справа№380/5843/25
12 листопада 2025 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої - судді Потабенко В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного Фонду України в Полтавській області, Головного управління Пенсійного Фонду України у Львівській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі - відповідач - 1, ГУ ПФУ в Полтавській області), Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач - 2, ГУ ПФУ у Львівській області), в якій просить суд:
- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Полтавській області від 26.02.2025 № 134850008105 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування";
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Полтавській області призначити і виплачувати пенсію за віком ОСОБА_1 з часу отримання права згідно ст. 26 "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" шляхом зарахування до загального стажу періодів роботи:
-з 16.07.1979 з 01.01.1992 по 18.04.1994, з 01.03.1998 по 20.11.1998, з 20.04.1999 по 30.09.1999, з 27.11.1999 по 30.04.2003 (згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 16.07.1979);
-з 15.04.2011 по 03.03.2012 з 15.06.2012 по 26.04.2013, з 08.07.2013 по 19.04.2014, з 19.06.2014 по 21.03.2015, з 29.04.2015 по 30.09.2015, з 12.05.2016 по 13.10.2016, з 13.06.2017 по 19.10.2017 (згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 15.04.2011).
В обґрунтування поданого позову покликається на те, що 18.02.2025 позивач звернувся до ГУ ПФУ у Львівській області із заявою про призначення і нарахування пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку із досягненням 63-річного віку. У зв'язку з впровадженням екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсій, заява позивача була розглянута ГУ ПФУ в Полтавській області, за результатами розгляду якої 26.02.2025 прийнято рішення № 134850008105 про відмову в призначенні пенсії за віком з підстав відсутності необхідного страхового стажу, а саме з необхідних від 22 до 32 років, позивача зараховано тільки страховий стаж - 20 років 6 місяців та 01 день. До страхового стажу не зараховано період роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 16.07.1979 з 01.01.1992 по 18.04.1994, з 01.03.1998 по 20.11.1998. з 20.04.1999 по 30.09.1999. з 27.11.1999 по 30.04.2003, у зв'язку з припиненням з Росією 01.01.2023 участі в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992; період роботи згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 15.04.2011 року з 15.04.2011 по 03.03.2012 з 15.06.2012 по 26.04.2013, з 08.07.2013 по 19.04.2014, з 19.06.2014 по 21.03.2015, з 29.04.2015 по 30.09.2015, з 12.05.2016 по 13.10.2016, з 13.06.2017 по 19.10.2017 у зв'язку з припиненням з рф 01.01.2023 участі в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992. Позивач вважає, рішення, яким йому відмовлено у призначенні пенсії протиправним, тому звернувся до суду із даним позовом.
Ухвалою суду від 31.03.2025 було залишено позовну заяву ОСОБА_1 без руху.
14.04.2025 позивачем подано до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою від 21.04.2025 суддя відкрила провадження в адміністративній справі та вирішено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін.
06.05.2025 від відповідача - 2 за вх. №7946 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить суд відмовити у задоволенні позову, оскільки ГУ ПФУ в Полтавській області, діючи відповідно до покладених на нього завдань, на підставі наданих позивачем документів та встановлених обставин, правомірно прийняло рішення про відмову у призначенні пенсії за віком. Обчислення позивачу стажу за період роботи на території росії здійснюється згідно з законодавством рф, на території якої у спірний період відбувалася трудова діяльність позивача. Відтак, спірні періоди роботи не зараховані до страхового (пільгового) стажу роботи позивача, оскільки не підтверджені у встановленому законом порядку.
08.05.2025 від відповідача - 1 за вх. №38166 надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача пояснив, що ГУ ПФУ в Полтавській області діючи відповідно до покладених на нього завдань, на підставі наданих позивачем документів та встановлених обставин, правомірно прийняло рішення про відмову у призначенні пенсії за віком, оскільки спірні періоди роботи позивача в рф не підтверджені у встановленому законом порядку. Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
15.05.2025 від позивача за вх. №40608 надійшла відповідь на відзив на позовну заяву. в якій позивач пояснив, що він працював у рф в той період коли усі міжнародні договори були чинні, тому у відповідача - 1 немає підстав не зараховувати стаж роботи на території російської федерації. Просить суд позовні вимоги задовольнити.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Оскільки відсутні клопотання будь-якої зі сторін про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.
18.02.2025 ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ у Львівській області із заявою про призначення і нарахування пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку із досягненням 63-річного віку.
У зв'язку з впровадженням екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсій, заява позивача розглянута ГУ ПФУ в Полтавській області, за результатами розгляду якої 26.02.2025 прийнято рішення № 134850008105 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком з підстав відсутності необхідного кількістю страхового стажу.
Позивач вважає рішення про відмову у призначенні пенсії протиправним, тому звернувся з відповідним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституції України.
Згідно з ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Умови призначення пенсії за віком передбачено ст. 26 Закону №1058-IV.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
Згідно з ч. 2 ст. 26 Закону №1058-IV у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу:
по 31 грудня 2018 року - від 15 до 25 років;
з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - від 16 до 26 років;
з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - від 17 до 27 років;
з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - від 18 до 28 років;
з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - від 19 до 29 років;
з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 20 до 30 років;
з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 21 до 31 року;
з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 22 до 32 років;
з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - від 23 до 33 років;
з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - від 24 до 34 років;
починаючи з 1 січня 2028 року - від 25 до 35 років.
Позивач 18.02.2025 звернувся до територіального управління Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком, досягнувши 63-річного віку.
Тобто необхідним для призначення пенсії є наявність страхового стажу від 21 до 31 року.
Розглянувши заяву позивача та додані до неї документи, ГУ ПФУ в Полтавській області прийняло рішення від 26.02.2025 №134850008105 про відмову у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
Водночас, у спірному рішенні зазначено, що до загального страхового стажу згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 16.07.1979 не враховано: періоди роботи в рф з 01.01.1992 по 18.04.1994; 01.03.1998 по 20.11.1998; з 20.04.1999 по 30.09.1999, з 27.11.1999 по 30.04.2003, у зв'язку з припиненням з рф 01.01.2023 участі в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992; Крім того, не взято до уваги записи про роботу в рф згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 15.04.2011 у зв'язку із припиненням з рф 01.01.2023 участі в Угоді про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.
Оцінюючи такі твердження відповідача, суд виходить з такого.
Згідно ч. 1 ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності зазначеним Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
До 01.01.2004 порядок підтвердження стажу роботи був визначений ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ (далі - Закон України № 1788-ХІІ).
Відповідно до ст. 56 Закону України № 1788-ХІІ до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Частиною 1 ст. 62 Закону України № 1788-ХІІ передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Пунктом 1 Порядку №637 встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до п. 3 Порядку №637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Законодавець чітко визначив, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка і саме за відсутності такої або відповідних записів у ній, стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами, що також визначено і Порядком №637.
У трудовій книжці НОМЕР_1 від 16.07.1979, копія якої подана позивачем, містяться записи щодо його роботи у періоди з 16.07.1979 з 01.01.1992 по 18.04.1994, з 01.03.1998 по 20.11.1998, з 20.04.1999 по 30.09.1999, з 27.11.1999 по 30.04.2003.
Також у трудовій книжці НОМЕР_2 від 15.04.2011 містяться записи щодо його роботи у періоди з 15.04.2011 по 03.03.2012 з 15.06.2012 по 26.04.2013, з 08.07.2013 по 19.04.2014, з 19.06.2014 по 21.03.2015, з 29.04.2015 по 30.09.2015, з 12.05.2016 по 13.10.2016, з 13.06.2017 по 19.10.2017.
Втім, вказані періоди не зараховані пенсійним органом до страхового стажу позивача. Причиною незарахування є відсутність необхідного страхового стажу, підтвердженого в установленому законом порядку.
У відзиві на позовну заяву відповідачі зазначають, що з 01.01.2023 рф припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992. За результатами письмового повідомлення Виконавчого комітету Співдружності Незалежних Держав стосовно рішення української сторони вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, зазначений міжнародний договір України припинив свою дію для України 19.06.2023.
З матеріалів справи вбачається, що окремі періоди, а саме з: 18.04.1994, з 01.03.1998 по 20.11.1998, з 20.04.1999 по 30.09.1999, з 27.11.1999 по 30.04.2003, з 15.04.2011 по 03.03.2012 з 15.06.2012 по 26.04.2013, з 08.07.2013 по 19.04.2014, з 19.06.2014 по 21.03.2015, з 29.04.2015 по 30.09.2015, з 12.05.2016 по 13.10.2016, з 13.06.2017 по 19.10.2017, позивач працював на території російської федерації.
Одним із міжнародних договорів з питань пенсійного забезпечення, який підписала Україна, стала багатостороння Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, зобов'язання за якою взяли на себе дев'ять держав - учасниць СНД, в тому числі Україна та РФ (далі - Угода).
Ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди (ст. 5 Угоди).
Статтею 6 Угоди встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою. Обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу.
Згідно зі ст. 11 Угоди необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав - учасниць Співдружності без легалізації.
Відповідно до ст. 13 Угоди кожний учасник цієї Угоди може вийти з неї, направивши відповідне письмове повідомлення депозитарію. Дія Угоди стосовно цього учасника припиняється після закінчення шести місяців з дня отримання депозитарієм такого повідомлення.
Пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Постановою від 29.11.2022 № 1328 Кабінет Міністрів України постановив вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13.03.1992 у м. Москві. Міністерству закордонних справ в установленому порядку повідомити депозитарію про вихід з Угоди, зазначеної в пункті 1 цієї постанови.
Листом Міністерства закордонних справ України від 29.12.2022 №72/14-612-108210 повідомлено Міністерство юстиції України, що відповідно до п. 11 Порядку ведення Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів та користування ним, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.2001 № 376 (зі змінами), після письмового повідомлення Виконавчого комітету Співдружності Незалежних Держав про рішення української сторони вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, яка вчинена 13.03.1992 в м. Москва, зазначений міжнародний договір України припинить свою дію для України 19.06.2023.
Міністерство юстиції України своїм повідомленням від 10.01.2023, яке було опубліковане у Офіційному віснику України 10.01.2023, підтвердило припинення Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 для України 19.06.2023.
У рішенні від 09.02.1999 № 1-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що за загальновизнаним принципом права, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
З урахуванням викладеного суд констатує, що на час трудової діяльності позивача у спірні періоди Угода була чинною, а тому її положення протиправно не були застосовані відповідачем-1 та, як наслідок, не було зараховано до страхового стажу позивача період роботи з 01.01.1992 по 18.04.1994, з 01.03.1998 по 20.11.1998, з 20.04.1999 по 30.09.1999, з 27.11.1999 по 30.04.2003, з 15.04.2011 по 03.03.2012 з 15.06.2012 по 26.04.2013, з 08.07.2013 по 19.04.2014, з 19.06.2014 по 21.03.2015, з 29.04.2015 по 30.09.2015, з 12.05.2016 по 13.10.2016, з 13.06.2017 по 19.10.2017, та прийнято протиправне рішення від 26.02.2025 № 134850008105 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 18.11.2024 у справі №340/4436/23.
Вказаний висновок Верховного Суду у відповідності до приписів ч. 5 ст. 242 КАС України та ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд враховує під час вирішення справи по суті.
Отже, всі твердження відповідача, покладені в основу спірного рішення, спростовані судом.
Таким чином, вирішуючи позовні вимоги зобов'язального характеру, суд доходить висновку про необхідність зарахування до страхового стажу позивача спірних періодів роботи, а саме з 01.01.1992 по 18.04.1994, з 01.03.1998 по 20.11.1998, з 20.04.1999 по 30.09.1999, з 27.11.1999 по 30.04.2003, згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 16.07.1979 та період з 15.04.2011 по 03.03.2012 з 15.06.2012 по 26.04.2013, з 08.07.2013 по 19.04.2014, з 19.06.2014 по 21.03.2015, з 29.04.2015 по 30.09.2015, з 12.05.2016 по 13.10.2016, з 13.06.2017 по 19.10.2017 відповідно до трудової книжки НОМЕР_3 від 15.04.2011.
Також позивач просить зобов'язати відповідача призначити позивачу пенсію за віком з 18.02.2025 відповідно до вимог ст. 26 Закону №1058-IV.
Як випливає з аналізу норми ст. 26 Закону №1058-IV, умовами для призначення пенсії за віком є досягнення пенсійного віку та наявність необхідного страхового стажу.
Оскільки остаточний розмір страхового стажу позивача буде встановлено після зарахування територіальним управлінням Пенсійного фонду України окремих періодів на виконання цього рішення, то вимога в частині зобов'язання відповідача прийняти рішення про призначення пенсії є передчасною та задоволенню не підлягає.
Крім того, питання призначення пенсії є дискреційними функціями відповідача-1.
Водночас, з метою належного та ефективного захисту порушеного права позивача належить зобов'язати відповідача-1 (оскільки саме ним розглядалась по суті заява ОСОБА_1 ) повторно розглянути заяву позивача від 18.02.2025 про призначення пенсії за віком, з врахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.
Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Відповідно до правил ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Отже, стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача підлягає сума у розмірі 1211,20 грн.
Керуючись ст. ст. 2, 6-9, 19-20, 22, 25-26, 72, 77, 90, 139, 143, 241-246, 255, 257-258, 293, 295, п.п. 15.5 п.15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд
адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Полтавській області від 26.02.2025 № 134850008105 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 01.01.1992 по 18.04.1994, з 01.03.1998 по 20.11.1998, з 20.04.1999 по 30.09.1999, з 27.11.1999 по 30.04.2003, згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 16.07.1979 та період з 15.04.2011 по 03.03.2012 з 15.06.2012 по 26.04.2013, з 08.07.2013 по 19.04.2014, з 19.06.2014 по 21.03.2015, з 29.04.2015 по 30.09.2015, з 12.05.2016 по 13.10.2016, з 13.06.2017 по 19.10.2017 відповідно до трудової книжки НОМЕР_3 від 15.04.2011.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (код ЄДРПОУ 13967927, адреса місцезнаходження: 36600, м. Полтава, вул. Гоголя, 34) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса проживання: 81792, Львівська область, Стрийський район, с. Монастирець) від 18.02.2025 про призначення пенсії за віком з врахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (код ЄДРПОУ 13967927, адреса місцезнаходження: 36600, м. Полтава, вул. Гоголя, 34) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , адреса проживання: 81792, Львівська область, Стрийський район, с. Монастирець) судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 коп.
Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складений 12.11.2025.
Суддя Потабенко В.А.