13 листопада 2025 рокусправа № 380/19336/24
Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Гулкевич І.З. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Львівський авіаційний завод “ЛДАРЗ» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
встановив:
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариство з обмеженою відповідальністю “Львівський авіаційний завод “ЛДАРЗ», в якій просить :
визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області №25591/13-01-07-08 від 11.06.2024.
Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю та невідповідністю нормам чинного законодавства та фактичним обставинам справи висновків контролюючого органу, викладених в акті перевірки від 16.05.2024 №20743/13-01-07-08/0768455, на підставі якого відповідачем 11.06.2024 прийнято податкове повідомлення-рішення №25591/13-01-07-08. Спірним податковим повідомленням-рішенням встановлено завищення бюджетного відшкодування з ПДВ за лютий 2024 року в сумі 109 842,00 грн. Реальність взаємовідносин між позивачем та його контрагентом спростовується належними первинними документами, які підтверджують факт здійснення фінансово-господарських відносин, вид, обсяг, якість операцій та розрахунків, що здійснювалися, реальність на повноту відображення в бухгалтерському та податковому обліку результатів таких господарських операцій. Первинні документи долучені до матеріалів справи та були дослідженні контролюючим органом під час перевірки. В основу висновків про допущені ТОВ “ЛДАРЗ» порушення податкового законодавства покладено факти, які, на думку податкового органу, свідчать про нереальність здійснення господарських операцій між ТОВ “ЛДАРЗ» та ПАТ “НТК “Електронприлад». Вважає, що такі висновки відповідача є безпідставними і такими, що не відповідають дійсності, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Ухвалою суду від 23.09.2024 відкрито загальне позовне провадження у справі.
Відповідач позов не визнав, долучив до матеріалів справи відзив на позовну заяву в якому зазначив, що в ході перевірки не підтверджується факт придбання позивачем товарів у ПАТ “НТК “Електронприлад», з урахуванням реального часу здійснення операцій, місцезнаходження ПАТ “НТК “Електронприлад» та наявності трудових ресурсів, виробничих та складських приміщень, іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій, відсутністю ділової мети та необхідного обсягу цивільної дієздатності. Оскільки відсутній сам факт придбання контрагентами ТМЦ, що відображено в податкових накладних на реалізацію для ТОВ “ЛДАРЗ», відповідно відсутній і факт продажу ТМЦ для ТОВ “ЛДАРЗ». Наявність у позивача первинних документів не є безумовним підтвердження реальності здійснення господарських операцій між позивачем та ПАТ “НТК “Електронприлад». Просить відмовити в задоволенні позову.
Представник позивача подала відповідь на відзив.
Ухвалою суду від 18.11.2024 зупинено провадження у справі до набрання законної сили рішенням у справі №380/5471/24.
Ухвалою суду від 22.09.2025 поновлено провадження у справі.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що Головним управлінням ДПС у Львівській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ “ЛДАРЗ» з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за лютий 2024 року від'ємного значення з податку на додану вартість у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, за результатами якої складено акт від 16.05.2024 №20743/13-01-07-08/07684556.
Перевіркою встановлено порушення:
пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.4, статті 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого підприємством завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за лютий 2024 року у сумі 86 273 грн;
пунктів 200.1, 200.4, статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємству відмовлено в отриманні заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за лютий 2024 року в сумі 109 842 грн.
На підставі акта від 16.05.2024 №20743/13-01-07-08/07684556 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.06.2024 №25591/13-01-07-08 про відсутність права на отримання бюджетного відшкодування та відсутність права на врахування такої суми від'ємного значення при наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку в сумі 109 842 грн.
Позивачем застосовано процедуру адміністративного оскарження зазначеного податкового повідомлення-рішення, за результатами якої ДПС України прийнято рішення про результати розгляду скарги від 12.08.2024 №24552/6/99-00-06-01-07-06, відповідно до якого податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарга - без задоволення.
Вважаючи прийняте відповідачем рішення №25591/13-01-07-08 від 11.06.2024 протиправним, позивач звернувся до суду із даним позовом про його скасування.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Завданням адміністративного судочинства України відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (тут і надалі у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - ПК України) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон України № 996-XIV).
Стаття 1 Закону України № 996-XIV дає визначення термінам:
- господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства;
- первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Згідно з частиною другою статті 9 Закону України № 996-XIV первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України “Про електронний цифровий підпис», або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Поряд з цим, згідно з абзацом другим пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
Згідно з пунктом 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
-дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
-дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Пунктом 198.1 статті 198 ПК України встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Згідно з абзацом першим пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 вказаного Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (абзац другий цього пункту).
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 ПК України (абзац перший пункту 198.6 статті 198 ПК України).
Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (пункт 200.1 статті 200 ПК України).
У пункті 200.4 статті 200 ПК України встановлено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:
а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 вказаного Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -
б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 вказаного Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.
Не підлягає бюджетному відшкодуванню сума від'ємного значення, до розрахунку якої включено суми податку, сплачені отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам товарів/послуг, які використані або будуть використані в операціях з першого постачання житла (об'єктів житлової нерухомості), неподільного житлового об'єкта незавершеного будівництва/майбутнього об'єкта житлової нерухомості. Суми такого від'ємного значення зараховуються до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду до її повного погашення податковими зобов'язаннями;
в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Згідно з пунктом 201.7 статті 201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
У разі якщо частка товарів/послуг, не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.
Згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
У постановах Верховного Суду від 28.04.2020 (справа № 826/15568/16), від 10.04.2020 (справа № 808/954/17), від 06.03.2020 (справа №803/13/16) викладена правова позиція, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності.
Отже, фактичне постачання товарів в межах відповідної угоди повинне розглядатися судами як самостійний предмет дослідження. При оцінці податкових наслідків господарських операцій адміністративний суд не повинен обмежуватися встановленням лише формальних умов застосування платником податкових норм шляхом подання первинних документів, що за формою та змістом відповідають законодавчим вимогам, а з урахуванням доводів податкового органу має дослідити фактичні правовідносини учасників господарських операцій, перевірити дійсний рух активів у процесі виконання операцій та встановити зв'язок складених первинних документів з реальними фактами господарської діяльності. Податкова вигода може бути визнана необґрунтованою, зокрема, у випадках, якщо для цілей оподаткування операції обліковані не у відповідності з їх дійсним економічним змістом або враховані операції, що не обумовлені розумними економічними або іншими причинами (цілями ділового характеру).
З матеріалів справи встановлено, що 25.04.2023 між ТОВ “ЛДАРЗ» (Замовник) та ПАТ “Науково-технічний комплекс “Електронприлад» (Постачальник) було укладено Договір №459/23 на поставку продукції.
Відповідно до умов п.1.1. Договору: Постачальник для потреб Повітряних Сил Збройних Сил України, зобов'язується виготовити та поставити Замовнику, а Замовник прийняти та і оплатити наступну Продукцію: заглушка-імітатор ЗИ-72М (НТКЕ 486938.001); заглушка-імітатор НОМЕР_1 (нтке 486938.002); КПА-ЗИ до заглушок-імітаторів ЗИ-72М та ЗИ-470М (НТКЕ 442249.009).
Згідно п.1.2. Договору: Кількість, вартість, номенклатура Продукції, передбаченої у п.1.1 даного Договору, визначається в Специфікації (Додаток №1 до Договору), та зафіксована у Протоколі погодження договірної ціни (Додаток 3 до Договору), які погоджуються двома Сторонами і являються підставою для взаєморозрахунків за Договором Постачальником.
Згідно Специфікації загальна вартість продукції становить 5 318 099,06 грн, в т.ч. ПДВ 886 349,84 грн.
Згідно умов Договору було виготовлено та передано частину продукції, що підтверджується належним чином оформленою видатковою накладною: №98/23 від 31.09.2023.
Постачальником в ЄРПН було складено та зареєстровано податкову накладну №22 від 31.08.2023.
В свою чергу, позивачем було оплачено поставлену продукцію, що підтверджується платіжною інструкцією №397 від 12.02.2024.
Позивач включив суми ПДВ з цих накладних до складу податкового кредиту відповідних податкових періодів за першою подією на підставі пункту 198.2 статті 198 ПК України.
В обґрунтування висновку про нереальність господарських операцій позивача з ПАТ “НТК “Електронприлад» відповідач покликається на відсутність факту придбання товарно-матеріальних цінностей підприємством ПАТ “НТК “Електронприлад» та його контрагентами-постачальниками.
Суд критично оцінює такі аргументи податкового органу та вважає слушними зауваження позивача про те, що ПАТ “НТК “Електронприлад» за змістом Договору №459/23 повинно було виготовити Продукцію - заглушка-імітатор ЗИ-72М (НТКЕ 486938.001); заглушка-імітатор НОМЕР_1 (нтке 486938.002); КПА-ЗИ до заглушок-імітаторів НОМЕР_2 та ЗИ-470М (НТКЕ 442249.009), у зв'язку з чим і відсутні докази придбання цим контрагентом такого товару.
З приводу посилання в Акті перевірки від 16.05.2024 на те, що господарські операції позивача з придбання товару у вищеописаних контрагентів позивача та подальше їх використання у власній господарській діяльності фактично не відбулося, зважаючи на відсутність джерела походження товарів по ланцюгу постачання, кінцевим покупцем яких є позивач, суд вказує таке.
Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.
Суд при розгляді справи враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постановах від 11.11.2020 №320/1147/19, від 24.11.2020 №813/3034/15.
Отже, порушення певними суб'єктами господарювання у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства, враховуючи принцип індивідуальної відповідальності платника податків, не може ставитися у вину позивачу та впливати на реальність господарських операцій між позивачем та його безпосередніми контрагентами.
Окрім цього, формуючи висновок про відсутність ланцюга постачання товару, придбаного позивачем, відповідач посилається на інформацію в АІС “Податковий блок». Натомість суд вказує, що будь-яке автоматизоване співставлення чи дані, отримані з автоматизованих систем контролюючого органу не є належними доказами в розумінні процесуального закону, оскільки, автоматизоване співставлення, зокрема, задекларованих податкових зобов'язань та податкового кредиту, не віднесено до засобів перевірки правильності та повноти визначення таких податкових зобов'язань, а тому здобуті таким, чином докази не можуть визнаватись належними.
З приводу доводів відповідача про не підтвердження факту придбання позивачем товарів у вищеописаних контрагентів, з урахуванням реального часу здійснення операцій, місцезнаходження контрагента та наявності трудових ресурсів, виробничих та складських приміщень, іншого майна економічно необхідного для здійснення господарських операцій, відсутністю ділової мети та необхідного обсягу цивільної дієздатності, суд враховує таке.
Норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій наміру платника податків отримати певний результат від здійснення господарської операції (підприємницької діяльності).
Відсутність чи недостатня кількість у контрагентів матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутсорсингу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди, лізингу тощо.
Суд при розгляді справи враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постановах від 30.01.2018 у справі №2а/1770/3360/12, від 19.06.2018 у справах №826/7704/16, від 08.05.2018 у справі №815/3526/17, від 08.05.2018 у справі №814/937/15, від 12.06.2018 у справі №802/1155/17-а, від 16.12.2021 у справі №815/2699/17.
Ураховуючи наведене, суд вважає, що зміст господарських операцій між позивачем та у ПАТ “НТК “Електронприлад», підтверджується первинними документами, такі спрямовані на одержання економічного ефекту у результаті господарської діяльності.
В цьому контексті, суд підкреслює, що відповідно до понятійного апарату ПК України:
- розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності (підпункт 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 ПК України).
Відповідач не надав суду належних і достатніх доказів того, що позивачу було відомо або повинно було бути відомо про податкові порушення, допущені контрагентом, і у зв'язку із цим ним не проявлено належної обачності при виборі контрагента. Доказів наявності фактів взаємозалежності або узгодженості дій позивача і його контрагента, а також застосування платником схеми розрахунків, яка свідчать про повернення грошових коштів платнику або особам, які мають до нього відношення, відповідач не надав.
Таким чином, при виборі контрагента позивач проявив належну обачність. В свою чергу, відповідач не надав належних і достатніх доказів, які дозволяють зробити висновок про безпідставність одержаної податкової вигоди за взаємовідносинами позивача у ПАТ “НТК “Електронприлад».
Ураховуючи наведене, суд вважає, що зміст господарських операцій між позивачем та у ПАТ “НТК “Електронприлад», підтверджується первинними документами, такі спрямовані на одержання економічного ефекту у результаті господарської діяльності.
Податковий орган апелює до висновків Акту перевірки та обґрунтовує правомірність оскаржуваного повідомлення рішення твердженнями про не підтвердження фактів придбання товарів у ПАТ “НТК “Електронприлад» за серпень 2023 року у сумі 9 350 830,34 грн, в т.ч. ПДВ - 1 558 471,72 грн стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження контрагента та наявності трудових ресурсів, виробничих та складських приміщень, іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій, відсутністю ділової мети та необхідного обсягу цивільної дієздатності.
При цьому відповідач зазначає, що вказані обставини підтверджуються висновками Акту перевірки від 10.11.2023 №28538/13-01-07-06/07684556 “Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ “ЛДАРЗ» з питань дотримання податкового законодавства при декларування за серпень 2023 року від'ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого з бюджету». Вказаний Акт перевірки був предметом дослідження в рамках розгляду справи №380/5471/24 за позовом ТОВ “ЛДАРЗ» до ГУ ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових прийнятих повідомлень-рішень, прийнятих на підставі Акту перевірки від 10.11.2023 №28538/13-01-07-06/07684556.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 05.11.2024 у справі №380/5471/24, яке набрало законної сили, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 29.11.2023 №28538/13-01-07-06, №28542/13-01-07-06.
Верховний суд у постанові від 02.07.2025 у справі №380/5471/24 вказав про обґрунтованість висновків судів першої та апеляційної інстанції та зазначив, що зафіксовані актом перевірки обставини щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства під час здійснення господарських операцій з контрагентами, - є безпідставними та спростовуються зібраними у справі доказами, а відтак і про наявність підстав до скасування спірних податкових повідомлень рішень(п.70).
Таким чином, факти реального проведення господарської операцій із ПАТ “НТК “Електронприлад», безпідставності та необґрунтованості висновків Акту перевірки від 10.11.2023 №2838/13-01-07-06/07684556, неправомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення від 29.11.2023 за №28538/13-01-07-06 підтверджуються рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 05.11.2024 року у справі №380/5471/24.
Відповідно до частини 4 статті 78 КАСУ обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, суд дійшов висновку про те, що зазначені відповідачем в акті перевірки порушення позивачем пунктів 200.1, 200.4, статті 200 ПК України не відповідають фактичним обставинам справи, а тому відповідач безпідставно прийняв оскаржене податкове повідомлення-рішення.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до ст. 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності свого рішення в частині, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.
У силу вимог ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 73, 74, 139, 241-246, 257-262 КАС України, суд, -
ухвалив:
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області №25591/13-01-07-08 від 11.06.2024.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Львівський авіаційний завод “ЛДАРЗ» судовий збір в розмірі 3028,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області.
Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяГулкевич Ірена Зіновіївна