м. Львів
12 листопада 2025 рокусправа № 380/14645/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кондратюк Ю.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової (навчальної) частини НОМЕР_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, ІНФОРМАЦІЯ_2 , про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач-1), Військової (навчальної) частини НОМЕР_1 (далі - відповідач-2), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - третя особа), у якому просить:
- визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 1 «Про призов військовозобов'язаних на військову службу під час загальної мобілізації в складі команди НОМЕР_1 » в частині призову ОСОБА_1 на військову службу у зв'язку з мобілізацією;
- скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 в частині зарахування ОСОБА_1 до особового складу Військової частини НОМЕР_1 ;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивача протиправно мобілізовано 10.05.2025 ІНФОРМАЦІЯ_4 , із грубим порушенням абзацу 9 п. 60 Порядку №560, яким встановлено, що «до ухвалення комісією рішення військовозобов?язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.». Більше того, 14.05.2025 комісія ІНФОРМАЦІЯ_5 задовольнила заяву позивача та надала відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону про мобілізацію на строк до 17.07.2025.
Ухвалою суду від 18.07.2025 у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 від 17.07.2025 про забезпечення позову відмовлено.
Ухвалою судді від 21.07.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі без виклику сторін.
04.08.2025 відповідач-1 подав до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить у задоволенні позовних вимог відмовити.
Вказав, що 09.05.2025 під час здійснення заходів оповіщення спільно з представниками національної поліції Позивач був запрошений до ІНФОРМАЦІЯ_3 з метою уточнення даних, оскільки в останнього відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов?язаних та резервістів відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації надано не було. Документально підтвердженої інформації про те, що Позивачем на момент оповіщення/призову подано заяву на відстрочку до Відповідача не надходило. Позивач 27.03.2025 визнаний придатним до військової служби, підстава довідка ВЛК №2025-0327-1955. Повістку на відправку отримати відмовився, про що складено акт.
Згідно з ч.1 ст.39 Закону України «Про військовий обов?язок та військову службу» на військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов?язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації, незалежно від місця їх перебування на військовому обліку. Відповідності до п.9 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого Постановою КМУ від 23.02.2022 року №154 ТЦК та СП здійснюють заходи оповіщення та призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період незалежно від місця їх перебування на військовому обліку. З огляду на викладене, Позивач підлягав призову на військову службу під час мобілізації. Таким чином, призваний на військову службу під час мобілізації і направлений у складі команди до військової частини НОМЕР_1 та 10.05.2025 прийнятий на пункті прийому особового складу згідно поіменного списку від 10.05.2025 №3578/5.
07.08.2025 представником позивача подано відповідь на відзив, у якій викладено заперечення проти доводів відповідача.
08.08.2025 відповідач-2 подав до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить у задоволенні позовних вимог відмовити. Вказує, що станом на час розгляду справи в Україні діє воєнний стан, відповідно підстави для звільнення військовослужбовців з військової служби регулюються пунктом 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». Згідно з п. 4 ч. 1, абз. 1 ч. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» початком проходження військової служби вважається, зокрема, день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Відповідно до витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 «Про особовий склад» від 26 травня 2025 року № 695-ОС (додається), солдата запасу ОСОБА_1 , який прибув з ІНФОРМАЦІЯ_7 , АДРЕСА_1 , зараховано до списків особового складу та на всі види забезпечення, у розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 , з 10 травня 2025 року, на підставі поіменного списку ІНФОРМАЦІЯ_7 , АДРЕСА_1 від 10 травня 2025 року, абзацу 3 пункту 6 статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», довідки військово-лікарської комісії від 27 березня 2025 року № 2025-0327-1955. Отже, з дня відправлення позивача до ІНФОРМАЦІЯ_6 позивач проходить військову службу та набув правового статусу «військовослужбовець». Зазначає, що право на відстрочку необхідно реалізувати до набуття статусу «військовослужбовця», про що зазначив Верховний Суд України у рішенні від 11 квітня 2024 року у справі № 520/7954/22.
14.08.2025 представником позивача подано відповідь на відзив, у якій додатково обґрунтовує підстави позовних вимог. Зазначає, що із наданих Військовою частиною НОМЕР_1 документів вбачається, що Позивач вже виключений із особового складу даної військової частини , беручи до уваги те, що основною метою подання Позивачем цього позову до суду є звільнення позивача з військової служби, тобто усунення триваючого правого стану, як особи яку всупереч вимог пункту 9 частини 1 статті 23 Закону №3543-XII призвано на військову службу за мобілізацією під час дії воєнного стану. Відтак, просить суд для ефективного поновлення порушеного права зобов'язати Військову частину, до особового складу якої, на момент набрання рішенням суду законної сили, входитиме Позивач виключити зі списків особового складу та звільнити з військової служби.
Третя особа правом на подання пояснень щодо позову не скористалась.
З'ясувавши обставини, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до військово-облікового документа №100420239340449400132, ОСОБА_1 взято на військовий облік військовозобов'язаних ІНФОРМАЦІЯ_2 14.04.1999.
08.05.2025 позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_5 із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до пункту 9 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», додавши документи, що підтверджують наявність підстав для надання такої відстрочки. Зазначену заяву зареєстровано ІНФОРМАЦІЯ_8 08.05.2025 за вхідним №12190.
Згідно з витягом із наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 від 10.05.2025 №129, позивача призвано на військову службу та направлено для проходження військової служби у складі команди 2144.
10.05.2025 ІНФОРМАЦІЯ_9 складено акт №3578/5/1, відповідно до якого ОСОБА_1 відмовився від отримання бойової повістки на відправку, мобілізаційного розпорядження та військового квитка.
14.05.2025 комісія ІНФОРМАЦІЯ_5 розглянула заяву позивача, задовольнила її та видала довідку №2187 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 9 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (батько потребує постійного стороннього догляду) строком до 17.07.2025.
16.05.2025 позивача зараховано до особового складу ІНФОРМАЦІЯ_6 (Військова частина НОМЕР_1 ) відповідно до витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 від 16.05.2025 № 695-ОС.
Згідно з витягом із наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 (Військова частина НОМЕР_1 ) від 26.05.2025 №755-ос, ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення у зв'язку з вибуттям для подальшого проходження військової служби у ІНФОРМАЦІЯ_10 з 26.05.2025.
Вважаючи такі дії відповідачів протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Змістом спірних правовідносин, які склалися між сторонами, є призов на військову службу під час мобілізації військовозобов'язаних, які мають право на відстрочку.
До вказаних правовідносин суд застосовує такі положення законодавства та робить висновки по суті спору.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених законом, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
За змістом статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон № 2232).
Відповідно до частин першої, другої статті 1 Закону № 2232 захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Згідно з частиною сьомою статті 1 Закону № 2232 виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 2232 військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
За змістом частини шостої статті 2 Закону № 2232 одним з видів військової служби є військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Згідно із статтею 1 Закону України від 06 грудня 1991 року № 1932-XII «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій; воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до статті 1 Закону України від 12 травня 2015 року № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану» (далі - Закон № 389) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Згідно зі статтею 2 Закону № 389 правовою основою введення воєнного стану є Конституція України, цей Закон та указ Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, затверджений Верховною Радою України.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб (пункт 1).
Надалі відповідними Указами Президента України строк дії воєнного стану в Україні продовжено та такий правовий режим діє й на сьогодні.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів встановлює та визначає Закон України від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - Закон № 3543, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Статтею 23 Закону № 3543 передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.
Так, згідно з пунктом 9 частини третьої статті 23 Закону № 3543 призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають військовозобов'язані зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір'ю (батьком чи матір'ю дружини (чоловіка), якщо вона сама потребує постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, померла (загинула), визнана зниклою безвісти або безвісно відсутньою, оголошена померлою, і батько чи мати дружини не має інших працездатних членів сім'ї, які зобов'язані та можуть здійснювати за ними догляд), які за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, чи рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи потребують постійного догляду.
Механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров'я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації) визначено постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487, якою затверджено Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Порядок № 1487, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до пункту 2 Порядку № 1487 військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов'язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Підпунктом 8 пункту 1 Порядку № 1487 передбачено, що призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні, зокрема особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у статті 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок № 560, в редакції, чинній на час звернення позивачем із заявою про надання відстрочки).
За приписами пунктів 56 - 57 Порядку № 560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:
голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу);
члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров'я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).
Для розгляду питань надання військовозобов'язаним, які перебувають на військовому обліку в розвідувальних органах, СБУ, відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період наказами керівників відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіонального органу СБУ утворюються відповідні комісії. Надання військовозобов'язаним відстрочок комісіями, утвореними в розвідувальних органах, СБУ, здійснюється відповідно до цього Порядку.
Питання надання відстрочок від призову на військову службу під час мобілізації заброньованим на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями комісією не розглядаються.
За змістом абзацу першого пункту 58 Порядку № 560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації.
Відповідно до приписів пункту 60 Порядку № 560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.
Комісія зобов'язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв'язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
У разі позитивного рішення військовозобов'язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6.
У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
До ухвалення комісією рішення військовозобов'язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період надається на строк дії відповідних законних підстав, але не більш як на строк проведення мобілізації, встановлений Указом Президента України. У разі продовження строку проведення мобілізації відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язаному продовжується автоматично, але не більш як до настання обставин, за яких особа втрачає законні підстави на відстрочку.
Додатком 5 до Порядку № 560 затверджено перелік документів, що подаються військовозобов'язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
З урахуванням зазначеного військовозобов'язані повинні особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних та надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
Суд встановив, що відповідно до військово-облікового документа №100420239340449400132, ОСОБА_1 взято на військовий облік військовозобов'язаних ІНФОРМАЦІЯ_2 14.04.1999.
08.05.2025 позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_5 із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до пункту 9 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», додавши документи, що підтверджують наявність підстав для надання такої відстрочки. Зазначену заяву зареєстровано ІНФОРМАЦІЯ_8 08.05.2025 за вхідним №12190.
Відповідно до пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року № 154 (далі - Положення № 154, в редакції, чинній на час звернення позивачем із заявою про надання відстрочки), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах.
Пунктом 7 Положення № 154 встановлено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя є юридичними особами публічного права, мають самостійний баланс, реєстраційні рахунки в органах Казначейства.
Районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є відокремленими підрозділами відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя.
З метою забезпечення виконання завдань та визначених функцій районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у їх складі утворюються структурні підрозділи (відділи, відділення, групи, служби), які провадять діяльність відповідно до положення про структурний підрозділ районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, що затверджується керівником районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Згідно з пунктом 8 Положення № 154 завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених обов'язків є, зокрема виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Пунктом 9 Положення № 154 встановлено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань: оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов'язаним та резервістам; розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи.
Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя, крім виконання функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення координують та здійснюють контроль за діяльністю підпорядкованих територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, контролюють дотримання ними вимог законодавства, виконання наказів і директив Верховного Головнокомандувача Збройних Сил, наказів і директив Міноборони, Міністра оборони, Головнокомандувача Збройних Сил, Генерального штабу Збройних Сил та інших органів військового управління (пункт 10 Положення № 154).
Відповідно до пункту 11 Положення № 154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, оформляють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації, які надаються в установленому порядку, та проводять перевірку підстав їх надання, ведуть спеціальний облік військовозобов'язаних.
З урахуванням наведених положень третя особа як суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого належить вирішення питання щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, після отримання від позивача заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та документів, які, на його думку, підтверджують таке право, повинен був ухвалити певне рішення за наслідком їх розгляду, адже відстрочка/відмова у відстрочці передбачає її письмове оформлення.
Індивідуальний акт державного органу - це юридична форма рішення суб'єкта владних повноважень, виданого (ухваленого) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк і цей акт породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.
Суд встановив, що 14.05.2025 комісія ІНФОРМАЦІЯ_5 розглянула заяву позивача, задовольнила її та видала довідку №2187 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 9 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (батько потребує постійного стороннього догляду) строком до 17.07.2025.
Відповідно до приписів пункту 81 Порядку № 560 (у редакції, чинній на час призову позивача на військову службу за мобілізацією) призов громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період здійснюють: резервістів та військовозобов'язаних - районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Призов громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період оформляється наказом керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, командира військової частини, керівника розвідувального органу або визначеного ним керівника відповідного підрозділу, керівника Центрального управління або регіонального органу СБУ.
Згідно з витягом із наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 від 10.05.2025 №129, позивача призвано на військову службу та направлено для проходження військової служби у складі команди 2144.
10.05.2025 ІНФОРМАЦІЯ_9 складено акт №3578/5/1, відповідно до якого ОСОБА_1 відмовився від отримання бойової повістки на відправку, мобілізаційного розпорядження та військового квитка.
Отже, у межах спірних правовідносин відповідач-1 призвав позивача на військову службу під час мобілізації.
Проте суд уважає такі дії та наказ відповідача-1 протиправними з огляду на таке.
За змістом абзацу сьомого пункту 60 Порядку № 560 (у редакції, чинній на час призову позивача на військову службу за мобілізацією) до ухвалення комісією рішення щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Також згідно з абзацом першим пункту 63 Порядку № 560 (у редакції, чинній на час призову позивача на військову службу за мобілізацією) військовозобов'язані, які звернулися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки з заявою про надання відстрочки, до прийняття рішення відповідною комісією не направляються для проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.
Отже, вказаними положеннями Порядку № 560 у редакції, чинній на час призову позивача на військову службу за мобілізацією, встановлено імперативну заборону як направлення військовозобов'язаного, який звернувся за отриманням відстрочки, для проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби, так і призову такого військовозобов'язаного на військову службу під час мобілізації, на особливий період до ухвалення комісією відповідного рішення.
Вище суд встановив, що позивач 08.05.2025 звернувся до третьої особи із заявою про надання відстрочки, яка 14.05.2025 була розглянута комісією ІНФОРМАЦІЯ_5 та видано довідку №2187 про надання позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 9 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (батько потребує постійного стороннього догляду).
Тож, зважаючи на імперативні приписи пункту 60 Порядку № 560 (у редакції, чинній на час призову позивача на військову службу за мобілізацією), позивач не підлягав призову на військову службу під час мобілізації, оскільки станом на 10.05.2025 рішення за наслідками розгляду його заяви про надання відстрочки ще не було ухвалене.
Суд критично оцінює доводи відповідача-1, про те, що позивач був запрошений до ІНФОРМАЦІЯ_3 з метою уточнення даних, оскільки в останнього відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов?язаних та резервістів відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації надано не було, документально підтвердженої інформації про те, що позивачем на момент оповіщення/призову подано заяву на відстрочку до відповідача не надходило. Оскільки такі доводи ніяк не спростовують факту звернення позивача до ІНФОРМАЦІЯ_5 із заявою про надання відстрочки та відсутності станом на 10.05.2025 (дата призову позивача) ухваленого рішення за наслідками її розгляду, що на підставі абзацу сьомого пункту 60 Порядку № 560, виключає можливість його призову на військову службу під час мобілізації.
Суд відзначає, що відповідно до пункту 11 Положення № 154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки оформляють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації, які надаються в установленому порядку, та проводять перевірку підстав їх надання, ведуть спеціальний облік військовозобов'язаних.
Тож з урахуванням наданих відповідачу-1 повноважень він не був позбавлений можливості під час уточнення військово-облікових даних у позивача перевірити доводи позивача щодо подання ним заяви від 07.05.2025 про надання відстрочки до ІНФОРМАЦІЯ_5 та відсутності ухваленого рішення за результатами її розгляду, звернувшись безпосередньо до ІНФОРМАЦІЯ_5 , зважаючи на те, що вказана обставина мала ключове значення для вирішення питання щодо можливості призову позивача на військову службу з огляду на приписи пункту 60 Порядку № 560.
Беручи до уваги викладене, суд уважає, що дії відповідача-1 щодо призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, а також наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 від 10.05.2025 №129 щодо призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації є протиправним, та його належить скасувати. Тож розглядувані позовні вимоги в цій частині потрібно задовольнити.
Стосовно позовних вимог про скасування наказу командира Військової частини НОМЕР_1 в частині зарахування ОСОБА_1 до особового складу Військової частини НОМЕР_1 ; зобов'язання Військову частину НОМЕР_1 виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини, суд зазначає таке.
Як встановив суд вище 16.05.2025 позивача зараховано до особового складу ІНФОРМАЦІЯ_6 (Військова частина НОМЕР_1 ) відповідно до витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 від 16.05.2025 № 695-ОС.
У позовній заяві позивач вказує, що оскільки його призов на військову службу під час мобілізації було здійснено протиправно, то для відновлення порушених прав належить зобов'язати військову частину НОМЕР_1 виключити зі списків особового складу військової частини позивача.
14.08.2025 представником позивача подано відповідь на відзив, у якій зазначає, що із наданих Військовою частиною НОМЕР_1 документів вбачається, що позивач вже виключений із особового складу даної військової частини , беручи до уваги те, що основною метою подання Позивачем цього позову до суду є звільнення позивача з військової служби, тобто усунення триваючого правого стану, як особи яку всупереч вимог пункту 9 частини 1 статті 23 Закону №3543-XII призвано на військову службу за мобілізацією під час дії воєнного стану. Відтак, просить суд для ефективного поновлення порушеного права просимо зобов'язати Військову частину, до особового складу якої, на момент набрання рішенням суду законної сили, входитиме позивач виключити зі списків особового складу та звільнити з військової служби.
Суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За своєю суттю правосуддя визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац десятий пункту 9 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).
Суд, вирішуючи спір, повинен пересвідчитись у належності особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема у постановах Верховного Суду від 12 червня 2018 року у справі № 826/4406/16, від 15 серпня 2019 року у справі № 1340/4630/18, від 23 грудня 2019 року у справі № 712/3842/17, від 27 лютого 2020 року у справі № 500/477/15-а.
Суд встановив, що згідно з витягом із наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 (Військова частина НОМЕР_1 ) від 26.05.2025 №755-ос, ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення у зв'язку з вибуттям для подальшого проходження військової служби у ІНФОРМАЦІЯ_10 з 26.05.2025.
Отже, станом на момент постановлення судом рішення у цій справі позивач уже не проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 , а відтак вирішення питання про його звільнення з військової служби є поза межами повноважень командира чи іншої посадової особи цієї військової частини.
Тому за наведених вище обставин заявлення позивачем будь-яких позовних вимог до військової частини НОМЕР_1 у цій справі та їх задоволення судом не призведе до поновлення порушених суб'єктивних прав позивача. З урахуванням викладеного у задоволенні розглядуваних позовних вимог належить відмовити.
Крім цього, варто відзначити, що відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.
Відповідно до ч. 1 ст. 47 КАС України позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п'ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Позивач не реалізовував права, передбачені ч. 1 ст. 47 КАС України.
Правовідносини за участі позивача, які виникли після відкриття провадження у справі, можуть бути предметом самостійного розгляду в іншій справі з належно зазначеним предметом спору, обраним способом захисту та визначеним суб'єктним складом.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Даючи оцінку поведінці відповідач-1, яка зумовила звернення позивача до суду з цим позовом, суд дійшов висновку, що наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 від 10.05.2025 №129 щодо призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, не відповідає визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України критеріям та чинному законодавству, тому такий наказ потрібно визнати протиправним та скасувати.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про задоволення позову частково.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, відсутні підстави для вирішення питання про відшкодування судового збору.
Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Оскільки позивачем сплачено судовий збір в більшому розмірі, ніж встановлено законом, такий має право звернутися з відповідним клопотанням про повернення судового збору.
Керуючись статтями 2, 8-10, 72-77, 90, 139, 241-246, 293, 295 КАС України, суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 від 10.05.2025 №129 щодо призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації.
3. У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
4. Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ).
Відповідач-1: ІНФОРМАЦІЯ_4 ( АДРЕСА_3 ; ЄДРПОУ НОМЕР_3 ).
Відповідач-2: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_4 ; ЄДРПОУ НОМЕР_4 ).
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_5 ; ЄДРПОУ НОМЕР_5 ).
Повне рішення суду складено 12.11.2025.
Суддя Кондратюк Юлія Степанівна