13 листопада 2025 року м. ДніпроСправа № 360/100/25
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Свергун І.О., розглянувши в порядку письмового провадження заяву Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про зміну порядку виконання судового рішення у справі за позовом адвоката Ільїчова Сергія Дмитровича в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,
05.11.2025 до Луганського окружного адміністративного надійшла заява Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про зміну порядку виконання судового рішення, на підставі якого видано виконавчий лист Луганського окружного адміністративного суду від 04.07.2025 № 360/100/25 про зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року у розмірі 85927,87 грн (вісімдесят п'ять тисяч дев'ятсот двадцять сім гривень 87 коп.), за період з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2022 року у розмірі 236 614,48 грн (двісті тридцять шість тисяч шістсот чотирнадцять гривень 48 коп.), за період з 01 січня 2024 року по 04 листопада 2024 року у розмірі 41339,56 (сорок одна тисяча триста тридцять дев'ять гривень 56 коп.) грн, а всього 363881,91 грн (триста шістдесят три тисячі вісімсот вісімдесят одна гривня 91 коп.) на стягнення з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року у розмірі 85927,87 грн (вісімдесят п'ять тисяч дев'ятсот двадцять сім гривень 87 коп.), за період з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2022 року у розмірі 236 614,48 грн (двісті тридцять шість тисяч шістсот чотирнадцять гривень 48 коп.), за період з 01 січня 2024 року по 04 листопада 2024 року у розмірі 41339,56 (сорок одна тисяча триста тридцять дев'ять гривень 56 коп.) грн, а всього 363881,91 грн (триста шістдесят три тисячі вісімсот вісімдесят одна гривня 91 коп.).
В обґрунтування заяви зазначено, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває виконавчий лист Луганського окружного адміністративного суду від 04.07.2025 № 360/100/25 про зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року у розмірі 85927,87 грн (вісімдесят п'ять тисяч дев'ятсот двадцять сім гривень 87 коп.), за період з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2022 року у розмірі 236 614,48 грн (двісті тридцять шість тисяч шістсот чотирнадцять гривень 48 коп.), за період з 01 січня 2024 року по 04 листопада 2024 року у розмірі 41339,56 (сорок одна тисяча триста тридцять дев'ять гривень 56 коп.) грн, а всього 363881,91 грн (триста шістдесят три тисячі вісімсот вісімдесят одна гривня 91 коп.).
15.07.2025 державним виконавцем, керуючись ст. ст. 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 78614470.
Боржником рішення суду не виконано.
11.08.2025 державним виконавцем, керуючись ст. ст. 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про накладення штрафу у розмірі 5 100 грн. Копію постанови направлено боржнику для виконання.
09.10.2025 державним виконавцем, керуючись ст. ст. 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про накладення штрафу у розмірі 10 200 грн. Копію постанови направлено боржнику для виконання.
З посиланням на положення статей 3, 7 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», статті 33 Закону України «Про виконавче провадження», статті 378 КАС України, заявник вважає, що наявні підстави для зміни порядку виконання судового рішення.
Ухвалою від 06.11.2025 заяву про зміну порядку виконання судового рішення у справі призначено до розгляду в письмовому провадженні (без повідомлення учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи).
12.11.2025 від ІНФОРМАЦІЯ_3 до суду надійшли додаткові пояснення, в яких вказано, що оскільки виконавче провадження №78614470 відкрито постановою від 15.07.2025, тобто шестимісячний термін передбачений статтею 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» не сплив, тому слід відмовити в задоволенні заяви про зміну способу виконання судового рішення.
Розглянувши заяву про зміну порядку виконання рішення у справі, дослідивши матеріали справи, суд встановив таке.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов'язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов'язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).
Також, Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який, зокрема, у пункті 43 рішення у справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00, від 20 липня 2004 року) вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
Крім того, у Рішенні від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов'язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов'язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі «Валерій Фуклєв проти України» від 7 червня 2005 року, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі «Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15 жовтня 2009 року, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі «Apostol v. Georgia» від 28 листопада 2006 року, заява № 30779/04).
На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв'язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 констатував, що обов'язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов'язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов'язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов'язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.
Відповідно до статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.
Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, установлену законом.
Згідно із частиною першою статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Отже, обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, а також статтями 14 та 370 КАС України.
Зазначені висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 23 квітня 2020 року у справі № 560/523/19, від 01 лютого 2022 року у справі № 420/177/20 та від 18 травня 2022 року у справі № 140/279/21.
Подібний підхід був застосований Верховним Судом у постанові від 26 січня 2021 року у справі № 611/26/17, у якій Суд зазначив, що обов'язковість судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантовано статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтями 129, 129-1 Конституції України, статтями 2, 14, 370 КАС України та статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Обов'язковість судового рішення означає, що таке рішення буде виконано своєчасно (у розумні строки), належним чином (у спосіб, визначений судом) та у повному обсязі (у точній відповідності до приписів мотивувальної та резолютивної частин рішення).
В адміністративному судочинстві обов'язковість виконання судового рішення має особливо важливе значення, оскільки, виходячи із завдань адміністративного судочинства щодо ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, судовий захист може вважатися ефективним лише за умови своєчасного та належного виконання судового рішення, зазвичай, боржником в якому є держава в особі її компетентних органів, а тому адміністративні суди, які, здійснюючи судовий контроль та застосовуючи інші пов'язані процесуальні засоби, повинні максимально сприяти реалізації конституційної засади обов'язковості судового рішення.
Зазначені висновки узгоджуються із позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 01 лютого 2022 року у справі № 420/177/20 та ухвалах від 26 січня 2021 року у справі № 611/26/17, від 7 лютого 2022 року у справі № 200/3958/19-а.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 21.03.2025 у справі № 360/100/25, яке набрало законної сили 29.05.2025, позов адвоката Ільїчова Сергія Дмитровича в інтересах ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року включно - “січень 2008 року», а за період з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2022 року включно, з 01 січня 2024 року по 04 листопада 2024 року включно - “березень 2018 року» з урахуванням абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 “Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення». Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року у розмірі 85927,87 грн (вісімдесят п'ять тисяч дев'ятсот двадцять сім гривень 87 коп.), за період з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2022 року у розмірі 236 614,48 грн (двісті тридцять шість тисяч шістсот чотирнадцять гривень 48 коп.), за період з 01 січня 2024 року по 04 листопада 2024 року у розмірі 41339,56 (сорок одна тисяча триста тридцять дев'ять гривень 56 коп.) грн, а всього 363 881,91 грн (триста шістдесят три тисячі вісімсот вісімдесят одна гривня 91 коп.).
04.07.2025 позивачем отримано виконавчий лист № 360/100/25 про зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року у розмірі 85927,87 грн (вісімдесят п'ять тисяч дев'ятсот двадцять сім гривень 87 коп.), за період з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2022 року у розмірі 236 614,48 грн (двісті тридцять шість тисяч шістсот чотирнадцять гривень 48 коп.), за період з 01 січня 2024 року по 04 листопада 2024 року у розмірі 41339,56 (сорок одна тисяча триста тридцять дев'ять гривень 56 коп.) грн, а всього 363 881,91 грн (триста шістдесят три тисячі вісімсот вісімдесят одна гривня 91 коп.).
Постановою відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 15.07.2025 відкрито виконавче провадження № 78614470 з примусового виконання виконавчого листа № 360/100/25.
Листами від 14.08.2025 № 4037 та від 09.10.2025 № 5277 ІНФОРМАЦІЯ_3 повідомив Відділ, що на рахунку ІНФОРМАЦІЯ_1 за визначеними кодами видатків відсутні кошторисні призначення та асигнування. Кошти будуть перераховані після надходження відповідних асигнувань
11.08.2025 державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу у розмірі 5 100 грн.
09.10.2025 державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу у розмірі 10 200 грн.
Згідно із частиною третьою статті 33 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є, зокрема, державний орган.
Статтею 7 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» визначено, що виконання рішень суду про зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. У разі якщо рішення суду, зазначені в частині першій цієї статті, не виконано протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, державний виконавець зобов'язаний звернутися до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення.
Абзацом першим частини першої статті 378 КАС України визначено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Частиною третьою статті 378 КАС України визначено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Судом встановлено, що рішення суду у цій справі, що набрало законної сили 29.05.2025, не виконується відповідачем, суб'єктом владних повноважень.
Доказів виплати індексації грошового забезпечення на виконання рішення суду від 21.03.2025 по справі № 360/100/25 відповідачем до суду не подано.
Отже, рішення Луганського окружного адміністративного суду від 21.03.2025 у справі № 360/100/25, яке набрало законної сили 29.05.2025, відповідачем у повному обсязі не виконано та ОСОБА_1 не виплачено індексацію грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року у розмірі 85927,87 грн (вісімдесят п'ять тисяч дев'ятсот двадцять сім гривень 87 коп.), за період з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2022 року у розмірі 236 614,48 грн (двісті тридцять шість тисяч шістсот чотирнадцять гривень 48 коп.), за період з 01 січня 2024 року по 04 листопада 2024 року у розмірі 41339,56 (сорок одна тисяча триста тридцять дев'ять гривень 56 коп.) грн, а всього 363 881,91 грн (триста шістдесят три тисячі вісімсот вісімдесят одна гривня 91 коп.).
Таким чином, керуючись ст. 378 КАС України, суд дійшов висновку, що наявні підстави для заміни способу і порядку виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 21.03.2025 по справі № 360/100/25 шляхом стягнення з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року у розмірі 85927,87 грн (вісімдесят п'ять тисяч дев'ятсот двадцять сім гривень 87 коп.), за період з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2022 року у розмірі 236 614,48 грн (двісті тридцять шість тисяч шістсот чотирнадцять гривень 48 коп.), за період з 01 січня 2024 року по 04 листопада 2024 року у розмірі 41339,56 (сорок одна тисяча триста тридцять дев'ять гривень 56 коп.) грн, а всього 363 881,91 грн (триста шістдесят три тисячі вісімсот вісімдесят одна гривня 91 коп.).
Посилання боржника на положення статті 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» судом до уваги не беруться, оскільки вказаною статтею врегульовані питання, пов'язані з особливостями виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи.
В даному ж випадку виконується рішення суду зобов'язального характеру, а особливості виконання рішень суду про зобов'язання вчинити певні дії щодо майна врегульовані статтею 7 вказаного Закону, згідно з якою у разі якщо рішення суду не виконано протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, державний виконавець зобов'язаний звернутися до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення.
Виконавче провадження № 78614470 з примусового виконання рішення суду по справі 360/100/25 відкрито постановою державного виконавця від 15.07.2025
Тобто, судом встановлено, що рішення суду у даній справі не виконується вже більше двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
Відповідно суд дійшов висновку про задоволення заяви про зміну порядку виконання судового рішення.
Керуючись статтями 241, 243, 248, 256, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Заяву Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про зміну порядку виконання судового рішення у справі за позовом адвоката Ільїчова Сергія Дмитровича в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Змінити спосіб і порядок виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 21.03.2025 по справі № 360/100/25 в частині зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року у розмірі 85927,87 грн (вісімдесят п'ять тисяч дев'ятсот двадцять сім гривень 87 коп.), за період з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2022 року у розмірі 236 614,48 грн (двісті тридцять шість тисяч шістсот чотирнадцять гривень 48 коп.), за період з 01 січня 2024 року по 04 листопада 2024 року у розмірі 41339,56 (сорок одна тисяча триста тридцять дев'ять гривень 56 коп.) грн, а всього 363 881,91 грн (триста шістдесят три тисячі вісімсот вісімдесят одна гривня 91 коп.), на стягнення з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року у розмірі 85927,87 грн (вісімдесят п'ять тисяч дев'ятсот двадцять сім гривень 87 коп.), за період з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2022 року у розмірі 236 614,48 грн (двісті тридцять шість тисяч шістсот чотирнадцять гривень 48 коп.), за період з 01 січня 2024 року по 04 листопада 2024 року у розмірі 41339,56 (сорок одна тисяча триста тридцять дев'ять гривень 56 коп.) грн, а всього 363 881,91 грн (триста шістдесят три тисячі вісімсот вісімдесят одна гривня 91 коп.).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя І.О. Свергун