Справа № 420/9776/25
13 листопада 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Хурси О.О., розглянувши в спрощеному позовному провадженні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Державного навчального закладу «Лиманський професійний аграрний ліцей» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, -
Державний навчальний заклад «Лиманський професійний аграрний ліцей» звернувсь до суду з позовом до Головного управління ДПС в Одеській області, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Головного управління ДПС в Одеській області № 8668/15-32/07-06 від 27.02.2025;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Головного управління ДПС в Одеській області № 8748/15-32/07-06 від 27.02.2025.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що у наказі про проведення фактичної перевірки відсутні будь-які посилання на конкретні (фактичні) підстави порушення законодавства, що спричинили необхідність призначення фактичної перевірки, крім посилання на норми, що їх регулюють, та вказано лише, що перевірка здійснюється на підставі пп. 80.2.7, п. 80.2, ст. 80 Податкового кодексу України. Водночас, перевірка дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками не здіснювалася. Разом з тим, контролюючим органом здійсено перевірку проведення розрахункових операцій без застосування розранкових операцій.
Відповідач подав відзив, в якому зазначив, що незазначення конкретної підстави в наказі на проведення на перевірки не свідчить про незаконність наказу або перевірки, у наказі про проведення перевірки достатньо зазначити підставу її проведення, визначену Податковим кодексом України, а тому вважає виконаним вимоги п. 81.1 ст. 81 ПК України. У відповідності до вимог чинного законодавства, державний ліцей підпадає під сферу обов'язкового використання реєстраторів розрахункових операцій.
Процесуальні дії у справі: ухвалою суду від 29.09.2025 витребувано докази.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Державний навчальний заклад «Лиманський ПАЛ» зареєстровано Роздільнянською районною державною адміністрацією Одеської області ради від 22.10.1996 №15441050002000014, та знаходяться на обліку: 1524 - Головне управління ДПС в Одеській області, Роздільнянська ДПІ від 12.11.1997 № 205.
Головним управлінням ДПС в Одеській області у відповідності до вимог пп. 191.1.4 п. 191.1 ст. 191, пп. 191.1.14 п. 191.1 ст. 191, ст. 20, п. п. 75.1.3 п. 75.1 ст 75, п. п. 80.2.7 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (із змінами і доповненнями) прийнято наказ від 14.01.2025 року № 332-п «Про проведення фактичної перевірки Державний навчальний заклад «Лиманський ПАЛ», податкова адреса: Одеська область, Роздільнянський район, смт Лиманське, вул. Чкалова, буд. 1, адреса господарського об'єкту Одеська область, Роздільнянський район, смт Лиманське, вул. Чкалова, буд. 1 з 20.01.2025 тривалістю 10 діб, перевіряємий період з 21.01.2022 - по дату закінчення фактичної перевірки, з метою здійснення контролю в частині дотримання вимог чинного законодавства, яке регулює обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Підставою для прийняття даного наказу Головного управління ДПС в Одеській області став лист Державної податкової служби України від 18.12.2024 № 35206/7/99-00-07-04-03-07 щодо здійснення контролю за дотриманням роботодавцями законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами ), а саме державного навчального закладу «Лиманський ПАЛ», код за ЄДРПОУ 02546387.
Згідно з актом від 30.01.2025 №37З3/15/24/РРО/02546З87 складеним Головним управлінням ДПС в Одеській області за результатами фактичної перевірки вiд 29.01.2025 року, встановлено наступні порушення: 1. Проведення розрахункових операцій без застосування РРОПРРО, а саме здійснення розрахунків за проживання в гуртожитку та харчування в їдальні ліцею через касира від студентів згідно відомостей та касової книги, прибуткових касових ордерів, які надані до перевірки та завірені належним чином, на загальну суму проведених розрахункових операцій 936861,65 грн. 2. Не надано до перевірки оборотно-сальдову відомість по рах. 301, касову книгу, ПКО, відомості за 2022 та 9 міс. 2023 р., банківські виписки». Встановлено порушення «п. 1 ст. 3 Закону України від 06.07.95 №265/95-ВР Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та пocлyг»; п. 82.2. ст. 85 Податкового Кодексу України від 02.12.10 №2755-VI (зі змінами та доповненнями). В акті вказано, що державний навчальний заклад «Лиманський ПАЛ» на вручені переліку документів, які необхідно надати до 22.01.2025, відмовлено від надання посадовим (службовим) особам контролюючого органу документів, що належать або пов'язані з предметом перевірки: 1. банковські виписки по всім рахункам; 2. касова книга з прибутковими та видатковими касовими ордерами за 2022, та 3 квартали 2023; 3. обороно-сальдова відомість по рах. 301, 302 та ін.»
27.02.2025 Головним управлінням ДПС в Одеській області прийняті податкові повідомлення-рішення:
№ 8668/15-32/07-06, в якому вказано, порушення п.1 ст. 3 Закону України №265/95-ВР від 06.07.1995 «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та на підставі п.п. 54.3.3, п.54.3 ст.54 Податково Кодексу України і п.1 ст. 17 Закону України №265/95-ВР від 06.07.1995 «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (із змінами та доповненнями) застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), та/або пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності один мільйон чотириста три тисячі сто чотири грн. 98 коп. (1 403 104,98) штрафні (фінансові) санкції за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій.
№ 8748/15-32/07-06, встановлено порушення п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 та на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54пункту(ів) пункту 121.1 статті (ей) 121 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 року (із змінами та доповненнями) застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі одна тисяча двадцять гривень 00 копійок (1020,00).
Спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України.
Підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України визначено, що контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Згідно із пунктом 75.1 статті 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження й обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до пунктів 61.1, 61.2 статті 61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у статті 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Згідно з підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Згідно з підпунктами 19-1.1.13-19-1.1.20 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу: здійснюють ліцензування діяльності суб'єктів господарювання з виробництва спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів і рідин, що використовуються в електронних сигаретах, оптової торгівлі спиртом, оптової та роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами і рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та контроль за таким виробництвом; здійснюють контроль у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, контроль за їх цільовим використанням, забезпечують міжгалузеву координацію у цій сфері; забезпечують контроль за прийняттям декларацій про максимальні роздрібні ціни на підакцизні товари (продукцію), встановлені виробником або імпортером, та узагальненням відомостей, зазначених у таких деклараціях, для організації роботи та контролю за повнотою обчислення і сплати акцизного податку; здійснюють заходи щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального; проводять роботу щодо боротьби з незаконним виробництвом, переміщенням, обігом спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального; організовують роботу, пов'язану із замовленням марок акцизного податку, їх зберіганням, продажем, відбором зразків, з метою проведення експертизи щодо їх автентичності та здійснюють контроль за наявністю таких марок на пляшках (упаковках) з алкогольними напоями, пачках (упаковках) тютюнових виробів, ємностях (упаковках) з рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, під час їх транспортування, зберігання і реалізації; забезпечують контроль за дотриманням суб'єктами господарювання, які провадять роздрібну торгівлю тютюновими виробами, вимог законодавства щодо максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби, встановлених виробниками або імпортерами таких виробів; забезпечують контроль за дотриманням суб'єктами господарювання, які провадять оптову або роздрібну торгівлю алкогольними напоями, вимог законодавства щодо мінімальних оптово-відпускних або роздрібних цін на такі напої.
Верховний Суд зокрема у постановах від 20 березня 2018 року у справі № 820/4766/17, від 22 травня 2018 року і 04 жовтня 2022 року у справі № 810/1394/16, від 05 листопада 2018 року у справі № 803/988/17, від 25 січня 2019 року у справі № 812/1112/16, від 10 квітня 2020 року у справі № 815/1978/18, від 12 серпня 2021 року у справі № 140/14625/20, від 05 липня 2023 року у справі № 460/2663/22, від 26 липня 2023 року у справі № 280/4696/22, від 17 серпня 2023 року у справі № 160/15431/21, від 27 листопада 2023 року у справі № 420/11790/22 висловив позицію, згідно з якою підпункт
80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України містить дві самостійні (автономні) підстави для проведення фактичної перевірки у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального: (1) отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства, а також (2) здійснення контролюючим органом функцій, визначених законодавством у цій сфері.
Тобто цей пункт передбачає альтернативні підстави проведення фактичної перевірки, які можуть застосовуватися як у сукупності, так і кожна окремо. Здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального є самостійною обставиною, з якою законодавець пов'язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб'єктів господарювання та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства.
Також Верховний Суд неодноразово, зокрема, у постановах від 12 жовтня 2021 року у справі № 120/5729/20-а, від 12 жовтня 2021 року у справі № 120/5229/20-а, від 11 липня 2022 року у справі № 120/5728/20-а, від 21 грудня 2022 року у справі № 500/1331/21, від 05 липня 2023 року у справі № 460/2663/22, від 17 серпня 2023 року у справі № 160/15431/21, від 27 листопада 2023 року у справі № 420/11790/22 зазначав, що формулювання конкретного змісту наказу є дискрецією контролюючого органу, однак, з обов'язковим дотриманням вимог норм абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України щодо змісту наказу про проведення перевірки. У разі встановлення в одному підпункті статті декількох самостійних підстав для проведення перевірки, кожна з них не обов'язково має бути сформульована тотожно до змісту правової норми, якою ця підстава встановлена, проте повинна бути чітко визначена та відповідати правовій нормі. Виконання такої вимоги забезпечує розуміння суб'єктом господарювання причин, що зумовили проведення перевірки, а також кола питань, які можуть бути її предметом, залежно від підстави проведення. У такій ситуації в разі виникнення спору щодо наявності дійсних підстав для проведення перевірки або обґрунтованості припущень щодо вчинення суб'єктом господарювання порушень суд має можливість перевірити ці питання під час розгляду адміністративної справи.
В пункті 57 постанови від 26 березня 2024 року у справі № 420/9909/23 Верховний Суд зазначив, що на наявності істотної різниці у критеріях оцінки правомірності наказу на предмет його підставності та/або оформлення, як наслідок, необхідності відмежування у спорах цієї категорії питання «наявності підстав для проведення перевірки» від питання «достатності відображення підстав для проведення перевірки у наказі» та/або «недоліків в оформленні рішення про проведення перевірки». Підстави для призначення будь-якої перевірки чітко закріплені у нормах ПК України, за наявності яких у контролюючих органів виникає безпосередньо право на проведення перевірки, тоді як відображення цих підстав у наказі про призначення перевірки фактично є формалізацією у письмовій формі права на проведення перевірки, яке вже виникло. Безумовно, формалізація підстави для проведення перевірки у наказі має відповідати вимогам абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України. Під час вирішення питання щодо правомірності призначення і проведення перевірки, зокрема фактичної, необхідно надавати оцінку достатності змісту наказу в контексті чіткого визначення у ньому правової (юридичної) підстави проведення такої перевірки та існування відповідної фактичної підстави, яка є передумовою для її проведення.
Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду в постанові від 28 травня 2024 року у справі № 280/1431/23 виклав наступний узагальнюючий висновок: «У спорах цієї категорії перевірці підлягають як питання наявності обґрунтованих підстав для призначення перевірки, так і дотримання контролюючим органом вимог абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України під час оформлення рішення про призначення перевірки у формі наказу, їх узгодженість між собою.
Оскільки підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України встановлює в одному підпункті статті дві самостійні (окремі) підстави для проведення перевірки, то у наказі про призначення перевірки контролюючий орган поряд з юридичною підставою у вигляді нумераційного позначення зобов'язаний відобразити конкретну з таких двох фактичних підстав, яка і зумовила прийняття рішення про проведення перевірки, або ж обидві, в обсязі, достатньому для ідентифікації однієї з двох (або обох в сукупності у разі їх наявності). Відображення такої фактичної підстави не обов'язково має бути сформульоване тотожно до змісту правової норми, якою ця підстава встановлена, проте, повинна бути чітко визначена та змістовно відповідати правовій нормі.
Тобто, у разі, якщо фактичною підставою для призначення фактичної перевірки стала наявність (отримання) певної інформації, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України повинен щонайменше зазначити про «наявність (отримання) інформації щодо можливого порушення» або ж зазначити реквізити документа, який слугував приводом для призначення перевірки і містить таку інформацію. Аналогічно, якщо фактичною підставою для призначення фактичної перевірки стало здійснення відповідних функцій, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України повинен саме про це зазначити. Відповідно, якщо підставою для призначення перевірки відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України стала сукупність фактичних підстав, передбачених цією нормою, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України має це відобразити у вищезазначений спосіб.
Саме такий обсяг інформації у наказі, прийнятому відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, можна вважати мінімально достатнім в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України щодо зазначення у наказі підстави для проведення перевірки, оскільки надає платнику податків загальне розуміння про підставу її призначення та відповідний предмет перевірки. Таке інформування про фактичну обставину має бути наведено саме серед підстав для проведення перевірки, тобто перед резолютивною частиною наказу. У разі, якщо наказ відповідає вимогам щодо відображення у ньому мінімально достатнього обсягу інформації щодо підстави для проведення перевірки, такий наказ не може вважатися оформленим з істотним порушенням вимог чинного законодавства. Як наслідок, такий наказ не можна вважати протиправним, оскільки його недоліки в розумінні статті 81 ПК України не є настільки значущими, що ставлять під загрозу можливість реалізації платником податків своїх прав».
Колегія суддів звертає увагу, що у наказі від 26 грудня 2022 року № 2327-П підставою для призначення перевірки зазначено підпункт 20.1.9, 20.1.10, 20.1.11 пункт 20.1 статті 20, пункт 75.1 статті 75, підпункт 80.2.5 пункт 80.2 статті 80, підпункт 69.2 пункт 69 Підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, з метою перевірки дотримання чинного законодавства щодо обігу підакцизних товарів.
Суд зауважує, що станом на дату прийняття судами попередніх інстанцій судових рішень в цій справі була відсутня чітка правова позиція Верховного Суду щодо мінімально достатнього обсягу інформації в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України, яка має бути зазначена в наказі на проведення перевірки в частині визначення підстав для проведення перевірки у разі її призначення на підставі підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України.
Отже, як установлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, підставою для призначення перевірки контролюючим органом визначений підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України.
Однак, як установлено судами, із змісту наказу від 26 грудня 2022 року № 2327-П не наведено та не вбачається, що підставою для прийняття наказу про призначення фактичної перевірки була наявна та/або отримана в установленому законодавством порядку інформація про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування пального, а також відсутня інформація, що в даному випадку фактична перевірка призначається та буде здійснюватися на виконання функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.
Слід звернути увагу й на те, що в оскаржуваному наказі підставою для проведення перевірки визначено виключно підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, будь-яка інша інформація в чому конкретно полягає порушення, яке можливо було допущено позивачем в наказі відсутня.
Разом з тим, реалізація відповідних функцій податкового органу у визначеній сфері щодо призначення перевірок не є безмежною. Певні функції має будь-який суб'єкт владних повноважень, однак реалізація таких функцій певним чином обмежена законодавством. Тобто не в будь-якому випадку за наявності компетенції на проведення перевірки така перевірка може бути призначена. Однак, жодних правових підстав, які б вказували на необхідність реалізації своїх функцій, Управлінням не наведено та відповідних доказів не надано.
Отже, враховуючи правові висновки викладені Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду в постанові від 28 травня 2024 року у справі № 280/1431/23, наявність в наказі від 26 грудня 2022 року № 2327-П лише посилань на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України не можна вважати мінімально достатнім в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України щодо зазначення у наказі підстави для проведення перевірки. Так, оскільки вказаний підпункт передбачає дві самостійні (окремі) підстави для проведення перевірки, саме лише посилання на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України у наказі від 26 грудня 2022 року № 2327-П без зазначення конкретної з таких двох фактичних підстав, яка і зумовила прийняття рішення про проведення перевірки, не могло надати позивачу загальне розуміння про підставу призначення перевірки та її предмет.
З огляду на зазначене, Верховний Суд, враховуючи правову позицію викладену Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду в постанові від 28 травня 2024 року у справі № 280/1431/23, встановлення судами попередніх інстанцій призначення фактичної перевірки позивача саме на підставі підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України за відсутності в наказі від 26 грудня 2022 року № 2327-П будь-яких посилань на конкретні підстави її призначення, не може погодитись із доводами скаржника про наявність у нього підстав для призначення фактичної перевірки позивача з наведених у наказі підстав.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08 вересня 2021 року у справі № 816/228/17 сформувала правовий висновок, згідно з яким неправомірність дій контролюючого органу з призначення і проведення перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об'єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та, відповідно, на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.
Водночас мотиви та висновки судів попередніх інстанцій по суті встановлених під час перевірки порушень податкового та/або іншого законодавства не вплинули на правильність вирішення спору в цілому, проте на переконання Верховного Суду такі мотиви мають бути виключені з мотивувальних частин рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
Враховуючи встановлені обставини справи та правове регулювання спірних правовідносин колегія суддів приходить до висновку, що суди обґрунтовано задовольнили позовні вимоги Товариства, проте виключно з мотивів допущення контролюючим органом порушення вимог закону щодо призначення та проведення фактичної перевірки, що має наслідком визнання протиправними та скасування прийнятого за результатами такої перевірки податкових повідомлень-рішень.
Вищевикладенні висновки викладені Верховним Судом у постанові від 15.09.2025 № 140/13376/23.
Суд звертає увагу, що у наказі Головного управління ДПС в Одеській області від 14.01.2025 № 332-п підставою для призначення перевірки зазначено підпункт п.п. 19-1.1.4, п.п. 19-1.1 ст. 19-1, ст. 20, п.п. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75, п.п. 80.2.7 п. 80.2 ст. 80, п.п. 69.2 п. 69 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 №2755-VI (із змінами), у зв'язку із надходженням податкової інформації щодо здійснення контролю за дотриманням роботодавцями законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин запрацівниками (наманими особами).
Отже, як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, підставою для призначення перевірки контролюючим органом визначений підпункт 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 ПК України.
Даним наказом призначено перевірку в частині дотримання вимог чинного законодавства, яке регулює обіг готівки, порядок здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Зі змісту наказу від 14.01.2025 № 332-п вбачається, що підставою для прийняття наказу про призначення фактичної перевірки була наявна та/або отримана в установленому законодавством порядку інформація про порушення вимог законодавства у зв'язку із надходженням податкової інформації щодо здійснення контролю за дотриманням роботодавцями законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин запрацівниками (наманими особами).
Відповідно до пункту 80.2 Податкового кодексу України, фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї, зо крем з підстав:
80.2.1. у разі коли за результатами перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про можливі порушення платником податків законодавства щодо виробництва та обігу підакцизних товарів, здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, та виникає необхідність перевірки таких фактів;
80.2.2. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.
80.2.3. письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, у тому числі незабезпечення можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, касових операцій, патентування або ліцензування;
80.2.4. неподання суб'єктом господарювання в установлений законом строк обов'язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками;
Відповідно, проведення фактичної перевірки з дотримання законодавства обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів є можливим лише з підстав визначених пунктом 80.2 Податкового кодексу України та на підставі рішення керівника контролюючого органу.
Як встановлено судом, та вбачається з акту від 30.01.2025 №37З3/15/24/РРО/02546З87 складеним Головним управлінням ДПС в Одеській області за результатами фактичної перевірки вiд 29.01.2025 року, перевірку здійснено щодо проведення розрахункових операцій без застосування РРОПРРО.
Виконання такої вимоги забезпечує розуміння суб'єктом господарювання причин, що зумовили проведення перевірки, а також кола питань, які можуть бути її предметом, залежно від підстави проведення.
Доказів на підствердження наявності підстав для проведення перевірки або обґрунтованості припущень щодо вчинення суб'єктом господарювання порушень законодавства, яке регулює обіг готівки, порядок здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів відповідачем надано не було та матеріали справи не містить.
Беручи до уваги висновки Верховного Суду викладені у постанові від 15.09.2025 № 140/13376/23, у наказі про призначення перевірки законодавства, яке регулює обіг готівки, порядок здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів контролюючий орган поряд з юридичною підставою у вигляді нумераційного позначення зобов'язаний відобразити конкретну фактичну підставу або сукупність фактичних підстав, яка і зумовила прийняття рішення про проведення перевірки.
Відповідно суд приходить до висновку про те, що наказ не відповідає вимогам щодо відображення у ньому мінімально достатнього обсягу інформації щодо підстави для проведення перевірки, та є оформленим з істотним порушенням вимог чинного законодавства, як наслідок.
Лише посилання на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України не можна вважати мінімально достатнім в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України щодо зазначення у наказі підстави для проведення перевірки законодавства, яке регулює обіг готівки, порядок здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів.
Таким чином, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову шляхом визнання протиправним та скасування податкових повідомлення рішення Головного управління ДПС в Одеській області № 8668/15-32/07-06, № 8748/15-32/07-06 від 27.02.2025.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Тому, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області підлягає стягненню на користь Державного навчального закладу «Лиманський професійний аграрний ліцей» сплачений при поданні позовної заяви судовий збір в розмірі 21061,87 грн.
Керуючись статтями 72-77, 139, 244-246, 262, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позов Державного навчального закладу «Лиманський професійний аграрний ліцей» (Одеська область, Роздільнянський район, селище Лиманське, вул. Семінарська, 1, 67452, ЄДРПОУ 02546387) до Головного управління ДПС в Одеській області (м. Одеса, вул. Семінарська, 5, 65044, 44069166) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Головного управління ДПС в Одеській області № 8668/15-32/07-06 від 27.02.2025.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Головного управління ДПС в Одеській області № 8748/15-32/07-06 від 27.02.2025.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області на користь Державного навчального закладу «Лиманський професійний аграрний ліцей» судовий збір в розмірі 21061,87 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 13.11.2025.
Суддя Олександр Хурса