справа №380/22351/25
з питань забезпечення позову
12 листопада 2025 року м.Львів
Суддя Львівського окружного адміністративного суду Карп'як Оксана Орестівна розглянувши у письмовому провадженні у м.Львові клопотання ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 заяву про забезпечення позову,-
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ- НОМЕР_3 ), Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) з вимогами:
Визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 призову на військову службу під час мобілізації військовозобов?язаного ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_5 в частині зарахування ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .
Зобов?язати військову частину НОМЕР_1 вирішити питання про звільнення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з військової служби з подальшим виключенням зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .
Одночасно із поданням позовної заяви, представником позивача 11.11.2025 року подано заяву про забезпечення позову (вх.№ 90015), у якій просить суд:
Заборонити військовій частині НОМЕР_1 (в особі її посадових/службових осіб) вчиняти дії щодо направлення військовослужбовця ОСОБА_2 для проходження військової служби до іншого місця служби або іншої військової частини до набрання законної сили рішенням суду в даній адміністративній справі.
Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову представник позивача вказав, що мобілізація позивача є очевидно протиправною, оскільки відповідач 1 призвав на військову службу студента. Звертає увагу, що невжиття заходів забезпечення позову в даному випадку може істотно усклданити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав та інтересів позивача у разі задоволення позову, зумовить необхідність докладати значних зусиль для поновлення цих прав, або навіть може призвести до незворотніх наслідків.
Вирішуючи подане клопотання суд керується таким.
Розглядаючи заяву та вирішуючи питання про необхідність забезпечення позову, суд виходить з наступного.
Відповідно до частин першої та другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Отже, підставою для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову можуть бути такі обставини:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду;
2) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;
3) очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень;
4) очевидність порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Водночас, згідно з частиною 1 статті 151 КАС України адміністративний позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Частиною 2 статті 151 КАС України передбачено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Суд зазначає, що в силу приписів ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено шляхом, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії та/або забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.
Дослідивши заяву позивача про забезпечення позову, суд вважає за доцільне вказати, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України, заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами, а також застосовані у дозволений законодавством спосіб.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має надати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу, дотримання дозволеного законодавством способу забезпечення позову.
Як встановлено судом з поданої представником позивача заяви, позивачем обрано спосіб забезпечення позову у вигляді заборони військовій частині НОМЕР_1 (в особі її посадових/службових осіб) вчиняти дії щодо направлення військовослужбовця ОСОБА_2 для проходження військової служби до іншого місця служби або іншої військової частини до набрання законної сили рішенням суду в даній адміністративній справі.
Враховуючи викладене, суд вважає, що заявником не доведено обґрунтованими доказами існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника до ухвалення рішення по адміністративній справі, або, що захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Для вжиття заходів забезпечення позову необхідні поважні підстави та обґрунтування таких підстав належними доказами (в даному випадку такі відсутні).
При цьому, слід відмітити, що позов не може бути забезпечено таким способом, що фактично підмінює собою судове рішення в справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті.
Вказана позиція викладена у постанові від 28.03.2018 Великої Палати Верховного Суду у справі № 800/521/17.
У питанні вжиття заходів забезпечення позову Верховний Суд сформував сталу правову позицію щодо застосування норм процесуального права, яка полягає в наступному: безумовно, рішення чи дії суб'єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб'єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди й мати наслідки, які позивачка оцінює негативно.
Проте, суд звертає увагу, що відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.
В даному випадку висновок щодо очевидності протиправності оскаржуваного рішення може бути зроблений судом лише за результатами розгляду справи по суті.
А тому, у контексті наведеного слід відмітити, що забезпечення позову шляхом вказаним позивачем у поданій заяві, не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.
Інститут забезпечення позову є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права.
Відповідно до роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" та постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 року № 2 "Про практику застосування адміністративним судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Згідно з п. 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 № 2, застосування судом таких заходів забезпечення, які за змістом є ухваленням рішення без розгляду справи по суті, не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. Забезпеченням позову у такий спосіб суди виходять за межі підстав забезпечення позову, що є неприпустимим.
Суд звертає увагу на те, що застосування такого заходу забезпечення позову, який просить позивач, є неможливим без дослідження усіх обставин справи, що в свою чергу, входить до предмету доказування у даній адміністративній справі.
Враховуючи співвідношення інтересу заявника із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для інших заінтересованих осіб, суд дійшов висновку, що обрані ним заходи забезпечення позову не є співмірними із вимогами, які висуває до відповідача.
Тобто, висновок суду про правомірність чи протиправність дій відповідача, може бути викладено тільки у рішенні, прийнятому за наслідками розгляду справи.
Верховний Суд у постанові від 03.05.2023р. у справі №640/15534/22 наголосив, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом саме під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.
Також, як на іншу обставину необхідності вжиття заходів забезпечення позову, позивач посилається на те, що невжиття заходів щодо забезпечення позову призведе до неможливості відновлення його порушеного прав в майбутньому. Зокрема, позивач переконаний, що існує реальний ризик, що внаслідок його переведення до іншої військової частини, після завершення проходження базової військової підготовки.
Разом із тим, наведені доводи заявника не можуть визнаватись достатніми для вжиття заходів забезпечення позову, адже сформульовані як можливість/ймовірність їх настання у майбутньому, тобто ґрунтуються лише на припущеннях. Крім того, можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, оскільки суд здійснює захист реально порушених прав позивача, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 06.09.2019р. у справі №826/13306/18.
Суд також вважає за необхідне зазначити про те, що, спосіб забезпечення даного позову, про який просить позивач, не є нерозривно пов'язаним із підставами та предметом адміністративного позову, оскільки ніяк не вплине на можливість припинення юридичної сили індивідуальними актами у разі набрання законної сили рішенням суду, якщо позов буде задоволено.
З огляду на предмет даного спору, викладене свідчить про непропорційність та неспівмірність заходів забезпечення позову, про які просить заявник, а отже й про відсутність підстав для їх застосування як і те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Окремо, суд не може оминути поза увагою і той факт, що Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022р. №64/2022 (затверджений Законом України від 24.02.2022р. №2102-IX), введено на території України воєнний стан із 05:30 год. 24.02.2022р. строком на 30 діб. У подальшому воєнний стан був неодноразово продовжений і триває, у тому числі, на момент розгляду заяви про забезпечення позову.
В цей період законодавцем внесено зміни до положень КАС України, що регулює питання забезпечення адміністративного позову. Зокрема, ч.3 ст.151 КАС України доповнено п.10 згідно із Законом України “Про внесення зміни до ч.3 ст.151 КАС України щодо забезпечення позову у виді зупинення наказу або розпорядження командира (начальника) під час воєнного стану чи в бойовій обстановці» від 08.07.2022р. №2359-IX, за яким, не допускається забезпечення позову шляхом зупинення наказу або розпорядження командира (начальника), відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.
Відповідно, процесуальний закон містить пряму заборону вживати заходи забезпечення позову, зокрема, шляхом зупинення наказу (розпорядження) командира (начальника), відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.
У той же час, як зазначено вище, позивач фактично просить забезпечити позов шляхом заборони органам та посадовим особам Збройних Сил України здійснювати будь-які дії з його переміщення (переведення) для подальшого проходження військової служби під час мобілізації на особливий період. Таким чином, даний спосіб забезпечення позову опосередковано матиме вплив на дію можливих наказів командира, відданих в умовах воєнного стану.
Із цього слідує, що обраний заявником спосіб забезпечення позову за своїм змістом є фактично забороною вчиняти дії щодо виконання відповідних наказів, які можуть бути видані командиром в майбутньому, що відповідно до п.10 ч.3 ст.151 КАС України, не допускається в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.
Отже, під час розгляду заяви про забезпечення позову не виявлено існування очевидної небезпеки порушення прав та інтересів заявника до прийняття у відповідній справі судового рішення, або неможливості захисту таких прав та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову, або необхідності докласти значних зусиль та витрат для відновлення таких прав та інтересів при виконанні у майбутньому судового рішення, якщо його буде прийнято на користь заявника.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що наведені позивачем обґрунтування не свідчать про існування обставин, визначених ч.2 ст.150 КАС України, як підстав для забезпечення позову.
Виходячи з наведеного, у задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.
Керуючись статтями 150-157, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні заяви представника позивача від 11.11.2025 року про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Карп'як Оксана Орестівна