Справа № 420/2641/25
13 листопада 2025 року м.Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Тарасишина О.М., за участю секретаря судового засідання Гур'євої К.І., розглянувши в письмовому провадженні заяву позивача про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду по справі за позовом ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ) (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) про зобов'язання нарахування та виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -
Встановив:
До суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ) (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) про зобов'язання нарахування та виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду по справі №420/2641/25 від 08.09.2025 року апеляційну скаргу НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ) задоволено частково.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року скасовано в частині, якою зобов'язано НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні зі служби за період з 03.02.2024 по 30.11.2024 включно, у відповідності до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100.
Ухвалено в цій частині нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 про зобов'язання НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити на середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні зі служби за період з 03.02.2024 по 30.11.2024 включно, у відповідності до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 задоволені частково.
Стягнуто з НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ) (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 ) середній заробіток (середнє грошове забезпечення) за час затримки розрахунку при звільненні за період з 04.02.2024 до 04.08.2024 в сумі 390680,40 грн (триста дев'яносто тисяч шістсот вісімдесят гривень 40 копійок).
В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року залишено без змін.
03.11.2025 року (вх. №117547/25) позивачем до канцелярії суду подано заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, в обґрунтування якої зазначено, що 05.11.2025 року позивачу сплачено кошти на виконання Постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду по справі №420/2641/25 від 08.09.2025 року в розмірі 300823,91 грн., що підтверджується випискою з додатку Приват24.
Таким чином, позивачу замість стягнутої Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду по справі №420/2641/25 від 08.09.2025 року 390680,40 грн. було сплачено 300823,91 грн.
Відтак, відповідачем утримано 70322,47 грн. податку на доходи фізичних осіб (18%) та 19534,00 грн. військового збору (5%).
Визначаючись щодо поданої заяви позивача, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1, 3 статті 166 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом КАС України) при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування тощо щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань.
Заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.
Оскільки, подана позивачем заява стосується обставин пов'язаних із належним виконанням відповідачем окремої ухвали суду, постановленої за результатом розгляду заяви позивача, поданої в порядку статті 383 КАС України, а процедури розгляду такої заяви на стадії норми КАС України не регламентують, суд, з метою забезпечення реалізації положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вважає за можливим вирішити дане питання шляхом постановлення ухвали.
Судом встановлено, що 05.11.2025 року позивачу сплачено кошти на виконання Постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду по справі №420/2641/25 від 08.09.2025 року в розмірі 300823,91 грн., що підтверджується випискою з додатку Приват24, замість стягнутої Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду по справі №420/2641/25 від 08.09.2025 року 390680,40 грн., що свідчить про утримання відповідачем 70322,47 грн.
Відтак, відсутні підстави вважати виконаною постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду по справі №420/2641/25 від 08.09.2025 року.
Відповідно до частини 2 статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Згідно зі статтею 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення спричиняє відповідальність, встановлену законом.
Враховуючи викладене, такі дії суб'єкта владних повноважень на виконання рішення суду, які полягають у обмеженні розміру пенсії позивача та виплаті доплати до пенсії згідно з постановою Кабінету Міністрів України "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб" №713 від 14.07.2021 року не в повному розмірі, розцінюються як недобросовісні, оскільки полягають у порушенні процесуального обов'язку, який передбачений статтею 370 КАС України, суперечать завданню адміністративного судочинства та мають наслідком породження нових спорів у сфері соціального захисту населення, зокрема, пенсійного забезпечення.
У Рішенні від 30.06.2009 року №16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини).
Конституційний Суд України у Рішенні від 26.06.2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі Шмалько проти України, заява №60750/00, від 20.07.2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
Рішенням Європейського суду з прав людини від 19.03.1997 року у справі "Горнсбі проти Греції" суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як невід'ємна частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін.
Статтею 382 КАС України встановлено спосіб здійснення судового контролю за виконанням судового рішення. Зокрема, відповідно до частин 1, 2 статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З аналізу зазначених норм законодавства вбачається, що стаття 382 КАС України надає право суду, який ухвалив відповідне судове рішення, з метою забезпечення його належного виконання, застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов'язання відповідача подати до суду звіт про виконання такого судового рішення у строк, встановлений судом, розгляду поданого звіту про виконання судового рішення, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу.
За змістом статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 року №3477-IV суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
У пункті 40 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Горнсбі проти Греції" Суд зазначив, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок (рішення від 19.03.1997 року, №18357/91).
У пункті 18 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Ліпісвіцька проти України" Суд звернув увагу на те, судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні (див. рішення у праві "Скордіно проти Італії" (Scordino v. Italy) (№ 1) [ВП], № 36813/97, пункт 197). Таким чином, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом (див. рішення у справі "Сіка проти Словаччини" (Sika v. Slovaki), № 2132/02, пп. 24-27, від 13.06.2006 року) (рішення від 12.05.2011 року, № 11944/05).
Для застосування наведених процесуальних заходів повинні існувати відповідні правові підстави. Зокрема, правовою підставою для зобов'язання відповідача подати до суду звіт про виконання судового рішення у порядку статті 382 КАС України може слугувати наявність у суду об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю судове рішення залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов'язків згідно із судовим рішенням та можливості суб'єкта владних повноважень їх виконати.
Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 27.02.2020 року у справі №0640/3719/18 та від 11.06. 2020 року у справі №640/13988/19.
Статтею 383 КАС України, зокрема, передбачено право особи-позивача, на користь якої ухвалено рішення суду, подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу (частина 6 статті 383).
Відповідно до статті 249 КАС України суд може постановити окрему ухвалу у випадку зловживання процесуальними правами, порушення процесуальних обов'язків, неналежного виконання професійних обов'язків (в тому числі якщо підписана адвокатом чи прокурором позовна заява містить суттєві недоліки) або іншого порушення законодавства адвокатом або прокурором. Окрема ухвала щодо прокурора або адвоката надсилається органу, до повноважень якого належить притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора або адвоката відповідно.
З метою забезпечення виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, суд встановлює у ній строк для надання відповіді залежно від змісту вказівок та терміну, необхідного для їх виконання.
Отже, окрема ухвала є формою реагування суду на порушення норм права, причини та умови, що спричинили (зумовили) ці порушення, з метою їх усунення та запобігання таким порушенням у майбутньому.
Враховуючи викладене, а також те, що НОМЕР_2 прикордонним загіном Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ), всупереч вимог статті 129-1 Конституції України, статей 14, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, не виконується рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 року та Постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 08.09.2025 року по справі №420/2641/25, суд вважає за необхідне, керуючись статтями 382,383 КАС України, визнати протиправними дії НОМЕР_2 прикордонним загіну Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ) щодо неналежного виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 року та Постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 08.09.2025 року по справі №420/2641/25 та зобов'язати НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ) протягом місяця з дня отримання цієї ухвали подати звіт про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 року та Постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 08.09.2025 року по справі №420/2641/25.
Додатково суд наголошує, що невиконання судового рішення тягне за собою кримінальну, адміністративну, цивільну, дисциплінарну відповідальність та застосування штрафних санкцій.
Кримінальна відповідальність настає за умисне невиконання вироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили, або перешкоджання їх виконанню, а також умисне невиконання службовою особою рішення Європейського суду з прав людини, рішення Конституційного Суду України та умисне недодержання нею висновку Конституційного Суду України (стаття 382 Кримінального кодексу України).
Адміністративна відповідальність настає за залишення посадовою особою без розгляду окремої ухвали суду або невжиття заходів до усунення зазначених в ній порушень закону, а так само несвоєчасна відповідь на окрему ухвалу суду (стаття 185-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення).
Цивільна відповідальність настає за завдання шкоди невиконанням судового рішення, тобто шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади або органу місцевого самоврядування (стаття 1173 Цивільного кодексу України), відшкодовується за загальними правилами, встановленими цивільним законодавством України.
Керуючись ст.ст. 149, 248, 249, 256, 294 КАС України, -
Заяву позивача про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду - задовольнити.
Визнати протиправними дії НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ) щодо неналежного виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 року та Постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 08.09.2025 року по справі №420/2641/25.
Постановити окрему ухвалу і направити її до НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ) для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
Про вжиті НОМЕР_2 прикордоним загоном Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ) заходи повідомити Одеський окружний адміністративний суд не пізніше одного місяця після надходження окремої ухвали.
Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її проголошення, відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала оскаржується в порядку та строки ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст ухвали складено та підписано 13.11.2025 р.
Суддя О.М. Тарасишина