Справа № 826/8887/18
13 листопада 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тарасишиної О.М., за участю секретаря судового засідання Гур'євої К.І., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовною заявою Приватного акціонерного товариства “Український страховий капітал» (місцезнаходження: 03062, м. Київ, просп. Перемоги, буд. 67; код ЄДРПОУ 23707357) до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Б. Грінченка, 3; код ЄДРПОУ 38062828), Національного банку України (місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Інститутська, 9; код ЄДРПОУ 00032106) про визнання протиправною та скасування постанови №99/2208/13-2/13/П від 11.04.2018 року, -
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства “Український страховий капітал» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг про визнання протиправною та скасування постанови №99/2208/13-2/13/П від 11.04.2018 року.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.06.2018 року адміністративну справу за № 826/8887/18 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
24.07.2018 року (вх. №76165/18) представником відповідача до канцелярії суду подано відзив на позов.
15.12.2022 набрав чинності Закон України №2825-IX "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13.12.2022 (далі - Закон № 2825-IX), за приписами ст. 1, 2 якого ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва та утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.
За приписами п. 2 Прикінцевих та перехідних Закону №2825-IX з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
На виконання вимог Закону України “Про внесення зміни до пункту 2 розділу II “Прикінцеві та перехідні положення» Закону України “Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ» (далі - Закон) наказом ДСА України від 16.09.2024 №399 затверджено Порядок передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва (далі Порядок №399).
Пунктами 4-7 Порядку №399 визначено, що на розгляд та вирішення судам підлягають передачі судові справи, які нерозглянуті ОАСК та передані до КОАС, але до набрання чинності Законом, не розподілені між суддями. Матеріали щодо розгляду та вирішення окремих процесуальних питань у межах нерозглянутих судових справ підлягають передачі до судів, визначених у результаті автоматизованого розподілу судових справ між судами, проведеного відповідно до правил, установлених цим Порядком. Судові справи, вказані у переліку, які підлягають передачі судам, мають бути зареєстровані в базі даних. Перелік складається відповідальною особою протягом семи робочих днів після опублікування цього Порядку за формою, визначеною у додатку 1 до Порядку, та формується в електронній формі із застосуванням КЕП.
На виконання положень Закону № 2825-IX та відповідно до Порядку № 399, дану справу передано на розгляд до Одеського окружного адміністративного суду.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Одеського окружного адміністративного суду від 07.04.2025, для розгляду цієї адміністративної справи визначена суддя Тарасишина О.М.
Ухвалою від 14.04.2025 року прийнято до свого провадження позовну заяву №640/8887/18.
Ухвалою від 30.07.2025 року залучено Національний банк України до участі у справі, як співвідповідача у справі, а розгляд справи почато спочатку.
06.08.2025 року (вх. №ЕС/80425/25) представником відповідача до канцелярії суду подано клопотання про приєднання до матеріалів справи письмових доказів.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 17.04.2018 року ПРАТ «Український стартовий капітал» без виклику на розгляд справи про правопорушення по суті, отримало Постанову №99/2208/13-2/13/П про застосування штрафної санкції за правопорушення, вчинені на ринках фінансових послуг від 11.04.2018 року згідно якої до ПРАТ «Український страховий капітал» було застосовано штрафну санкцію у розмірі 17000,00 грн. Не погоджуючись із оскаржуваною постановою, 02.05.2018 року, в порядку передбаченим Положенням про застосування Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, заходів впливу за порушення законодавства про фінансові послуги, ПРАТ «УСК» було надано скаргу №075-6 від 25.04.2018 року на вищевказану постанову, проте Розпорядженням Нацкомфінпослуг №699 від 08.05.2018 року, отриманим 21.05.2018 року, скарга ПРАТ «Український страховий капітал» була залишена без розгляду, а Постанова №99/2208/13-2/13/П без змін.
Не погоджуючись із зазначеною постановою, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому, в обґрунтування правової позиції, зазначено, що останній діяв у межах наданих йому повноважень, відповідно до Закону, та у спосіб і в порядку визначеному ним, у зв'язку з чим, просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
За правилами предметної підсудності встановленими ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п. 1 ч. 1).
За таких обставин суд дійшов висновку про підсудність позовної заяви Приватного акціонерного товариства “Український страховий капітал» Одеському окружному адміністративному суду.
Як вбачається з матеріалів справи, 12.10.2018 року Нацкомфінпослуг складено Акт №1886/13-6/2 за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів), які ліцензуються.
18.10.2017 року Нацкомфінпослуг на підставі Акту №1886/13-6/2 прийнято розпорядження №4108 про застосування заходу впливу, яким зобов'язано позивача усунути порушення до 17.04.2017 року.
04.12.2018 року Нацкомфінпослуг складено Акт №2208/13-2/13 про правопорушення, вчинені Приватним акціонерним товариством «Україниський стартовий капітал» ринку фінансових послуг, яким встановлено наступні порушення:
статті 14 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», відповідно до якої фінансова установа зобов'язана вести облік своїх операцій та надавати звітність відповідно до вимог законів та нормативно-правових актів державних органів з питань регулювання діяльності фінансових установ та ринків фінансових послуг;
абзацу 8 пункту 2.1 Порядку складання звітних даних страховиків, затвердженим розпорядженням Держфінпослуг від 03.02.2004 року №39, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.04.2004 року за №517/9116, відповідно до якого Звітні дані страховика, що надаються до Нацкомфінпослуг у паперовій та електронній формах, повинні бути достовірними та повними;
пункту 36 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів), затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 07.12.2016 року №913, відповідно до яких, фінансова установа зобов'язана виконувати номативно-правові акти, якими встановлені умови провадження діяльності з надання фінансових послуг, вимоги та рішення Нацкомфінпослуг, що відповідають її повноваженням, визначеним законом, зокрема надавати на такі вимоги та рішення інформацію і звітність у встановлений у них строк.
Розгляд справи про правопорушення за актом №2208/13-2/13 призначено на 20.12.2017 року об 11-00 хв. за адреою: м. Київ, вул. Бориса Грінченка, 3 про що повідомлено позивача листом від 05.12.2017 року №8677/13-8.
Розпорядженням Нацкомфінпослуг від 21.12.2017 року №4639 «Про зупинення провадження у справі про порушення Приватним акціонерним товариством «Український страховий капітал» законів та інших нормативно-правових атків, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг» зупинено провадження у справі про порушення законом та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг, провадження у якій розпочато актом про правопорушення, вчинені Приватним акціонерним товариством «Український страховий капітал» на ринку фінансових послуг, від 04.12.2017 року №2208/13-2/13, у зв'язку з тим, що справу неможливо розглянути до вирішення пов'язаної з нею справи, що розглядається в суді, до набрання рішенням суду в такій справі законної сили.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2018 року за справою №826/15166/17 апеляційну скаргу на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.12.2017 року у справі за адміністративним позовом ПрАТ «Український страховий капітал» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг про визнання протиправним та скасування Розпорядження №4108 від 18.10.2017 року задоволено, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.12.2017 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Український капітал» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг про визнання протиправним та скасування розпорядження відмовлено.
Листом №063-1 від 06.04.2018 року (вх. №2007/ск від 10.04.2018 року) позивача повідомлено про те, що постанова Київського апеляційного адміністраитвного суду від 26.03.2018 року за пов'язаною справою №826/15166/17 набрала законної сили з дати її прийняття.
Враховуючи вищевказане, 11.04.2018 року Нацкомфінсполуг винесено постанову №99/2208/13-2/13/П про застосування штрафної санкції за правопорушення, вчинені на ринках фінансових послуг до Приватного акціонерного товариства «Український страховий капітал» у розмірі 17000,00 грн.
Не погоджуючись із оскаржуваною постановою, а також не повідомлення про розгляд справи, 02.05.2018 року, в порядку передбаченим Положенням про застосування Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, заходів впливу за порушення законодавства про фінансові послуги, позивачем було надано скаргу №075-6 від 25.04.2018 року на вищевказану постанову, проте Розпорядженням Нацкомфінпослуг №699 від 08.05.2018 року, отриманим 21.05.2018 року, скарга ПРАТ «Український страховий капітал» була залишена без розгляду, а Постанова №99/2208/13-2/13/П без змін.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Загальні правові засади у сфері надання фінансових послуг, здійснення регулятивних та наглядових функцій за діяльністю з надання фінансових послуг на час виникнення спірних правовідносин були врегульовані Законом України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" від 12.07.2001 №2664-ІІІ (далі Закон №2664-ІІІ).
Відповідно до ч.1 ст.21 Закону №2664-ІІІ, державне регулювання ринків фінансових послуг здійснюється: щодо ринку банківських послуг та діяльності з переказу коштів - Національним банком України; щодо ринків цінних паперів та похідних цінних паперів (деривативів) - Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку; щодо інших ринків фінансових послуг - національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.
Згідно із ст.39 Закону №2664-ІІІ, у разі порушення законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг, національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, застосовує заходи впливу відповідно до закону.
Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, обирає та застосовує заходи впливу на основі аналізу даних та інформації стосовно порушення, враховуючи наслідки порушення та наслідки застосування таких заходів.
Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, може накладати штрафи в розмірах, передбачених статтями 41 і 43 цього Закону (п.3 ч.1 ст.40 Закону №2664-ІІІ).
У силу вимог ч.1 ст.42 Закону №2664-ІІІ, штрафи, передбачені статтею 41 цього Закону, накладаються Головою, іншими членами національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, а також уповноваженими комісією посадовими особами після розгляду матеріалів, що засвідчують факт правопорушення.
Відповідно до ч.2 ст.40 Закону №2664-ІІІ, порядок та умови застосування заходів впливу встановлюються законами України та нормативно-правовими актами національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.
Розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 20.11.2012 №2319, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 18.12.2012 за №2112/22424, затверджено Положення про застосування Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, заходів впливу за порушення законодавства про фінансові послуги (далі Положення №2319).
Згідно з п.1.3 розд.І Положення №2319, метою цього Положення є врегулювання правовідносин, пов'язаних, зокрема, із складанням уповноваженими та посадовими особами Нацкомфінпослуг документів про порушення законодавства про фінансові послуги та застосуванням Нацкомфінпослуг або уповноваженими особами Нацкомфінпослуг заходів впливу.
Пунктом 1.4 розд.І Положення №2319 встановлено, що заходи впливу застосовуються в порядку, визначеному цим Положенням.
Згідно з п.1.5 розд.І Положення №2319, Нацкомфінпослуг як колегіальний орган або уповноважені особи Нацкомфінпослуг обирають і застосовують заходи впливу на основі аналізу даних та інформації стосовно порушення законодавства про фінансові послуги, враховуючи наслідки порушення та застосування таких заходів.
Дані та інформація про ознаки порушення законодавства про фінансові послуги може міститися, зокрема, в матеріалах, отриманих на письмову вимогу Нацкомфінпослуг про надання необхідних документів та інформації.
Посадова особа Нацкомфінпослуг при виявленні порушення законодавства про фінансові послуги, за яке застосовується захід впливу, складає акт про правопорушення (п.1.11 Положення №2319).
Відповідно до п.2.4 розд.ІІ Положення №2319, рішення про накладення штрафної санкції (штрафу) на особу за правопорушення, вчинені на ринку фінансових послуг, приймається у вигляді постанови уповноваженої особи Нацкомфінпослуг.
Стаття 40 Закону №2664-ІІІ встановлює перелік заходів впливу, які може застосовувати Нацкомфінпослуг, одним із яких є накладення штрафу в розмірах, передбачених ст.ст.41 і 43 цього Закону.
Аналогічні норми закріплено у п.2.1 розд.ІІ Положення №2319.
Згідно з п.2 ч.1 ст.41 Закону №2664-ІІІ, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, застосовує штрафні санкції за неподання, несвоєчасне подання або подання завідомо недостовірної інформації - у розмірі від 100 до 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Враховуючи Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2018 року за справою №826/15166/17 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.12.2017 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Український капітал» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг про визнання протиправним та скасування розпорядження відмовлено, суд дійшов висновку, що у діях позивача є обумовлений склад правопорушення, оспорювана постанова Нацкомфінпослуг про застосування штрафної санкції за правопорушення, вчинені на ринку фінансових послуг, є обґрунтованою.
Окрім цього, під час розгляду справи суд переконався, що постанова №99/2208/13-2/13/П від 11.04.2018 року прийнята Нацкомфінпослуг у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Відповідно до п.4.2 розд.ІV Положення №2319, виявлені посадовими особами Нацкомфінпослуг факти порушення законодавства про фінансові послуги викладаються в акті про правопорушення із зазначенням доказів (документів, даних та інформації), що підтверджують факт вчинення порушення законодавства про фінансові послуги, з посиланням на відповідну норму законодавства, яку порушено та/або яка передбачає відповідальність за правопорушення, вчинене на ринках фінансових послуг.
Згідно з п.4.3 розд.ІV Положення №2319, днем початку провадження у справі про правопорушення є дата складання посадовою особою Нацкомфінпослуг акта про правопорушення.
Акт про правопорушення складається та підписується в двох примірниках не пізніше: 15 робочих днів з дати виявлення порушення законодавства про фінансові послуги; 30 робочих днів з дати виявлення порушення законодавства про фінансові послуги за результатами аналізу звітності.
Постанова про накладення штрафних санкцій, передбачених статтею 41 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", приймається уповноваженою особою Нацкомфінпослуг протягом 30 календарних днів після отримання нею акта про правопорушення та документів, які стосуються справи про правопорушення (п.4.5 розд.ІV Положення №2319).
Суд зазначає, що розгляд справи про правопорушення за актом №2208/13-2/13 призначено на 20.12.2017 року об 11-00 хв. за адреою: м. Київ, вул. Бориса Грінченка, 3 про що повідомлено позивача листом від 05.12.2017 року №8677/13-8.
Розпорядженням Нацкомфінпослуг від 21.12.2017 року №4639 «Про зупинення провадження у справі про порушення Приватним акціонерним товариством «Український страховий капітал» законів та інших нормативно-правових атків, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг» зупинено провадження у справі про порушення законом та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг, у зв'язку з тим, що справу неможливо розглянути до вирішення пов'язаної з нею справи, що розглядається в суді, до набрання рішенням суду в такій справі законної сили.
Листом №063-1 від 06.04.2018 року (вх. №2007/ск від 10.04.2018 року) позивача повідомлено про те, що постанова Київського апеляційного адміністраитвного суду від 26.03.2018 року за пов'язаною справою №826/15166/17 набрала законної сили з дати її прийняття.
Враховуючи вищевказане, 11.04.2018 року Нацкомфінсполуг винесено постанову №99/2208/13-2/13/П про застосування штрафної санкції за правопорушення, вчинені на ринках фінансових послуг до Приватного акціонерного товариства «Український страховий капітал» у розмірі 17000,00 грн.
Під час розгляду справи суд, керуючись ч.5 ст.242 КАС України, враховує позицію Верховного Суду, висловлену у постановах від 18.01.2023 у справі №826/10888/18, від 26.03.2024 у справі №826/11910/16, від 10.07.2024 у справі №640/1441/21, від 19.03.2025 у справі №320/37554/23, відповідно до якої саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинне породжувати правових наслідків для його правомірності, крім випадків, прямо передбачених законом. Виходячи з міркувань розумності та доцільності деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти як вимоги не до самого акта, а до суб'єктів владних повноважень, уповноважених на його прийняття. Дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, зумовлюють настання дефектних наслідків. Процедурні порушення залежно від характеру можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його правомірність. Отже, порушення такої процедури може бути підставою до скасування рішення суб'єкта владних повноважень лише за тієї умови, якщо воно вплинуло або могло вплинути на правильність рішення.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити.
Частиною другою ст.9 КАС України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, не підлягає задоволенню.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Згідно ч.ч.1, 3 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Враховуючи, що суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовної заяви, судові витрати не підлягають відшкодуванню.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд,-
У задоволенні позовної заяви Приватного акціонерного товариства “Український страховий капітал» (місцезнаходження: 03062, м. Київ, просп. Перемоги, буд. 67; код ЄДРПОУ 23707357) до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Б. Грінченка, 3; код ЄДРПОУ 38062828), Національного банку України (місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Інститутська, 9; код ЄДРПОУ 00032106) про визнання протиправною та скасування постанови №99/2208/13-2/13/П від 11.04.2018 року - відмовити.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів в порядку приписів ст. 295 КАС України.
Рішення набирає законної сили згідно з приписами ст. 255 КАС України.
Повний текст рішення складено та підписано 13.11.2025 р.
Суддя О.М. Тарасишина
.