Справа № 420/18032/25
(додаткове)
13 листопада 2025 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бездрабка О.І., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі за позовною заявою Приватного акціонерного товариства "ПІВНІЧНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ" до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,
встановив:
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24.10.2025 р. позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "ПІВНІЧНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ" до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення задоволено: визнано протиправними та скасовано рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів від 30.04.2025 р. № UA500130/2025/000010/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 30.04.2025 р. № UA500130/2025/000074.
29.10.2025 р. від представника позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 20000 грн.
Ухвалою від 31.10.2025 р. заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення прийнято до розгляду та запропоновано відповідачу до 06.11.2025 р. надати до суду свої міркування з приводу поданої заяви про ухвалення додаткового рішення.
03.11.2025 р. відповідач надав до суду заперечення на заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення. Зокрема, зазначив, шо гонорар представника позивача за надану правову допомогу у розмірі 20000 грн. є завищеним, становить надмірний тягар для відповідача, стягнення адвокатських витрат у зазначеній сумі не відповідає вищевказаним критеріям розумності, співрозмірності.
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Оскільки справу розглянуто в порядку спрощеного провадження без виклику сторін, то і заяву про стягнення витрат на правничу допомогу суд розглядає в письмовому провадженні.
При вирішення даної заяви суд виходить з наступних приписів законодавства.
Пунктом 1 частини 3 статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Разом з тим, відповідно до ч.ч.4, 5 ст.134 КАС України законодавцем запроваджено принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката. Так розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Крім того, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо.
Таким чином, у Кодексі адміністративного судочинства України закладені критерії оцінки як співмірності витрат на оплату послуг адвоката (адекватності ціни за надані адвокатом послуги відносно складності та важливості справи, витраченого на ведення справи часу тощо), так і критерій пов'язаності цих витрат із веденням справи взагалі (пов'язаності конкретних послуг адвоката із веденням саме цієї судової справи, а не іншої справи).
При цьому склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі та покладається на сторону, яка подає таке клопотання.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої було винесене судове рішення у справі, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Ті самі критерії застосовує і Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04, п.269).
Верховним Судом у своїх постановах від 27.06.2018 р. у справі № 826/1216/16, від 17.09.2019 р. у справі № 810/3806/18, від 31.03.2020 р. у справі № 726/549/19, неодноразово висловлювалась правова позиція, згідно якої на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Судом встановлено, що між позивачем та Адвокатським об'єднанням "Всеукраїнська адвокатська допомога" укладено договір про надання юридичних послуг (правової допомоги) від 16.03.2018 р. № 434 за яким Клієнт доручає, а Адвокатське об'єднання бере на себе зобов'язання надавати Клієнту правову допомогу (юридичні послуги) з питань, що виникають у процесі господарської діяльності Клієнта в порядку та на умовах, визначених цим Договором. Зміст, умови та строки виконання покладених Клієнтом на Адвокатське об'єднання завдань узгоджується сторонами шляхом укладення додаткових угод до цього Договору. Надалі 09.01.2025 р. між позивачем та Адвокатським об'єднанням "Всеукраїнська адвокатська допомога" укладено Додаткову угоду №1/25 до Договору, яка визначає обсяг і вартість професійної правничої допомога, яка буде надаватися Адвокатським об'єднанням на користь Позивача по 31.12.2025 р., а так саме порядок її оплати (п.1 Додаткової угоди). Так, Адвокатське об'єднання зобов'язалося надавати позивачу допомогу, серед іншого -здійснювати представництво та захист інтересів Клієнта у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій відповідно до підсудності, встановленої Цивільним процесуальним кодексом України, Господарським процесуальним кодексом України, Кодексом адміністративного судочинства України (п.2 Додаткової угоди).
На підтвердження понесення позивачем витрат на правничу допомогу у сумі 20000 грн., позивачем надано Акт прийому-передачі отриманої професійної правничої допомоги до Договору №12 від 27.10.2025 р., за яким позивачу надано наступні послуги: збір матеріалів, підготовка доказів, складення та подання до суду через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" адміністративного позову ПРАТ "ПІВНГЗК" до Одеської митниці про визнання протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів № UA500130/2025/000010/2 від 30.04.2025 р. та визнання протиправною та скасування картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від № UA500130/2025/000074 від 30.04.2025 р. Одеської митниці; складення та подання до суду через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" відповіді на відзив Одеської митниці. Також представником позивача додано рахунок на оплату № 12 від 27.10.2025 р.
Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним ст.ст.19, 20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", а також враховуючи предмет спору, значення справи для сторін та конкретні обставини справи, суд вважає, що визначений представником позивача розмір понесених судових витрат на правничу допомогу не співмірний із складністю справи, яка розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судових засідань та виклику учасників справи.
Крім того, дана адміністративна справа є справою незначної складності, складання позовної заяви не вимагає глибокого аналізу судової практики і нормативно-правових актів, враховуючи усталену судове практику в даній категорії справ.
Виходячи з наведеного, з урахування критеріїв пропорційності суд приходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви представника позивача та стягнення з Одеської митниці за рахунок її бюджетних асигнувань на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 грн.
Керуючись ст.ст.9, 14, 73-78, 90, 139, 242-246, 250, 252, 255, 262 КАС України, суд -
вирішив:
Заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.
Стягнути з Одеської митниці (65078, м.Одеса, вул.Лип Івана та Юрія, 21А, код ЄДРПОУ 44005631) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Приватного акціонерного товариства "ПІВНІЧНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ" (50079, Дніпропетровська область, м.Кривий Ріг, код ЄДРПОУ 00191023) витрати на правничу допомогу у розмірі 4000 (чотири тисячі) грн.
Додаткове рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя О.І. Бездрабко