Справа № 500/4304/25
11 листопада 2025 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Подлісної І.М. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Тернопільського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Уточнені позовні вимоги обґрунтовані тим, що 19.04.2025, ОСОБА_1 (Далі - Позивач), звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Далі - Відповідач) із заявою про надання відстрочки.
У заяві про надання відстрочки Позивач, зазначив про те, що він є особою, яка на підставі п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягає призову на військову службу під час мобілізації.
Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані, які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов'язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов'язаних за вибором такої особи з інвалідністю.
В Позивача матір є особою з інвалідністю ІІ групи.
Жодної відповіді щодо розгляду своєї заяви Позивач не отримав.
У зв'язку з тим, що відповіді не було отримано, був направлений адвокатський запит, щодо повідомлення про результати розгляду заяви та надання рішення.
Від ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшла відповідь від 13.06.2025 №1727/45/вихЗПІ, в якому зазначено про те, що заява про надання відстрочки розглянута та для того, щоб її отримати ОСОБА_1 повинен особисто з'явитись до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Не погодившись з відповіддю був зроблений повторний адвокатський запит, на який була надана відповідь аналогічна першій.
На день подання позовної заяви до суду рішення по заяві про надання відстрочки Позивача, ІНФОРМАЦІЯ_1 не прийнято.
03.10.2025 на електронну адресу представника Позивача надійшов лист від ІНФОРМАЦІЯ_1 від 03.10.2025 № 1727/75/вихЗПІ, а саме відповідь на адвокатський запит від 03.09.2025, в якому зазначено про те, що комісія розглянула заву ОСОБА_1 про надання відстрочки і протоколом № 9 від 23.04.2025 року відмовила ОСОБА_1 в наданні відстрочки за п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у зв'язку з наявністю іншої невійськовозобов'язаної особи, яка зобов'язана утримувати особу з інвалідністю.
Позивач вважає рішення відповідача протиправним та таким яке підлягає скасуванню, просив позов задовольнити повністю.
Ухвалою суду від 23.07.2025 року прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Даною ухвалою встановлено 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.
Ухвалою суду від 01.09.2025 у задоволенні заяви про забезпечення адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - відмовлено.
Ухвалою суду від 17.09.2025 продовжено процесуальний строк розгляду справи на 2 місяці.
Ухвалою суду від 17.09.2025 ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін у судове засідання та призначено судове засідання на 15.10.2025 о 10:45 год.
09.10.2025 представником позивача надіслано через систему "Електронний суд" заяву про зміну предмету позову, а саме:
визнати протиправним та скасувати рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформленого протоколом комісії від 23.04.2025 № 9, в частині відмови у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період;
зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 надати ОСОБА_1 відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Ухвалою суду від 15.10.2025 відкладено розгляд справи в режимі відеоконференції на 11.11.2025 о 10:30 год.
Представником відповідача подано до суду 20.10.2025 клопотання про поновлення строків на подання відзиву та відзив на позовну заяву.
У відзиві відповідач не погоджується з позовними вимогами та доводами, викладеними в адміністративному позові, та в обґрунтування своїх заперечень зазначає наступне.
22 квітня 2025 року заява Позивача була зареєстрована в ІНФОРМАЦІЯ_2 та відповідно до п.60 Постанови КМУ №560 від 16.05.2025 року комісія вивчила отримані заяву та підтверджуючі документи, оцінила законність підстав для надання відстрочки.
Для перевірки законності підстав для надання відстрочки було зроблено запити до органів ДРАЦСу щодо наявності інших невійськовозобов'язаних членів сім'ї, які зобов'язані утримувати осіб, зазначених в п.13 ч.І стаття 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Було з'ясовано, що Позивач має сестру, яка зобов'язана утримувати свою матір.
Відповідно до п. 11 Положення № 154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки оформляють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.
В подальшому Кабінет Міністрів України прийняв постанову №560 від 16.05.2024. яка набрала чинності 18.05.2024 «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», в якій у розділі «Падання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення» чітко передбачено алгоритм дій районного ТЦК:
«п.56. Відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
п.57. Для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:
голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу): члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров'я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).
Ц.58. За наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4. до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації.
п.60. Комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.
Комісія зобов'язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв'язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
У разі позитивного рішення військовозобов'язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6.
У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
Комісією розглянута заява Позивача та протоколом від 23.04.2025 року №9 від 23.04.2025 року відмовлено в наданні відстрочки від призову під час мобілізації, оскільки відсутні законні підстави для надання такої відстрочки.
На підставі викладеного представник відповідача просив в задоволенні позову відмовити.
Учасники справи подали до суду письмові заяви про розгляд справи за їх відсутності, а тому враховуючи положення статей 194, 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) розгляд справи проведено у порядку письмового провадження.
Дослідивши подані до суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступне.
19.04.2025 ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою про надання відстрочки.
У заяві про надання відстрочки Позивач, зазначив про те, що він є особою, яка на підставі п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягає призову на військову службу під час мобілізації.
Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані, які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов'язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов'язаних за вибором такої особи з інвалідністю.
В Позивача матір є особою з інвалідністю ІІ групи.
До вказаної заяви Позивач додав засвідчені копії документів, а саме: паспорта, РНОКПП, витягу з реєстру територіальної громади заявника (позивача); свідоцтва про народження заявника (позивача); копію витягу з реєстру територіальної громади ОСОБА_2 - мати заявника (Позивача); копія довідки серія ТЕР № 0027128 від 26.05.2011; копію посвідчення серія НОМЕР_1 про призначення пенсії ОСОБА_2 , як інваліду ІІ групи; акта про встановлення факту здійснення особою постійного догляду за № 67 від 10.01.2024, яким встановлено факт здійснення постійного догляду Позивачем за своєю матір'ю ОСОБА_2 ; заява ОСОБА_2 за формою згідно Додатку 15 постанови КМУ № 560 від 16.05.2025; військово-облікового документа заявника (позивача).
Зазначену заяву з додатками позивач надіслав цінним листом 4840200112051 з описом вкладення засобами поштового зв'язку АТ «Укрпошта» на поштову адресу відповідача 19.04.2025, який згідно відмітки у рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення було отримано представником відповідача за довіреністю 24.04.2025. Жодної відповіді щодо розгляду своєї заяви Позивач не отримав.
У зв'язку з тим, що відповіді не було отримано, був направлений адвокатський запит, щодо повідомлення про результати розгляду заяви та надання рішення.
Від ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшла відповідь від 13.06.2025 №1727/45/вихЗПІ, в якому зазначено про те, що заява про надання відстрочки розглянута та для того, щоб її отримати ОСОБА_1 повинен особисто з'явитись до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Не погодившись з відповіддю був зроблений повторний адвокатський запит, на який була надана відповідь аналогічна першій.
На день подання позову рішення по заяві про надання відстрочки Позивача, ІНФОРМАЦІЯ_1 не прийнято.
03.10.2025 на електронну адресу представника Позивача надійшов лист від ІНФОРМАЦІЯ_1 від 03.10.2025 № 1727/75/вихЗПІ, а саме відповідь на адвокатський запит від 03.09.2025, в якому зазначено про те, що комісія розглянула заву ОСОБА_1 про надання відстрочки і протоколом № 9 від 23.04.2025 року відмовила ОСОБА_1 в наданні відстрочки за п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у зв'язку з наявністю іншої невійськовозобов'язаної особи, яка зобов'язана утримувати особу з інвалідністю.
Не погодившись із протиправним рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Визначаючись щодо спірних правовідносин, що виникли між сторонами, суд виходив з наступного.
Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок розгляду заяви про надання відстрочки врегульований Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 (Далі - Порядок № 560).
Згідно з п. п. 56, 58 Порядку № 560, відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
За наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (військовозобов'язані СБУ чи розвідувальних органів - голові Комісії в Центральному управлінні або регіональному органі СБУ чи відповідному розвідувальному органі) за місцем перебування на військовому обліку заяву за формою згідно з додатком 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5.
Відповідно до п. 60 Порядку №560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.
Комісія зобов'язана розглянути отримані заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи календарних днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом дня, наступного за днем отримання інформації на запити до органів державної влади, інших державних органів.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
В рішенні ІНФОРМАЦІЯ_1 причина відмови у наданні відстрочки зазначено «є донька».
Відповідно до ст. 172 Сімейного кодексу України, дитина, повнолітні дочка, син зобов'язані піклуватися про батьків, проявляти про них турботу та надавати їм допомогу.
Разом з тим, слід вказати, що обов'язок «здійснювати утримання батьків» та «здійснювати догляд за батьками», не є тотожнім у спірних правовідносинах.
Постійний догляд це форма догляду за особами з різними фізичними або психічними обмеженнями, що вимагає постійної присутності доглядача для надання необхідної допомоги та підтримки.
Згідно з частиною першою статті 202 Сімейного кодексу України повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.
Тобто, «здійснювати утримання за батьками» це надання матеріальної допомоги, в той час як «постійний догляд» це вимагає постійної присутності доглядача для надання необхідної допомоги та підтримки.
ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2 , відповідно яка є особою за якою потрібен постійний догляд. У зв'язку з тим, що донька не проживає з матір'ю та відповідно не здійснює догляд за нею, ОСОБА_1 , як син і єдина особа, яка постійно доглядає за матір'ю, яка є інвалідом ІІ групи, звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 з заявою про надання відстрочки за п.13 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Відповідно до заяви надав весь пакет документів передбачений Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560, зокрема документи на підтвердження інвалідності матері копію посвідчення серія НОМЕР_1 про призначення пенсії ОСОБА_2 , як інваліду ІІ групи; документи на підтвердження спільного проживання, а саме витяги з реєстру територіальної громади заявника (позивача) та мати позивача ОСОБА_2 ; на підтвердження родинних відносин, а саме свідоцтва про народження заявника (позивача) та документ, який підтверджує факт, що саме позивач здійснює догляд за своєю матір'ю, а саме акт про встановлення факту здійснення особою постійного догляду за № 67 від 10.01.2024, яким встановлено факт здійснення постійного догляду Позивачем за своєю матір'ю ОСОБА_2 .
Слід наголосити на тому, що у разі виникнення сумнівів у достовірності наданих заявником документів, які підтверджують право на відстрочку від призову, відповідач мав право самостійно звернутись із запитами до відповідних органів державної влади. Мета таких запитів - перевірка або спростування права позивача на відстрочку. В частині перевірки чи мешкає донька з матір'ю та як наслідок чи здійснює відповідний догляд за матір'ю Позивача, але в оскаржуваному рішенні взагалі про це нічого не сказано.
Таким чином, саме позивач, як син є єдиною особою на яку покладено обов'язок утримувати матір.
Отже, відповідач відмовивши позивачу у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до п. 13 ч. 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» діяв не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а тому рішення відповідача оформлене протоколом №9 від 23.04.2025 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Виходячи з практики Європейського суду з прав людини (зокрема, постанови по справі Олссон проти Швеції від 24.03.1988 року (скарга № 10465/83) за наявністю правової можливості, якщо ідеться про прийняття органом одного з двох рішень надати чи ні певну можливість здійснювати певні дій, суди повинні відновлювати порушене право шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень (у т. ч. колегіальний орган) прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.
Щодо позовної вимоги позивача про зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_1 надати ОСОБА_1 відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", то суд зазначає таке.
Відповідно до абзацу 4 пункту 58 Порядку №560 районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки або його відділ за місцем перебування на військовому обліку військовозобов'язаного, який відповідно до закону зобов'язаний утримувати осіб, зазначених у пункті 13 частини першої статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, або здійснює постійний догляд за особами, зазначеними у пунктах 9 і 14 частини першої статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, під час прийняття рішення про надання відстрочки від призову на військову службу за призовом під час мобілізації перевіряє перебування такого військовозобов'язаного на військовому обліку, родинні зв'язки військовозобов'язаного та особи, яку відповідно до законодавства зобов'язаний утримувати військовозобов'язаний або за якою здійснює постійний догляд, наявність інших осіб, місце проживання яких задекларовано/зареєстровано за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання військовозобов'язаного або особи, яка перебуває на утриманні або потребує постійного догляду, з використанням відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, Державного реєстру актів цивільного стану громадян, інших інформаційних систем, реєстрів та баз даних, у тому числі шляхом інформаційного обміну.
Згідно з абзацом 1 пункту 60 Порядку №560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.
Аналіз даних пунктів Порядку №560 вказує на те, що заяви з доданими до них документами військовозобов'язаних про надання (продовження) відстрочки перед прийняттям рішення підлягають попередньому вивченню та оцінці комісією, а у випадку надання (продовження) відстрочки з підстав, передбачених пунктом 13 частини першої статті 23 Закону №3543-XII, перевірці підлягають зокрема родинні зв'язки військовозобов'язаного та особи за якою він здійснює постійний догляд та сам факт здійснення постійного догляду, в т.ч і з використанням відомостей відповідних державних реєстрів.
У даній справі предметом судового контролю було рішення відповідача, яке обґрунтоване певними мотивами, що були в подальшому перевірені судом на їх відповідність фактичним обставинам справи та нормам законодавства. Суд не здійснював перевірку всіх умов, на підставі яких позивач користується правом на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
А тому, у цьому контексті суд зазначає, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (частина перша стаття 2 КАС України).
Конституційний Суд України в рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення у правах.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Роль суду в правовій державі, окрім іншого, полягає в забезпеченню правового порядку та правової визначеності. Суд не може використовуватись як механізм розбалансування правовідносин, його діяльність має відповідати вимогам справедливості та враховувати наслідки реалізації його рішень.
У цій справі, суд наділений лише повноваженнями перевірити правильність рішення відповідача щодо відмови позивачу у наданні (продовженні) відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Суд не має повноважень здійснювати вивчення та оцінку всіх документів позивача, що на його думку підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу, а відтак і зобов'язувати відповідача прийняти рішення про надання відстрочки позивачу.
Враховуючи зазначене, з метою надання ефективного захисту порушеному права позивача, суд з урахуванням положень частини 2 статті 9 КАС України, вважає за доцільне у цій справі визначити спосіб захисту порушеного права шляхом зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19.04.2025 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 13 частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", з урахуванням висновків суду у цій справі.
Відповідно до статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Позов належить задовольнити частково.
Відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Оскільки позов підлягає задоволенню частково, то відповідно до частин першої, третьої статті 139 КАС України позивачу слід відшкодувати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 605,60 грн, сплачений відповідно до квитанції від 17.07.2025.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформленого протоколом комісії від 23.04.2025 № 9, в частині відмови у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19.04.2025 року, про надання відстрочи від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", з урахуванням висновків суду у цій справі.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 , судовий збір у сумі 605,60 грн (шістсот п'ять грн 60 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 11 листопада 2025 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_1 код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 );
відповідач:
- ІНФОРМАЦІЯ_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_2 код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_3 ).
Головуючий суддя Подлісна І.М.