Справа № 400/8860/25
13 листопада 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Самойлюк Г.П., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо не зарахування ОСОБА_1 до стажу
роботи на посаді судді, що дає право на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці: пів строку навчання на юридичному факультеті Одеського державного університету ім. 1.1. Мечникова, на денній формі навчання - 2 роки 5 місяців; стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді - 3 роки; стаж роботи на посаді помічника прокурора, прокурора прокуратури Херсонської області - 4 рокі 9 місяців 10 днів. Та щодо встановлення ОСОБА_1 відсоткового значення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 50 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді, що дає право на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці наступні періоди: пів строку навчання на юридичному факультеті Одеського державного університету ім.І.І. Мечникова, на денній формі навчання - 2 роки 5 місяців; стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді - 3 роки; стаж роботи на посаді помічника прокурора, прокурора прокуратури Херсонської області - 4 рокі 9 місяців 10 днів;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області призначити з 10.07.2025 року судді у відставці ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 62 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з огляду на наявність у позивача ОСОБА_1 26 років 4 місяці 5 день стажу роботи на посаді судді. Та здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 62% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, за минулий час починаючи з 10.07.25 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що з проведеним та відображеним у рішенні №143250008286 від 31.07.2025 року розрахунком стажу роботи на посаді судді позивач не погоджується та вважає, що прийняте відповідачем рішення про призначення позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 50% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, виходячи із стажу роботи на посаді судді 26 років 4 місяці 5 днів не відповідає вимогам законності та обгрунтованості, та є таким, що порушує право позивача на отримання належного йому довічного грошового утримання як судді у відставці у розмірі встановленому законом.
Відповідно до розпорядження голови Миколаївського окружного адміністративного суду №5-02-10 від 27.08.2025 року справу передано на розгляд до Одеського окружного адміністративного суду.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу між суддями від 03.09.2025 року матеріали справи розподілено на суддю Самойлюк Г.П.
Ухвалою від 08.09.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено розгляд справи здійснити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
До суду від відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому в обґрунтування правової позиції зазначено, що частиною 3 ст. 142 та абз. 2 п. 25 розділу ХІІ Закону №1402 передбачено стаж роботи судді, що визначений відповідно до статті 137 Закону №1402, дає право судді подати заяву про відставку. Відтак, статтею 137 Закону №1402 передбачено вичерпний перелік посад, робота на яких зараховується до стажу роботи на посаді судді. Отже, чинним законодавством не передбачено здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням до стажу на посаді судді половини строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі, стажу (досвід) роботи (професійної діяльності) та стажу на посаді помічника прокурора. Відтак, відповідач не допустив порушення норм чинного законодавства при призначенні позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та обчисленні стажу роботи на посаді судді. Відповідно до ч. 3 ст. 142 Закону №1402 щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. Оскільки стаж роботи на посаді судді ОСОБА_1 складає 16 років 01 місяць 18 днів, то щомісячне довічне грошове утримання позивача визначено з розрахунку 50% суддівської винагороди судді відповідно до Закону №1402. Відтак, відповідач не допустив порушення норм чинного законодавства при призначенні позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та обчисленні стажу роботи на посаді судді.
За приписами ч.5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідно до п.10 ч.1 ст.4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Відтак, справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд,
ОСОБА_1 Указом Президента України № 320/2009 від 13 травня 2009 року призначений на посаду судді Миколаївського окружного адміністративного суду строком на п'ять років.
Указом Президента України № 294/2017 від 28 вересня 2017 року призначений суддею цього суду.
Рішенням Вищої ради правосуддя № 1419/0/15-25 від 08.07.2025 року ОСОБА_1 звільнений з посади судді Миколаївського окружного адміністративного суду у зв'язку з поданням заяви про відставку.
Наказом голови Миколаївського окружного адміністративного суду № 85-к від 08.07.2025 року суддю ОСОБА_1 відраховано зі штату Миколаївського окружного адміністративного суду у зв'язку із звільненням, рішенням Вищої ради правосуддя № 1419/0/15-25 від 08.07.2025 року.
24.07.2025 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області із заявою про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
31.07.2025 року рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області № 143250008286 ОСОБА_1 призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Не погоджуючись з діями відповідача щодо відмови у призначенні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з розрахунку 62 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді та не зарахування до стажу роботи на посаді судді, що дає право на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці періодів роботи, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами статей 21, 22 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Статтею 64 Конституції України гарантовано, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Частиною першою статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.
Також у статті 126 Конституції України зазначено, що підставою для звільнення судді є, зокрема, подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням (пункт 4 частини п'ятої).
Статтею 116 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII) установлено, що суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 137 цього Закону, має право подати заяву про відставку.
Відповідно до ст. 142 Закону № 1402-VIII судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.
Суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Згідно із частиною першою статті 137 Закону № 1402-VIII до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
Абзацом четвертим пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII установлено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
Обмежень щодо дії цього пункту в часі Законом не встановлено.
Вказане узгоджується із позицією Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладеною у постанові від 08.11.2021 у справі №580/492/21 та підтриманою у постанові від 06.07.2023 у справі №420/3746/21.
На день призначення ОСОБА_1 на посаду судді питання визначення стажу, який давав право на відставку судді, регулювалося частиною четвертою статті 43 Закону України від 15 грудня 1992 року № 2862-XII «Про статус суддів» (далі - Закон № 2862-XII) та постановою Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів».
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.
Відповідно до копії трудової книжки та диплома про вищу освіту ОСОБА_1 з 1 вересня 1979 року до 1 липня 1984 року навчався за денною формою в Одеському державному університеті імені І.І. Мечникова, отримав повну вищу освіту за спеціальністю «Правознавство» та здобув кваліфікацію юриста.
Отже, до стажу роботи на посаді судді, який дає ОСОБА_1 право на відставку, підлягає зарахуванню половина строку навчання в Одеському державному університеті імені І.І. Мечникова, а саме - 2 роки 5 місяців.
Таким чином, невключення до відповідного стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, зокрема, половини строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі і врахування відповідачем для встановлення (визначення) розміру щомісячного довічного грошового утримання лише періоду роботи на посаді судді є неправомірним.
Вказаний висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 20 листопада 2018 року у справі № 686/23450/16-а, від 6 березня 2018 року у справі № 308/6953/17, від 19 червня 2018 року у справі № 243/4458/17, від 26.03.2019 у справі №720/454/17, від 30.05.2019 у справі №592/2569/17.
Згідно з абзацом другим частини четвертої статті 43 Закону № 2862-XII зі змінами, внесеними Законом України від 24 лютого 1994 року № 4015-XII «Про внесення змін і доповнень до Закону України “Про статус суддів»», до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
Відповідно до копії трудової книжки ОСОБА_1 після здобуття вищої юридичної освіти до призначення на посаду судді обіймав посади помічника прокурора та прокурора в органах прокуратури Херсонської області (із 6 січня 1986 року до 16 жовтня 1990 року).
Отже, до стажу роботи ОСОБА_1 на посаді судді, що дає право на відставку, підлягає зарахуванню, зокрема стаж роботи на посадах помічника прокурора та прокурора в органах прокуратури Херсонської області, що становить 4 роки 9 місяців 10 днів.
При цьому, Верховним Судом неодноразово у подібних правовідносинах формувався правовий висновок щодо особливостей зарахування до стажу роботи на посаді судді періодів роботи слідчих, половини строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах та періоду проходження строкової військової служби в армії. Зокрема, у постановах від 19.06.2018 у справі № 243/4458/17, від 13.11.2019 у справі № 521/2593/17, від 05.12.2019 у справі № 592/2737/17, від 13.02.2020 у справі № 592/5433/17, від 24.03.2020 у справі № 559/512/17, від 29.04.2020 у справі № 426/12415/16-а, від 14.05.2021 у справі № 414/529/17 суд касаційної інстанції вказував про те, що невключення до відповідного стажу роботи на посаді судді періодів половини строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі та роботи на посадах слідчого та прокурора, а також і врахування відповідачем для встановлення (визначення) розміру щомісячного довічного грошового утримання лише періоду роботи на посаді судді є неправомірним.
Крім того, частиною другою статті 137 Закону № 1402-VIII (у редакції, яка діє з 5 серпня 2018 року) установлено, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Системний аналіз зазначеної норми в її взаємозв'язку з абзацом четвертим пункту 34 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII дає підстави для висновку, що з набранням чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України “Про судоустрій і статус суддів» у зв'язку з прийняттям Закону України “Про Вищий антикорупційний суд»», яким внесено зміни до статті 137 Закону № 1402-VIII, суддям додатково до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку, підлягає зарахуванню стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Саме таку правову позицію покладено в основу рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22 листопада 2018 року, яке Велика Палата Верховного Суду постановою від 30 травня 2019 року у справі № 9901/805/18 залишила без змін.
У цій постанові Велика Палата Верховного Суду погодилася з висновками колегії суддів Касаційного адміністративного суду та зазначила, що частину другу статті 137 Закону № 1402-VIII (у редакції, яка діє з 5 серпня 2018 року) потрібно тлумачити таким чином, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) судді у сфері права, який вимагався законом як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення, оскільки вказана норма закону призвела до покращення правового становища суддів, надавши можливість зараховувати до стажу роботи на посаді судді їхній стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) у сфері права тривалістю, яка вимагалася законом для призначення на посаду судді станом на дату призначення їх на посаду.
Згідно із частиною першою статті 7 Закону № 2862-XII (чинного на день призначення ОСОБА_1 на посаду судді) суддею міг бути громадянин України, який має стаж роботи в галузі права не менш як три роки.
Відповідно до копії трудової книжки ОСОБА_1 після здобуття вищої юридичної освіти (липень 1984 року) з 25 жовтня 1984 року до 6 січня 1986 року обіймав посади стажера Херсонської обласної колегії адвокатів та адвоката юридичної консультації Цюрупинського району Херсонської області; з 29 жовтня 1990 року до 1 квітня 1994 року - адвоката юридичної консультації Білозерського та Цюрупинського районів Херсонської області.
Отже, до стажу роботи ОСОБА_1 на посаді судді, що надає право на відставку, підлягає зарахуванню стаж роботи в галузі права, а саме - 3 роки.
За таких підстав, до стажу роботи ОСОБА_1 на посаді судді, що дає йому право на відставку, підлягають зарахуванню: стаж роботи на посаді судді - 16 років 1 місяць 25 днів; період роботи на посадах помічника прокурора, прокурора в органах прокуратури - 4 роки 9 місяців 10 днів; половина строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі - 2 роки 5 місяців; стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) у галузі права, необхідний для призначення на посаду судді, - 3 роки.
Тобто, стаж роботи на посаді судді, який дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання позивача ОСОБА_1 становить 26 років 4 місяці 5 днів.
При цьому, Верховний Суд неодноразово висловлював позицію, що стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання, є єдиним, обраховується та встановлюється (з'ясовується) Вищою радою правосуддя при розгляді заяви про відставку (прийнятті рішення про звільнення) і застосовується як для прийняття рішення про відставку, так і встановлення щомісячного довічного грошового утримання та визначення його розміру, зокрема у постановах від 06.03.2018 року по справі № 308/6953/17, від 19.06.2018 року по справі № 243/4448/17, від 11 вересня 2018 року по справі № 428/4671/17, від 01.10.2018 року по справі № 541/503/17, від 17.10.2018 року по справі № 140/263/17, від 23.10.2018 року по справі № 686/10100/15-а.
За таких підстав, доводи відповідача про те, що чинним законодавством не передбачено здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням до стажу на посаді судді половину строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі, стажу (досвід) роботи (професійної діяльності) та стажу на посаді помічника прокурора, є необгурнтованими та спростовуються зібраними по справі доказами та встановленими обставинами.
Відповідно до ч. 3 ст. 142 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Таким чином, враховуючи, що стаж роботи ОСОБА_1 , який дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, складає повних 26 років, розмір такого утримання повинен становити 62% (50% за 20 років + 12% за 6 років) суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
У ч. 4 ст. 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
На законодавчому рівні поняття дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Суд також зазначає, що обраний спосіб захисту, а саме зобов'язання відповідача вчинити відповідні дії узгоджується зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту), відповідно до якої кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Частиною 1 ст.2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За приписами ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з п. 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v.» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Відповідно до пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Згідно положень ст.75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст.76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.
Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи висновки суду про задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судового збору у розмірі 1211,20 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 5, 6, 7, 9, 242-246 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54008, код ЄДРПОУ 13844159) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо не зарахування ОСОБА_1 до стажу
роботи на посаді судді, що дає право на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці: пів строку навчання на юридичному факультеті Одеського державного університету ім. 1.1. Мечникова, на денній формі навчання - 2 роки 5 місяців; стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді - 3 роки; стаж роботи на посаді помічника прокурора, прокурора прокуратури Херсонської області - 4 рокі 9 місяців 10 днів. Та щодо встановлення ОСОБА_1 відсоткового значення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 50 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді, що дає право на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці наступні періоди: пів строку навчання на юридичному факультеті Одеського державного університету ім.І.І. Мечникова, на денній формі навчання - 2 роки 5 місяців; стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді - 3 роки; стаж роботи на посаді помічника прокурора, прокурора прокуратури Херсонської області - 4 рокі 9 місяців 10 днів
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області призначити з 10.07.2025 року судді у відставці ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 62 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з огляду на наявність у позивача ОСОБА_1 26 років 4 місяці 5 днів стажу роботи на посаді судді. Та здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 62% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, починаючи з 10.07.ф25 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54008, код ЄДРПОУ 13844159) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень, двадцять копійок).
Рішення набирає законної сили у порядфску ст. 255 КАС України.
Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст. 295-297 КАС України.
Суддя Самойлюк Г.П.