Іменем України
13 листопада 2025 рокум. ДніпроСправа № 640/5932/22
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Тихонов І.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Нікітін Олег Станіславович до Державної податкової служби України, Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
18.02.2022 ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової служби України (далі відповідач або ДПС України), в якому просить суд стягнути з Державної податкової служби України на свою користь середній заробіток за весь період вимушеного прогулу з 17.03.2015 року по 11.03.2021 в розмірі 1 628 171 грн. 52 коп.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що 15.04.2015 позивач звернувся з адміністративним позовом до Міністерства доходів і зборів України, в якому просив визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства доходів і зборів України «Про звільнення ОСОБА_1 » від 16.03.2015 року №177-о; поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Головного управління Міндоходів в АР Крим; допустити негайне виконання постанови у порядку статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.12.2020 у справі № 826/7019/15 позовні вимоги ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Державної податкової служби України, Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі задоволено у повному обсязі. Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства доходів і зборів України від 16.03.2015 № 177-0 "Про звільнення ОСОБА_1 ". Зобов'язано Державну податкову службу України поновити ОСОБА_1 на посаді рівнозначній посаді начальника Головного управління Міндоходів в АР Крим.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2021 року у справі № 826/7019/15 апеляційну скаргу Державної податкової служби України залишено без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 грудня 2020 року без змін.
Ухвалою Касаційного адміністративного суду в складі Верховного суду від 06.07.2021 у справі № 826/7019/15 касаційну скаргу Державної податкової служби України, повернуто скаржнику.
Зазначив, що в межах провадження у справі № 826/7019/15 Окружним адміністративним судом м. Києва питання про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивача не розглядалось та рішення по ньому не приймалось.
Наказом Державної податкової служби України від 12.03.2021 № 556-0 «Про виконання рішення суду та поновлення на посаді ОСОБА_1 », судове рішення у справі № 826/7019/15 виконано, поновлено позивача на посаді заступника директора Департаменту податкового адміністрування ДПС України, яка є рівнозначною посаді начальника Головного управління Міндоходів в АР Крим. Питання виплати середнього заробітку за весь період вимушеного прогулу через незаконне звільнення вказаним наказом не вирішено.
Враховуючи викладене, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу з дати незаконного звільнення - 17.03.2015 по дату фактичного поновлення його порушених прав 11.03.2021 (включно).
Ухвалою судді Окружного адміністративного суду від 14.04.2022 позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу десятиденний строк з моменту отримання копії ухвали для усунення вказаних у ній недоліків шляхом подання до суду, заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду та надання суду доказів поважності причин його пропуску.
Ухвалою судді Окружного адміністративного суду від 07.07.2022 на виконання вимог ухвали суду позивачем подано заяву щодо поновлення строку звернення до суду. Позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, визначено, що справа буде розглядатися в порядку загального позовного провадження, призначено у справі підготовче судове засідання.
Ухвалою судді Окружного адміністративного суду від 08.12.2022 в задоволенні клопотання представника Державної податкової служби України про заміну відповідача на належного, відмовлено. Залучено співвідповідачем у справі Головне управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі. Клопотання представника ОСОБА_1 задоволено. Залучено співвідповідачем у справі Головне управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі.
Представником ДПС України надано до суду заперечення на позовну заяву, зазначивши про те, що наказ про звільнення ОСОБА_2 був винесений 16.03.2015, а позивач звернувся до суду з адміністративним позовом лише 17.02.2022 тобто з пропуском строку, встановленого КАС України. Щодо належного відповідача в частині стягнення заробітку за час вимушеного прогулу зазначив, що реорганізовано Головне управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим шляхом приєднання до Головного управління ДФС у Херсонській області, тобто Головне управління ДФС у Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі є правонаступником ліквідованого Головного управління Міндоходів у АР Крим. Позивач ОСОБА_1 у трудових відносинах з Державною податковою службою України до звільнення (яке оскаржено у справі № 826/7019/15) не перебував. Зазначив, що розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивача, здійснений із застосуванням коригування середнього заробітку на коефіцієнт підвищення посадових окладів, тобто пункту 10 Порядку № 100, який виключений Постановою № 1213, є не коректним та не може бути взятий до уваги судом.
20.09.2022 представником позивача надана відповідь на відзив (заперечення на позовну заяву) ДПС України, в якому зазначив, що Великою Палатою Верховного Суду у справі № 755/12623/19, розглядаючи спір про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, у постанові від 08 лютого 2022 року наведено правову позицію, яка підтверджує право позивача на звернення до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу без обмеження будь-яким строком. При формуванні вказаної правової позиції Велика Палата Верховного Суду не погодилась з висновком Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладеним у постанові від 10 жовтня 2019 року у справі № 369/10046/18 (провадження № 61- 9664сво19) та відступила від нього. Велика Палата Верховного Суду висновує, що працівник мас право звернутися до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу як складової належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Також, позивач не позбавлений права після ухвалення судового рішення про поновлення його на роботі в подальшому звернутися до суду із позовом про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, якщо такі вимоги не розглянуті у справі про поновлення на роботі.
Вважає, твердження Відповідача про пропуск Позивачем строку для звернення до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за весь період вимушеного прогулу не відповідає нормам права ч. 2 ст. 235 КЗпП України та спростовується правозастосовною практикою (правовою позицію). сформованою Великою Палатою Верховного Суду постановою від 08.02.2022 у справі № 755/12623/19.
Зазначив, що під час розгляду відповідної справи Шостим апеляційним адміністративним судом було встановлено обставини, щодо законності висновку суду про необхідність поновлення на посаді ОСОБА_1 саме в органах ДПС України.
Відповідач заперечуючи проти можливості застосування пункту 10 і Порядку № 100 вказує, лише ту обставину, що пункт був виключений 12.12.2020 з Порядку № 100 постановою КМУ від 18 09.12.2020 № 1213 і не наводить жодних обґрунтувань щодо заперечення застосування статті 58 Конституції України в частині дії законів у просторі і часі та поширення дії п. 10 Порядку № 100 на спірні правовідносини в період чинності вказаного нормативного акту.
25.10.2022 представником позивача надані додаткові пояснення по справі, в яких додатково зазначив, що питання виплати заробітної плати, вимушеного прогулу та інших виплат працівникам ГУ Міндоходів в АР Крим та йому підпорядкованих державних податкових інспекцій після анексії АР Крим у 2014 році неодноразово були предметом розгляду судів, яким задоволено позови працівників і стягнуто з ДФС України невиплачену заробітну плату працівників ГУ Міндоходів в АР Крим та йому підпорядкованих державних податкових інспекцій не зважаючи на те, що юридична особа публічного права Міністерство доходів і зборів України та його територіальні органи в АР Крим, юридичні особи, з яким працівники перебували в трудових відносинах не були припинені.
Звернув увагу суду, що відповідно до Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 10 вересня 2022 року, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій від 26.09.2022 № 217 розділом VIII затверджено перелік населених пунктів Херсонської області, які перебувають в окупації до яких в тому числі належить і Херсонська міська територіальна громада. Таким чином, заміна відповідача у справі Державної податкової служби України на Головне управління ДФС у Херсонській області. АР Крим та м. Севастополі не тільки не сприятиме дотриманню права на справедливий суд, але й позбавить можливості суд забезпечити об'єктивний розгляд справи та виконання судового рішення, яке буде прийняте за результатами розгляду.
Вищезазначеною ухвалою суду від 07.07.2022 на виконання вимог ухвали суду позивачем подано заяву щодо поновлення строку звернення до суду. Позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, судом вирішено питання щодо строку звернення позивача з позовом про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
На виконання положень Закону № 2825-IX та відповідно до Порядку № 399 справу передано на розгляд до Луганського окружного адміністративного суду.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 04.07.2025 справу прийнято до провадження та залишено без руху.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 22.07.2025 продовжено розгляд справи № 640/5932/22 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
07.08.2025 через електронний суд на адресу суду від представника ДПС України надійшли додаткові пояснення на позовну заяву, у якому відповідач повторно зазначив, що позовні вимоги позивача щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу не стосуються ні адміністративної компетенції ДПС, ні її повноважень як роботодавця. Вказав, що підпунктом 6 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 року № 1213 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100» було виключено пункт 10 Порядку № 100, який стосувався коригування середньої заробітної плати. Тобто, розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивача, здійснений із застосуванням коригування середнього заробітку на коефіцієнт підвищення посадових окладів, тобто пункту 10 Порядку № 100, який виключений Постановою № 1213, є некоректним та не може бути взятий до уваги судом.
На підставі вказаного просив, суд замінити первісного відповідача Державну податкову службу України належним відповідачем Державною фіскальною службою України, або залучити Державну фіскальну службу України у статусі співвідповідача. В задоволенні позовних вимог до ДПС відмовити у повному обсязі, а справу розглянути у порядку загального позовного провадження, у випадку відмови у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
06.08.2025 через електронний суд на адресу суду від представника ГУ ДПС у Херсонській, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі надійшов відзив на позовну заяву, у якому зазначено, що відповідальність за дотримання трудового законодавства повкладається на керівника органу з яким працівник перебував у трудових відносинах, а відтак, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у період з 17.03.2015 по 11.03.2021 має здійснюватися з виключно з Міністерства доходів і зборів України, правонаступником якого є ДФС України, який в свою чергу станом на сьогоднішній день не припинений та є відповідальним за виплату позивачеві середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Щодо заявленого позивачем розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу представник не погоджується та вважає відповідний розрахунок позивача не обґрунтованим, завищеним та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства.
На підставі вказаного просив, суд провести розгляд справи за правилами загального позовного провадження з викликом сторін, замінити неналежного відповідача ГУ ДПС на належного ДФС України (який є правонаступником Міністерства доходів і зборів України), а у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 14.08.2025 вирішено перейти із розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до розгляду даної справи за правилами загального позовного провадження. Судовий розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче провадження призначено здійснити в письмовому провадженні без виклику сторін. В задоволенні клопотання про заміну первісного відповідача Державну податкову службу України належним відповідачем Державною фіскальною службою України відмовлено.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 13.10.2025 закрито підготовче провадження у справі. Призначено справу до судового розгляду в порядку письмового провадження без виклику сторін.
24 лютого 2022 року Указом Президента 64/2022, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан, який неодноразово продовжувався та триває до теперішнього часу.
Враховуючи дистанційний режим роботи суддів та працівників апарату Луганського окружного адміністративного суду з 02.05.2022, з метою збереження життя і здоров'я та забезпечення безпеки суддів і працівників апарату суду, судом розглянуті матеріали електронної справи.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.
Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.12.2020 у справі №826/7019/15 визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства доходів і зборів України від 16.03.2015 № 177-0 "Про звільнення ОСОБА_1 ". Зобов'язано Державну податкову службу України поновити ОСОБА_1 на посаді рівнозначній посаді начальника Головного управління Міндоходів в АР Крим (а.с.114-121).
На виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.12.2020 у справі № 826/7019/15 та на підставі заяви ОСОБА_1 наказом Державної податкової служби України від 12.03.2021 № 556-0 «Про виконання рішення суду та поновлення на посаді ОСОБА_1 », позивача поновлено на посаді заступника директора Департаменту податкового адміністрування Державної податкової служби України, рівнозначній посаді начальника Головного управління Міндоходів в АР Крим, 17 березня 2015 року (а.с.21).
Питання заходів щодо виплати середнього заробітку зі сторони Державної податкової служби України не вжито, а заборгованість по заробітній платі перед позивачем залишилась непогашеною, з огляду на що позивач звернувся до суду за захистом своїх прав із позовом про стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу з дати незаконного звільнення 17.03.2015 по дату фактичного поновлення його порушених прав 11.03.2021 (включно).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, та на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Юрисдикція адміністративних судів відповідно до пункту 2 частини другої першої статті 19 КАС України поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, під якою, за визначенням згідно з пунктом 17 частини першої статті 4 КАС України, слід розуміти діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування;
За приписами статті 1 Закону України від 16.12.1993 №3723-XII "Про державну службу" в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, державною службою в Україні визнавалась професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.
З положень статті 2 названого Закону під посадою слід розуміти визначену структурою і штатним розписом первинну структурну одиницю державного органу та його апарату, на яку покладено встановлене нормативними актами коло службових повноважень. Посадовими особами відповідно до цього Закону вважаються керівники та заступники керівників державних органів та їх апарату, інші державні службовці, на яких законами або іншими нормативними актами покладено здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій.
Указом Президента України від 24.12.2012 №726/2012 "Про деякі заходи з оптимізації системи центральних органів виконавчої влади" постановлено утворити Міністерство доходів і зборів України, реорганізувавши Державну митну службу України та Державну податкову службу України, а також поклавши на Міністерство, що утворюється, функцію з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Указом Президента України від 18.03.2013 №141/2013 "Про Міністерство доходів і зборів України" затверджено Положення про Міністерство доходів і зборів України, в якому пунктом 1 зазначено, що Міністерство доходів і зборів України (Міндоходів України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п.7 Положення про Міністерство доходів і зборів України Міндоходів України здійснює повноваження безпосередньо та через територіальні органи. До територіальних органів Міндоходів України належать його територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, міжрегіональні територіальні органи (повноваження яких поширюються на кілька адміністративно-територіальних одиниць), митниці, спеціалізовані департаменти та спеціалізовані органи Міндоходів України, державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, об'єднані та спеціалізовані державні податкові інспекції.
З матеріалів справи встановлено, що на час виникнення спірних правовідносин позивач - ОСОБА_1 працював на посаді начальника Головного управління Міндоходів в АР Крим, з 04.06.2013 по 13.03.2015 займав посаду начальника Головного управління Міндоходів в АР Крим.
Отже, позивач в період існування спірних правовідносин був посадовою особою територіального органу Міндоходів в Автономній Республіці Крим, а робота позивача на вказаній посаді є публічною службою.
Відповідно до частини 4 статті 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Згідно зі статтею 1 Конвенції Міжнародної організації праці від 01.07.1949 №95 «Про захист заробітної плати», ратифікованої Україною 30.06.1961, незалежно від назви оплати праці і методу її обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах, і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано.
Положеннями статті 12 вказаної Конвенції установлено, що коли минає термін трудового договору, остаточний розрахунок заробітної плати, належної працівнику, має бути проведено відповідно до національного законодавства, колективного договору чи рішення арбітражного органу, або - коли немає такого законодавства, угоди чи рішення - в розумний термін з урахуванням умов контракту.
Статтею 1 Закону України “Про оплату праці» від 24.03.1995 №108/95-ВР передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.
Статтею 115 Кодексу законів про працю України встановлено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Згідно з частиною 2 статті 4 Закону України “Про оплату праці» (в редакції на час дії спірних правовідносин) для установ і організацій, що фінансуються з бюджету, джерелом коштів на оплату праці є кошти, які виділяються з відповідних бюджетів, а також частина доходу, одержаного внаслідок господарської діяльності та з інших джерел.
Відповідно до статті 13 Закону України “Про оплату праці» оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі актів Кабінету Міністрів України в межах бюджетних асигнувань.
Обсяги витрат на оплату праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом (частина 2 статті 13 ЗУ “Про оплату праці»).
Згідно з частинами 1-8 статті 33 Закону України “Про державну службу» (в редакції 2014 року, що діяла на час спірних правовідносин) оплата праці державних службовців повинна забезпечувати достатні матеріальні умови для незалежного виконання службових обов'язків, сприяти укомплектуванню апарату державних органів компетентними і досвідченими кадрами, стимулювати їх сумлінну та ініціативну працю.
Заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.
Посадові оклади державних службовців установлюються залежно від складності та рівня відповідальності виконуваних службових обов'язків.
Доплата за ранг провадиться відповідно до рангу, присвоєного державному службовцю.
Надбавка за вислугу років виплачується державним службовцям щомісячно у відсотках до посадового окладу з урахуванням доплати за ранг і залежно від стажу державної служби у таких розмірах: понад 3 роки - 10, понад 5 років - 15, понад 10 років - 20, понад 15 років - 25, понад 20 років - 30, понад 25 років - 40 відсотків.
Державним службовцям можуть установлюватися надбавки за високі досягнення у праці і виконання особливо важливої роботи, доплати за виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників та інші надбавки і доплати, а також надаватися матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.
Умови оплати праці державних службовців, розміри їх посадових окладів, надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України.
Джерелом формування фонду оплати праці державних службовців є Державний бюджет України та інші джерела, визначені для цієї мети положеннями про органи державної виконавчої влади, затвердженими указами Президента України та постановами Кабінету Міністрів України.
Відповідно до підпунктів 1, 3, 18, 19, 25 пункту 5 Положення про Міністерство доходів і зборів України, затвердженого Указом Президента України від 18.03.2013 №141/2013, Міндоходів України з метою організації своєї діяльності:
- організовує роботу Міністерства, його територіальних органів, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління;
- надає територіальним органам Міндоходів України методичну і практичну допомогу в організації роботи, проводить перевірку стану такої роботи.
- здійснює прогнозування та планування видатків на матеріально-технічне забезпечення і розвиток діяльності Міндоходів України;
- здійснює відомчий контроль та внутрішній аудит за додержанням вимог законодавства і виконанням службових, посадових обов'язків у Міндоходів України, його територіальних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери його управління;
- організовує планово-фінансову роботу в Міндоходів України, його територіальних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери його управління, здійснює контроль за використанням фінансових і матеріальних ресурсів, забезпечує організацію та вдосконалення бухгалтерського обліку.
Відповідно до підпункту 33 пункту 11 Положення про Міністерство доходів та зборів України Міністр як керівник Міністерства приймає рішення щодо розподілу бюджетних коштів, головним розпорядником яких є Міндоходів України.
Згідно з частиною 1 статті 22 Бюджетного кодексу України для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.
Згідно з підпунктом 1 частини 2 статті 22 Бюджетного кодексу України головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути виключно: за бюджетними призначеннями, визначеними законом про Державний бюджет України, - установи, уповноважені забезпечувати діяльність Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України в особі їх керівників; міністерства, Національне антикорупційне бюро України, Конституційний Суд України, Верховний Суд України, вищі спеціалізовані суди та інші органи, безпосередньо визначені Конституцією України, в особі їх керівників, а також Національна академія наук України, Національна академія аграрних наук України, Національна академія медичних наук України, Національна академія педагогічних наук України, Національна академія правових наук України, Національна академія мистецтв України, інші установи, уповноважені законом або Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у відповідній сфері, в особі їх керівників.
Частиною 5 статті 22 Бюджетного кодексу України визначені функції та повноваження головного розпорядника бюджетних коштів, серед яких, зокрема, слід виділити: отримання бюджетних призначень шляхом їх затвердження у законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет); прийняття рішення щодо делегування повноважень на виконання бюджетної програми розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та/або одержувачами бюджетних коштів, розподіл та доведення до них у встановленому порядку обсягів бюджетних асигнувань; затвердження кошторисів розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів), якщо інше не передбачено законодавством тощо.
Аналіз вищевказаних законодавчих приписів дає суду підстави стверджувати, що саме на Міндоходів України як головного розпорядника бюджетних коштів у період спірних правовідносин покладено обов'язки по забезпеченню організації діяльності та фінансування Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим та його територіальних органів на належному рівні, в тому числі щодо забезпечення фінансування видатків на оплату праці працівників цього територіального органу Міндоходів.
З'ясовуючи питання відповідальності за створення належних умов праці, забезпечення діяльності територіального органу Міндоходів в АРК, в тому числі фінансування його діяльності в умовах тимчасової окупації території Автономної Республіки Крим, судом береться до уваги окрема ухвала, постановлена в адміністративній справі №810/7084/14 за позовом ОСОБА_3 до Міндоходів України про стягнення заборгованості з заробітної плати, якою доведено до відома Кабінету Міністрів України про виявлені факти порушень законодавства Міністерством доходів і зборів України та Державною фіскальною службою України щодо організації подальшої роботи та фінансування ГУ Міндоходів в АР Крим та його територіальних органів. Вказана окрема ухвала в аналогічній адміністративній справі набрала законної сили 02.04.2015 року, про що свідчить відмітка на ухвалі.
Викладені в окремій ухвалі порушення та факти не потребують повторного встановлення та дослідження судом відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України, за змістом якої передбачається, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Судом також встановлено, що Постановою Кабінету Міністрів України від 6 серпня 2014 р. №311 “Про утворення територіальних органів Державної фіскальної служби та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України» (далі - Постанова №311) визначено перелік територіальних органів Міндоходів, які реорганізуються.
Згідно Додатку № 2 до Постанови № 311 Головне управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим реорганізується в Головне управління ДФС у Херсонській області. На виконання даної постанови КМУ №311 Міністерством доходів та зборів розпочато відповідний процес реорганізації.
З відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається внесення запису про перебування юридичної особи Головне управління ДФС у Херсонській області в стані припинення, 02.08.2019, 14991270014017562, Внесення рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи в результаті її реорганізації.
Згідно інформації, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, вбачається внесення запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи в результаті реорганізації - Головне управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим, дата запису: 29.07.2016; номер запису: 18821120006020565.
На підставі зазначеного, суду критично оцінює доводи відповідача та співвідповідача, викладені у відзиві на адміністративний позов, щодо проведення розрахунку по заробітній платі з позивачем тією юридичною особою, з якою позивач на момент спірних правовідносин безпосередньо перебував у трудових відносинах, оскільки 29.07.2016 проведено державну реєстрацію припинення юридичної особи в результаті реорганізації - Головне управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим.
Разом з тим, судом встановлено, що Головне управління ДФС у Херсонській області не може здійснювати заходи із реорганізації та прийняти зобов'язань Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим, оскільки позбавлений можливості безперешкодного доступу для проведення інвентаризації майна, що знаходиться на тимчасово окупованій території, та проведення інших заходів реорганізації, визначених планом.
Крім того, суд зазначає, що відповідно до п. 22 Порядку здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2011 №1074, комісія з інвентаризації майна органу виконавчої влади або територіального органу не проводить інвентаризацію, у разі проведення реорганізації або ліквідації органу виконавчої влади або територіального органу, структурний підрозділ та/або відокремлене майно якого розташовано на тимчасово окупованій території та/або на території проведення антитерористичної операції.
Таким чином, суд зауважує, що Головне управління ДФС у Херсонській області як співвідповідач по справі фактично позбавлений можливості проводити розпочату реорганізацію Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим, а відтак у зв'язку з об'єктивними обставинами, пов'язаними з неможливістю в період тимчасової окупації потрапити на територію АР Крим для проведення інвентаризації майна та активів, а відтак співвідповідач по справі ГУ ДФС у Херсонській області не набув статусу правонаступника ГУ Міндоходів в АРК.
Відтак, вирішуючи питання про належного відповідача по справі щодо позовних вимог про стягнення заборгованості із заробітної плати позивача, суд зазначає, що розпорядженням КМ України від 09.07.2014 №630-р “Про утворення комісії з реорганізації Міністерства доходів і зборів» утворено комісію з реорганізації Міністерства доходів і зборів, затверджений її Голова.
Розпорядженням КМ України від 17.07.2014 № 651-р “Питання Державної фіскальної служби» відповідно до частини сьомої статті 5 Закону України “Про центральні органи виконавчої влади» підтримано пропозицію Голови Державної фіскальної служби про завершення здійснення заходів з утворення зазначеної Служби та можливість виконання нею функцій і повноважень Міністерства доходів і зборів, що припиняється.
Тобто, Державна фіскальна служба України є правонаступником Міністерства доходів і зборів України.
При цьому, суд враховує позицію, викладену Пленумом Вищого адміністративного суду України в п.9 Постанови від 06.03.2008 №2 “Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ», відповідно до якої при визначенні процесуального правонаступництва судам слід виходити з того, хто є правонаступником у спірних правовідносинах, та враховувати, що якщо під час розгляду адміністративної справи буде встановлено, що орган державної влади, орган місцевого самоврядування, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржуються, припинили свою діяльність, то в такому випадку суду необхідно залучити до участі у справі їх правонаступників. У випадку ж відсутності правонаступників суду необхідно залучити до участі у справі орган, до компетенції якого належить вирішення питання про усунення порушень прав, свобод чи інтересів позивача.
Отже, Державна фіскальна служба України є процесуальним правонаступником Міністерства доходів і зборів України, яке згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з 29.07.2014 за рішенням засновників перебуває в стані припинення, не має відкритих рахунків в органах Державного казначейства, а відтак не має й коштів для виплати заробітної плати позивачу.
За обставин окупації кримського півострову та ліквідації ГУ Міндоходів в АРК суд не може пов'язувати стягнення невиплаченої заробітної плати позивача з умовами проведення реорганізації та виконання відповідних реорганізаційних заходів, оскільки реальність їх виконання вбачається тривалою, а реальне відновлення порушеного права за таких обставин не є можливим.
В той же час, оскільки Міністерство доходів і зборів України, як головний розпорядник бюджетних коштів реорганізовано у Державну фіскальну службу України, суд дійшов висновку, що державним органом, відповідальним за виплату заборгованості по заробітній платі позивачу є саме Державної податкової служби, яка є правонаступником Державної фіскальної служби України.
Крім того, суд зазначає, що враховуючи ту обставину, що посада, з якою позивача незаконно було звільнено не існувала, а функції ГУ Міністерства доходів та зборів Автономної республіки Крим перейшли до ГУ ДПС у Херсонській області, Автономній республіці Крим та м. Севастополі, як структурного підрозділу ДПС України, суди прийшли до висновку, що задля повного та належного захисту порушеного права позивача по справі, ОСОБА_1 поновлено на рівнозначній посаді. На виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва у справі № 826/7019/15 від 23.12.2020 суд зобов'язав саме відповідача по справі - Державну податкову службу України виконати рішення суду щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді рівнозначній посаді начальника Головного управління Міндоходів в АР Крим.
Таким чином, враховуючи викладене, поновивши на посаді незаконно звільненого працівника, ДПС України несе обов'язок з виплати йому середнього заробітку за весь період вимушеного прогулу спричиненого незаконним звільненням.
У рішення Європейського Суду України з прав людини від 29 червня 2004 року у справі «Півень про України» визначено, що право на судовий розгляд, гарантоване статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, також захищає і виконання остаточних та обов'язкових судових рішень, які у країні, яка поважає верховенство права, не можуть залишаться невиконаними, завдаючи шкоди одній стороні.
Щодо суми заробітної плати, яка належить до стягнення, судом встановлено таке.
Відповідно до частини 1 статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, прийняте органом, який розглядав трудовий спір, підлягає негайному виконанню (частина 7 статті 235 КЗпП України).
Рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання відповідного наказу про поновлення на роботі.
Згідно зі статтею 236 КЗпП України у разі затримки роботодавцем виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
Частиною 1 статті 27 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року №108/95-ВР визначено, що порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 (далі по тексту - Порядок №100, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно з пунктом 5 Порядку № 100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Пунктом 8 Порядку № 100 визначено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.
За змістом пункту 10 Порядку № 100 передбачено, що у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення.
Коефіцієнт, на який слід коригувати виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, розраховується шляхом ділення окладу (тарифної ставки), встановленого після підвищення, на оклад (тарифну ставку) до підвищення.
Якщо підвищення тарифних ставок і окладів відбулось у періоді, протягом якого за працівником зберігався середній заробіток, за цим заробітком здійснюються нарахування тільки в частині, що стосується днів збереження середньої заробітної плати з дня підвищення окладів.
Якщо протягом періоду вимушеного прогулу в установі, організації були підвищені посадові оклади відповідно до актів законодавства (в тому числі і за посадою незаконно звільненого працівника), то проводиться коригування заробітної плати за час вимушеного прогулу на коефіцієнт підвищення.
З конструкції цієї норми слідує, що у разі підвищення тарифних ставок і посадових окладів, як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення, коригуються на коефіцієнт їх підвищення при обчисленні середньої заробітної плати.
Тобто, усі виплати, які розраховуються згідно з Порядком №100, зокрема, за час вимушеного прогулу, підлягають коригуванню у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів.
Коефіцієнт, на який слід коригувати виплати, які враховуються для обчислення середньої заробітної плати, розраховується діленням окладу (тарифної ставки), установленого після підвищення, на оклад (тарифну ставку) до підвищення.
Подібна правова позиція неодноразово викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, від 06 серпня 2019 року у справі № 0640/4691/18, від 15 квітня 2020 року у справі №826/15725/17, від 03 жовтня 2019 року у справі №804/8042/17, від 15 жовтня 2020 року у справі №826/17601/14, від 25 лютого 2021 року у справі №826/4583/14, від 02 листопада 2021 року у справі №826/20483/14, від 11 лютого 2021 року у справі №814/197/15. Суд у цій справі не вбачає підстав відступати від неї.
12 грудня 2020 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року №1213 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100» (далі по тексту - Постанова №1213), якою пункт 10 Порядку виключено, тобто з 12 грудня 2020 року відсутні підстави для коригування середньої заробітної плати на коефіцієнт підвищення, у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів.
Досліджені судом докази по справі свідчать, що наказом Державної податкової служби України від 12.03.2021 № 556-0 «Про виконання рішення суду та поновлення на посаді ОСОБА_1 », рішення суду у справі № 826/7019/15 виконано. Поновлено позивача на посаді заступника директора Департаменту податкового адміністрування ДПС України, яка є рівнозначною посаді начальника Головного управління Міндоходів в АР Крим.
Позивач у період з 17.03.2015 по 11.03.2021 виконував посадові обов'язки за займаною посадою, проти чого не надано заперечень з боку відповідача та співвідповідачів по справі.
Таким чином, період часу з 17 березня 2015 року по 11 березня 2021 року суд вважає робочим часом позивача, нормальна тривалість якого згідно статті 50 Кодексу законів про працю України не може перевищувати 40 годин на тиждень.
При цьому, протокольною ухвалою суду, постановленою у судовому засіданні 29.09.2022, зобов'язано Державну податкову службу України звернутися до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, як відокремленого підрозділу ДПС відомостей (документів), а саме розрахунок середньоденної заробітної плати ОСОБА_1 за останні два місяці перед звільненням з посади начальнице Головного управління Міндоходів в АР Крим, обраховану відповідно до вимог Порядк Робчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100, відповідачами та співвідповідачами такої інформації не надано. Як і не надано інформації щодо розрахунку заробітної плати за аналогічною посадою.
На адвокатський запит представника позивача від 16.11.2020 № 3 (а.с.40) Головне управління ДПС у Херсонській області, Автономній республіці Крим та м. Севастополі листом від 25.11.2020 № 5658/ФОП/31-22-05-05-06 повідомлено, що первинні документи з нарахування, виплати заробітної плати, утримання та нарахування ССВ працівникам Головного управління Міндоходів в АР Крим в Головному управлінні ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, відсутні.
Станом на 16.03.2015 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09 березня 2006 року № 268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» (зі змінами) та від 06 лютого 2008 року № 34 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України» посадовий оклад начальника Головного управління Міндоходів в АР Крим становить 3 073 грн. 00 коп. (а.с.44-45).
Листом від 26.11.2020 № 5754/М/21-22-10-02-02 Голова комісії з ліквідації Головного управління ДФС у Херсонській області. Автономній Республіці Крим та м. Севастополі повідомив, що на дату розгляду звернення в Головному управлінні ДПС у Херсонській області, Автономній республіці Крим та м і Севастополі відсутні будь-які документи та інформація щодо нарахування заробітної плати працівникам територіальних органів ДФС та Міндоходів, в тому числі нарахування заробітної плати працівникам Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим (а.с.47).
Тому судом приймається до уваги наявний в матеріалах справи посадовий оклад за аналогічною посадою, який міститься у листі ГУ ДПС у Херсонській області, Автономній республіці Крим та м. Севастополі від 25.11.2020 № 5658/ФОП/31-22-05-05-06, долучений до матеріалів справи представником позивача.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Суд наголошує, що інших документів, які б підтверджували розмір середньоденного грошового забезпечення у справі не міститься.
Судом приймається до уваги наданий представником позивача розрахунок заробітної плати за аналогічною посадою начальника ГУ Міндоходів в АР Крим ОСОБА_1 , відповідно до нормативно-правових актів, складові заробітної плати позивача на день звільнення складали:
Посадовий оклад - 3 073 грн. 00 коп (згідно листа ГУ ДПС у Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі від 25.11.2020 № 5658/ФОП/31-22-05-05-06).
Надбавка до посадового окладу за спеціальне звання Державного радника
податкової служби III рангу - 140 грн. 00 коп. Згідно Указу Президента України від 14.12.2013 № 682/2013, додаток № 58 до Постанови № 268 в редакції на дату звільнення позивача (трудова книжка сторінка 16-17).
Надбавка за вислугу років - 803 грн. 25 коп. = (3 073,00 грн.+140,00 грн.)х25%
(підпункт 4 пункту 2 Постанови № 268).
Надбавка за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи
- 4 016 грн. 25 коп. = (3 073,00 грн.+ 140,00 грн.+803,25 грн.)х100% (підпункт «в» підпункту 1 пункту 2 Постанови № 268).
Надбавка за почесне звання заслужений - 153 грн. 65 коп = 3 073.00 грн. х5% . Згідно Указу Президента України від 26.06.2006 № 578 (трудова книжка сторінка 19) підпункт 3 пункту 3 Постанови № 268);
Надбавка за роботу в режимних обмеженнях - 460 грн. 95 коп = 3 073,00 грн.х15% (Постанова Кабінету Міністрів України від 15 червня 1994 року № 414).
Так, заробітна плата на день звільнення ОСОБА_1 з посади начальника ГУ Міндоходів в АР Крим без преміювання складала - 8 647 грн. 10 коп = 3073,00 грн. +140,00 грн. +803,25 грн. +4016,25 грн.+153,65 грн.+460,95 грн.
Середньоденна заробітна плата, яка підлягає застосуванню для визначення розміру виплат за час вимушеного прогулу позивача складає: сума заробітної плати за місяць, в якому відбулось звільнення 8 647,10 грн / 21 - кількість робочих днів в березні місяці 2015 року = 411 грн. 77 коп. - середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 для визначення розміру виплати за вимушений прогулу з наступного дня після звільнення 17.03.2015.
Як зазначено судом вище до порядку постановою № 1213 було внесені зміни щодо виключення з її тексту пункту 10 (постанова набрала чинності - 12.12.2020). Враховуючи приписи ст. 58 Конституції України та рішення Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99 у справі № 1-7/99 для розрахунку середнього заробітку в період з наступного дня після звільнення позивача з посади (17 березня 2015 року ) та до дати набрання чинності постанови № 1213 (11 грудня 2020 року) підлягає застосуванню пункт 10 Порядку № 100 відповідно за період з 17.03.2015 по 11.12.2020.
Як зазначено судом вище пунктом 10 Порядку № 100, який діяв у наведений вище період було передбачено, що у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення
З матеріалів справи вбачається, що на адвокатський запит від 21.01.2021 № 8 листом від 01.02.2021 № 7/14/21-97-8 ГУ ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі надала інформацію щодо розміру посадових окладів начальника ГУ ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі починаючи з 01.01.2015 року (а.с.78;85) .
Розмір посадового окладу начальника ГУ Міндоходів в АР Крим, ГУ ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі і ГУ ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі у визначені періоди складав: з 01.01.2015 . по 30.11.2015 - 3 073,00 грн; з 01.12.2015 по 30.04.2016 - 3 841,00 грн.; з 01.05.2016 по 31.12.2016 - 6 547,00 грн.; з 01.01.2017 по 31.12.2017 -7 100,00 грн.; з 01.01.2018 по 31.12.2018 - 10 400,00 грн.; з 01.01.2019 по 31.12.2019 - 10 990,00 грн. та з 01.01.2020 по 31.12.2020 - 12 000,00 грн.
Розрахунок коефіцієнта підвищення посадових окладів за періоди вимушеного прогулу позивача складає: період, ділення посадових окладів, коефіцієнт підвищення посадових окладів у відповідному періоді Кп
- з 01.01.2015 по 30.11.2015 - 3 073.00 грн. та з 01.12.2015 по 30.04.2016 - 3 841.00 грн./ 3 073,00 грн. х Кппп 1,25x1=1,25;
з 01.05.2016 по 31.12.2016 - 6 547.00 грн./ 3 841.00 грн. х Кппп 1,70x1,25=2,13;
з 01.01.2017 по 31.12.2017 - 7 100,00 грн./ 6 547,00 грн. х Кппп 1,08x2,13=2,30;
з 01.01.2018 по 31.12.2018 - 10 400.00 грн. / 7 100.00 грн. х Кппп 1,46x2,30=3,37;
з 01.01.2019 по 31.12.2019 - 10 990.00 грн./10 400.00 грн. х Кппп 1,06x3,37=3,57;
з 01.01.2020 по 11.12.2020 - 12 000.00 грн./10 990.00 грн. х Кппп 1,09x3,57=3,89.
Отже, у разі підвищення тарифних ставок і посадових окладів як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення при обчисленні середньої заробітної плати.
Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.08.2019 у справі № 640/4691/18, від 15.04.2020 у справі № 826/15725/17, від 13.05.2021 у справі № 826/8588/18.
Згідно листів Міністерства соціальної політики України та норм тривалості робочого часу у відповідних роках за період з 16.03.2015 по 11.03.2021 загальна кількість робочих днів - 1498 (17.03-31.12.2015 році кількість робочих днів складає - 201, 2016 році кількість робочих днів складає- 251, 2017 році кількість робочих днів складає - 248 з у рахуванням нового свята 25 грудня (представником позивача помилково зазначено - 249 робочих днів без врахування свята 25 грудня), 2018 році кількість робочих днів складає - 250, 2019 році кількість робочих днів складає - 250, кількість робочих днів до 11 грудня 2020 року складає 236 днів.
Розрахунок середнього заробітку ОСОБА_1 за періоди підвищення посадових окладів за посадою начальника ГУ ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі та начальника ГУ ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі з урахуванням його середньоденного заробітку в розмірі 411грн. 77коп., що розрахований вище та коефіцієнтів підвищення заробітку, розрахованих відповідно до пункту 10 Порядку № 100 в період часу коли його застосування було обов'язковим для розрахунку, тобто за період з 17.03.2015 по 11.12.2020.
За період з 17.03.2015 по 30.11.2015 - кількість робочих днів у розрахунковому періоді - 178; коефіцієнт підвищення заробітку за розрахунковий період -1; що скадає: 411,77 грн. х 178 х 1 = 73 295,06 грн.
За період з 01.12.2015 по 30.04.2016 - кількість робочих днів у розрахунковому періоді - 106; коефіцієнт підвищення заробітку за розрахунковий період -1,25; що скадає: 411,77 грн. х 106 х 1,25 = 54 559,52 грн.
За період з 01.05.2016 по 31.12.2016 - кількість робочих днів у розрахунковому періоді - 168; коефіцієнт підвищення заробітку за розрахунковий період -2,13; що скадає: 411,77 грн. х 168 х 2,13 = 147 347,78 грн.
За період з 01.02.2017 по 31.12.2017 - кількість робочих днів у розрахунковому періоді - 248; коефіцієнт підвищення заробітку за розрахунковий період -2,30; що скадає: 411,77 грн. х 248 х 2,30 = 234 873,61 грн.
За період з 01.01.2017 по 31.12.2017 - кількість робочих днів у розрахунковому періоді - 249; коефіцієнт підвищення заробітку за розрахунковий період -2,30; що скадає: 411,77 грн. х 249 х 2,30 = 235 820,68 грн.
За період з 01.01.2018 по 31.12.2018 - кількість робочих днів у розрахунковому періоді - 250; коефіцієнт підвищення заробітку за розрахунковий період -3,37; що скадає: 411,77 грн. х 250 х 3,37 = 346 916,23 грн.
За період з 01.01.2019 по 31.12.2019 - кількість робочих днів у розрахунковому періоді - 250; коефіцієнт підвищення заробітку за розрахунковий період -3,57; що скадає: 411,77 грн. х 250 х 3,57 = 367 504,72 грн.
За період з 01.01.2020 по 11.12.2020 - кількість робочих днів у розрахунковому періоді - 236; коефіцієнт підвищення заробітку за розрахунковий період -3,89; що скадає: 411,77 грн. х 236 х 3,89 = 378 021,33 грн.
Всього розрахований розмір середнього заробітку за вимушений прогул з урахуванням коефіцієнту підвищення складає - 1 602 518,25 грн.
Розрахунок середньої заробітної плати ОСОБА_1 за період вимушеного прогулу без урахуванням коефіцієнту підвищення складає - кількість робочих днів з 12.12.2020 до 31.12.2020 року - 13 днів; кількість робочих днів з 01.01.2021 по 11.03. 2021 року, включно, складає 47 днів.
За період з 12.12.2020 по 11.03.2021 (13+47) кількість робочих днів у розрахунковому періоді - 60, що скадає: 411,77 грн х 60 = 24 706, 20 грн.
Таким чином, загальний розмір середнього заробітку, який підлягає стягненню на користь позивача складається із середнього заробітку, що розрахований з урахуванням коефіцієнта підвищення за період з 17.03.2015 по 11.12.2020 року та середнього заробітку, що розрахований без урахування коефіцієнту підвищення з 12.12.2020 по 11.03.2021 року тобто 1 602 518,25 грн. + 24 706, 20 грн., що складає 1 627 224, 45 грн.
Отже, стягненню на користь позивача підлягає 1 627 224, 45 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 17 березня 2015 року по 11 березня 2021 року.
Згідно з позицією Верховного Суду в постанові від 15.02.2019 в справі № 826/6583/14, суми, які суд застосовує для стягнення на користь працівника середній заробіток за час вимушеного прогулу обраховується судом без відрахування сум податків і зборів. Дані податки і збори підлягають відрахуванню при виплаті працівникові розрахованих сум за судовим рішенням.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. "РуїзТорія проти Іспанії" (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.
З урахуванням зазначеного, суд не надає оцінку іншим доводам сторін, оскільки вони не мають суттєвого впливу на рішення суду за результатами вирішення цього спору.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду із цим позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 12405,00 грн (а.с.136).
З огляду на задоволення позову та враховуючи приписи статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для стягнення на користь позивача судового збору, сплаченого за подання позовної заяви у розмірі 12405,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача Державної податкової служби України.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) в інтересах якого діє адвокат Нікітін Олег Станіславович до Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ 43005393, адреса: 04053, м. Київ, пл. Львівська. 8), Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (код ЄДРПОУ 39394259, адреса: 73026. Херсонська область, м. Херсон, просп. Ушакова, 75), Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (код ЄДРПОУ 43143201, адреса: 73026, Херсонська обл., м. Херсон, просп. Ушакова. 75) про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити частково.
Стягнути з Державної податкової служби України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за період вимушеного прогулу з 17 березня 2015 року по 11 березня 2021 року, у розмірі 1 627 224, 45 (один мільйон шістсот двадцять сімь тисяч двісті двадцять чотири) грн. 45 коп.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 12405,00 грн (дванадцять тисяч чотириста п'ять гривень 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя І.В. Тихонов