13 листопада 2025 рокусправа № 640/6278/21
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Морської Галини Михайлівни, розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової служби України в особі відокремленого підрозділу Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Державної податкової служби України в особі відокремленого підрозділу Головного управління ДПС у м. Києві (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 23.02.2021 №0149540707 та від 23.02.2021 №0149520707.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.03.2021 відкрите спрощене провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Законом України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13.12.2022 № 2825-IX (далі - Закон № 2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.
Відповідно до ч. 3 ст. 29 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі ліквідації або припинення роботи адміністративного суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом або рішенням про припинення роботи адміністративного суду, а якщо такий суд не визначено - до суду, що найбільш територіально наближений до суду, який ліквідовано або роботу якого припинено.
Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних Закону № 2825-IX з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
Інші адміністративні справи, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі ті, що передані до Київського окружного адміністративного суду до набрання чинності Законом України "Про внесення зміни до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" щодо забезпечення розгляду адміністративних справ", але не розподілені між суддями (крім справ, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України), передаються на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України. Справи, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України, до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом (пункт 3 Прикінцевих та перехідних Закону № 2825-IX).
Разом з цим, на виконання вимог Закону України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ» (далі - Закон) та визначає порядок передачі нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва адміністративних судових справ іншим окружним адміністративним судам України наказом ДСА України від 16.09.2024 № 399 затверджено Порядок передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва (далі Порядок № 399).
Пунктами 4-7 Порядку № 399 визначено, що на розгляд та вирішення судам підлягають передачі судові справи, які нерозглянуті ОАСК та передані до КОАС, але до набрання чинності Законом, не розподілені між суддями. Матеріали щодо розгляду та вирішення окремих процесуальних питань у межах нерозглянутих судових справ підлягають передачі до судів, визначених у результаті автоматизованого розподілу судових справ між судами, проведеного відповідно до правил, установлених цим Порядком. Судові справи, вказані у переліку, які підлягають передачі судам, мають бути зареєстровані в базі даних. Перелік складається відповідальною особою протягом семи робочих днів після опублікування цього Порядку за формою, визначеною у додатку 1 до Порядку, та формується в електронній формі із застосуванням КЕП.
Відповідно до п. 19 Порядку № 399 відповідальною особою протягом семи робочих днів після отримання результатів автоматизованого розподілу судових справ на підставі протоколу формується перелік судових справ у електронній формі із застосуванням КЕП за формою, визначеною у додатку 3 до Порядку, про визначені суди із зазначенням єдиних унікальних номерів судових справ.
Згідно з Додатком 3 до пункту 19 Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва" справу № 640/6278/21 визначено розглядати Львівському окружному адміністративному суду.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.02.2025 адміністративну справу №640/6278/21 передано для розгляду судді Львівського окружного адміністративного суду Морській Галині Михайлівні.
Ухвалою від 21.02.2025 справа прийнята до провадження.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ГУ ДПС у м. Києві як відокремленим підрозділом Державної податкової служби України було видано наказ № 11-п від 13.01.2021 року «Про проведення фактичних перевірок», яким доручено провести протягом січня 2021 року фактичні перевірки суб'єктів господарювання (згідно додатків 1-170) з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обігу підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами). Згідно додатку № 127 до наказу № 11-п від 13.01.2021 зазначено проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 .
Так головний державний ревізор-інспектор Микола Волинець та головний державний ревізор-інспектор Борис Чехун прибули до магазину з направленнями на перевірку від 21.01.2021 № 859/26-15-07-07-01 та від 21.01.2021 № 860/26-15-07-07-01 та копією наказу № 11-п від 13.01.2021 «Про проведення фактичних перевірок» та перед початком фактичної перевірки провели контрольну розрахункову операцію. На час проведення контрольної розрахункової операції та початку фактичної перевірки безпосередньо позивача не було в приміщенні магазину та представники контролюючого органу вручили особі, яка там перебувала запит про надання документів від 21.01.2021. Інших документів вручено не було.
Позивачка не допустила до фактичної перевірки головного державного ревізора-інспектора Миколу Волинця та головного державного ревізора-інспектора Бориса Чехуна, які прибули до магазину з направленнями на перевірку від 21.01.2021 № 859/26-15- 07-07-01 та від 21.01.2021 № 860/26-15-07-07-01. Зазначені посадові особи контролюючого органу не склавши акт, що засвідчує факт відмови у допуску до фактичної перевірки позивача покинули приміщення магазину, в якому позивач провадить підприємницьку діяльність.
Згодом позивачка отримала шляхом поштового зв'язку копію акту (довідки) фактичної перевірки від 25.01.2021 № 0096/26/15/07/3364306324, в якому зазначено, що перевірку закінчено 25.01.2020 о 15 год. 00 хв. В даному акті встановлено порушення позивачем вимог пункту 11 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», статті 153 Закону України «Про регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та палива», частини 1 статті 21, частини 1, 3 статті 24 КЗпП України. Також позивачка отримала засобом поштового зв'язку податкове повідомлення- рішення від 23.02.2021 № 0149540707 та податкове повідомлення-рішення від 23.02.2021 №0149520707.
Позивачка не погоджується з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, вважає фактичну перевірку протиправною.
Стверджує: «…виходячи з аналізу змісту наказу ГУ ДПС у м. № 11-п від 13.01.2021 року, який не містить в собі будь-якого посилання на отриману відповідачем в установленому законодавством порядку інформацію про факти, які б свідчили про можливі порушення законодавства саме ФОП ОСОБА_1 , можна дійти висновку, що призначення проведення фактичної перевірки позивача було безпідставним та відповідно незаконним, оскільки державні органи зобов'язанні діяти у чіткій відповідності до вимог закону, що в даному випадку відповідачем не було дотримано…». Також зазначає, що перевірка проведена усупереч непопуску до її проведення.
Із вказаних підстав просить суд задовольнити позов.
Відповідач надіслав суду відзив, у якому заперечив проти задоволення позову, мотивуючи тим, що Посадовими особами Головного управління ДПС у м. Києві на підставі п.п. 80.2.2, п.п. 80.2.3, п.п. 80.2.5, п. 80.2 ст. 80 ПК України та відповідно до наказу від 13.01.2021 року № 11-п, проведено фактичну перевірку магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 , де здійснює свою діяльність фізична особа-підприємець ОСОБА_1 . Перевірку було проведено у присутності стажера магазину, ОСОБА_2 , який відмовилась від підписання направлень на перевірку від 21.01.2021 № 859/26-15-07-07-01, № 860/26-15-07-07-01 та отримання копії наказу на проведення перевірки від 13.01.2021 № 11-п. Факт відмови від підписання направлень та отримання наказу зафіксовано відповідним актом від 21.01.2021 № 13/26-15-07-07-12. За результатами перевірки складено акт фактичної перевірки від 25.01.2021 реєстраційний № 0096/26/15/07/3364306324. Проте, після ознайомлення із змістом акта перевірки керівник підприємства або особа що його заміщає (а у випадку їх відсутності - особа, що уповноважена здійснювати розрахункові операції), у даному випадку - це стажер магазину ОСОБА_2 , відмовився від підписання матеріалів фактичної перевірки, про що було складено відповідний акт від 25.01.2021 № 000048.
Перевіркою встановлено:- порушення вимог п. 11 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (зі змінами та доповненнями) (далі по тексту Закон № 265);- порушення вимог ст. 15.3 Закону України від 19.12.1995 № 481/95- ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах та пального» (зі змінами та доповненнями) (надалі по тексту Закон № 481);- порушення вимог ч. 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України. За результатами розгляду акта перевірки від 25.01.2021 реєстраційний № 0096/26/15/07/3364306324, ГУ ДПС у м. Києві прийнято податкові повідомлення рішення:- від 23.02.2021 № 0149520707, на суму штрафних санкцій - 5 100, 00 грн., за порушення вимог п. 11 ст. 3 Закону № 265;- від 23.02.2021 № 0149540707, на суму штрафних санкцій - 6 800, 00 грн., за порушення вимог ст. 15.3 Закону № 481.
Відповідач вважає перевірку правомірною, а спірні ППР законними.
Із вказаних підстав просить суд відмовити у задоволенні позову.
Розглянувши надані сторонами документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд зазначає наступне.
Посадовими особами Головного управління ДПС у м. Києві на підставі п.п. 80.2.2, п.п. 80.2.3, п.п. 80.2.5, п. 80.2 ст. 80 ПК України та відповідно до наказу від 13.01.2021 № 11-п, проведено фактичну перевірку магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 , де здійснює свою діяльність фізична особа-підприємець ОСОБА_1 .
За результатами перевірки складено акт фактичної перевірки від 25.01.2021 року реєстраційний № 0096/26/15/07/3364306324.
Перевіркою встановлено:
- порушення вимог п. 11 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (зі змінами та доповненнями) (далі по тексту Закон № 265);
- порушення вимог ст. 15.3 Закону України від 19.12.1995 року № 481/95- ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах та пального» (зі змінами та доповненнями) (надалі по тексту Закон № 481);
- порушення вимог ч. 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України.
За результатами розгляду акта перевірки від 25.01.2021 реєстраційний № 0096/26/15/07/3364306324, ГУ ДПС у м. Києві прийняті податкові повідомлення рішення:
- від 23.02.2021 № 0149520707, на суму штрафних санкцій - 5 100, 00 грн., за порушення вимог п. 11 ст. 3 Закону № 265;
- від 23.02.2021 № 0149540707, на суму штрафних санкцій - 6 800, 00 грн., за порушення вимог ст. 15.3 Закону № 481.
Не погодившись із цими ППР, позивач звернулась до суду.
Надаючи оцінку позиціям сторін у справі, суд застосовує наступні правові норми.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Щодо дотримання відповідачем вимог законодавства під час призначення та проведення фактичної перевірки, суд зазначає наступне.
Згідно з вимогами підпункту 75.1.3. пункту 75.1 статті 75 та статті 85 Податкового кодексу України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Відповідно до вимог статті 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи). Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки. Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, гід розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності обставин, визначених цим Кодексом.
Судом встановлено, що ГУ ДПС у м. Києві як відокремленим підрозділом Державної податкової служби України на підставі п.п.80.2.2, 80.2.3, 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України виданий наказ № 11 -п від 13.01.2021 року «Про проведення фактичних перевірок», яким доручено провести протягом січня 2021 фактичні перевірки суб'єктів господарювання (згідно додатків 1-170) з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обігу підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами). Згідно додатку № 127 до наказу № 11-п від 13.01.2021 зазначено проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 на підставі п.п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України.
Підставою проведення фактичної перевірки 170 суб'єктів господарювання зазначено доповідна записка управління контролю за розрахунковими операціями від 12.01.2021 № 12/26-15-07-07.
Так до п.п.80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: …. 80.2.5 у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах і пального, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, та/або масовими витратомірами, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.
Відповідно до ч. 5 ст. 241 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так Верховний Суд у постанові від 21 січня 2021 року по справі № 2460/1239/19 сформулював наступний висновок: «не зазначення конкретної підстави в наказі на проведення на перевірки не свідчить про незаконність наказу або перевірки, оскільки відповідно до п.п. 81.1 ст. 81 ПК України, в наказі на перевірку достатньо зазначити підставу для проведення перевірки, визначену цим Кодексом».
Аналогічна позиція також висловлена в постанові Верховного Суду від 12.08.2021 року по справі № 2140/14625/20.
Також у постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 26.03.2024 у справі № 420/9909/23 суд зазначив про достатність відображення в наказі підстави для проведення фактичної перевірки як нумераційного позначення відповідного пункту статті Податкового кодексу України без розкриття його змісту, а саме: «… якщо правовою підставою для проведення перевірки є відповідний підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України, який містить лише одну фактичну підставу для цього, то зазначення у наказі лише цього підпункту без розкриття його змісту та деталізації обставин не є істотним недоліком наказу, який давав би підстави вважати його протиправним. Зі змісту наказу вбачається як правова підстава для призначення перевірки (посилання на відповідні підпункти статті 80 ПК України) так і фактична. Обсяг інформації зазначеної в наказі у повному обсязі відповідає вимогам абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України, а тому підстави для його скасування через неналежне оформлення відсутні».
Враховуючи наведені правові норми, суд вважає, що наказ ГУ ДПС у м. Києві як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України № 11-п від 13.01.2021 «Про проведення фактичних перевірок», яким визначено проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 на підставі п.п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України є правомірним та законним.
У відповідності до пункту 80.7 статті 80 Податкового кодексу України фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб'єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції.
Пунктом 81.1 статті 81 Податкового кодексу України передбачено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:
- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;
- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;
- службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.
При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.
У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.
Згідно з пунктом 85.4 статті 85 Кодексу, при проведенні перевірок посадові особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).
Крім того, пунктом 85.8 статті 85 Кодексу встановлено, що посадова (службова) особа контролюючого органу, яка проводить перевірку, у випадках, передбачених цим Кодексом, має право отримувати від платника податків або його законних представників копії документів, що належать до предмета перевірки. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).
Відповідно до пункту 85.6 статті 85 Кодексу, у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.
Згідно з пунктом 86.7 статті 86 Кодексу, у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення та/або додаткові документи в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків.
Із матеріалів справи судом встановлено, що перевірка проведена у присутності стажера магазину, ОСОБА_2 .
Посадовими особами контролюючого органу пред'явлені стажеру магазина, наказ від 13.01.2021 № 11-п, а також направлення на перевірку від 21.01.2021 № 859/26-15-07-07-01 та № 860/26-15-07-07-01.
Проте ОСОБА_2 відмовився від підписання направлень на перевірку від 21.01.2021 № 859/26-15-07-07-01, № 860/26-15-07-07-01 та отримання копії наказу на проведення перевірки від 13.01.2021 № 11-п.
Факт відмови від підписання направлень та отримання наказу зафіксовано відповідним актом від 21.01.2021 № 13/26-15-07-07-12.
За результатами перевірки складений акт фактичної перевірки від 25.01.2021 реєстраційний № 0096/26/15/07/3364306324.
Проте, після ознайомлення із змістом акта перевірки керівник підприємства або особа що його заміщає (а у випадку їх відсутності - особа, що уповноважена здійснювати розрахункові операції), тобто стажер магазину ОСОБА_2 , відмовився від підписання матеріалів фактичної перевірки, про що було складено відповідний акт від 25.01.2021 № 000048.
Відтак суд вважає помилковим твердження позивача про недопуск до проведення перевірки, оскільки тай факт не зафіксований у матеріалах перевірки та не зазначений уповноваженою особою позивача на копіях направлень або інших документах, що складені під час перевірки.
Щодо правомірності спірних ППР, суд зазначає наступне.
Перевіркою встановлено, що в магазині за адресою: АДРЕСА_1 , ФОП ОСОБА_1 , здійснює реалізацію алкогольних напоїв за готівковий та безготівковий розрахунок із застосуванням зареєстрованого, опломбованого та переведеного у фіскальний режим роботи реєстратора розрахункових операцій.
Посадовими особами ГУ ДПС у м. Києві, встановлено, що ФОП ОСОБА_3 , проводить розрахунки через РРО без використанням режиму програмування із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД.
Під час контрольної закупки ФОП ОСОБА_1 , реалізована пляшка пива «Душа пивовара» вартістю 39, 99 грн. (1 л), що підтверджується чеком від 21.01.2021 № 4152, без використанням режиму програмування із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД.
Згідно з п. 11 ст. 3 Закону № 265 суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі при продажі товарів у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операцій з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов'язані:- проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій та/ або через програмні реєстратори розрахункових операцій для підакцизних товарів з використанням режиму програмування із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, найменування товарів, цін товарів та обліку їх кількості, а також із зазначенням цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку (серія та номер) при роздрібній торгівлі алкогольними напоями.
Відтак застосування штрафу на підставі ППР від 23.02.2021 № 0149520707 є правомірним.
Відповідно до ст. 15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» сільські, селищні та міські ради в межах території відповідної адміністративно територіальної одиниці можуть встановлювати заборону продажу пива (крім безалкогольного), алкогольного, слабоалкогольних напоїв, вин столових суб'єктами господарювання (крім закладів ресторанного господарства) у визначений рішенням таких органів час доби.
Перевіркою встановлено порушення рішення Київської міської ради від 27.09.2018 року № 1528/5593 «Про встановлення обмеження продажу пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових в м. Києві», яким визначено, що суб'єктам господарювання, які зареєстровані в установленому порядку, та суб'єктам господарювання, які мають ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, отриману згідно з вимогами законодавства України, обмежити торгівлю пивом (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових в м. Києві у стаціонарних об'єктах торгівлі, малих архітектурних формах та тимчасових спорудах торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення, окрім закладів ресторанного господарства (кафе, бари, заклади громадського харчування тощо) на території м. Києва шляхом заборони їх реалізації з 23:00 до 10:00.
Відповідно до фіскального чека № 1180 (з баз ДПС) було реалізоване пиво «2203 00 01 00 Чеське» за ціною 35, 99 грн., 07.08.2020 року о 09:55, тобто у заборонений час для продажу даного алкогольного напою. Перевірка була здійснена за адресою: м. Київ, проспект Маяковського, 75/2, тобто на території, на яку розповсюджується заборона реалізації алкогольних напоїв з 23:00 до 10:00.
Відтак застосування штрафу на підставі ППР від 23.02.2021 № 0149540707 є правомірним.
За приписами пункту 4 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, разом із тим, якщо суб'єкт владних повноважень надасть докази правомірності свого рішення, то обов'язок спростувати такі докази покладається на позивача, що кореспондується із принципом змагальності сторін, закріпленому у ст. 2 КАС України.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.
За правилами ст. 139 КАС України, у разі відмови у задоволенні позову, судовий збір позивачу не відшкодовується.
Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду.
СуддяМорська Галина Михайлівна