13 листопада 2025 р. Справа № 480/10478/23
Сумський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Шевченко І.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) через представника звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач, Військова частина НОМЕР_1 ) про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу премію у розмірі 125% від посадового окладу за період з 01 по 24 жовтня 2015 року; надбавку за виконання особливо важливих завдань у розмірі 50% від окладу грошового утримання за період з 01 по 24 жовтня 2015 року; щомісячну додаткову винагороду у розмірі 60% від грошового забезпечення за період з 01 по 24 жовтня 2015 року включно, згідно наказу Міністра оборони України від 15.11.2010 № 595; одноразову грошову допомогу в розмірі 4% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби згідно Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014р. № 460.; грошову допомогу на оздоровлення за 2015рік.; матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за час проходження служби та здійснити індексацію цих виплат.
Свої вимоги мотивував тим, що позивач проходив військову службу під час мобілізації у в/ч НОМЕР_2 польова пошта НОМЕР_3 , а згідно наказу від 23.10.2015 № 222 звільнений з військової служби з 24 жовтня 2015р. Втім спірних виплат при звільненні з військової служби йому проведено не було. Також вважає, що має право на індексацію грошового забезпечення та виплату належних йому до виплати при звільненні з військової служби сум, оскільки питання індексації заробітної плати врегульовано КЗпП, Законом України "Про оплату праці", Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" та Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.
Ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідач у поданому відзиві заперечував проти позову та просив у його задоволенні відмовити з огляду на те, що з позивачем проведено розрахунки по наказу командира Військової частини НОМЕР_3 від 23.10.2015 №222.
Щодо виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань з посланням на наказ Міністерства Оборони України № 260 від 11.06.2008 року зазначив, що підставою набуття права на виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань є, в першу чергу, рапорт військовослужбовця, а також наказ командира. Оскільки позивач не звертався із рапортом про виплату йому матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, відповідно така допомога йому не виплачувалась.
Щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01 по 24 жовтня 2015 року із застосуванням місяців для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення, з посиланням на Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, зазначив, що відповідно до статистичної інформації Державної служби статистики України (яка є у відкритому доступі) індекс споживчих цін станом на жовтень місяць 2015 року становив 98,7 %, тобто не перевищив поріг індексації в розмірі 103 відсотка. Тому з урахуванням вказаного, нарахована індексація позивачу за період з 01 по 24 жовтня 2015 року відповідно до норм та правил, визначених Порядком № 1078 становить 0,00 гривень.
Відтак, відповідач вважає, що командування військової частини НОМЕР_1 діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Станом на сьогодні відповіді на відзив позивачем до суду не подано.
Дослідивши наявні матеріали справи, заяви по суті справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи та об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Позивач проходив військову службу та наказом командувача військ оперативного командування “ ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 29.09.2015 року №100-РС ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас.
Відповідно до витягу з наказу командира Військової частини польова пошта НОМЕР_3 (по стройовій частині) № 222 від 23.10.2015 старшого сержанта ОСОБА_1 , головного сержанта мотопіхотного взводу 3 мотопіхотної роти НОМЕР_4 окремого мотопіхотного батальйону, з 24.10.2015 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, та згідно наказу Міністра оборони України від 11.06.2008 №260 визначено до виплати:
премію у розмірі 125% від посадового окладу за період з 01 по 24 жовтня 2015 року включно;
надбавку за виконання особливо важливих завдань у розмірі 50% від окладу грошового утримання за період з 01 по 24 жовтня 2015 року включно.
Також наказано виплатити:
щомісячну додаткову винагороду у розмірі 60% від грошового забезпечення за період з 01 по 24 жовтня 2015 року включно,
одноразову грошову допомогу в розмірі 4% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби,
грошову допомогу на оздоровлення за 2015 рік,
компенсацію за невикористану чергову відпустку за 2015 рік за 6 діб (а.с.11).
Вважаючи, що відповідач під час звільнення з військової служби ОСОБА_1 протиправно не виплатив суми згідно наказу від 23.10.2015 №222 та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, а також не провів індексацію таких сум, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд вказує наступне.
Згідно ч.1 ст.9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно з частинами 2, 3 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Тобто грошове забезпечення включає в себе усі, встановлені законом, надбавки, доплати та винагороди, передбачені під час проходження служби.
Відповідно до ч. 4 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Так, порядок та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, ліцеїстам та вихованцям військових оркестрів, а також порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил України одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби на час звільнення позивача зі служби у відповідача, було врегульовано Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністерства оборони України 11 червня 2008 року №260, чинної на час звільнення позивача (далі - Інструкція №260 у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), відповідно до пунктів 1.2, 1.10 розділу І якої грошове забезпечення військовослужбовців визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Розміри посадових окладів, окладів за військовими званнями, додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців установлюються відповідно до чинного законодавства (п.1.2).
Грошове забезпечення, що належить військовослужбовцю і своєчасно не виплачене йому або виплачене в меншому, ніж належало, розмірі, виплачується за весь період, протягом якого військовослужбовець мав право на нього, але не більше ніж за три роки, що передували зверненню за одержанням грошового забезпечення.
Виплата одноразових додаткових видів грошового забезпечення здійснюється, якщо звернення про їх отримання надійшли до закінчення трьох років із дня виникнення права на їх отримання (п.1.10 розділу 1).
Відповідно до пунктів 31.1-31.4 розділу ХХХІ Інструкції №260 командири (начальники) військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій Збройних Сил України мають право преміювати осіб офіцерського складу, осіб рядового, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, за їх особистий внесок у загальні результати служби (п.31.1).
Розміри премії, але не менше 10 відсотків посадових окладів, установлюються за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України, та особливостей проходження служби (п.31.2).
Преміювання здійснюється в межах фонду грошового забезпечення, затвердженого для військової частини в кошторисі (п.31.3).
Виплата премії військовослужбовцям здійснюється щомісяця за попередній місяць під час виплати грошового забезпечення за поточний місяць на підставі наказу командира військової частини (командирам військових частин - наказу вищих командирів (начальників)), який видається до 5 числа місяця, наступного за місяцем преміювання (п.31.4).
За приписами пунктів 15.1, 15.9 розділу XV Інструкції №260 особам сержантського складу виплачується надбавка за виконання особливо важливих завдань в розмірах до 50 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років (п.15.1).
Надбавка за виконання особливо важливих завдань виплачується за місцем штатної служби за минулий місяць одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць. Військовослужбовцям, які вибувають з військової частини, надбавка виплачується до дня звільнення від обов'язків за посадою включно (п.15.9).
Відповідно до пунктів 30.1, 30.2 розділу ХХХ Інструкції №260 особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, один раз на рік надається грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення (п.30.1).
Грошова допомога для оздоровлення надається військовослужбовцям за місцем штатної служби в разі вибуття їх у щорічну основну відпустку повної тривалості або у другу частину щорічної основної відпустки (у тому числі в дозволених випадках за невикористану відпустку за минулий рік) або без вибуття у відпустку (за їх заявою протягом поточного року) на підставі наказу командира військової частини (п.30.2).
За приписами п. 37.1 розділу XXXVII Інструкції №260 у разі звільнення з військової служби посадові оклади, оклади за військовими званнями та щомісячні додаткові види грошового забезпечення виплачуються до дня отримання військовою частиною наказу або повідомлення про звільнення з військової служби займають посади, на які були призначені, як правило до дня виключення наказом зі списків особового складу включно.
Відповідно до пункту 37.9 розділу XXXVII Інструкції №260 особам сержантського складу, звільненим з військової служби, у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які щорічну основну відпустку за поточний рік не використали, у разі, якщо їм не надавалася відпустка з подальшим виключенням зі списків особового складу, виплачується грошова компенсація за невикористані дні щорічної основної відпустки. У разі, якщо військовослужбовець використав частину відпустки а друга частина відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу не надавалася, йому виплачується компенсація за невикористані дні другої частини відпустки.
Крім того, Інструкцією про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, яка затверджена наказом Міністра оборони України 15.11.2010 № 595 (у редакції наказу Міністерства оборони України 05.12.2012 № 825, чинного на час звільнення позивача зі служби, далі - Інструкція №595) було передбачено з 01.01.2014 виплату 60 відсотків місячного грошового забезпечення військовослужбовцям за місцем штатної служби за минулий місяць одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць на підставі наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації). Згідно із п.6 цієї Інструкції військовослужбовцям, які вибувають із військової частини раніше дня, установленого для виплати грошового забезпечення, належні суми винагороди виплачуються до дня їх виключення зі списків особового складу частини.
Також пунктом 1 Порядку та умов виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 р. № 460 (далі - Порядок №460) у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом у зв'язку з мобілізацією та звільняються із служби після прийняття рішення про демобілізацію (крім військовослужбовців строкової військової служби) (далі - військовослужбовці), виплачується одноразова грошова допомога (далі - допомога) в розмірі 4 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення.
Матеріалами справи підтверджено, що позивачу, відповідно до вказаних вище норм Інструкції №260, Інструкції №595, Порядку №460, на підставі наказу від 23.10.2015 №222 (а.с.11) було проведено наступні виплатити:
- премію у розмірі 125% від посадового окладу за період з 01 по 24 жовтня 2015 року включно у розмірі 716,13грн.;
- надбавку за виконання особливо важливих завдань у розмірі 50% від окладу грошового утримання за період з 01 до 24 жовтня 2015 року включно у розмірі 350,41грн.;
- грошову допомогу на оздоровлення за 2015 рік у розмірі 2663,00грн.,
- компенсацію за невикористану чергову відпустку за 2015 рік за 6 діб у розмірі 445,70грн.;
- щомісячну додаткову винагороду у розмірі 60% від грошового забезпечення за період з 01 по 24 жовтня 2015 року включно, у тому числі за минулий місяць, у розмірі 1043,58грн.
- одноразову грошову допомогу в розмірі 4% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, у розмірі 1069,68грн.
Зазначені вище виплати у вказаних розмірах були виплачені позивачу у листопаді 2015р. Ці обставини підтверджуються копією атестата про звільнення та карткою особового рахунку позивача (а.с.12,24).
У позові позивач не заперечував розмір нарахованих сум, що вказані у грошовому атестаті, виданому йому при звільненні, втім стверджував, що ці кошти йому не виплачені.
Однак, враховуючи, що під час розгляду справи підтверджено нарахування та виплату позивачу у листопаді 2015р. премії у розмірі 125% від посадового окладу за період з 01 по 24 жовтня 2015 року включно, надбавки за виконання особливо важливих завдань у розмірі 50% від окладу грошового утримання за період з 01 до 24 жовтня 2015 року включно, щомісячної додаткової винагороди у розмірі 60% від грошового забезпечення за період з 01 по 24 жовтня 2015 року включно, одноразової грошової допомоги в розмірі 4% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, грошової допомоги на оздоровлення за 2015 рік, підстави для задоволення позовних вимог в частині нарахування та виплати таких сум відсутні. У зв'язку з цим, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову в цій частині.
Що стосується позовних вимог в частині нарахування та виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за час проходження служби, суд враховує наступне.
Відповідно до пунктів 33.1, 33.2, 33.3 розділу XXIII Інструкції №260 особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять службу за контрактом, для вирішення соціально-побутових питань один раз на рік надається матеріальна допомога в розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення (п.33.1).
Матеріальна допомога надається військовослужбовцям за їх заявою за місцем штатної служби на підставі наказу командира військової частини, а командиру (начальнику) - на підставі наказу вищого командира (начальника) із зазначенням у ньому розміру допомоги (п.33.2).
Розмір матеріальної допомоги установлюється за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України (п.33.3).
Системний аналіз вказаних норм свідчить про те, що спірна матеріальна допомога надається лише один раз на рік лише за заявою військовослужбовця та виключно на підставі наказу командира військової частини. Втім в матеріалах справи відсутні докази звернення позивача із заявою під час проходження служби про виплату спірної допомоги
Крім того розмір матеріальної допомоги установлюється за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України. Тобто така виплати не є обов'язковою виплатою, а надається за рішенням (розсудом) Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення.
Враховуючи вищевикладене суд не вбачає підстав для задоволення і цієї частини позовних вимог.
Що стосується позовних вимог про здійснення індексації нарахованих та виплачених за період з 01.10.2015 до 24.10.2015 премії у розмірі 125% від посадового окладу за період з 01 по 24 жовтня 2015 року включно, надбавки за виконання особливо важливих завдань у розмірі 50% від окладу грошового утримання за період з 01 до 24 жовтня 2015 року включно, щомісячної додаткової винагороди у розмірі 60% від грошового забезпечення за період з 01 по 24 жовтня 2015 року включно, одноразової грошової допомоги в розмірі 4% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, грошової допомоги на оздоровлення за 2015 рік, суд враховує наступне.
Відповідно до ст.1 Законом України від 03.07.1991 № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон № 1282-ХІІ, тут і далі - в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення трудових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Згідно з ч.ч.1,5 ст. 2, ч.1 ст.4 Закону № 1282-ХІІ, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії, стипендії, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка.
Індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів (ст.9 Закону №1282-ХІІ).
Статтею 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05 жовтня 2000 року, №2017-III визначено, що індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі ст.19 цього Закону, є обов'язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Враховуючи вищевикладене, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці і у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації обов'язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) покладається на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності та виду юридичної особи.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, з наступними змінами та доповненнями (далі - Порядок № 1078, тут і далі - в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно пункту 1-1 Порядку № 1078, підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2013 року - місяця опублікування Закону України від 06.02.2003 № 491-IV «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення». Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищував поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
Аналіз наведених вище нормативно-правових актів, за відсутністю затвердженого особливого порядку індексації військовослужбовців, дає підстави для нарахування індексації грошового забезпечення у встановленому Урядом України порядку, а саме Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078. При цьому, як вказаним Порядком так і Законом № 1282-ХІІ в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка.
Судом під час розгляду справи встановлено, що спірні виплати позивачу, виплачені в листопаді 2015р., були нараховані за період з 01.10.2015-24.10.2015, тобто у місяці (жовтень 2015р.), в якому індекс споживчих цін не перевищив 101, а відтак, суд, враховуючи вказані норми Порядку№1078 та Закону №1282-ХІІ в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині зобов'язання відповідача здійснити індексацію виплат нарахованих за період 01.10.2015-24.10.2015.
Враховуючи викладене суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 90, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 255, 295, 297, п.15.5 Розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ) про зобов'язання вчинити дії - відмовити у повному обсязі.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 13.11.2025.
Суддя І.Г. Шевченко