Справа № 420/31125/25
13 листопада 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд в складі судді Бутенка А.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Адміністрації Державної прикордонної служби України, Регіонального управління морської охорони Адміністрації Державної прикордонної служби України про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,-
Стислий зміст позовних вимог.
ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Адміністрації Державної прикордонної служби України, Регіонального управління морської охорони Адміністрації Державної прикордонної служби України, в якій просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 допомоги на оздоровлення у 2017 році, передбаченої підпунктом 3 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», у меншому від законодавчо встановленого розмірі;
- зобов'язати Адміністрацію Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 допомогу на оздоровлення за 2017 рік у розмірі, визначеному підпунктом 3 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум; виплату провести з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб;
- визнати протиправною бездіяльність Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у 2017 році, передбаченої підпунктом 3 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», у меншому від законодавчо встановленого розмірі;
- зобов'язати Адміністрацію Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2017 рік у розмірі, визначеному підпунктом 3 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум; виплату провести з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб;
- визнати протиправною бездіяльність Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у 2018 році, передбаченої підпунктом 3 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», у меншому від законодавчо встановленого розмірі;
- зобов'язати Адміністрацію Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2018 рік у розмірі, визначеному підпунктом 3 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум; виплату провести з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб;
- визнати протиправною бездіяльність Регіонального управління морської охорони Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у 2019 році, передбаченої підпунктом 3 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», у меншому від законодавчо встановленого розмірі;
- зобов'язати Регіональне управління морської охорони Адміністрації Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2019 рік у розмірі, визначеному підпунктом 3 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум; виплату провести з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб.
Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач проходив військову службу в ІНФОРМАЦІЯ_1 . З відомостей особистих карток грошового забезпечення за 2016- 2019 роки слідує, що матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у 2017 році, передбачена п. 3.6.3. Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України N 425 від 20.05.2008 (зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18.06.2008 N 537/15228) та в 2018- 2019 роках, передбачена абзацом першим пункту 1 глави 6 розділу IV Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 558 від 25.06.2018 (зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23.07.2018 № 854/32306), протиправно нарахована та виплачена позивачу в меншому від законодавчо встановленого розміру. Нарахована та виплачена ОСОБА_1 під час проходження військової служби матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань та матеріальна допомога на оздоровлення, виплачена в лютому 2017 року в меншому, ніж законодавчо передбаченому розмірі, становлять "майно" в розумінні статті 1 Протоколу першого до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, положення якої та практику Європейського суду з прав людини суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини». Такі дії відповідачів щодо нарахування та виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у меншому, ніж законодавчо передбаченому розмірі, є незаконними та порушують мої конституційні права.
29.09.2025 року від Адміністрації Державної прикордонної служби України надійшов відзив на позовну заяву в обґрунтування якого зазначено, що в лютому 2017 року позивачу була виплачена допомога на оздоровлення в розмірі 12646,18 грн., тобто в розмірі місячного грошового забезпечення без врахування «преміювання» та «премії по наказу», як видно з архівних відомостей, доданих позивачем до позовної заяви. Згідно підпункту 3 пункту 5 постанови КМУ №1294, керівникам надається право «надавати один раз на рік військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення». Згідно з архівних відомостей, доданих позивачем до позовної заяви, позивачу надавалась допомога для вирішення соціально-побутових питань: У 2017 році - в розмірі 1760,00 грн., що не перевищує його місячного грошового забезпечення; У 2018 році - в розмірі 2220,00 грн., що не перевищує його місячного грошового забезпечення; Частиною 1 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ передбачено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення. Отже, законом розмір грошової допомоги на оздоровлення визначено у розмірі місячного грошового забезпечення. При цьому розмір місячного грошового забезпечення цим законом не визначений. На час нарахування та виплати допомоги для оздоровлення за 2017 та 2018 роки діяла Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 20.05.2008 №425 (далі - Інструкція 425), яка визначає порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, які займають посади в спеціально уповноваженому центральному органі виконавчої влади у справах охорони державного кордону (Адміністрації Державної прикордонної служби України), територіальних органах спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах охорони державного кордону (регіональних управліннях Державної прикордонної служби України), Морській охороні, яка складається із загонів морської охорони, органах охорони державного кордону (прикордонних загонах, окремих контрольно-пропускних пунктах, авіаційних частинах), розвідувальному органі спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах охорони державного кордону, навчальних закладах, науково-дослідних установах, підрозділах спеціального призначення та органах забезпечення Державної прикордонної служби України (далі - органи Держприкордонслужби).
02.10.2025 року від Регіонального управління морської охорони Адміністрації Державної прикордонної служби України надійшов відзив на позовну заяву в якому зазначено, що наказ Міністерства внутрішніх справ України від 25.06.2018 року № 558, зареєстрований в Міністерстві юстиції України від 23 липня 2018 р. за № 854/32306, та наказ Міністерства внутрішніх справ від 19.08.2016 № 848, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 вересня 2016 за № 1249/29379 пройшли державну реєстрацію та юридичну експертизу у Міністерстві юстиції України та відповідають нормам діючої Конституції України. Зазначена матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань виплачена Позивачу в повному обсязі та у відповідності до норм чинного законодавства. З урахуванням викладеного, слід дійти висновку, що Регіональне управління Морської охорони жодним чином не порушувала права позивача, та не могла їх порушити, оскільки відсутні законні підстави для задоволення позовних вимог та ґрунтувались лише на приписах Закону, та ніяк ні на чому іншому, а тому позовні вимоги є безпідставними, та такими, що не можуть бути задоволеними у рамках дійсного Закону.
02.10.2025 року від позивача надійшла відповідь на відзив в якому позивач підтримав вимоги викладені в позовній заяві та просив задовольнити їх в повному обсязі.
Заяви чи клопотання від сторін не надходили.
Процесуальні дії, вчинені судом.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 15.09.2025 року позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Обставини справи.
ОСОБА_1 з 28.10.2016 року по 22.06.2018 року проходив військову службу на посаді заступника начальника регіонального управління (з оперативно-розшукової роботи) - начальника оперативно-розшукового відділу ІНФОРМАЦІЯ_2 .
З 22.06.2018 року по 05.12.2019 року проходив військову службу на посаді заступника начальника регіонального управління (з оперативно-розшукової роботи) - начальника оперативно-розшукового відділу Регіонального управління морської охорони Адміністрації Державної прикордонної служби України.
07.11.2019 року наказом Голови Державної прикордонної служби України № 1123-ОС ОСОБА_1 звільнено з військової служби за підпунктом «а» (у зв'язку із закінченням строку контракту) пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
05.12.2019 року наказом начальника Регіонального управління морської охорони Адміністрації Державної прикордонної служби України №88-ос ОСОБА_1 виключено із списків особового складу регіонального управління та всіх видів забезпечення у зв'язку із звільненням у запас ЗСУ.
Відповідно до архівних відомостей за 2017-2019 роки, позивачу нараховувалася та виплачувалася допомога на оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.
Позивач зазначає, що під час проходження військової служби матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань та матеріальна допомога на оздоровлення, виплачена в меншому, ніж законодавчо передбаченому розмірі, у зв'язку з чим звернувся до суду з цим позовом.
Джерела права й акти їх застосування.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII).
Відповідно до статті 1 Закону №2011-XII соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Частиною першою статті 9 Закону №2011-XII передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частини друга і третя статті 9 Закону № 2011-XII).
Схеми посадових окладів військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб були затверджені відповідно до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова №1294), яка набрала чинності у січні 2008 року.
Відповідно до пункту 1 Постанови № 1294, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Відповідно до п. 2 Постанови № 1294, виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством інфраструктури, Державною службою з надзвичайних ситуацій, Службою безпеки, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Управлінням державної охорони, Службою зовнішньої розвідки, Державною пенітенціарною службою, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації.
Підпунктом 3 п. 5 цієї Постанови №1294 надано право керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання надавати військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу для оздоровлення у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
Наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 20.05.2008 року № 425, що був чинним до 25.06.2018 року, затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України (далі - Інструкція №425).
Відповідно до пункту 1.2. Інструкції № 425, грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
До складу грошового забезпечення входять:
посадовий оклад, оклад за військовим званням;
щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);
одноразові додаткові види грошового забезпечення;
місячне грошове забезпечення - це грошове забезпечення, на отримання якого у відповідному місяці має право військовослужбовець згідно із чинним законодавством.
До складу місячного грошового забезпечення входять:
посадовий оклад, оклад за військовим званням;
щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати та премія);
штатна посада - посада, визначена у штаті органу Держприкордонслужби, статус якої визначається встановленим за нею найвищим військовим званням і посадовим окладом.
У відповідності до підпунктів 3.6.1-3.6.3 п.3.6. Інструкції № 425, військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) за рішенням начальника (командира) органу Держприкордонслужби може надаватися у межах фонду грошового забезпечення, затвердженого в кошторисі органу Держприкордонслужби, один раз на рік матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
Матеріальна допомога надається військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) на підставі рапорту, який подається по команді.
Питання виплати матеріальної допомоги розглядається комісією, склад якої затверджується наказом начальника (командира) органу Держприкордонслужби.
Рішення комісії оформляється протоколом, який затверджується начальником (командиром) органу Держприкордонслужби, і разом з рапортами військовослужбовців, наявними підтвердними документами передається до фінансово-економічного підрозділу для виплати матеріальної допомоги.
Матеріальна допомога військовослужбовцям надається за місцем штатної служби.
Розмір матеріальної допомоги визначається, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, на яке військовослужбовець має право згідно із законодавством України на день звернення.
Згідно з пунктом 3.7.1-3.7.2 п.3.7 Інструкції № 425, військовослужбовцям один раз на рік надається допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Допомога для оздоровлення надається військовослужбовцям за їх рапортом за місцем штатної служби на підставі наказу начальника (командира) органу Держприкордонслужби, а начальникові (командирові) - на підставі наказу вищого начальника (командира) із зазначенням у ньому розміру допомоги.
Відповідно до пп.3.7.4. п.3.7 Інструкції № 425, розмір допомоги для оздоровлення визначається, виходячи з посадових окладів, окладів за військовими званнями та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою згідно із законодавством на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25 червня 2018 року № 558 затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України та деяким іншим особам (далі - Інструкція №558).
Відповідно до пункту 2 Інструкції №558, грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення військовослужбовців (крім курсантів Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького (далі - академія) із числа осіб, які не перебували на військовій службі перед зарахуванням на навчання) складається з:
посадового окладу;
окладу за військовим званням;
щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії);
одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Місячне грошове забезпечення - грошове забезпечення, на отримання якого у відповідному місяці має право військовослужбовець згідно із чинним законодавством.
Місячне грошове забезпечення складається із:
основних видів грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням);
щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, премія).
Як передбачає пунктів 1-3 глави 6 розділу IV Інструкції №558, військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) за рішенням начальника (командира) органу Держприкордонслужби може надаватися у межах фонду грошового забезпечення, затвердженого в кошторисі органу Держприкордонслужби, один раз на рік матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань (далі - матеріальна допомога) в розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
Розмір матеріальної допомоги щороку встановлюється Адміністрацією Держприкордонслужби виходячи з наявного фонду грошового забезпечення.
Матеріальна допомога надається військовослужбовцю на підставі рапорту, який подається за командою.
Питання щодо виплати матеріальної допомоги військовослужбовцям розглядаються комісією, склад якої затверджується наказом начальника (командира) органу Держприкордонслужби.
Рішення комісії оформлюється протоколом, який затверджується начальником (командиром) органу Держприкордонслужби, і разом з рапортами військовослужбовців передається до фінансово-економічного підрозділу для виплати матеріальної допомоги.
Матеріальна допомога військовослужбовцям виплачується за місцем штатної служби або органом, у якому військовослужбовець перебуває на фінансовому забезпеченні.
Розмір матеріальної допомоги визначається на день затвердження протоколу.
Висновки суду.
З аналізу наведеного, суд приходить до висновку, що чинним на період 2017 року законодавством встановлено, що матеріальна допомога на оздоровлення надається військовослужбовцям на підставі рапорту військовослужбовця і в межах асигнувань кошторису, один раз на рік в розмірі місячного грошового забезпечення.
З матеріалів справи вбачається, що позивачу у лютому 2017 року виплачена допомога для оздоровлення у розмірі 12646,18 грн.
Судом встановлено, що грошове забезпечення позивача за лютий 2017 року становило 20 233,89 грн (оклад за військове звання - 135,00 грн, посадовий оклад - 1760,00 грн, надбавка за вислугу років - 663,25 грн, надбавка за службу в умовах режимних обмежень - 264,00 грн, надбавка за кваліфікацію - 96,80 грн, надбавка за особливі умови служби, повязані з підвищеним ризиком для життя - 264,00 грн., надбавка за виконання особливо важливих завдань - 1279,13 грн, надбавка в/сл, які пров.опер.-розшук., розвід. чи контррозвід. діяльність - 528,00 грн., винагорода - 7587,71 грн., премія - 7656,00 грн).
Судом встановлено, що при нарахуванні позивачу допомоги на оздоровлення, відповідачем, до складу місячного грошового забезпечення з якого здійснюється обчислення допомоги на оздоровлення, не враховано винагороду у розмірі 7587,71 грн.
Суд зауважує, що у постанові від 06.02.2019 року в справі №522/2738/17 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що згідно з частинами 2, 3 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Відтак суд зазначає, що оскільки винагорода входить до складу грошового забезпечення позивача та мала постійний характер, отже вона мала бути включена до розміру грошового забезпечення з якого позивачу розраховувалася допомога на оздоровлення.
За таких обставин, нараховуючи позивачу допомогу для оздоровлення, передбачену Інструкцією № 425 за 2017 рік, без врахування у складі місячного грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди, відповідач порушив право позивача на отримання належної заробітної плати.
Відтак суд зазначає, що оскільки щомісячна додаткова грошова винагорода в 2017 році позивачу під час проходження служби виплачувалася щомісяця, тому така винагорода не може вважатись одноразовою та повинна бути включена до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється допомога на оздоровлення, а тому належним захистом порушених прав позивача буде зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову допомогу для оздоровлення з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди.
Щодо виплати позивачу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань в 2017 році, суд зазначає наступне.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивачу у липні 2017 року виплачена матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі 1760,00 грн.
Відповідно до архівної відомості за 2017 рік, грошове забезпечення позивача за липень 2017 року становило 20 797,09 грн. (оклад за військове звання - 135,00 грн, посадовий оклад - 1760,00 грн, надбавка за вислугу років - 663,25 грн, надбавка за службу в умовах режимних обмежень - 264,00 грн, надбавка за кваліфікацію - 96,80 грн, надбавка за особливі умови служби, повязані з підвищеним ризиком для життя - 264,00 грн., надбавка за виконання особливо важливих завдань - 1279,13 грн, надбавка в/сл, які пров.опер.-розшук., розвід. чи контррозвід. діяльність - 528,00 грн., винагорода - 7798,91 грн., премія - 8008,00 грн).
Суд зазначає, що позивачу виплачена матеріальна допомога у розмірі, що відповідає розміру посадового окладу позивача за 2017 рік.
Суд звертає увагу, що відповідно до Інструкції № 425, матеріальна допомога виплачується у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення. Як зазначалося судом вище, до складу місячного грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати та премія).
Таким чином, розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань мав бути розрахований входячи із розміру місячного грошового забезпечення позивача за липень 2017 року, що становило 20 797,09 грн.
Щодо виплати позивачу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2018-2019 роки, суд зазначає наступне.
Відповідно до Інструкції №558 матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань виплачується один раз на рік в розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення, яке складається із основних видів грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням);
щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, премія).
З матеріалів справи вбачається, що позивачу у квітні 2018 року виплачена матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі 2220,00 грн.
Так, відповідно до архівної відомості за 2018 рік, грошове забезпечення позивача у квітні 2018 року становило 21 489,60 грн. (оклад за військове звання - 1480,00 грн, посадовий оклад - 8880,00 грн, надбавка за вислугу років - 5180,00 грн, надбавка за службу в умовах режимних обмежень - 1332,00 грн, надбавка за кваліфікацію - 621,60 грн, премія - 3996,00 грн).
Також, позивачу у листопаді 2019 року виплачена матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі 2220,00 грн.
Судом встановлено, що грошове забезпечення позивача у листопаді 2019 року становило 27 824,32 грн (оклад за військове звання - 1480,00 грн, посадовий оклад - 8880,00 грн, надбавка за вислугу років - 5180,00 грн, надбавка за кваліфікацію - 621,60 грн, премія - 3108,00 грн., надбавка за особливості проходження служби - 7770,00 грн., індексація - 1784,72 грн.).
Таким чином, відповідачем протиправно нараховано та виплачено позивача матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2018-2019 року у меншому розмірі ніж це передбачено Інструкцією №558 та Законом №2011-XII.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, суд зазначає наступне.
Порядком №44 визначено умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ) у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошова компенсація).
Відповідно до пункту 2 Порядку №44 (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби.
Суд зазначає, що Порядком № 44 передбачено виплату грошової компенсації лише при виплаті грошового забезпечення, з якого утримуються відповідні податки.
Суд звертає увагу, що на відповідача, як податкового агента, Законом покладено кореспондуючий обов'язок утримати відповідні суми податків та зборів із одночасною компенсацією такої суми позивачу.
Таким чином, у суду відсутні підстави зобов'язувати відповідача здійснити на користь позивача заявлену компенсацію, оскільки відповідний обов'язок виникає одночасно з виплатою нарахованої відповідачем сум грошового забезпечення, які не були належним чином виплачені під час проходження військової служби, тобто у майбутньому, а отже відповідні позовні вимоги є передчасними, у зв'язку з чим задоволенню не підлягають.
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Решта доводів та заперечень висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Розподіл судових витрат.
Згідно з вимогами ст.139 КАС України судові витрати не стягуються, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись Конституцією України, ст.ст.2, 77, 90, 139, 242-246, 250 КАС України, суд -
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Адміністрації Державної прикордонної служби України (вул. Володимирська, 26, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 00034039), Регіонального управління морської охорони Адміністрації Державної прикордонної служби України (вул. Приморська, буд.3а, м. Одеса, 65082, код ЄДРПОУ 43206931) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
2. Визнати протиправною бездіяльність Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 допомоги на оздоровлення у 2017 році, передбаченої пунктом 1 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII, без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди.
3. Зобов'язати Адміністрацію Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 допомогу на оздоровлення за 2017 рік, передбачену пунктом 1 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII, з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди.
4. Визнати протиправною бездіяльність Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2017 рік, 2018 рік та 2019 рік у розмірі меншому ніж це передбачено Інструкцією №558 та Законом №2011-XII.
5. Зобов'язати Адміністрацію Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2017 рік, 2018 рік та 2019 рік у розмірі передбаченому Інструкцією №558 та Законом №2011-XII.
6. В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Порядок і строки оскарження рішення визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.
Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.
Суддя А.В. Бутенко