13 листопада 2025 рокусправа № 380/18469/25
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Чаплик І.Д., розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) звернувся до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: 79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, ЄДРПОУ: 13814885), в якому просить:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 12.06.2025 за №495 про утримання з пенсії ОСОБА_1 надміру виплачених сум за період з 01.03.2022 по 30.06.2025 у сумі 42 086.16 грн;
визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо проведення щомісячного відрахування 20% пенсії ОСОБА_1 на погашення переплати пенсії згідно з рішенням від 12.06.2025 за №495 про утримання надміру виплачених сум пенсій за період з 01.03.2022 по 30.06.2025 у сумі 42 086.16 грн протиправними;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок та виплату пенсії, з 01.07.2025 у повному обсязі, без проведення щомісячного відрахування 20% пенсії ОСОБА_1 на погашення переплати пенсії згідно з рішенням від 12.06.2025 за №495 про утримання надміру виплачених сум пенсій за період з 01.03.2022 по 30.06.2025 у сумі 42 086.16 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». На підставі заяви позивача від 30.11.2021 йому було встановлено надбавку до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який має на утриманні неповнолітнього сина. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 12.06.2025 №495 позивачу було утримано надміру виплачену пенсію за період з 01.03.2022 по 30.06.2025 у загальному розмірі 42 806,16 грн у зв'язку із тим, що у вказаний період позивач будучи працевлаштованим, отримував зазначену надбавку до пенсії як непрацюючий пенсіонер, а отже, йому було нараховано надмірний розмір пенсії, який, відповідно до закону, підлягає поверненню. Позивач не погоджується із вказаним рішенням відповідача та вважає, що оскільки він не працював, а проходив військову службу за призовом під час мобілізації, на нього вказані норми поширюватись не повинні. Для відновлення свого порушеного права звернувся до суду із цим позовом.
Ухвалою від 15.09.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та запропоновано відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з дня отримання зазначеної ухвали, подати відзив на позовну заяву та всі письмові докази, що підтверджують заперечення проти позову.
Відповідач 03.10.2025 подав відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Відзив обґрунтований тим, що відповідно до статті 16 Закону- 2262 до пенсії за вислугу років, що призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом (у тому числі до обчисленої в мінімальному розмірі), нараховується надбавка непрацюючим пенсіонерам, які мають на своєму утриманні непрацездатних членів сім'ї, що належать до осіб, які забезпечуються пенсією в разі втрати годувальника (стаття 30),- на кожного непрацездатного члена сім'ї в розмірі 50 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Визначальним критерієм для отримання зазначеної надбавки є наявність статусу непрацюючого пенсіонера. Враховуючи зазначене, ОСОБА_1 було встановлено надбавку як непрацюючому відповідно до ст. 16 Закону- 2262. Зазначена надбавка до пенсії виплачувалась позивачу щомісячно разом із основним розміром пенсії. За даними звірки програмного забезпечення ПВП ДКГ/СПОВ/ЄРС Головним управлінням було встановлено, що з 01.03.2022 ОСОБА_1 працевлаштований. Отже, право на отримання надбавки як непрацюючому пенсіонеру та який має на своєму утриманні непрацездатного члена сім'ї, відповідно до ст.16 Закону-2262 з 01.03.2022 у позивача відсутнє. З 01.03.2022 позивач втратив статус непрацюючого пенсіонера. Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області 12.06.2025 за № 495 було прийнято рішення про утримання надміру виплачених сум пенсій, у якому, зокрема, зазначено, що у разі ненадходження від пенсіонера коштів протягом місяця з дня його повідомлення про прийняття цього рішення утримувати переплату в розмірі 20 % пенсії щомісячно, починаючи з 01.07.2025 до повного погашення. Підставами прийняття рішення було те, що умови, передбачені ч.1 ст.50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», не були виконані позивачем.
Інших заяв по суті справи до суду не надходило.
Сторони належним чином повідомлялися про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує пенсію відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ.
На підставі заяви позивача від 23.11.2021 йому було встановлено надбавку до пенсії на непрацездатного члена сім'ї - сина ОСОБА_2 , 2007 року народження.
З 01.03.2022 позивач проходить військову службу у Збройних Силах України за призовом під час мобілізації.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України про утримання надміру виплачених сум пенсій від 12.06.2025 №495 установлено, що за позивачем значиться сума переплати пенсії 42 086,21 грн за період з 01.03.2022 по 30.06.2025 у зв'язку із працевлаштуванням. Оскільки позивач не повернув вказану переплату протягом місяця, відповідачем вирішено утримувати вказану переплату в розмірі 20 % пенсії щомісячно, починаючи з 01.07.2025 до повного погашення.
Також листом від 26.08.2025 відповідач повідомив позивача, що згідно з ст. 60 Закону № 2262 пенсіонери зобов'язані повідомляти органам Пенсійного фонду про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати. Відповідно до даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, позивач працює (перебуває на службі). Отже, надбавка на непрацездатного члена сім'ї, а саме: неповнолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 01.03.2022 не належить. Відповідно до рішення від 12.06.2025 № 495, у зв'язку з працевлаштуванням нарахована переплата пенсії за період з 01.03.2022 по 30.06.2025 в сумі 42 086,16 грн., яка утримується у розмірі 20 % пенсії.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням та вважаючи його протиправним, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Вирішуючи даний спір, суд виходив з таких мотивів та норм права.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, є, зокрема, Закон України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ (далі - Закон №2262-ХІІ).
Відповідно до частини першої статті 1 Закону №2262-ХІІ, особи з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Державному бюро розслідувань та на службі на посадах начальницького складу в Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Бюро економічної безпеки України, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.
Відповідно до частин 1-2 статті 2 Закону №2262-ХІІ, військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби.
Пенсіонерам з числа військовослужбовців та осіб, які отримують пенсію за цим Законом, у разі повторного прийняття їх на військову службу до Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України та Державної спеціальної служби транспорту, службу до Національної поліції, Державного бюро розслідувань, Національного антикорупційного бюро України, Бюро економічної безпеки України, Служби судової охорони, органів та підрозділів цивільного захисту та Державної кримінально-виконавчої служби України виплата пенсій на час їх служби припиняється. При наступному звільненні із служби цих осіб виплата їм пенсій здійснюється з урахуванням загальної вислуги років на день останнього звільнення.
Згідно із частиною третьою статті 2 Закону №2262-ХІІ, пенсіонерам із числа військовослужбовців та осіб, які отримують пенсію за цим Законом, у разі призову їх на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийняття за контрактом на військову службу чи службу цивільного захисту, в тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, служби цивільного захисту, до Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, органів та підрозділів цивільного захисту під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення виплата пенсій не припиняється. Після звільнення із служби таких осіб виплата їм пенсій здійснюється з урахуванням додаткової вислуги років від часу призову їх на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або повторного прийняття їх на службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, служби цивільного захисту до дня фактичного звільнення. Якщо новий розмір пенсії цих осіб буде меншим за розмір, який вони отримували до призову або повторного прийняття їх на службу, виплата їм пенсій здійснюється у розмірі, який вони отримували до призову або прийняття на службу в особливий період.
Зміст даної норми вказує на те, що вона є спеціальною та покликана врегульовувати виплату пенсії, в тому числі, мобілізованим пенсіонерам на особливий період.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, було введено воєнний стан. Строк дії Указу в подальшому продовжено відповідними Указами Президента України (№ 133/2022 від 14.03.2022, № 259/2022 від 18.04.2022, № 341/2022 від 17.05.2022, № 573/2022 від 12.08.2022, № 757/2022 від 07.11.2022, №58/2023 від 06.02.2023, №254/2023 від 01.05.2023, №451/2023 від 26.07.2023, №734/2023 від 06.11.2023, №50/2024 від 05.02.2024, №271/2024 від 08.05.2024, №469/2024 від 23.07.2024, №704/2024 від 28.10.2024, №26/2025 від 14.01.2025, №235/2025 від 15.04.2025, №478/2025 від 14.07.2025, від 20.10.2025 №793/2025) з 5 листопада 2025 року строком на 90 діб.
Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію» оголошено загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.
З матеріалів справи судом встановлено, що позивач з 01.03.2022 був призваний на військову службу до Збройних Сил України під час мобілізації, де й проходить службу по сьогоднішній день.
Згідно із частиною першою статті 1-1 Закону №2262-ХІІ, законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.
Визначене Конституцією України право громадян на соціальний захист конкретизоване у Законі України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (надалі також - Закон №1058-IV), яким встановлено порядок нарахування та виплати пенсії.
Відповідно до статті 1 Закону №1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом; пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.
Частиною першою статті 6 Закону №1058-IV передбачено, що непрацездатні громадяни крім пенсійних виплат із системи пенсійного забезпечення мають право отримувати доплати, надбавки та підвищення до зазначених виплат, додаткову пенсію в порядку та за рахунок коштів, визначених законодавством.
Зміст даної норми вказує на те, що законодавець розрізняє пенсійні виплати та доплати, надбавки, підвищення до зазначених виплат, додаткову пенсію в порядку та за рахунок коштів, визначених законодавством.
Згідно із пунктом «а» частини першої статті 16 Закону №2262-ХІІ, до пенсії за вислугу років, що призначається особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, які мають право на пенсію за цим Законом (у тому числі до обчисленої в мінімальному розмірі), нараховується надбавка непрацюючим пенсіонерам, які мають на своєму утриманні непрацездатних членів сім'ї, що належать до осіб, які забезпечуються пенсією в разі втрати годувальника (стаття 30), - на кожного непрацездатного члена сім'ї в розмірі 50 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. При цьому надбавка нараховується тільки на тих членів сім'ї, які не одержують пенсійні виплати із солідарної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю, державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю, допомогу на дітей одиноким матерям. За наявності права одночасно на пенсію, зазначені види допомоги і надбавку на непрацездатного члена сім'ї до пенсії за вислугу років за вибором пенсіонера може бути призначено пенсію, державну соціальну допомогу або нараховано на цього члена сім'ї надбавку. За наявності в сім'ї двох або більше пенсіонерів кожний непрацездатний член сім'ї, який перебуває на їх спільному утриманні, враховується для нарахування надбавки тільки одному з пенсіонерів за їх вибором
З наведеного випливає, що право на вказану надбавку до пенсії мають право пенсіонери, які не працюють і мають на своєму утриманні непрацездатних членів сім'ї.
Позивач, у свою чергу, вважає, що оскільки він не працює, а проходить військову службу за призовом під час мобілізації, він має право на виплату вказаної надбавки до пенсії.
Відповідно до визначення терміну «працюючий пенсіонер», в розумінні Закону №1058-IV, це особа, якій призначено пенсію та яка є застрахованою відповідно до пунктів 1-7, 11-13 частини першої статті 11 цього Закону.
Стаття 11 Закону № 1058-IV визначає осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню.
Так, загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають, зокрема, військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової служби), поліцейські, особи рядового і начальницького складу, у тому числі ті, які проходять військову службу під час особливого періоду, визначеного законами України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та «Про військовий обов'язок і військову службу» (пункт 11 частини 1 статті 11 Закону № 1058-IV).
Відтак, Закон № 1058-IV відносить до працюючих пенсіонерів осіб пенсіонерів, які проходять військову службу під час особливого періоду, визначеного законами України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та «;Про військовий обов'язок і військову службу».
Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» у статті 1 визначає, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії:
- допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць;
- призовники - особи, приписані до призовних дільниць;
- військовослужбовці - особи, які проходять військову службу;
- військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави;
резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
Отже, позивач з 01.03.2022 набув статусу військовослужбовця.
Соціальний захист військовослужбовців, відповідно до статті 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
За змістом статті 9 цього ж Закону Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок (частина 1 цього Закону).
Платниками єдиного внеску є, у тому числі, підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, військові частини та органи, які виплачують грошове забезпечення, допомогу по тимчасовій непрацездатності, допомогу у зв'язку з вагітністю та пологами, допомогу, надбавку або компенсацію відповідно до законодавства для таких осіб: військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, у тому числі тих, які проходять військову службу під час особливого періоду, визначеного законами України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та «Про військовий обов'язок і військову службу» (стаття 4 цього Закону).
З огляду на зазначене правове регулювання, суд приходить до висновку, що позивач є особою, яка підпадає під визначення працюючого пенсіонера.
Відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 04.12.2024 у справі №340/1173/23.
Таким чином, позивач втратив свій статус як непрацюючий пенсіонер з 01 березня 2022 року та як наслідок втратив право на отримання надбавки передбаченої пунктом «а» частини першої статті 16 Закону № 2262-XII.
Відповідно до статті 60 Закону №2262-ХІІ, пенсіонери зобов'язані повідомляти органам пенсійного забезпечення про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати. В разі невиконання цього обов'язку і одержання у зв'язку з цим зайвих сум пенсії пенсіонери повинні відшкодувати органу пенсійного забезпечення заподіяну шкоду. Суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера (подання документів із свідомо неправдивими відомостями, неподання відомостей про зміни у складі його сім'ї тощо), можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень органу, який призначає пенсію, чи суду.
Як передбачено частиною першою статті 50 Закону №1058-IV, суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.
Аналогічне положення закріплене у статті 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII, за яким суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім'ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії.
Водночас суд звертає увагу, що механізм повернення коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання органами Пенсійного фонду України сум переплат пенсій та грошової допомоги, що є безнадійними до стягнення, врегульований Порядком відшкодування коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання сум переплат пенсій та грошової допомоги, що є безнадійними до стягнення, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 21.03.2003 №6-4 (далі - Порядок №6-4).
Згідно з пунктом 3 вказаного Порядку №6-4 суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду України чи в судовому порядку відповідно до статті 50 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Рішення про стягнення приймає територіальний орган Пенсійного фонду України, в якому пенсіонер перебуває на обліку як одержувач пенсії.
Зміст наведених норм вказує на те, що відповідач наділений повноваженнями на прийняття рішень про стягнення надміру виплачених сум пенсій за умови зловживання зі сторони пенсіонера.
Згідно з пунктом 3 частини другої статті 16 Закону №1058-IV, застрахована особа зобов'язана повідомляти територіальні органи Пенсійного фонду про зміну даних, що вносяться до її персональної облікової картки в системі персоніфікованого обліку та Державному реєстрі загальнообов'язкового державного соціального страхування, виїзд за межі держави та про обставини, що спричиняють зміну статусу застрахованої особи, протягом десяти днів з моменту їх виникнення.
Відповідно до пункту 4 розділу І Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 № 3-1 (далі - Порядок №3-1), заява про призначення пенсії в разі втрати годувальника за померлого годувальника, який отримував пенсію відповідно до Закону, перерахунок пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, працевлаштування (звільнення) (початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування), прийняття (звільнення) на (зі) службу (служби), виплату недоодержаної пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера, виплату одноразової грошової допомоги може подаватись заявником разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів), через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України (далі - вебпортал) або засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі - Портал Дія) з використанням кваліфікованого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, відповідно до Положення про організацію прийому та обслуговування осіб, які звертаються до органів Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 липня 2015 року № 13-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 серпня 2015 року за № 991/27436.
У разі подання заяви засобами Порталу Дія та за умови реалізації технічної можливості щодо її формування та подання, формування заяви здійснюється засобами Порталу Дія відповідно до відомостей, зазначених у додатках до цього Порядку. Відомості, необхідні для формування заяви, можуть бути отримані шляхом електронної інформаційної взаємодії з інформаційно-комунікаційними системами та публічними електронними реєстрами органів державної влади.
Таким чином, вказаний Порядок чітко вказує на спосіб, у який пенсіонер повинен повідомити пенсійний орган у разі його працевлаштування після призначення пенсії, а саме подання заяви. Жодних інших способів законодавець не передбачив.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30.04.2020 у справі № 676/1176/17 та від 27.03.2020 у справі №757/38162/14-а.
Отже, наведеними нормами визначено прямий обов'язок пенсіонера повідомляти органи Пенсійного фонду про зміну статусу застрахованої особи, в тому числі, про працевлаштування.
З огляду на зазначене, законодавець пов'язує повернення надміру виплачених сум пенсії із зловживанням пенсіонера або поданням страхувальником недостовірних даних.
Верховний Суд вже аналізував норми права, якими врегульовано питання повернення надміру виплачених сум пенсії. Зокрема, у постанові від 25.10.2021 у справі №554/4736/17 Верховний Суд зазначив, що відповідальність може бути покладена на громадянина на підставі частини 1 статті 103 Закону № 1788-ХІІ виключно внаслідок зловживання з боку пенсіонера, яке може полягати, зокрема, в поданні ним документів з явно неправильними відомостями. Тобто, умовою є свідомі, активні та навмисні дії з боку пенсіонера, які призвели до надмірної виплати йому пенсії.
Верховний Суд у постанові від 26.10.2021 в справі №712/9879/17 вказав, що діючим законодавством визначаються дві самостійні підстави для відшкодування зайво сплаченої пенсії, кожна з яких визначає суб'єкта, на якого покладається такий обов'язок в залежності від того, хто із цих суб'єктів вчинив відповідні дії, що призвели до такої зайвої сплати. У випадку зловживань з боку пенсіонера - обов'язок відшкодування може бути покладений на нього, а у випадку подання недостовірних відомостей страхувальником - обов'язок відшкодування зайвих виплат покладається на цього страхувальника.
Враховуючи зазначене, для правильного вирішення питання про утримання надміру сплачених сум пенсії орган, що уповноважений призначати пенсії, має достеменно встановити факт переплати пенсії у зв'язку із поданням недостовірних відомостей, що враховуються при її обчисленні, та з чиєї вини нараховано суми соціальних виплат у розмірі, що суперечить вимогам Закону.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 20.05.2019 у справі №489/205/16-а, від 03.10.2019 у справі №487/3380/16-а, від 11.02.2020 у справі №761/41107/16-а, від 18.08.2020 у справі №638/10460/17, від 22.04.2021 у справі №688/742/17, яку в силу приписів ч. 5 ст. 242 КАС України суд враховує при вирішенні цієї справи.
В силу положень частини першої статті 103 Закону України "Про пенсійне забезпечення", зловживанням з боку пенсіонера уважається як подання документів з явно неправильними відомостями так і неподання відомостей.
Як вже встановлено судом, позивач з 01.03.2022 у зв'язку з працевлаштуванням у вигляді призову на військову службу під час мобілізації втратив статус непрацюючого пенсіонера та право на надбавку до пенсії відповідно до пункту «а» частини першої статті 16 Закону №2262-ХІІ, про що повинен був повідомити пенсійний орган відповідно до норм статті 60 Закону №2262-ХІІ та у спосіб, визначений Порядком №3-1. При цьому, про обов'язок здійснення такого повідомлення позивач був попереджений при поланні заяви про встановлення такої надбавки до пенсії, про що ним було підписано відповідну заяву-зобов'язання, яка наявна в матеріалах справи. Позивач не заперечує факт підписання ним такої заяви. Водночас позивач не виконав такого обов'язку та не повідомив відповідача про зміну свого статусу на працюючого у визначені наведеними нормами строки, а тому суд уважає, що відповідачем правомірно встановлено обставини зловживання з боку пенсіонера.
При цьому, суд враховує, що як видно із індивідуальних відомостей про застраховану особу щодо позивача, після призову до Збройних Сил України він проходив службу у військовій частині НОМЕР_2 та у ІНФОРМАЦІЯ_2 , а доказів його безперервної участі у бойових діях як поважної причини для неподання відповідної заяви ним не наведено, а судом не встановлено. Позивач також не зазначає у позовній заяві про це як підставу для задоволення його позову. Доводи для задоволення позовних вимог зводяться лише до того, що позивач не набув статусу працюючого пенсіонера, що судом спростовано вище. Водночас при наявності сумнівів у позивача щодо зміни такого статусу позивач не був позбавлений можливості з'ясувати спірне питання, що ним зроблено не було, а отже підтверджує його пасивну позицію, незважаючи на надані ним зобов'язання, та відповідно свідчить про зловживання в силу положень частини першої статті 103 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Таким чином, суд наголошує, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 12.06.2025 №495 про утримання з пенсії ОСОБА_1 надміру виплачених сум за період з 01.03.2022 по 30.06.2025 у сумі 42 086.16 грн прийнято із законних підстав. Тому позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно із частиною першою статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позову повністю.
Судові витрати, на підставі вимог статті 139 КАС України, при відмові в задоволенні позову, розподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
у задоволенні позову ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: 79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, ЄДРПОУ: 13814885) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - відмовити повністю.
Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду із врахуванням п.п.15.5 п.15 розділу VII Перехідні положення КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
СуддяЧаплик Ірина Дмитрівна