 р.№1);
головного зоотехніка було обрано до складу членів правління колгоспу (протокол загальних зборів уповноважених членів колгоспу від 18 лютого 1995 р. №1);
головний зоотехнік (протоколи засідань правління від 02 червня 1995 р. №5, від 28 листопада 1995 р. №8)...».
Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки, чи наданні додаткових документів, які будуть підтверджувати страховий стаж, при наявності його запису саме в трудовій книжці.
Не погодившись із протиправним рішенням відповідача №084150005852 про відмову у призначенні пенсії за віком від 12.06.2025, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Визначаючись щодо спірних правовідносин, що виникли між сторонами, суд виходив з наступного.
Відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 01 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 років.
За відсутності страхового стажу роботи 31 років, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 63 роки за наявності страхового стажу у період 01 січня 2025 по 31 грудня 2025 року - від 22 до 32 років, або після досягнення 65 років за наявності страхового стажу у період з 01 січня 2027 по 31 грудня року - від 15 до 24 років.
Відповідно до ст. 46 Конституції України: громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Конституційний Суд України зазначив, що Пенсійний фонд України закріплює основоположні засади права громадян на соціальний захист і відносить до законодавчого регулювання механізм реалізації цього права (абзац сьомий пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 20 червня 2001 року № 10- рп/2001).
За частиною 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями ст. 48 Кодексу законів про працю України визначено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637).
Відповідно до п. 1-2 Порядку №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Згідно з п. З Порядку №637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.
Отже, відсутність інформації про вироблені вихододі-іі в колгоспі за наявності трудової книжки не може бути підставою для виключення періодів роботи з 19.03.1990 по 20.12.1993, з 12.01.1995 по 14.03.1996 з мого трудового стажу, оскільки моє право на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії не може ставитись в залежність від виконання роботодавцем своїх обов'язків щодо ведення кадрової документації, зокрема передання документів на архівне зберігання.
Тобто відсутність інформації про вироблені вихододні в колгоспі пов'язана з обставинами, що виникли не з вини позивача, та на які він не міг вплинути.
ОСОБА_1 наголошує, що його право на пенсійне забезпечення гарантоване Конституцією і законами України та не може ставитись в залежність від існування певних документів, відсутніх не з моєї вини, збереження яких не може мною контролюватись, тому на мене не може покладатись відповідальність за їх збереження.
Статтею 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі членства в колгоспах, незалежно від характеру, тривалості роботи і перерв. При цьому при обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Відповідно до положень Інструкції по порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях, яка затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 № 162 (далі Інструкція № 162) та Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерством праці України, Міністерством юстиції України, Міністерством соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, (далі Інструкція № 58) трудова книжка заповнюється адміністрацією підприємства.
Відповідно до пункту 1.1 Інструкції № 162, чинної в період заповнення трудової книжки позивача, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників і службовців.
Трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій, які працювали понад 5 днів, в тому числі на сезонних і тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.
Відповідно до пункту 2.11 Інструкції № 162 після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалась трудова книжка.
Відповідно до пункту 1.1 Інструкції № 58, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Пунктом 2.2 Інструкції № 58 встановлено, що заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу або прийняття студента вищого, учня професійно-технічного навчального закладу, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем «кваліфікований робітник», «молодший спеціаліст», «бакалавр», «спеціаліст» та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, на стажування.
До трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Відповідно до пункту 2.4 Інструкції №58, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Аналіз зазначених правових норм свідчить про те, що відсутність інших документів на підтвердження трудового стажу не може нівелювати відомості трудової книжки та позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого ним трудового стажу. Прийняття на підтвердження стажу роботи інших письмових документів застосовується тільки в тому випадку, коли в трудовій книжці відсутні відповідні записи про роботу особи на підприємстві.
Подібна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 19.06.2020 у справі № 359/2076/17, від 18.11.2022 у справі № 560/3734/22.
При цьому, певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для не врахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а, від 04.09.2018 у справі № 423/1881/17.
Недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 по справі № 677/277/17.
Крім того, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці, оскільки неналежний порядок організації ведення документообігу на підприємстві, не може бути правомірною підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист в питанні зарахуванні страхового стажу. Що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 21.02.2018 у справі № 687/975/17.
Отже, відсутність інформації і зазначення інформації з порушенням порядку ведення трудової книжки це різні ситуації, які мають різні наслідки. Крім того зазначені записи засвідчені печатками колгоспу, що свідчить про їх достовірність.
Таким чином, суд вважає що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області безпідставно не враховано до страхового стажу позивача періоди з 19.03.1990 по 20.12.1993 та з 12.01.1995 по 14.03.1996 (весь період роботи в колгоспі Ленінська правда»), з урахуванням кількості відпрацьованих трудоднів, зазначених в трудовій книжці колгоспника.
Також суд зазначив, що всі первинні документи не можуть піддаватися сумніву та позбавляти особу права на отримання пенсії лише з тих підстав, що не надано уточнюючої довідки.
Отже, страховий стаж, необхідний позивачу для призначення пенсії за віком, відповідає ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Виходячи з вищезазначеного відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області є формальною та такою, що не відповідає законодавству.
Враховуючи встановлені обставини справи та наведені положення законодавства, суд приходить до висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області №084150005852 про відмову у призначенні пенсії за віком від 12.06.2025 та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати до стажу ОСОБА_1 періоди трудової участі в громадському господарстві відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 з 19.03.1990 по 20.12.1993 та з 12.01.1995 по 14.03.1996. Позовні вимоги в цій частині слід задовольнити.
Що стосується позовної вимоги про зобов'язання призначення пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 04.06.2025 року, то суд зазначає таке.
Призначення, перерахунок, нарахування та виплата пенсій відноситься до дискреційних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України.
Відповідно до частини першої статті 58 Закону №1058-IV, пенсійний фонд є органом, який, зокрема, здійснює керівництво та управління солідарною системою, забезпечує збирання, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування виплати пенсій.
Так, питання призначення пенсії є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.
Отже, дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.
Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.
За таких обставин адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Згідно з частиною другою статті 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Виходячи зі змісту позовних вимог та доказів, наданих на підтвердження правової позиції відповідачами, суд доходить висновку, що належним способом відновлення порушеного права позивача на отримання пенсії за віком буде зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком, прийнявши відповідне рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. Відтак, позов належить задовольнити частково.
Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
За подання позовної заяви до суду, позивачем було сплачено судовий збір у сумі 1211,20 грн, що підтверджується квитанцією від 14.08.2025 року.
Згідно із частинами першою, третьою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки суд позов задовольняє частково, то на користь позивача слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області судові витрати пропорційно до задоволених позовних вимог у сумі 605,60 грн.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнання протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області №084150005852 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 від 12.06.2025 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати до стажу ОСОБА_1 періоди трудової участі в громадському господарстві відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 з 19.03.1990 по 20.12.1993 та з 12.01.1995 по 14.03.1996.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком, прийнявши відповідне рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп. сплаченого судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 11 листопада 2025 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_1 код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 );
відповідач:
- Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження/місце проживання: майдан Волі, 3,м. Тернопіль,Тернопільський р-н, Тернопільська обл.,46001 код ЄДРПОУ/РНОКПП 14035769).
Головуючий суддя Подлісна І.М.