12 листопада 2025 рокусправа № 380/7226/25
місто Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гулика А.Г.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії
І. Стислий виклад позицій учасників справи
до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області код ЄДРПОУ 13559341, місцезнаходження: 10003, м.Житомир, вул. Ольжича, 7 (надалі - відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області код ЄДРПОУ 13814885, місцезнаходження: 79016, м.Львів, вул. Митрополита Андрея, 10 (надалі - відповідач-2), у якій просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача-1 від 04.03.2025 про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 нарахуванні грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій згідно з пунктом 7.1 Розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- зобов'язати відповідача-2 здійснити перерахунок та виплатити пенсію у вигляді одноразової грошової допомоги згідно із пунктом 7.1 розділу Х Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1 за заявою від 24.02.2025 в розмірі десяти місячних пенсій.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що право на виплату грошової допомоги та її розмір визначається згідно зі статтями 27 та 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з наступного дня після досягнення пенсійного віку. ОСОБА_1 , 01.01.2025 року звернувся до відповідача-2 із заявою про призначення пенсії за віком. Проте, як вважає позивач, у своєму рішенні відповідач-1 протиправно вказав, що до страхового стажу, який визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що передбачені переліком закладів та установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів Украйни від 04 листопада 1993 року № 909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років".
05.05.2025 від відповідача-2 до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечує повністю. Відзив обґрунтований тим, що періоди перебування у відпустках без збереження заробітної плати враховуються при обчисленні спеціального стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, не більше 1 місяця в рік. Згідно з довідкою від 28.10.2024 № 59, виданої КНП «Центральна міська лікарня м. Борислава», станом на дату права виплати грошової допомоги 03.10.2024, заявник перебував у відпустці без збереження заробітної плати з 12.08.2024 по 09.11.2024. Отже, підстав для призначення та виплати грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій немає.
24.07.2025 від відповідача-1 до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечує повністю. Відзив обґрунтований тим, що при обчисленні страхового стажу, який дає право на виплату грошової допомоги згідно з пунктом 7-1 розділу XV Закону №1058, керуємося листом Міністерства соціальної політики України від 14.05.2017 №613/039/97-14, згідно з яким до страхового стажу, який визначає право на виплату грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, зараховується час перебування у відпустках без збереження заробітної плати тривалістю не більше 1 місяця в рік. Відповідно до довідки від 28.10.2024 №59, виданої КНП «Центральна міська лікарня м.Борислава», станом на дату права виплати грошової допомоги 03.10.2024, позивач перебував у відпустці без збереження заробітної плати з 12.08.2024 до 09.11.2024. Враховуючи принцип екстериторіальності, розгляд заяви та наданих документів, щодо допризначення пенсії та призначення грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, згідно пункту 7-1 розділу XV Закону особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, здійснено структурним підрозділом відповідача-1 та 04.03.2025 прийнято рішення про відмову у зв'язку з відсутністю законних підстав.
ІІ. Рух справи
Ухвалою від 15.04.2025 суддя прийняв позовну заяву до розгляду й відкрив провадження у справі.
Заходи забезпечення позову та доказів не вживались.
ІІІ. Фактичні обставини справи
24.02.2025 ОСОБА_1 звернувся до відповідача-2 із заявою виплату грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій як працівнику охорони здоров'я, який має більше, ніж 35 років медичного стажу згідно з п.7.1 розділу XV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Стаж роботи складає 42 роки 11 місяців 5 днів.
Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення, Відділом перерахунків забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг пенсій № 2 відповідача-1 за принципом екстериторіальності розглянуто заяву та за результатами розгляду такої заяви прийнято рішення від 04.03.2025 про відмову в перерахунку пенсії.
У рішенні відповідача-1 зазначено, що до страхового стажу, який визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що передбачені переліком закладів та установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів Украйни від 04 листопада 1993 року № 909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років". Право на виплату грошової допомоги та її розмір визначається згідно зі статтями 27 та 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з наступного дня після досягнення пенсійного віку. Згідно з Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 22-1 від 25.11.2005 документами, що підтверджують право на виплату грошової допомоги відповідно до пункту 7.1 Прикінцевих положень Закону є: трудова книжка, копія наказу (розпорядження) про звільнення або відомості про трудову діяльність із реєстру застрахованих осіб, уточнюючі довідки закладів, установ або їх правонаступників, інші документи, що підтверджують такі відомості. Періоди перебування у відпустках без збереження заробітної плати враховуються при обчисленні спеціального стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, не більше 1 місяця в рік.
Згідно з довідкою від 28.10.2024 № 59, виданої КНП «Центральна міська лікарня м.Борислава», станом на дату права виплати грошової допомоги 03.10.2024 позивач перебував у відпустці без збереження заробітної плати з 12.08.2024 по 09.11.2024. Враховуючи зазначене, ОСОБА_1 у перерахунку пенсії - виплати грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій згідно з п.7.1 розд. ХV Закону на підставі заяви від 24.02.2025 відмовлено.
Вважаючи рішення відповідача-1 від 04.03.2025 про відмову в перерахунку пенсії протиправним, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
IV. Позиція суду
Вирішуючи спір по суті, суд керувався такими мотивами.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Згідно зі статею 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі - Закон №1788-ХІІ) за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
Відповідно до пункту «е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за вислугу років мають: працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення: які в період до 1 січня 2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацами першим та другим цього пункту; 1971 року народження і старші за наявності вислуги років на цих посадах, передбаченої абзацами другим - одинадцятим цього пункту, та після досягнення ними такого віку.
Відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Згідно із пунктом 5 Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1191 (далі - Порядок №1191), грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 р. призначається пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
З аналізу наведених норм законодавства можна зробити висновок, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних визначених законодавством посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV будь-якого іншого виду пенсії (вказані висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду від 13.03.2018 у справі №234/13835/17).
У постанові від 15.06.2022 у справі №200/854/19-а Верховний Суд зазначив, що норму пункту 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV слід тлумачити таким чином, що для отримання визначеної пунктом 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV грошової допомоги при виході на пенсію по Закону №1058-IV особа має дотриматись таких вимог:
- станом день досягнення пенсійного віку працювати в установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;
- пенсія має призначатися особі вперше (тобто особи, які отримували пенсію раніше і з будь-яких причин перестали отримувати її право на зазначену грошову допомогу втратили);
- станом на день звернення за призначенням пенсії особа повинна мати страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років, у редакції Закону №1058 станом на час виникнення спірних правовідносин) на зазначених вище посадах.
Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З матеріалів справи слідує, що Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області відмовило у виплаті позивачу грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV у зв'язку із тим, що періоди перебування у відпустках без збереження заробітної плати враховуються при обчисленні спеціального стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, не більше 1 місяця в рік. Згідно довідки від 28.10.2024 № 59 виданої КНП «Центральна міська лікарня м. Борислава», станом на дату права виплати грошової допомоги 03.10.2024 заявник перебував у відпустці без збереження заробітної плати з 12.08.2024 по 09.11.2024.
Умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначаються Порядком обчислення стажу, що дає право на призначення допомоги та її виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1191.
Вказаним Порядком №1191 не передбачено виключення з періодів роботи періодів перебування працівника у відпустці без збереження заробітної плати, а також не передбачено необхідності надання документів про періоди перебування у відпустках без збереження заробітної плати.
Отже, відмова пенсійного органу у виплаті позивачу грошової допомоги, передбаченої пунктом 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV, з підстав перебування позивача у відпустці без збереження заробітної плати, суперечить законодавству і встановленим обставинам справи.
Враховуючи викладене, суд вважає, що рішення відповідача-1 від 04.03.2025 про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Суд встановив, що для прийняття рішення за результатами поданої позивачем заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено відповідача-1, рішенням якого позивачу відмовлено у нарахуванні грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій згідно з пунктом 7.1 Розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Тому, дії зобов'язального характеру має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що відмовив позивачу у перерахунку пенсії, тобто відповідач-1, а не відповідач-2 як помилково вважає позивач.
У зв'язку з цим у позові до відповідача-2 необхідно відмовити повністю.
Водночас за відсутності правової оцінки, наданої територіальним органом Пенсійного фонду України щодо наявності усіх умов (зокрема, наявності необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних визначених законодавством посадах) для призначення позивачу грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV, суд позбавлений у межах цієї справи можливості дійти висновку про наявність у позивача права на призначення вказаної грошової допомоги.
З метою ефективного поновлення порушеного права позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача-1 повторно розглянути заяву позивача про призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини третьої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково.
V. Судові витрати
Відповідно до статті 139 КАС України на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-1, який прийняв протиправне рішення, необхідно стягнути сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Керуючись статтями 6, 9, 73-76, 242, 245 КАС України, суд
позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 04.03.2025 о/р НОМЕР_2 "Про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 ".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 24.02.2025 про призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV, та за наслідками її розгляду прийняти відповідне рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
У решті позовних вимог відмовити повністю.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області код ЄДРПОУ 13559341, місцезнаходження: 10003, м.Житомир, вул. Ольжича, 7 на користь ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять)грн 20 коп.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Суддя Гулик Андрій Григорович